Справа №461/9012/21
17 січня 2023 року м.Львів
Галицькийрайонний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря судового засідання Бобика Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу за позовом Львівської міської ради (адреса: 79006, м.Львів, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256659, адреса: м.Львів, вул.Валова,20) про відновлення пам'ятки архітектури,-
Львівська міська рада звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про відновлення пам'ятки архітектури.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 08 грудня 2020 року ЛКП «Старий Львів» Галицького району м. Львова скеровано на адресу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (далі - Управління) для розгляду та вжиття заходів Акт-попередження від 08.12.2020 року № 40 на гр. ОСОБА_1 , яким встановлено факт самовільного пробиття перекриття в місцях загального користування 3-го поверху: вихід на горище в будинку АДРЕСА_2 .
Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 06 вересня 1979 року № 442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави», будинок АДРЕСА_2 є пам'яткою архітектури.
За результатами проведеного обстеження об'єкта культурної спадщини, відповідно до ст. ст. 3, 6, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закону) та повноважень, визначених Положенням про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, з метою захисту об'єкта культурної спадщини, а саме: житловий будинок (охоронний № 1296), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , управлінням винесено припис № 0004-вих-92980 від 12.10.2021 про усунення порушень законодавства про охорону культурної спадщини, шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів.Станом на день звернення з даним позовом, вимоги припису не виконано.
Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 04.11.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов. Надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явились. Належним чином повідомленні про день, час та місце розгляду справи телефонограмою, що підтверджується телефонограмою. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився. Належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення на електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного листав від 13.12.2022 року.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин нявки.
Суд, вважає за можливе слухати справу у відсутності відповідача, представника відповідача та представника третьої особи, які належним чином повідомлені про судове засідання, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов'язки та взаємовідносини сторін.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ст. 3 ч. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.
Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на квартиру №% Г-11164 від 13.12.1996 року квартира загальною площею 78,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Згідно акту-попередження №40 від 01.12.2020 року виданого ОСОБА_1 , яким встановлено, що у результаті перевірки за адресою: АДРЕСА_1 на 3 поверсі в місцях загального користування здійснено самовільне пробиття перекриття на горище.
Згідно листа №1112 від 08.12.2020 року директором ЛКП «Старий Львів» Білоус О.І. було скероване вищевказаний акт-попередження на адресу Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Згідно припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини №0004-вих-92980 від 12.10.2021 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради зобов'язано ОСОБА_1 в термін до 06.11.2021 року вжити заходів щодо відновлення горищного перекриття та демонтування влаштованих сходів за адресою: АДРЕСА_1
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належить виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» - далі - Закону).
Відповідний виконавчий орган сільської, селищної, міської ради населеного пункту, занесеного до Списку історичних населених місць України (копія списку додається), утворюється місцевою радою за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини (ч. 3 ст. 3 Закону).
Відповідно до п. 1.1 Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконкому від 11.11.2016 № 1031 «Про затвердження Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури» (далі Положення), Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради відповідно до ухвали міської ради від 26.05.2016 № 505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів“, утвореним відповідно до Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
Згідно п. 2.1 Положення основними завданнями управління є:
1.Забезпечення виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини“, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території м. Львова.
2.Забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження на підставі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня.
3.Забезпечення дотримання режиму використання пам'яток, їх територій, зон охорони на основі відповідних нормативно-правових актів органів охорони культурної спадщини вищого рівня.
4.Розробка концепцій, рекомендацій та програм управління культурною спадщиною.
5.Організація та координація робіт щодо виявлення, паспортизації, ведення обліку та інвентаризації пам'яток культурної спадщини.
Тобто, спеціально уповноваженим органом охорони культурної спадщини, що здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини є Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.
Відповідно до преамбули Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Статтею 1 цього ж Закону визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Таким чином, Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» слід застосовувати до правовідносин, що виникають у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарської діяльності вимог законодавства у відповідній сфері; предметом регулювання цього закону є повноваження органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб, межі та порядок реалізації цих повноважень.
Разом з тим, відповідно до преамбули Закону України «Про охорону культурної спадщини», цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закону), на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам'ятки), покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти.
Згідно ст. 30 Закону передбачено, що органи охорони культурної спадщини зобов'язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам'ятці або порушує законодавство, норми і правила у сфері охорони культурної спадщини.
Приписи органів охорони культурної спадщини є обов'язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами.
Частино 1 статті 27 Закону передбачено, що у разі, коли пам'ятці загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, зобов'язані привести цю пам'ятку до належного стану (змінити вид або спосіб її використання, провести роботи з її консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування).
Якщо власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, самостійно не здійснюють заходів, передбачених у частині першій цієї статті, то відповідний орган охорони культурної спадщини може зобов'язати їх здійснити ці заходи, видавши відповідне розпорядження (ч. 2 ст. 27 Закону).
У разі, коли власник або уповноважений ним орган, особа, яка набула права володіння, користування чи управління, не в змозі виконати розпорядження органу охорони культурної спадщини щодо охорони пам'ятки, орган охорони культурної спадщини може вжити необхідних заходів самостійно (повністю або частково), профінансувавши їх за рахунок спеціальних коштів на фінансування охорони культурної спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Закону, юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.
Згідно п. 4.1.37 Положення «Про юридичний департамент Львівської міської ради», затвердженого рішенням виконкому від 10.09.2021 № 766, до компетенції департаменту належить звернення з позовами з метою забезпечення виконання вимог Закону України “Про охорону культурної спадщини“, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на території Львівської міської територіальної громади.
З аналізу наведеного вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_3 самочинно здійснено пробиття перекриття в місцях загального користування 3-го поверху на горище в будинку.
З метою захисту об'єкта культурної спадщини, Управлінням охорони історичного середовища винесено припис про порушення вимог законодавства про охорону культурної спадщини, яким зобов'язано гр. ОСОБА_1 відновити пам'ятку архітектури шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів.
Проте, вимоги вищезазначеного припису відповідачем не виконано, що у свою чергу, становить загрозу руйнуванню та пошкодженню пам'ятки архітектури внаслідок дії природних факторів або проведення будь-яких робіт.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Подані в судовому засіданні представником відповідача документи жодним чином не спростовують виконання припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини №0004-вих-92980 від 12.10.2021 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради. Також ні відповідачем, ні її представником відповідача не надано суду відомостей, що відповідачем ОСОБА_1 виконано вищевказаний припис.
Виходячи з вищевикладеного, суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати в розмірі 2294 грн.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141, 258,259,263-265,266,273 ЦПК України, суд
Позов Львівської міської ради (адреса: 79006, м.Львів, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896) до ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), третя особа Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради (ЄДРПОУ 26256659, адреса: м.Львів, вул.Валова,20) про відновлення пам'ятки архітектури - задовольнити повністю.
Зобов'язати ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) відновити пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 шляхом відновлення горищного перекриття та демонтажу влаштованих сходів.
Стягнути з ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Львівської міської ради (адреса: 79006, м.Львів, пл.Ринок,1, ЄДРПОУ 04055896) сплачений судовий збір в сумі 2294 грн.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи,а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Є.Радченко