вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
17.01.2023м. ДніпроСправа № 904/2777/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Риженко Д.В.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна", смт. Іларіонове, Синельниківський район, Дніпропетровська область
про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 8 850 918,07 грн.
Представники:
Від позивача:не з'явився
Від відповідача: не з'явився
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна", в якому просить стягнути суму попередньої оплати та штрафні санкції за договором поставки № 2711/2020-2 від 27.11.2020 у розмірі 8 850 918, 07 грн., з яких:
- 8 000 640, 00 грн. - попередня оплата;
- 80 225, 60 грн. - 3 % річних за період з 30.04.2022 по 29.08.2022;
- 530 033, 27 грн. - інфляційні втрати за період з 30.04.2022 по 29.08.2022;
- 240 019, 20 грн.- неустойка за період з 11.03.2022 по 29.04.2022.
Ухвалою суду від 05.09.2022 позовну заяву залишено без руху.
06.09.2022 від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 07.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження. Призначено судове засідання на 27.09.2022.
Ухвалою від 08.09.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про забезпечення позову задоволено.
Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" в межах суми стягнення 8 850 918,07 грн., які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.
08.09.2022 від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 08.09.2022 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
27.09.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Ухвалою від 27.09.2022 відкладено підготовче засідання на11.10.2022.
11.10.2022 підготовче засідання не відбулося у зв'язку із перебуванням судді Назаренко Н.Г. в черговій відпустці.
Ухвалою від 14.10.2022 відкладено підготовче засідання на 31.10.2022.
31.10.2022 позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився.
Ухвалою від 31.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 15.11.2022.
15.11.2022 відповідач в судове засідання не з'явився, направив клопотання про відкладення судового засідання з метою укладення мирової угоди.
В судовому засіданні розпочато розгляд справи по суті позовних вимог.
Суд заслухав вступне слово позивача та дослідив надані ним докази.
Ухвалою від 15.11.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог на 13.12.2022.
13.12.2022 позивач надав заяву про скасування заходів забезпечення позову.
В судовому засіданні оголошено перерву до 20.12.2022.
Ухвалою від 13.12.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" про скасування заходів забезпечення позову задоволено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2022 у справі № 904/2777/22 щодо боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна", в межах суми стягнення 8 850 918,07 грн., які знаходяться на всіх рахунках у всіх банківських та інших фінансово-кредитних установах.
13.12.2022 позивач надав заяву про проведення судового засідання, призначеного на 20.12.2022 без його участі.
14.12.2022 від сторін надійшла заява про затвердження мирової угоди.
20.12.2022 сторони в судове засідання з розгляду справи не з'явилися.
Ухвалою від 20.12.2022 відкладено розгляд справи по суті позовних вимог в межах розумного строку на 10.01.2023.
28.12.2022 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що 21.11.2022 на виконання п. 6 мирової угоди між позивачем, відповідачем та ОСОБА_1 за письмової згоди його дружини було укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній поручився перед позивачем за виконання відповідачем у повному обсязі зобов'язань за мировою угодою, укладеною 21.11.2022 між позивачем та відповідачем у справі № 904/2777/22.
Таким чином, позивач вважає, що зазначена у п. 6 мирової угоди мова її виконання фактично була виконання, що документально підтверджується копією договору поруки, тому, на думку позивача, обставини, які б зумовлювали затримку у вирішенні питання щодо затвердження укладеної мирової угоди від 21.11.2022 відсутні.
Крім того, позивач просив провести судове засідання без його участі.
10.01.2023 сторони в судове засідання не з'явилися.
Ухвалою суду від 10.01.2023 відмовлено в затвердженні наданої сторонами мирової угоди відкладено розгляд справи по суті позовних вимог в межах розумного строку на 17.01.2023.
13.01.2023 від позивача надішли заяви про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 16.01.2023 у задоволенні заяв позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено, у зв'язку із пропущенням строку на подання такої заяви.
17.01.2023 сторони в судове засідання не з'явились.
Позивач направив клопотання про відкладення розгляду справи для надання нової мирової угоди для затвердження.
Суд відмовляє в задоволенні цих клопотань, оскільки строк для розгляду справи вичерпано. Крім того, суд звертає увагу, що статтею 46 ГПК України передбачено, зокрема, право сторін укласти мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст.192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
За загальним правилом, сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
17.01.2023 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, прийнято вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, встановив наступне.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань щодо поставки товару за договором поставки № 2711/2020-2 від 27.11.2020 на суму 8 000 640, 00 грн.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача також 80 225, 60 грн. 3 % річних за період з 30.04.2022 по 29.08.2022; 530 033, 27 грн. інфляційні втрати за період з 30.04.2022 по 29.08.2022; 240 019, 20 грн. неустойка за період з 11.03.2022 по 29.04.2022.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач протягом строку розгляду справи відзив на позов не надав, був присутній в судовому засіданні 13.12.2022, заявляв клопотання про відкладення судових засідань.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору поставки у спрощений спосіб, наявність оплати товару, встановлення факту часткової поставки товару та встановлення факту порушення умов договору відповідачем в частині повної поставки товару.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Обставини укладення договору.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 2711/2020-2 від 27.11.2020. (далі - договір).
Предмет договору. Постачальник зобов'язується поставити покупцеві мінеральне добриво Селітра аміачна (далі -товар), а покупець прийняти та оплатити товар загальною вартість, що дорівнює сумі вартості всіх партій товару, який буде поставлено згідно специфікацій на виконання умов цього договору.
Постачальник поставляє товар у кількості, якості та за ціною у відповідності зі специфікаціями, які є додатками до даного договору і складають невід'ємну частину (п.п. 1.1.-1.2. договору).
Ціна договору. Орієнтовна сума договору разом з ПДВ становить 20 000 000,00 грн.
Загальна сума договору буде складатися з загальної суми специфікацій до договору (п.1.3.-1.4. договору).
Строк. Даний договір набуває чинності від дня підписання та діє до 31.12.2021, а в разі порушення зобов'язання, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Якщо протягом останнього місяця терміну дії даного договору жодна з сторін не повідомила про намір зупинити його дію, договір автоматично продовжується на наступний календарний рік (п. 9.2 договору).
Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.
Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Природа договору.
Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати (поставити) у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Вказані положення кореспондуються із положеннями статті 265 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Отже, двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок поставити певний товар і, водночас, покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.
Згідно частини 6 статті 265 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк оплати. Наявність оплати.
Згідно пункту 2.1. договору покупець здійснює оплату товару за даним договором згідно специфікацій, що є додатками до даного договору і складають його невід'ємну частину.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку постачальника (позивача) своєчасно поставити товар в установлених обсягах, належної якості відповідно до вимог законодавства та цього договору відповідає обов'язок покупця своєчасно, в повному обсязі у відповідності до умов договору оплачувати вартість товару.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони укладали специфікацію №1 від 27.11.2020 на суму 4 613 030,40 грн., специфікацію №2 від 02.12.2020 на суму 4 733 520,00 грн., специфікацію №3 від 10.12.2020 на суму 4 851 456,00 грн., специфікацію №4 від 13.01.2021 на суму 2 874 300,00 грн., специфікацію №6 від 17.02.2021 на суму 3 812,355,60 грн., специфікацію №7 від 03.08.2021 на суму 5 896 214,40 грн., специфікацію №8 від 09.08.2021 на суму 11 055 402,00 грн., специфікацію №9 від 29.09.2021 на суму 16 080 804,00 грн., згідно яких позивач оплачував вартість товару, а відповідач здійснював поставку товару на вказані суми.
Так, сторонами також укладено специфікацію № 10 від 23.02.2022, якою вони передбачили умови поставки товару на суму 8 000 640,00 грн. Вказана специфікація підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень.
Умови оплати - 100% передплата в день виставлення рахунку-фактури не пізніше (п. 3 специфікації).
Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № СФ-050 від 23.02.2022 на суму 8 000 640,00 грн.
Позивач оплатив вказаний рахунок на суму 8 000 640,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 957 від 23.02.2022 (а.с. 70).
Строк поставки товару. Факт поставки товару.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Розрахунки проводяться на умовах, зазначених у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.(п.3.2 договору).
Специфікацією № 10 від 23.02.2022 сторони узгодили строки поставки: лютий-перша декада березня 2022 (п. 2 специфікації).
Позивач зазначає, що відповідач обумовлений сторонами товар в зазначений строк не поставив.
Позивач звертався до відповідача з вимогою № 27/22/04 від 27.04.2022 про повернення суми попередньої оплати в розмірі 8 000 640,00 грн.(а.с.71-72).
Доказів поставки товару матеріали справи не містять.
Суд вважає за необхідне наголосити, що сторони надавали суду мирову угоду, в затвердженні якої ухвалою від 10.01.2023 судом відмовлено, оскільки в її тексті порушуються права та законні інтереси іншої особи.
Однак, даною мировою угодою відповідач фактично визнав наявність заборгованості за договором поставки № 2711/2020-2 від 27.11.2020 в розмірі 8 000 640,00 грн.
Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення попередньої оплати в розмірі 8 000 640,00 грн.
Правомірність нарахування 3% річних.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. ст. 216-217, 230-231 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 80 225, 60 грн. 3 % річних за період з 30.04.2022 по 29.08.2022.
Суд перевірив розрахунки, та вважає вимогу такою, що підлягає задоволенню у розмірі 80 225,60 грн.
Правомірність нарахування інфляційних втрат.
Пунктом. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач заявив вимогу про стягнення 530 033, 27 грн. інфляційних втрат за період з травня 2022 по липень 2022.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, суд помилок не виявив, тому задоволенню підлягають інфляційні втрати у розмірі 530 033,27 грн.
Щодо нарахування неустойки.
Відповідно до частини першої статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що за порушення строку поставки (несвоєчасне відвантаження товару), який зазначений у п.3.2. цього договору, покупець може стягнути з постачальника неустойку у розмірі 0,1% від суми недопоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 3% вартості непоставленого товару.
Заявлена позивачем до стягнення неустойка в розмірі 240 019, 20 грн., розрахована за період з 11.03.2022 по 29.04.2022.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку судом помилок не виявлено, а тому позовна вимога є такою, що підлягає задоволенню у розмірі 240 019,20 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідач на користь позивача 8 000 640,00 грн. - попередньої оплати, 240 019,20 грн. - неустойки, 80 225,60 грн. - 3% річних, 530 033,27 грн. - інфляційних втрат.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" про стягнення попередньої оплати та штрафних санкцій за договором поставки у розмірі 8 850 918,07 грн.- задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ем Груп Україна" (Ідентифікаційний код: 39836678, місцезнаходження: 52520, Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Іларіонове, вул.. Соборна, буд.5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новаагро" (Ідентифікаційний код: 39820081, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 66) 8 000 640,00 грн. - попередньої оплати, 240 019,20 грн. - неустойки, 80 225,60 грн. - 3% річних, 530 033,27 грн. - інфляційних втрат, 132 763,77 грн. - судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням чинності.
Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .
Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2023.
Суддя Н.Г. Назаренко