Єд.унік. № 459/3924/21
Провадження № 2/243/304/2023
25 січня 2023 року
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Старовецького В.І.
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши у судовому засіданні, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі наказу №29-к про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2022 року, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення нарахованої, але недоотриманої пенсії в порядку спадкування,-
ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що Червоноградським міським судом було розглянуто цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівсько-Дружківського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області (вул. Ціолковського, 25, м. Костянтинівка, Донецька область) про визнання права власності на суми нарахованої але недоотриманої пенсії в порядку спадкування після смерті чоловіка. Позовні вимоги позивачки задоволені та визнано за ОСОБА_1 право власності на нараховану, але недоотриману пенсію ОСОБА_3 у розмірі 8531,39 гривень в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того судом видано виконавчий лист. Позивачка вказує на те, що пенсійний фонд відмовляється виконувати рішення суду, оскільки вважає, що рішення суду не дає права нарахування та виплати позивачці нарахованої, але недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка. Вважає, що управління Пенсійного фонду чине перешкоди у отриманні нею недоотриманої пенсії після смерті її чоловіка. З огляду на викладене просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області недоотриману пенсію в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 у розмірі 8531,39 грн.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що позовні вимоги ним не визнаються в повному обсязі. На обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що згідно п. 1 положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою КМУ № 280 від 23.07.2014 року «Про затвердження Положення про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що КМУ повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту. У Рішенні від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України. Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування. Відповідно до частини другої статті 7 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до статті 10 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Кабінет Міністрів України координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону. Отже, реалізація прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення здійснюється з урахуванням актів КМУ, зокрема: - Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою КМУ від 01 жовтня 2014 року № 509 - Постанови КМУ від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Постанова № 637); - Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання перебування, затвердженого постановою КМУ від 08 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок № 365); - Порядку здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації, поданої фізичними особами для нарахування та отримання соціальних виплат, пільг, субсидій, пенсій, заробітної плати, інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ від 18 лютого 2016 року №136; 3 - Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Казначейства, затвердженим постановою КМУ від 07 листопада 2014 року № 595 - Порядку створення, ведення та доступу до відомостей Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 22 вересня 2016 року № 646 (далі - Порядок № 646). Зазначені нормативно-правові акти Уряду не конституційними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили не визнавалася, а отже підстав не враховувати їх при здійсненні пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб не має. ОСОБА_4 перебував на обліку в Костянтинівсько-Дружківському ОУПФУ Донецької області, Правонаступником якого є Управління. Згідно п.5 ч. 1 ст. ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії припиняється у випадках передбачених законом. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсії та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення (поновлення) виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам» здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданою згідно з Порядком оформленням і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі-довідка), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 (далі - Порядок №509). Відповідно положень ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року № 1706 (далі - Закон 1706), Підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб, зокрема, є повернення до покинутого місця постійного проживання або подання завідомо недостовірних відомостей. За наслідком обміну інформацією з органами соціального захисту населення, керуючись положеннями п.5 ч. 1 ст. ст. 49 Закону 1058 та ст. 12 Закону 1706, ОСОБА_4 була призупинена виплата пенсії. За відновленням виплати пенсії ОСОБА_4 до органів Пенсійного фонду України не звертався та 01.05.2016 року пенсійна справа була знята з обліку у зв'язку зі смертю. Статтею 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦКУ). Суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності, входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦКУ). Відповідно до частини другої статті 49 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону. 4 Заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування громадян. Можливість виплати сум пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, врегульовано статтею 52 Закону №1058, в тому числі і в частині їх виплати спадкоємцям, за умови надання свідоцтва про право на спадщину, де спадковим майном зазначено пенсію померлого пенсіонера. У випадках, коли на день смерті пенсіонера нарахування та виплата пенсії не здійснювалась, заява щодо поновлення виплати пенсії особисто пенсіонером не надавалась, органи Пенсійного фонду України можуть відновити нарахування пенсії на підставі заяви спадкоємця, визначеного нотаріусом. Обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону № 1058, з урахуванням вимог статті 46 Закону №1058 (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії). Датою звернення за отриманням пенсії у випадках смерті пенсіонерів є дата звернення визначеного нотаріусом спадкоємця з усіма передбаченими законодавством документами (аналогічні права належали спадкодавцю). Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20.04.2021 по справі № 459/1657/20 визнано за Позивачкою право власності на нараховану, але не виплачену пенсію ОСОБА_3 в порядку спадкування. В той же час, слід зазначити, що дане рішення не дає права нарахувати та виплатити Позивачці недоотриману пенсію ОСОБА_3 оскільки не встановлювало прямого зобов'язання, у зв'язку з чим, при розгляді питання виплати недоотриманої пенсії померлого уповноважений орган Пенсійного фонду має керуватися загальними нормами законодавства. За результатом розгляду наданих документів, враховуючи відсутність належних відомостей щодо причин пропуску строку передбаченого ст. 46 Закону 1058, Управлінням було надано роз'яснення щодо неможливості виплати недоотриманої пенсії ОСОБА_3 . Всі дії Управління відповідають нормам діючого законодавства та не є протиправними.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Брух А.О., повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, до суду надали заяви в яких просили справу розглянути без їхньої участі, на задоволенні позовних вимог наполягали.
Відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, але свого представника для участі в судовому засіданні не уповноважив, до суду надав відзив, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, про причини неявки суд не повідомив, із заявами про відкладення розгляду справи до суду не звертався, що відповідно до положень ст.223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справі по суті.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 20.04.2021 року визнано за ОСОБА_1 право власності на нараховану, але недоотриману пенсію ОСОБА_3 у розмірі 8531,39 гривень в порядку спадкування після смерті її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набрало законної сили. На підставі зазначеного рішення позивачці було видано виконавчий лист.
Отже, позивачка набула право власності на успадковане майно у вигляді недоотриманої пенсії в розмірі 8531,39 гривень як спадкоємець за законом.
Після отримання виконавчого листа позивачка звернулася із вказаним листом до Костянтинівського міськрайонного відділу ДВС, який постановою від 17.06.2021 року, повернув їй виконавчий лист без виконання, посилаючись на п.10 ч. ч.4 ст. 4 закону України «Про виконавче провадження», мотивуючи тим, що позивачка із вказаним листом має звернутися до органів казначейства. Після звернення позивачкою до органів держказначейства, їй було роз'яснено, що зазначене рішення містить вимогу тільки щодо визнання права власності та відсутня вимога, щодо стягнення коштів.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
28.08.2021 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з вимогою нарахування їй недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю чоловіка.
Як вбачається з відповіді ГУ ПФУ в Донецькій області, щодо звернення ОСОБА_1 про виплату недоотриманої суми пенсії, заступником начальником управління зазначено, що з огляду на те, що рішення суду від 20.01.2021 року не є підставою щодо виплати недоотриманої пенсії.
В наданому до суду відзиві, який надійшов суду відповідач також, посилаючись на норми, передбачені статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. № 1058-IV вважав, що відсутні підстави для виплати недоотриманої пенсії позивачці.
Між тим, суд оцінює критично дані заперечення, оскільки, ці норми передбачають врегулювання ситуації у безспірних випадках за наявності свідоцтва про право на спадщину.
Разом з тим, відповідачем не враховано, що позивачка, захищала свої права шляхом звернення до суду з відповідним позовом про визнання права власності.
Саме рішенням суду визнано за позивачкою право власності на недоотриману пенсію у сумі 8531,39 в порядку спадкування за законом. Це рішення набрало законної сили, отже підлягало виконанню.
Відповідно до вимог ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
З огляду на вищевикладені обставини та з урахуванням того, що за позивачкою було визнано право власності на спадкове майно, яке складається з недоотриманої суми пенсії, рішенням суду, яке набрало законної сили - ч.4 ст. 82 ЦПК України) позовні вимоги про стягнення грошових коштів у вигляді недоотриманої за життя ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суми пенсії у розмірі 8531 грн. 39 коп., підлягають задоволенню.
Вирішуючи вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, суд приходить до наступного.
Статтею 141 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір» визначено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до частин 1 та 3 статті 133 та частин 1-3 статті 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до частини 6 статті 137 ЦПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, Верховний Суд зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09.04.2019).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання юридичних послуг від 15.11.2021 року, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1093207 від 16.11.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛК № 000219 та квитанція до прибуткового касового ордеру № 17 від 16.11.2021 про оплату правової допомоги в розмірі 3000 грн.
З урахуванням вищенаведених вимог ЦПК України, а також наданих позивачем доказів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Вищевказаний розмір витрат є документально підтвердженим, обґрунтованим, відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та значенню справи для позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 2 цієї статті передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом сплачено судовий збір у сумі 908 грн., тому з огляду на задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути зазначену суму судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 328 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 18, 19, 76-81, ч. 4 ст. 82, ст.ст. 89, 128-131, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення нарахованої, але недоотриманої пенсії в порядку спадкування задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, місто Слов'янськ, площа Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недоотриману пенсію, яка була нарахована ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , у сумі 8531 (вісім тисяч п'ятсот тридцять одна) гривня 39 копійок .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13486010, місцезнаходження: Донецька область, м.Слов'янськ, пл.Соборна, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень, а також витрати по оплаті за правову допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
У відповідності до п.п.15.5 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду В.І.Старовецький