Справа № 2-38/10
09 серпня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки у складі:
головуючого судді Стратейчук Л.З.
при секретарі Фоменко В.Є.
за участю позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката ОСОБА_2
відповідачів ОСОБА_3
ОСОБА_4
представника відповідачів ОСОБА_5
розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб Першої Макіївської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування Макіївської міської ради, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним,
29.09.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, складного на її ім'я 08.05.2007 року колишнім чоловіком позивачки ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Підставами для визнання заповіту недійсним позивачка зазначила неможливість усвідомлювати на час складання заповіту ОСОБА_8 свої дії та керувати ними в зв'язку з тяжкою хворобою та вживанням сильнодіючих ліків, які впливали на його свідомість.
В зв'язку зі смертю відповідачки ОСОБА_7, яка при житті склала заповіт на спадкування належного їй майна ОСОБА_3 і ОСОБА_4 суд своєю ухвалою від 27.08.2009 року визнав правонаступництво та залучив спадкоємців ОСОБА_7 до участі у справі в якості відповідачів, а також орган опіки та піклування Макіївської міської ради в зв'язку з наявністю у ОСОБА_8 малолітньої дитини, та ОСОБА_8 чоловіка померлої ОСОБА_7, на права та обов'язки яких може вплинути судове рішення(а.с.91).
Під час слухання справи позивач уточнила підстави визнання заповіту, складеного ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_7 недійсним, зазначивши в позовній заяві, що оскільки ОСОБА_8 страждав на тяжку хворобу, проходив дорогокоштуюче лікування, він потребував додаткових коштів, оскільки власних наявних коштів йому не вистачало на оплату свого лікування. Додаткові та необхідні йому кошти на лікування йому надали подружжя ОСОБА_4. Умовою отримання цих грошей стала передача належного ОСОБА_8 майна, в тому числі квартири, шляхом складання заповіту на користь матері, яке ОСОБА_7 шляхом складання заповіту на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взяла на себе зобов'язання передати останнім. З метою отримання необхідних для лікування коштів ОСОБА_8 був змушений прийняти умови їх отримання, та скласти заповіт на користь ОСОБА_7 Позивачка вважала, що заповіт ОСОБА_8 був складений внаслідок психологічного тиску на нього з боку осіб, від яких він був залежним в наслідок тяжких для нього обставин. Мотивуючи правові підстави для задоволення її позову, посилалась як на відсутність вільного, та такого, що відповідає його(ОСОБА_8) внутрішній волі, волевиявлення при здійсненні правочину, вчинення правочину проти справжньої волі в зв'язку з тяжкими обставинами на вкрай невигідних умовах. Також вважала, що правочин не відповідає вимогам закону та без коментаря власного розуміння навела у позовній заяві зміст низки статей ЦК України, Закону України «Про нотаріат», в тому числі норми, що регулюють визнання правочину недійсним за підставами вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення свої здій та(або не могла керувати ними(ст.225 ЦК України), за підставами вчинення правочину під впливом насильства (ст.231 ЦК України), за підставами вчинення правочину під впливом тяжкої обставини (ст.233 ЦК України). Посилаючись у позовній заяві на положення закону, що регулюють порядок посвідчення нотаріусом та наводячи зміст відповідних статей Закону України «Про нотаріат» позивачка не навела свої доводи щодо відповідності закону дій нотаріуса(а.с.139-140).
27.07.2010 року позивачка остаточно уточнила свої позовні вимоги та просила визнати заповіт, складений ОСОБА_8 08.05.2007 року недійсним, як вчинений під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, та такий, що не відповідає положенням ст.203 ЦК України (а.с.212-213).
В судовому засіданні позивачка підтримала свої позовні вимоги і дала пояснення у межах доводів уточненої позовної заяви, поданої 27.07.2010 року, при цьому не вважала, що нотаріусом при посвідченні заповіту були порушені вимоги закону щодо визначення обсягу цивільної дієздатності ОСОБА_8, витребування необхідних для вчинення нотаріальної дії документів, а також не вважала, що були наявними підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій. Також позивачка суду пояснила, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8 з 2003 року, який був розірваний у 2007 році, 12.11.2007 року вона отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. Від шлюбу 02.08.2005 року народився син ОСОБА_10. Разом з чоловіком та сином вона мешкала у квартирі, що була придбана ОСОБА_8 до шлюбу, за адресою: АДРЕСА_1. На час смерті ОСОБА_8 вона у шлюбі з ним не перебувала, тому подала заяву про прийняття спадщини тільки від імені неповнолітнього сина. Вважає, що складаючи заповіт на користь матері, ОСОБА_8 порушив права їх сумісного сина, який був бажаним для обох батьків, та якого ОСОБА_8 дуже кохав, а тому і не вчинив би так, не позбавив сина житла, якщо б не знаходився під впливом важких для нього обставин.
Відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, а також їх представник за нотаріально посвідченими довіреностями ОСОБА_5(а.с.79,80) позов не визнали, суду пояснили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_7 є рідними сестра тими, протягом всього життя підтримували тісні родинні стосунки і дуже хвилювались за здоров'я ОСОБА_8, який захворів на тяжку невиліковну хворобу. Стосунки між ОСОБА_8 і ОСОБА_1 зіпсувались з часу, коли у 2006 році стала прогресувати хвороба ОСОБА_8, в зв'язку з чим він систематично змушений був проходити курси хіміотерапії та приймати інше лікування. Певний час до розірвання шлюбу між подружжям снували неприязні стосунки, вони проживали окремо, так як позивачка утворювала неможливі для сумісного проживання умови. Позивачка ніякої моральної підтримки чоловіку не надавала, співучасті у його становищі не виявляла. Оскільки ОСОБА_1 залишила його у такому важкому становищі, від втратив до неї почуття любові т поваги та подав позов про розірвання шлюбу. Маючи всіляку підтримку від своїх батьків, а особливо - матері, ОСОБА_8 склав на користь матері - ОСОБА_7 заповіт стосовно всього майна, що буде належати йому на час смерті. Він дійсно витрачав багато коштів на лікування, але сам мав значний дохід і працював майже до своєї смерті. Вони дійсно надавали матеріальні кошти на лікування, але робили це без будь-яких умов, оскільки щиро співчували ОСОБА_8 та його батькам. Заповіт був складений ОСОБА_8 на користь матері за його власним та щирим волевиявленням. У наступному ОСОБА_7 склала заповіт на їх, віподвідачів, користь, і це також було її власним волевиявленням, будь-які умови при цьому не висувались. Вважали, що права малолітнього сина ОСОБА_10 будь-яким чином не порушені, оскільки згідно закону він має право на обов'язкову частку у спадщині.
Представник третьої особи - Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 вважала, що позов задоволенню не підлягає, та пояснила суду, що при посвідченні нею заповіту від 08.05.2007 року дієздатність ОСОБА_8 була перевірена, необхідні документи видані, поводив він себе цілком адекватно і у неї не виникло жодних сумнівів щодо його психічного стану. Необхідні для посвідчення заповіту документи були витребувані і у відповідності з вимогами закону нею була вчинена нотаріальна дія. Свідоцтва про право на спадщину сторони не отримали, оскільки в суді розглядається спір.
Третя особа - ОСОБА_6- чоловік ОСОБА_7 вважав позов не обґрунтованим та дав пояснення, аналогічні поясненням відповідачів, підтвердивши відсутність будь-яких умов для складання заповіту ОСОБА_8, його щире волевиявлення щодо складання заповіту на користь своєї матері, як ї складання останньою заповіту на користь подружжя ОСОБА_3.
Представник третьої особи - органу опіки та піклування Макіївської міської ради ОСОБА_12 у судове засідання не з'явилась, подала листа з проханням слухати справу у її відсутності. У листі зазначила, що при складанні заповіту на її думку були порушені права малолітнього ОСОБА_10, але у той же час вказала, що в будь-якому випадку права дитини не порушуються, оскільки за законом він має право на обов'язкову частку спадщині.
Вислухавши сторони, допитавши свідків і дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
ОСОБА_1 і ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, розірвання якого було зареєстровано ОСОБА_1 у органах РАЦС 12.11.2007 року (а.с.29). Від шлюбу мають сина ОСОБА_10, який ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.5).
08.05.2007 року о 15.20 Першою Макіївською державною нотаріальною конторою в особі державного нотаріуса ОСОБА_11 був посвідчений заповіт ОСОБА_8, згідно якого він заповів все належне йому на час смерті майно своїй матері ОСОБА_7 (а.с.33, 32 ).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер (а.с.4).
18.07.2008 року ОСОБА_1, яка діяла від імені свого малолітнього сина ОСОБА_10, подала заяву до нотаріальної контори про прийняття її сином спадщини, що відкрилася після смерті його батька -ОСОБА_8(а.с.25). 24.07.2008 року ОСОБА_7 подала у нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її сина ОСОБА_8(а.с.24). 25.07.2008 року батько померлого - ОСОБА_6 подав заяву до нотаріальної контори про відмову від обов'язкової частки у спадщині, яка відкрилася після смерті його сина (а.с.23).
29.01.2009 року померла ОСОБА_7 (а.с.73), яка при житті 03.10.2008 року склала заповіт на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_4(а.с.84).
Спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_7 прийняли шляхом подачі заяв у нотаріальну контору онук померлої, від імені якого діяла його мати ОСОБА_1, а також ОСОБА_3 і ОСОБА_4(а.с.106 -108).
Згідно даних трудової книжки ОСОБА_8 він працював з 01.03 2005 року по 31.03.2008 року на посаді генерального директора ЗАТ «Будівельно-архітектурне підприємство «Градострой», подальших записів у трудовій книжці немає (а.с.47-54).
Свідки ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 суду пояснили, що в тому числі у періоді квітень-травень 2007 року спілкувались з ОСОБА_8 та зазначили, що як у цей період, так і взагалі до смерті, ОСОБА_8 був адекватний, жодних ознак розладів мислення, мови не виявляв.
Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що після уходу дружини ОСОБА_8 жив один, в сусідній квартирі жили його батьки. Його мати працювала і удень з ним не знаходилась. Вона з ним багато спілкувалась, оскільки сама на пенсії. Рядом живуть її діти. Заходила до них та до ОСОБА_8, розмовляла з ним, завжди був привітний та уважний. В її присутності були розмови між ОСОБА_8 та його матір'ю. Він їй казав, що хоче зробити на неї заповіт, а вона все його умовляла, що не треба, що він буде жити.
Свідок ОСОБА_17 - лікуючий лікар за місцем проживання, суду пояснив, що відвідував та робив перев'язки після операції на дому. Ліків, які затьмарюють свідомість, не призначав, в цьому не було необхідності. ОСОБА_8 завжди був адекватний.
Свідок ОСОБА_18 - співзасновник компанії генеральним директором якої був ОСОБА_8, суду пояснив, що його хвороба на вирішені виробничих питань ніяк не відбивалась. Під час всього тривалого періоду роботи, в тому числі у травні 2007 року ОСОБА_8, укладав договори з партнерами, вирішував виробничі проблеми на належному рівні. Коли йому було необхідно лікуватися, він уходив на лікарняний. Завжди був адекватний, зібраний. Незадовго до смерті повідомив, що не має більше можливості працювати.
Представник третьої особи - Першої Макіївської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, яка за клопотанням представника відповідачів була допитана у якості свідка, суду дала пояснення у межах її доводів, як представника третьої особи. Також пояснила, що оскільки до неї звернулась молода людина з проханням посвідчити заповіт, вона поінтересувалась, чому ним прийнято таке рішення. ОСОБА_8 їй пояснив, що він невиліковно хворий, з дружиною не живе, стосунки неприязні, що у нього є квартира та бізнес і що його мама, на користь якої він бажає скласти заповіт, в жодному разі не скривдить його сина і мати зробить все так, як він бажає. Вона також з'ясовувала у ОСОБА_8, як робить це завжди при вирішенні питань щодо можливості вчинення нотаріальної дії, чи не погрожує йому хтось, чи не примушує його хтось до таких дій та роз'яснювала, що є законні шляхи вирішення будь-яких проблем. Наявність таких обставин ОСОБА_8 заперечував. У день посвідчення заповіту жодних ознак загальмованості мислення, мови ОСОБА_8 не виявляв.
Свідки з боку позивачки ОСОБА_19, ОСОБА_20 посилались на перебування ОСОБА_8 у травні 2007 року у неадекватному стані, посилались на вживання ним сильнодіючих засобів. Свідок ОСОБА_19 пояснювала, що заходила до ОСОБА_8 у день посвідчення ним заповіту - 08.05.2007 року та бачила у нього на столі трамадол.
Згідно висновку посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_8 в період підписання заповіту 08.05.2007 року будь-яким психічним захворюванням (стійким хронічним психічним розладом, тимчасовим розладом діяльності чи слабкорозумовістю) не страждав і за своїм психічним станом був здатним розуміти значення своїх дій і керувати ними. У медичній документації за 2007 рік відсутні дані, які б свідчили про наявність у ОСОБА_8 будь-яких розладів психічної діяльності, пов'язаних з запровадженим комбінованим лікуванням, а також відсутні дані, які б свідчили про застосування ОСОБА_8 психотропних засобів, психоактивних речовин(включаючи наркотичні), і будь-яких змін(порушень) психічної діяльності, які б були слідством вживання таких препаратів і речовин(а.с.162-184).
З урахуванням наведеного суд не бере до уваги пояснення свідків ОСОБА_19 і ОСОБА_20 про перебування ОСОБА_8 напередодні складання заповіту та у день складання заповіту у загальмованому стані і про його неадекватну поведінку.
У відповідності зі ст. 203 ЦК України, положенням якої на думку позивача не відповідає вчинений правочин, - складений 08.05.2007 року заповіт, передбачено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.
Підстави визнання правочину недійсним, на які посилається позивач, передбачені ст. 233 ЦК України, згідно якої правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може біти визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Ст. 10 ч.3 та ч. 1,4 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 58 ч.1,3 ЦПК України належними э докази, що містять інформацію щодо предмета спору.
Оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, та з огляду на наведені вище норми закону, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що на час складання заповіту ОСОБА_8 знаходився у стані тяжкої хвороби і усвідомлював наближення своєї смерті. Перебуваючи у даному стані, він залишився сам, без сім'ї, оскільки дружина з дитиною зашила його. Він відчував образу по відношенню до дружини, вважав її зрадницею і повністю довіряв своїй матері - ОСОБА_7, яка на його думку могла діяти не інакше, як на користь його малолітнього сина. З пояснень допитаних у справі свідків, якими підтверджуються пояснення відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4, третьої особи - ОСОБА_6, випливає, що ОСОБА_8 діяв на власний розсуд і складав заповіт на користь матері з власної ініціативи, тобто даний правочин відповідає волевиявленню ОСОБА_8 Сторонній по відношенню до обох сторін свідок ОСОБА_11, яка в силу виконання службових обов'язків з'ясовувала причину складання заповіту ОСОБА_8 у тривалій бесіді, не встановила будь-яких сумнівів останнього щодо правильності свої дій, при цьому від чітко та логічно роз'яснював причину такого свого рішення. Суд не може взяти до уваги пояснення позивачки щодо складання заповіту у вимушеній ситуації, з метою отримання коштів на лікування, оскільки ці ствердження залишись непідтвердженими об'єктивними даними і фактично залишились на рівні припущень ОСОБА_8
Сама по собі наявність тяжких обставин у виді тяжкої хвороби і необхідності в достатніх коштах для лікування, які дійсно існували для ОСОБА_8, не може свідчити про те, що ОСОБА_8 склав заповіт на користь матері з метою отримання цих коштів від третіх осіб, які в даному випадку є відповідачами у справі, оскільки як відповідачі і третя особа ОСОБА_6, так і свідки, які були близько знайомі і підтримували тісні стосунки з сім'єю ОСОБА_6, пояснювали, що у сім'ї існували засади взаємопідтримки, співучасті у проблемах близької людини. Крім того, з трудової книжки ОСОБА_8 вбачається, що на час складання заповіту він мав постійне місце роботи на посаді генерального директора ЗАТ, як встановлено в судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_18 мав достатній заробіток.
Друга обов'язкова складова для визнання недійсним правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини, є обставина вчинення правочину на вкрай невигідних умовах для особи, що його вчиняє.
Укладаючи заповіт, який є одностороннім правочином, особа не позбавляється будь-яких прав, в тому числі і майнових, і не бере на себе будь-які зобов'язання, тому взагалі неможливо говорити про вигідність або невигідність укладання заповіту.
Згідно ст. 1233, 1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи, яка має повну цивільну дієздатність, на випадок своєї смерті.
Право на заповіт реалізується заповідачем на власний розсуд і у відповідності з положеннями закону. При цьому будь-яких обмежень щодо реалізації права на заповіт, законом не передбачено.
Згідно ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом.
Укладаючи заповіт на все своє майно на користь матері, ОСОБА_8 діяв у відповідності з законом, мав право на складання заповіту, форма заповіту та порядок його посвідчення, передбачені законом, дотримані. При цьому неможливо говорити про порушення прав малолітньої дитини, яка не включена до заповіту, оскільки законом для малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця передбачена обов'язкова частка у спадщині.
В даному випадку спір не є майновим, предметом спору не є конкретне майно, або право користування майном, в тому числі житлом, а тому доводи позивачки про порушення прав малолітнього ОСОБА_10 на житло та майнових прав дитини є нелогічними і не ґрунтуються на законі, в зв'язку з чим до уваги судом не приймаються.
Таким чином, суд доходить висновку, що з урахуванням стосунків, що склались між подружжям станом на 08.05.2007 року, ОСОБА_8 діяв цілком логічно, складання заповіту не було пов'язано з необхідністю отримання коштів на лікування, а відповідало внутрішній волі ОСОБА_8, при цьому він на час складання заповіту повністю усвідомлював значення своїх дій і керував ними, форма заповіту і порядок його посвідчення дотримані, тобто додержані загальні вимоги які є необхідними для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, а тому суд не знаходить підстав для визнання заповіту недійсним.
На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Згідно ст.79 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов'язані із проведенням судових експертиз.
У справі призначалась та проводилась посмертна судово-психіатрична експертиза, вартість якої згідно рахунку № 18 від 15.03.2010 року у сумі 1782 грн(а.с.158) була сплачена відповідачами, тому судові витрати підлягають стягненню на їх користь з ОСОБА_1.
На підставі наведеного, керуючись ст. 10,11, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, 203, 233 ЦК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, за участю третіх осіб Першої Макіївської державної нотаріальної контори, органу опіки та піклування Макіївської міської ради, ОСОБА_6 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Стягнуту з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4 витрати на проведення посмертної судово-психіатричної експертизи 891 грн кожному.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при проголошенні рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: