Номер провадження 2/754/333/23
Справа №371/1033/21
Іменем України
(повне рішення суду виготовлено 25.01.2023)
25 січня 2023 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 371/1033/21
ОСОБА_1 - позивач
ОСОБА_2 - відповідач
Святошинський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - третя особа
Вимоги позивача: визнання шлюбу недійсним
Невкритий В.М. - адвокат позивача
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання, укладеного між сторонами шлюбу недійсним посилаючись на його фіктивність.
Підсудність справи визначена ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 23.12.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 26.05.2022.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 24.01.2022 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
У судовому засіданні адвокат позивача позов підтримав посилаючись на те, що позивачем укладено шлюб без наміру створення сім'ї з відповідачем, а за винагороду у 5000 грн., оскільки позивач має трьох неповнолітніх дітей та мала потребу в коштах. Крім того до реєстрації шлюбу позивач взагалі не був знайомий з відповідачем.
Відповідач та третя особа в судове засідання не з'явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, зокрема, поштою, електронною поштою та SMS, а також інформація про рух справи розміщується на сайті суду і є загальнодоступною.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
Заяв/клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача і третьої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.
22.02.2021 сторони зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 22.02.2021, виданим третьою особою.
Як вказує сторона позивача, сторони сімейно-шлюбні відносини не підтримують, спільного господарства не ведуть, разом не проживають і не проживали та позивачем укладено шлюб без наміру створення сім'ї з відповідачем, а за винагороду у 5000 грн..
Згідно ч. 1 ст. 24 СК України, 1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно ч. 2 ст. 40 СК України, 2. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.
Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 17.04.2019 у справі № 752/2337/16-ц «Відповідно до частини другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя. За рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», причини реєстрації фіктивного шлюбу можуть бути різними, як правило вони пояснюються та обумовлюються бажанням отримати певні права, підставою виникнення яких самостійно чи у складі інших юридичних фактів є шлюб, наприклад, отримання спадщини, житлової площі тощо. У випадку встановлення фіктивності шлюбу намір визначається стосовно речей неправового характеру - бажання проживати разом, вести спільне господарство, дбати про добробут та моральний стан сім'ї тощо. Саме по речах не правового характеру, що супроводжують відносини осіб після реєстрації шлюбу, можна визначити намір осіб щодо шлюбу. Водночас слід мати на увазі, що відсутність наміру створити сім'ю у момент укладення шлюбу може бути цілком компенсовано його появою після реєстрації шлюбу, коли за всіма об'єктивними обставинами можна стверджувати, що у особи з'явився намір створити сім'ю, наприклад коли після реєстрації шлюбу, який мав ознаки фіктивності, особи почали разом проживати, вести спільне господарство, дружина завагітніла або у подружжя народилися діти, батько піклується про дружину та дітей, подружжя запрошує до себе своїх батьків та друзів, підтримують інтимні стосунки, разом відпочивають та відвідують своїх рідних та близьких тощо.».
Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до наданої стороною позивача копії паспорта, позивач з 07.11.2008 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до наданої на запит суду інформації відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, відповідач з 18.11.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Позивач є матір'ю трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 16.03.2018; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 12.02.2019; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 05.05.2020.
Батьком усіх трьох дітей позивача, записаний: ОСОБА_7 .
Будь-яких конкретних, правових та беззаперечних доказів у спростування позовних вимог суду не надано і судом не здобуто.
Вищевикладене дає суду правові підстави для висновку про обґрунтованість позовних вимог.
За таких обставин, позов задовольняється.
Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати адвокат позивача просив покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,
Задовольнити позов.
Визнати недійсним шлюб, зареєстрований 22.02.2021 між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) і ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП суду не повідомлено), актовий запис № 267, вчинений Святошинським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Судові витрати по справі покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.