Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
17 січня 2023 року справа № 820/5042/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Григоров Д.В.,
при секретарі судового засідання Сабельнік Б.В.,
за участю:
представника позивача - Шевченко Д.В.,
представника відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,-
Головне управління ДФС у Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд підтвердити обґрунтованості адміністративного арешту майна Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують ФОП ОСОБА_1 .
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №820/5042/18 від 17.07.2018р. у задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018р. апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без задоволення, а рішення суду від 17.07.2018р. - без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2022р. касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задоволено частково: рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2018р. у справі №820/5042/18 скасовано в частині відмови у задоволенні позову про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих у банківських рахунках, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 , та в цій частині справу передано на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2022р. визначено головуючого суддю - Григорова Д.В.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.10.2022 відкрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, відкритих в банківських рахунках, які обслуговують фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах передбачене пп.20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.
Представником відповідача до суду 21.10.2022р. надано відзив на адміністративний позов, згідно якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі з підстав їх необґрунтованості та зазначив, що з 07.11.2019 року ОСОБА_3 , не є суб'єктом господарювання оскільки не є фізичною особою-підприємцем та не здійснює підприємницьку діяльність. Водночас, виходячи зі змісту положень абз.1 п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75, ст.80 Податкового кодексу України, проведення заходу податкового контролю у формі проведення фактичної перевірки є можливим виключно у відношенні платника податків, який є суб'єктом господарювання.
Представник позивача - Шевченко б.В. взяв участь у розгляді справи; позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача, повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, до суду не прибув без повідомлення причин. Клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі до суду не надав.
Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2023 клопотання про заміну позивача у справі - задоволено. Замінено Головне управління ДФС у Харківській області на належного позивача - Головне управління ДПС у Харківській області як відокремлений підрозділ ДПС України.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Харківській області було винесено наказ №4090 від 07.06.2018 про проведення фактичної перевірки об'єктів Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ОСОБА_4 за адресами: АДРЕСА_2 , за період діяльності з 18.05.2017р. по дату завершення перевірки та АДРЕСА_3 , за період діяльності з 18.12.2017 по дату завершення перевірки.
На підставі наказу №4090 від 07.06.18р., складено направлення на перевірку від 07.06.2018р. №5306, №5307, №5374, №5375.
Головним управлінням ДФС у Харківській області з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 11.06.2018 було здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 місце здійснення господарської діяльності Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 для проведення фактичної перевірки.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов підтверджує, що отримав направлення від 07.06.2018р. №5306, №5307, №5374, №5375 та наказ №4090 від 07.06.18р. на проведення фактичної перевірки.
Уповноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 11.06.2018р. №4354/20-40-14-10/ НОМЕР_2 про відмову представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , діючого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.2018, у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за місцем проведення перевірки, а саме, за адресою: АДРЕСА_3 .
Також, повноваженими особами ГУ ДФС у Харківській області складено акт недопуску до проведення фактичної перевірки від 11.06.2018р. №4354/20-40-14-10/ НОМЕР_3 про відмову представника Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 , діючого на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.2018, у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки за місцем проведення перевірки, а саме, за адресою: АДРЕСА_2 .
На підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 22.06.2018 о 12:30 год. за вих. №6460/ФОП/20-40-14-10-19 та вих. №6457/ФОП/20-40-14-10-19 прийняті Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у зв'язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:
- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1);
- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2);
- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5);
- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7);
- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10).
Згідно п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).
Положення статті 94 Податкового кодексу України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів, проте приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.
З аналізу наведеного правового регулювання суд приходить до такого правового висновку, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.11.2018 по справі №820/1929/17, від 12.04.2019 по справі №820/2564/17, від 14.05.2019 по справі №813/1910/17, від 23.05.2019 по справі №813/854/18, від 28.05.2019 по справі №813/3943/17.
Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.
В даному випадку підставою для звернення до суду із даним позовом послугували обставини недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.
Суд зазначає, що відповідно до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 27.11.2018 року по справі №820/1929/17 (адміністративне провадження К/9901/40847) та від 12.02.2019 року по справі №820/2455/18 (касаційне провадження № К/9901/68653/18), приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.
Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках платника податків, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В даній справі, при її перегляді Верховним Судом, останній вказав, що не встановлення обставин щодо підстав недопуску Податкового кодексу України посадових осіб позивача до проведення документальної перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору.
Таким чином, при повторному розгляді справи судом встановлено що у відповідача, від імені якої діяв її представник, з огляду на пред'явлення йому посадовими особами контролюючого органу наказів та направлень на перевірку, були відсутні законні підстави для їх не допуску до проведення перевірки, що зумовлює обґрунтованість позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують ФОП ОСОБА_1 .
Стосовно доводів представника відповідача про відсутність у ОСОБА_1 статусу підприємця на час повторного розгляду справи, в зв'язку з чим, на його думку, задоволення позовних вимог є недоцільним, суд зазначає, що вказані твердження належними доказами не підтверджено, а сама лише подача заяви про припинення підприємницької діяльності про це не свідчить
Суд, проаналізувавши положення ст.77 КАС України, доходить висновку, що відповідач доказів щодо спростування вимог позивача суду не надав.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області як відокремленого підрозділу ДПС України (вул.Пушкінська, буд.46, м.Харків, 61057, код ЄДРПОУ43143704) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна - задовольнити.
Зупинити видаткові операції платника податків Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують цього платника податків.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 24.01.2023р.
Головуючий суддя Д.В. Григоров