Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про закриття провадження у справі
24.01.2023 р. № 520/10579/22
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонько А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом та просить суд:
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Харківської області щодо зменшення пенсії за віком ОСОБА_1 зобов'язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відновити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) виплату пенсії за віком у сумі не менш ніж він отримав у жовтні 2021 року -7112,71 грн. та виплачувати її починаючи з 01.11.2021 року з урахуванням інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством України та у подальшому - довічно.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.06.2011року по справі № 2029/2-4163/11 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року позивачу було поновлено виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про наукову і науково - технічну діяльність» з 22.01.2011 року. На підставі постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року та виконавчого листа виданого Харківським апеляційним адміністративним судом відповідачем було нараховане та виплачено позивачу разовим платежем пенсію за віком починаючи з 22 лютого 2011 року та по 17.04.2012 року, тобто за 14 місяців. У подальшому позивачу нараховувалась та виплачувалась пенсія за віком та інші пенсійні надбавки, передбачені пенсійним законодавством України відповідно до рішення суду. До жовтня 2021 року включно, позивач отримував пенсію за віком, яка з урахуванням пенсійних надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України підвищувалась і у жовтні 2021 року склала 7112,71 грн. Такий розмір пенсії позивач отримав у жовтні 2021 року. 15 листопада 2021 року (дата отримання пенсій за листопад) на картку позивача, відкриту у відділенні №5 AT ПУМБ банку м. Харкова, відповідачем було зараховано пенсію за листопад 2021 року у розмірі 1926,70 грн. Таку саму пенсію позивач отримає до цього часу. Вважаючи дії відповідача протиправними щодо різкого зменшення розміру пенсії звернувся до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає наступне.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Орджонікідзевський районний суд м. Харкова постановою від 09.06.2011 по справі №2029/2- а - 4163/11 задовольнив позовні вимоги позивача, а саме:
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова по відмові ОСОБА_1 в відновленні нарахування та виплати пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством України, які він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межи України - противоправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством України, які він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межи України, починаючи з 07 жовтня 2010 року.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року по справі № 2029/2-а-4163/11 постанову Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 9 червня 2011 р. по справі № 2029/2a-4163/11 скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії за віком та інших пенсійних надбавок, передбачених пенсійним законодавством України, які він отримував до виїзду на постійне місце проживання за межи України, за період з 07 жовтня 2010 року по 21 лютого 2011 року. Прийнято нову постанову, якою в цій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. В іншій частині постанову Ордконікідзевського районного суду м. Харкова від 09.06.2011 р. по справі № 2029/2a-4163/11 залишено без змін.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли у зв'язку із невиконанням постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.06.2011 по справі №2029/2-а-4163/11 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року по справі №2029/2-а-4163/11, які набрали законної сили, отже, фактично при розгляді даного позову суд має дослідити і перевірити підстави і причини невиконання рішень суду по іншій справі.
Суд зазначає, що приписами ст. 129-1 Конституції України встановлено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями ст. 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, постанова Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.06.2011 по справі №2029/2-а-4163/11 та постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року по справі №2029/2-а-4163/11 є обов'язковими до виконання на всій території України.
Саме з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду (ч. 1 ст.383 КАС України).
Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
З адміністративного позову вбачається, що фактичною підставою для звернення до суду із даними вимогами, слугував факт не виконання відповідачем постанови Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 09.06.2011 по справі №2029/2-а-4163/11 та постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2012 року по справі №2029/2-а-4163/11, тобто, заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в даному випадку, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідачів на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен звернутись до суду в порядку судового контролю за виконанням рішення, а не пред'являти новий адміністративний позов.
Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому позовному провадженні не розглядаються.
Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку наявне рішення суду, що набрало законної сили, отже, новий спір не виник, а має місце спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення, через що наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно до вимог ч.4 ст. 238 КАС України.
Зазначена правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду викладеним в постановах від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, а також від 03.04.2019 по справі №820/4261/18.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Відповідно до вимог ч. 2. ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 238, ст. 239, ст. 248, ст. 256, ст. 293, ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Закрити провадження у справі №520/10579/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв'язку з бойовими діями на території Харківської області повний текст ухвали складено 24.01.2023 року.
Суддя Бідонько А.В.