Номер провадження: 22-ц/813/886/23
Справа № 522/4614/20
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Заїкін А. П.
19.01.2023 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи: 522/4614/20
Номер провадження: 22-ц/813/886/23
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),
- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,
учасники справи:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП»,
- відповідачі - 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
- третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ФІНАНАС ГРУПП» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу з прилюдних торгів та виселення, за апеляційною скаргою адвоката Бойко Світлани Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси,ухвалене у складі судді Бондар В.Я. 27 січня 2021 року, повний текст рішення складений 05 лютого 2021 року,
встановив:
2. Описова частина
2.1 Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» (далі - ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП») звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) в рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р. у розмірі - 8 247 413,98 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 , на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за р. № 3887, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; 2) виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з іпотечного майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 .
ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» обґрунтовує свої вимоги тим, що 06 листопада 2006 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРЕСТИЖ», правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «ЕРСТЕ БАНК», як кредитором, було укладено кредитний договір № 014-71/537 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі - 200 000,00 доларів США, за відсотковою ставкою - 12% річних, строком до - 05.11.2025 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 09 листопада 2006 року між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., реєстровий № 3890, (далі - Іпотечний договір). Відповідно до умов іпотечного договору, предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., реєстровий № 3887.
У подальшому право вимоги за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р. та іпотечним договором від 09.11.2006 р. перейшло до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», яке у свою чергу відступило право вимоги - ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного 27.02.2019 р.. Водночас, 27.02.2019 р. між ПАТ «ФІДОБАНК», як первісним іпотекодержателем, та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В., реєстровий№ 112, за умовами якого позивач набув права іпотекодержателя згідно договорів іпотеки, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, зокрема, і за договором іпотеки від 09.11.2006 р., реєстровий № 3890.
Таким чином, ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» є новим кредитором за договором кредиту № 014-71/537 від 06.11.2006 р. та новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 09.11.2006 р. та повним правонаступником ПАТ «ФІДОБАНК» у вказаних правовідносинах.
Відповідно до умов кредитного договору № 014-71/537 від 06.11.2006 р., банком було виконано свій обов'язок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_1 у розмірі - 200 000,00 доларів США для подальшого їх використання за цільовим призначенням.
Починаючи з лютого 2009 року ОСОБА_1 припинила внесення щомісячних платежів для виконання зобов'язань за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р.. У зв'язку з чим, у позичальника виникла заборгованість. Відповідно до Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 27.02.2019 р., заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на день укладання договору про відступлення прав вимоги складає - 8 247 413,98 грн., з яких: - заборгованість по тілу кредиту - 7 103 593,45 грн.; - заборгованість по відсотках - 1 143 820,53 грн..
Позивач зазначає, що згідно з п. 3.1.4. договору іпотеки від 09.11.2006 р. у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього договору. За рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити у повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи, зокрема, сплату процентів, комісій, неустойки.
З метою встановлення вартості предмета іпотеки, а саме - квартири АДРЕСА_1 , позивачем було замовлено звіт про оцінку майна. Відповідно до висновку про вартість майна від 27.01.2020 р., виготовленого TOB «НІКА-МОРІС», ринкова вартість об'єкта оцінки - квартири АДРЕСА_1 , складає - 2 089 314,00 грн..
Враховуючи вищевикладене, позивач змушений звернутися з вищевказаними вимогами позову до суду (Т. 1, а.с. 3-6).
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2020 року залишено без розгляду позовні вимоги до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (Т. 1, а.с. 176-177).
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.10.2020 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_3 (Т. 1, а.с. 176 - 177).
2.2 Позиція відповідачів в суді першої інстанції
ОСОБА_6 не скористався правом надання відзиву на позовну заяву. Відзив на позовну заяву від нього не надійшов.
У письмових поясненнях на позовну заяву, які за своєю суттю є відзивом на позов, адвокат Бойко Світлана Володимирівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить відмовити у задоволенні позову. Представник відповідачки зазначає, що: 1) після направлення відповідачці письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення заборгованості кредитний договір припинив свою дію, а позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором; 2) спірна квартира була придбана позичальником ОСОБА_1 не лише за кредитні кошти, що унеможливлює виселення відповідачів з предмета іпотеки без надання їм іншого житлового приміщення; 3) вказана квартира є єдиним житлом відповідачів, іншого житла у відповідачів не має (Т. 1, а.с. 137-140).
У червні 2020 року адвокат Бойко Світлана Володимирівна, діюча від імені ОСОБА_1 , звернулась до суду із заявою про застосування строків позовної давності з тих підстав, що кредитний договір №014-71/537 від 06.11.2006 року припинив свою дію після направлення відповідачу ОСОБА_1 від ВАТ «ЕРСТЕ БАНК» письмового повідомлення про дострокове погашення всієї заборгованості у тридцятиденний строк, чим змінив строк виконання зобов'язань за кредитним договором з - 05.11.2025 року на - 17.07.2009 року.
03.08.2010 року третейським суддею постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Самборською Г.М. ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» заборгованість за кредитним договором №014-71/537 від 06.11.2006 року в сумі - 199257,23 долара США.
Отже, звернувшись з вищевказаним позовом по даній - 20.03.2020 року, позивач пропустив строк позовної давності.
Крім того, нарахування відсотків після 17.07.2009 року є безпідставним (Т. 1, а.с. 85-87).
2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси області від 27 січня 2021 року задоволено частково вищевказаний позов ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП».
В рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р. у розмірі- 1 572577 (один мільйон п'ятсот сімдесят дві тисячі п'ятсот сімдесят сім) гривень 91 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за реєстровим № 3887, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів в межах процедури виконавчого провадження згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом), на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з іпотечного майна, а саме - квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи усталену практику Верховного Суду відносно втрати банком та його правонаступниками можливості нараховування позичальникам процентів за користування кредитними коштами після пред'явлення банком вимоги про дострокове погашення всієї заборгованості, суд вважав, що сума заборгованості позичальника не може перевищувати суму, визначену у рішенні від 03.08.2010 року третейського судді постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Самборської Г.М., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» заборгованість за кредитним договором №014-71/537 від 06.11.2006 року в сумі - 199 257,23 долара США, що станом на 03.08.2010 року складало - 1 572 577,91 грн. за курсом НБУ, та включало в себе як основну заборгованість, так і заборгованість по відсоткам та пені.
Відповідно до ст. 79 Цивільного процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Однак, 27.01.2021 року судом було залишено без розгляду клопотання представника ОСОБА_1 про приєднання до справи доказу, а саме - повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання і/або іпотечного договору від 18.06.2009 року, наданого ВАТ «Ерсте Банк». Відтак, належний та достовірний доказ отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення-вимоги суду не надано.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає у квартирі АДРЕСА_1 , підлягає виселенню та зняттю з реєстрації, оскільки наявність зареєстрованої особи у спірному нерухомому майні негативно відображається на вартості майна та перешкоджає в його реалізації та задоволенні майнових вимог за кредитним договором, чим порушуються права позивача, як кредитора та іпотекодержателя (Т. 1, а. с. 207 - 215).
2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Бойко Світлана Володимирівна, діюча від імені ОСОБА_1 , просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що: 1) позивач не зазначає у своїй позовній заяві, що 18 червня 2009 року на адресу ОСОБА_1 від Відкритого акціонерного товариства «ЕРСТЕ БАНК» надійшло Повідомлення-вимога про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором, погасити залишок заборгованості: - основну суму кредиту в розмірі - 176 569,69 долара США; - відсотки за користування кредитом на момент його повного погашення. Кредитний договір № 014-71/537 від 06.11.2006 р. припинив свою дію після направлення Банком відповідачці ОСОБА_1 письмового повідомлення-вимоги з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості у тридцятиденний строк. Банк змінив строк виконання зобов'язання за кредитним договором з - 05.11.2025 року на - 17.07.2009 р.; 2) в рішенні Третейського суду зазначено: «Третейським судом встановлено, що у зв'язку з порушенням Відповідачем умов Кредитного договору, Позивачем надсилались на його адресу попередження у зв'язку із простроченням платежу по кредиту від 02.06.2009 р. №25.0.0-6/787-1 про наявність заборгованості по Кредитному договору та необхідність її погасити, а також повідомлення-вимога про порушення основного зобов'язання від 18.06.2009 р. №25.0.0-6/848-1 щодо наявності простроченої заборгованості по кредиту та з вимогою про повне дострокове повернення кредитних коштів». Відповідно до п. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; 3) ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» звернувся до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду (ВП №23510210). Після повернення виконавчого документа стягувачеві ні ПАТ «ЕРСТЕ БАНК», ні правонаступниками більше виконавчий лист до виконавчої служби для примусового виконання не пред'являвся; 5) відповідно до п. п. 1 - 3 Договору купівлі-продажу квартири від 09 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., продаж вчинено за - 1 313 000 (один мільйон триста тринадцять тисяч) гривень, що в еквіваленті складає - 260 000 (двісті шістдесят тисяч) доларів США. Тобто, квартира придбана за кредитні кошти у сумі - 200 000 (двісті тисяч) доларів США та - 60 (шістдесят тисяч) доларів США, які є особистими коштами відповідачки ОСОБА_1 . Вказане унеможливлює виселення відповідачів з предмета іпотеки без надання їм іншого житлового приміщення (Т. 1, а. с. 222 - 229).
2.6 Узагальнені доводи сторін в апеляційному суді
ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП», ОСОБА_2 , Приморська районна адміністрація Одеської міської ради якорган опіки та піклування не скористались правом надання відзиву, пояснень на апеляційну скаргу. Відзиви, пояснення на апеляційну скаргу не надійшли.
2.7 Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04.03.2021 року апеляційну скаргу адвоката Бойко Світлани Володимирівна, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року залишено без руху (Т. 1, а. с. 233 - 234 зворотна сторона).
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву, якою усунуто зазначені в ухвалі недоліки.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.04.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Бойко Світлани Володимирівна, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року (Т. 1, а. с. 239 - 239 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 06.04.2021 рокупризначено справу до розгляду у приміщенні Одеського апеляційного суду (Т. 1, а. с. 240).
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, багаторазове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
3.1 Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Бойко Світлани Володимирівна, діючої від імені ОСОБА_1 , не підлягає задоволенню.
3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
06 листопада 2006 року між ОСОБА_1 , як позичальником, та Відкритим акціонерним товариством «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРЕСТИЖ», правонаступником якого є - Публічне акціонерне товариство «ЕРСТЕ БАНК», як кредитором, було укладено кредитний договір № 014-71/537 (далі - Кредитний договір), за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі - 200 000 (двісті тисяч) доларів США, за відсотковою ставкою - 12% річних, строком до - 05.11.2025 року.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором 09 листопада 2006 року між тими самими сторонами було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., реєстровий № 3890. Відповідно до умов іпотечного договору, предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2006 р. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за реєстровим № 3887.
Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 09 листопада 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В., ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_1 купила квартиру номер АДРЕСА_1 . Квартира, що відчужується, має загальну площу - 105,8 кв. м., складається з двох кімнат, житловою площею - 43,1 кв. м.. Продаж вчинено за ціною - 1 313 000 (один мільйон триста тринадцять тисяч) гривень, які Продавець отримав від Покупця повністю до підписання цього договору.
У подальшому право вимоги за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р. та іпотечним договором від 09.11.2006 р. перейшло до Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», яке у свою чергу відступило право вимоги ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» на підставі договору про відступлення прав вимоги, укладеного 27.02.2019 р..
Водночас, 27.02.2019 р. між ПАТ «ФІДОБАНК», як первісним іпотекодержателем, та ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП», як новим іпотекодержателем, укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Антиповою І.В. за реєстровим № 112, за умовами якого позивач набув прав іпотекодержателя згідно зазначених в Додатку № 1 до цього Договору договорів іпотеки, зокрема, за договором іпотеки від 09.11.2006 р., реєстровий № 3890. На теперішній час ТОВ «СТАНДАРД ФІНАНС ГРУПП» є новим кредитором за договором кредиту № 014-71/537 від 06.11.2006 р. та новим іпотекодержателем за договором іпотеки від 09.11.2006 р. та повним правонаступником ПАТ «ФІДОБАНК».
Відповідно до умов кредитного договору № 014-71/537 від 06.11.2006 р., банком було виконано свій обов'язок та зараховано кредитні кошти на поточний рахунок ОСОБА_1 у розмірі - 200 000 (двісті тисяч) доларів США для подальшого їх використання за цільовим призначенням - придбання квартири.
Починаючи з лютого 2009 року ОСОБА_1 припинила внесення щомісячних платежів для виконання зобов'язань за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р., у зв'язку з чим у позичальника виникла заборгованість. Відповідно до Додатку № 1 до договору про відступлення прав вимоги від 27.02.2019 р., заборгованість ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором станом на день укладання договору про відступлення прав вимоги складає - 8 247 413 (віст мільйонів двісті сорок сім тисяч чотириста тринадцять) грн. 98 коп. з яких: - заборгованість по тілу кредиту - 7 103 593,45 грн.; - заборгованість по відсотках - 1 143 820,53 грн..
Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Крім того, згідно з п. 5.2. кредитного договору позичальник зобов'язався здійснювати безготівковим платежем або готівкою в касу банку щомісячно до 15 числа кожного місяця часткове погашення кредиту згідно п. 1.6. цього договору та остаточне погашення отриманого кредиту до 05.11.2025 р., а також щомісячно, до 15 числа кожного місяця сплату відсотків за фактичне використання кредитних коштів.
Згідно п. 9.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі - 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Пунктом 5.4. договору іпотеки від 09.11.2006 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до п. 5.6. іпотечного договору від 09.11.2006 р., право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п. 5 цього Договору, належить іпотекодержателю.
Рішенням третейського судді постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків Самборської Г.М. від 03.08.2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» заборгованість за кредитним договором №014-71/537 від 06.11.2006 року в сумі - 199 257,23 долара США., що станом на 03.08.2010 року складало - 1 572 577,91 грн. за курсом НБУ, та включало в себе як основну заборгованість, так і заборгованість по відсоткам та пеню.
ПАТ «ЕРСТЕ БАНК» звернувся до першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції із заявою про примусове виконання рішення суду (ВП №23510210).
12.04.2013 року головним державним виконавцем першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Сокол Юлією Степанівною була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстави що стягувач не здійснив авансування витрат на проведення та організацію виконавчих дій.
Між сторонами виникли правовідносини з кредитного та іпотечного договорів.
3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції про виселення ОСОБА_2 з квартири останнім не оскаржується. Адвокат Бойко С.В., яка подала апеляційну скаргу, діє тільки від імені ОСОБА_1 .. Таким чином, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині виселення ОСОБА_2 з квартири в апеляційному порядку не переглядається.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки.
3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою ст. 591 ЦК України передбачено, що реалізація предмета застави, на який звернуто стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.
За приписами ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про іпотеку» від 05.05.2003 року № 898-ІV, іпотека це різновид застави, предметом якої є нерухоме майно. Це вид забезпечення виконання зобов'язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбачену Законом № 898-ІV.
Статтею 589 ЦК України, частиною першою ст. 33 Закону № 898-ІV передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст. 12 Закону № 898-ІV.
Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у ст. 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.
За правилами, передбаченими ст. 3, ч. 1 ст. 7, ч. ст.12 Закону України «Про іпотеку»,іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.4. договору іпотеки від 09.11.2006 р. передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду, у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку» або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ч. 3 цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ст. 38 Закону № 898-ІV ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для подальшої реалізації.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 порушила обов'язки позичальника за кредитним договором, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Згідно з п. 3.1.4. договору іпотеки від 09.11.2006 р. у випадку невиконання іпотекодавцем зобов'язань за цим або кредитним договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п. 5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свої вимоги, що визначені на момент фактичного задоволення, включаючи, зокрема, сплату процентів, комісій, неустойки.
Вищевказане положення договору іпотеки повністю узгоджується з нормою ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».
Відповідно до п. 5.6. іпотечного договору від 09.11.2006 р., право вибору способу задоволення вимог іпотекодержателя, встановлених п. 5 цього Договору належить іпотекодержателю.
Відповідно до п. 5.5.1. договору іпотеки від 09.11.2006 р., реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку». Початкова ціна продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо така згода не досягнута - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення суми заборгованості за кредитним договором згідно рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банківвід 03.08.2010 року в сумі - 199257,23 долара США, що станом на 03.08.2010 року складало - 1 572 577,91 грн. за курсом НБУ, та включало в себе як основну заборгованість, так і заборгованість по відсоткам та пені. Наявність заборгованості її розмір, який вказаний у рішенні суду першої інстанції, не оскаржується.
За встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» щодо звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості перед вказаним товариством за кредитним договором № 014-71/537 від 06.11.2006 р. у розмірі - 1 572 577,91 грн., на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 09.11.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Колодяжною А.В. за р. № 3887, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки з прилюдних торгів, в межах процедури виконавчого провадження, згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому ціні на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Щодо доводів апеляційної скарги про необхідність відмови у задоволенні позову з підстав пропуску позивачем строку позовної давності апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 256 і 257 ЦК України).
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно зі статтею 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Отже, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справах № 522/2202/15-ц, № 522/2201/15-ц та № 522/2110/15-ц, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15-ц, від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17).
Так, доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності зводяться до того, що позивач змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором шляхом направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором та шляхом звернення до третейського суду з позовом.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2021 року залишено без розгляду клопотання адвоката Бойко Світлани Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , про приєднання до матеріалів справи доказу, а саме повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання.
Таким чином, суд першої інстанції не досліджував, не надавав оцінку повідомленню-вимозі Банку, про яку вказує апелянт. Апеляційна скарга не містить доводів щодо незаконності вищевказаної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.01.2021 року.
Посилання апелянта на те, що в рішенні третейського суду встановлено надсилання Банком на адресу позичальника повідомлення-вимоги про порушення основного зобов'язання з вимогою про повне дострокове повернення кредитних коштів, колегія суддів відхиляє, оскільки згідно з ч. 8 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням третейського суду підлягають доказуванню в загальному порядку при розгляді справи судом. До апеляційного суду, на виконання ухвали Одеського апеляційного суду від 15.09.2022 року про витребування з третейського суду вищевказаної справи про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, надійшов лист, в якому третейським судом повідомлено, що вказана справа знищена зі спливом десятирічного строку зберігання.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги щодо необхідності відмови у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивач змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитом у зв'язку з направлення на адресу ОСОБА_1 повідомлення-вимоги про дострокове виконання зобов'язання за кредитним договором є неспроможними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ні у суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ОСОБА_1 не посилалася на те, що у результаті попереднього звернення Банку з позовом до третейського суду ТОВ «СТАНДАРТ ФІНАНС ГРУПП» пропустило строк позовної давності, звернувшись до суду з позовом по даній справі у березні 2020 року. Тому доводи апеляційної скарги про те, що позивач змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитом шляхом звернення до третейського суду з позовом є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги щодо придбання квартири не тільки за кредитні кошти, а і за особисті кошти позичальника, що унеможливлює виселення з предмета іпотеки без надання іншого житлового приміщення, колегія суддів не приймає до уваги. Як вказувалося вище оскарженим рішенням з іпотечної квартири виселено тільки ОСОБА_2 . Останній не оскаржує рішення суду першої інстанцій в частині його виселення. Апелянт - адвокат Бойко Світлана Володимирівна, діюча від імені ОСОБА_1 , не наділена повноваженнями діяти від імені ОСОБА_2 ..
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Наведені у апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження судом першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
3.4 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Бойко Світлани Володимирівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burgandothers v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що заочне рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Бойко Світлани Володимирівна, діючої від імені ОСОБА_1 , відсутні.
3.6 Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Бойко Світлани Володимирівна, діючої від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 січня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 25 січня 2023 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе