Справа № 202/447/23
Провадження № 1-кс/202/408/2023
13 січня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
слідчого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022052100000886 від 10.08.2022 року клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Умань Черкаської області, громадянина України, військовослужбовця Збройних Сил України за мобілізацією, стрільця-санітара стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. 402 КК України,
До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 погоджене прокурором Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Згідно клопотання, під час досудового розслідування встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17.04.2022 № 2-ОС старшого солдата ОСОБА_4 , призваного за мобілізацією, призначено на посаду стрільця-санітара стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
Відтак, з моменту призову на військову службу та відправлення до військової частини НОМЕР_1 , тобто з 17.04.2022 старший солдат ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця Збройних Сил України.
Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованими та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватись вимог військових статутів, поводитися з гідністю та честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст.ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк.
Разом з тим, старший солдат ОСОБА_4 у порушення наведених вимог законодавства, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, посягаючи на встановлений поряд підлеглості, порушуючи військову дисципліну, умисно не виконав наказ командира (начальника), за наступних обставин.
Згідно бойового розпорядження Головнокомандувача Збройних Сил України №5542 від 04.08.2022 військова частина НОМЕР_1 передана до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_2 та 07.08.2022 особовий склад частини прибув до АДРЕСА_2 .
09.08.2022 приблизно о 17:00, тобто в умовах воєнного стану, під час шикування особового складу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 , доведено для виконання бойове розпорядження (наказ) командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_8 від 08.08.2022 №1131 провести заміну підрозділів в c- АДРЕСА_2 силами та засобами військової частини НОМЕР_1 до кінця 09.08.2022, зокрема і до стрільця-санітара стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого солдата ОСОБА_4 , який знаходився в строю під час вказаного шикування.
При цьому наказ виданий в установленому Законом порядку, відповідною особою в межах наданих йому повноважень, зміст наказу не суперечить чинному законодавству, та не був пов'язаний з порушенням конституційних прав та свобод старшого солдата ОСОБА_4 , не носив в собі явно злочинного змісту, у зв'язку з чим підлягав беззастережному та неухильному виконанню з боку останнього.
Однак, старший солдат ОСОБА_4 у порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28, 30, 35, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 09.08.2022 приблизно о 22:00, тобто в умовах воєнного стану, знаходячись у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , відкрито не заявляючи, що не буде виконувати наказ начальника, діючи умисно, фактично не виконав вищезазначений наказ командира частини, доведений йому командиром 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 майором ОСОБА_7 , та з метою уникнення бойового зіткнення з окупаційними військами вибув до м. Карлівка Полтавського району Полтавської області.
В судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання. Вказує на наявність обґрунтованої підозри відносно підозрюваного та ризиків, визначених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, тому просив застосувати міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Підозрюваний в судовому засіданні пред'явлену йому підозру не визнав та пояснив, що він не відмовлявся від виконання наказу. Заперечив проти застосування відносно нього запобіжного заходу.
Захисник підтримав свого підзахисного, вважав підозру необґрунтованою, оскільки відсутній наказ, невиконання якого поставлено в провину ОСОБА_4 . Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, у скоєнні якого йому повідомлено про підозру.
Так, обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст.402 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме : повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; довідкою військово-лікарської комісії; військовим квитком; актом проведення службового розслідування від 22.08.2022 проведеного у військовій частині НОМЕР_1 ;протоколами допиту свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 з яких вбачається, що військовослужбовці серед яких був ОСОБА_4 відмовилися виконати наказ командування та самостійно вирішили виїхати до міста Черкас. Внаслідок чого військовослужбовці які залишився та тримали позиції, були поранені, іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності та взаємозв'язку.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 402 КК України, у скоєнні якого повідомлено про підозру ОСОБА_4 відповідно ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Враховуючи викладене, слідчий суддя прийшов до переконання, що підозрюваний ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину.
Згідно вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України, слідчим суддею встановлено доведеність прокурором наявності ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування, відповідно до ч.1 ст.178 КПК України, свідчить тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, у зв'язку із чим, розуміючи тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання.
Крім того, зважаючи характер та обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст. 177 КПК України - вчинити інший злочин пов'язаний з військовою службою чи можливість продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.
Заявлені прокурором ризики, передбачені п. п. 3,4 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий суддя вважає необґрунтованими та наразі нічим не підтвердженими.
Вирішуючи питання доцільності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри пред'явленої йому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.402 КК України; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному; наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України; дані про його особу: вік, стан його здоров'я, наявність соціальних зв'язків, тому приходить до висновку про доведеність обставин необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Призначення іншого, більш м'якого виду запобіжного заходу відносно підозрюваного неможливе, з огляду на положення ч. 7 ст. 176 КПК України згідно якої під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри, суд зазначає, що на даній стадії кримінального провадження судом лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, зібраних органом досудового розслідування, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України та позиції Європейського суду з прав людини, яка відображена у п. 175 рішення від 21.04.2011 р. у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994 р., «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 р.).
Щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу без визначення розміру застави, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно абз.8 ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
В своїх рішеннях ЄСПЛ за скаргою №40107/02 від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України», п. 80, за скаргою №20808/02 від 04.03.2010 р. у справі «Шалімов проти України», суд визнав порушення конвенції продовження/обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за умови, якщо національні суди не розглянули жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів…».
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, зважаючи, що законодавцем виключено можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів до підозрюваних за ст.402 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, що на переконання слідчого судді відповідатиме міжнародним стандартам та забезпечить справедливий баланс між метою застосування запобіжного заходу та правом підозрюваного на свободу.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини 5 статті 182 КПК України, передбачено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , наявність ризиків, передбачених п.1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, особу підозрюваного, його сімейний та майновий стан, слідчий суддя вважає, що застава у межах п. 2 ч.5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого злочину ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків та вважає за необхідне визначити розмір застави у виді 100 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 268 400 грн., що буде пропорційним щодо підозрюваного, достатньою мірою гарантуватиме виконання ним покладених на нього обов'язків та, на переконання суду, не буде завідомо непомірною для нього.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням положень ч.ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення», абз. 8 ст. 3, п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про військову службу правопорядку», положень Інструкції про порядок і умови тримання засуджених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затверджене Наказом Міністерства оборони України 26.09.2013 № 656, доцільно визначити підозрюваному місце утримання на час дії запобіжного заходу гауптвахту.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Маріуполі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 13 березня 2023 року включно, з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 .
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 рахувати з моменту затримання з 13 січня 2023 року, взявши під варту негайно після оголошення ухвали.
Строк дії ухвали до 11-00 години 13 березня 2023 року включно.
Визначити альтернативний вид запобіжного заходу у виді застави у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 268 400 (двісті шістдесят вісім тисяч чотириста) гривень.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти та повідомити про це слідчого, прокурора, слідчого суддю або суд.
З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв'язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України наступні обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду ( в залежності від стадії кримінального провадження);
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування, роботи ( дислокації).
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 що у разі невиконання покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та до нього знову буде застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвала слідчого судді діє до 13 березня 2023 року включно та підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передати для виконання до Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Краматорську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Маріупольської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об'єднаних сил ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1