23 січня 2023 року Справа № 480/4797/22
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Соп'яненка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимог,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач). Свої вимоги обґрунтовує тим, що Головним управлінням ДФС у Сумській області, правонаступником якого є Головного управління ДПС у Сумській області, з 06.05.2019 проводилась документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 08.09.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.03.2011 по 08.09.2017 та встановлено порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . За результатами зазначеної перевірки відповідачем був складений акт від 17.05.2019 №545/18-28-13-03/2592710913/117. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №480/1623/20 визнано протиправним наказ Головного управління ДФС у Сумській області №555 від 21.03.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 ; визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області, що полягали у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 ; визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області.
Представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит, з якої стало відомо про рішення Головного управлінням ДФС у Сумській області № 0006191303 від 25.09.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 23 553, 64 грн., рішення Головного управлінням ДФС у Сумській області № 0006211303 від 25.09.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 170, 00 грн.
Позивач зазначає, що зазначені рішення були прийняті та оскаржувані вимоги були сформовані на підставі матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 08.09.2017 позивача, яка проводилась відповідачем згідно з наказом Головного управлінням ДФС у Сумській області від 21.03.2019 №555, які були визнані протиправними рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №480/1623/20.
Просить визнати протиправним та скасувати рішення №0006191303 від 29.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; визнати протиправним та скасувати рішення №0006211303 від 29.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006201303 від 29.05.2019; визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-155080-52У від 04.07.2019; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Головне управління ДПС у Сумській області подало відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що оскаржувані рішення були винесені обґрунтовано, а рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі №480/1623/20 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , але рішення Головного управлінням ДФС у Сумській області №0006191303 від 29.05.2019 та №0006211303 від 29.05.2019 не були предметом оскарження по справі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Представником позивача було подано відповідь на відзив, в якому проти доводів відповідача він заперечує та просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Сумській області від 21.03.2019 № 555 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 (а.с. 46) посадовими особами Головного управління ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 08.09.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.03.2011 по 08.09.2017, за результатами якої складено акт від 17.05.2019 № 545/18-28-13-03/2592710913/117 (а.с. 33-44).
Висновком акту перевірки від 17.05.2019 № 545/18-28-13-03/2592710913/117 встановлено порушення позивачем:
- п.177.2, п.п. 177.4.5 п 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України в результаті занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 74911, 47 у тому числі за 2016 рік на суму 42888, 72 грн., за 2017 рік на суму 32022, 75 грн.;
- п. 16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України в результаті занижено військовий збір на загальну суму 6242, 62 у тому числі за 2016 рік на суму 3574, 06 грн., за 2017 рік на суму 2668, 56 грн.;
- п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 1, п. 5 ст. 8, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", із змінами та доповненнями, приватному підприємцю проведеною перевіркою було донараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 91558, 47 грн., в тому числі за 2016 рік - 52419, 55 грн., за 2017 рік - 39138, 92 грн.;
- п.п. 49.18.2, п.п. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 п. 177.11 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з неподанням податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік;
- п. 51.1 ст. 51, абз. "б" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, п. 2.1, 2.2, 2.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2014 за №228/25005 в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (ф. №1 ДФ);
- п. 44.3 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в результаті незбереження та ненадання на перевірку первинних документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків, зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Сумській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.05.2019 №Ф-0006201303 (а.с. 31).
Рішенням Головного управління ДФС у Сумській області від 29.05.2019 №0006191303 застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 23553, 64 грн. (а.с. 29), а рішенням Головного управління ДФС у Сумській області від 29.05.2019 №0006211303 застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції в сумі 170 грн. (а.с. 30).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 480/1623/20, яке набрало законної сили 17.05.2021, визнано протиправним наказ Головного управління ДФС у Сумській області №555 від 21.03.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 "
Визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області, що полягали у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .
Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.05.2019 :
№0006221303 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 93639 ( дев'яносто три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн. 34 коп.;
№0006231303 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн.;
№0006241303 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 510 грн.;
№0006251303 про визначення ОСОБА_1 грошового зобов'язання з військового збору у розмірі 7803 ( сім тисяч вісімсот три) грн. 28 коп.;
№0006261303 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 510 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 2707,93 грн. в рахунок відшкодування судового збору. (а.с. 14-18).
Надаючи оцінку правовідносинам, що вникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
До плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Порядок оформлення результатів документальної планової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Згідно ст.86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Cуд зазначає, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі № 480/1623/10, яке набрало законної сили 17.05.2021, визнано протиправним наказ Головного управління ДФС у Сумській області №555 від 21.03.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 " Також визнано протиправними дії Головного управління ДФС у Сумській області, що полягали у проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 .
Аналізуючи зміст наведених норм Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки інших підстав щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18, окрім наведених вище висновків, Верховний Суд погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення. З урахуванням цього Суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Отже, зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши таке порушення процедури проведення перевірки, наслідком якого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб'єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд не може переходити, з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.
Таким чином, з аналізу вищевикладеного вбачається, що судом визнано порушення відповідача суттєвим, що стало підставою для визнання протиправним наказу Головного управління ДФС у Сумській області №555 від 21.03.2019 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 "
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 11.07.2019 по справі №804/8855/14 а саме те, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, є безумовною підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень. Аналогічну правову позицію викладено Верховним судом зокрема і у постановах від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 04.09.2020 у справі №821/1274/18.
Відповідно до ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, протиправність наказу про призначення та проведення контролюючим органом перевірки, є достатньою підставою для висновку про протиправність прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень, що зумовлює відсутність необхідності перевірки порушення податкового законодавства по суті як підстави для нарахування суми грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Сутність цього принципу полягає у тому, що в разі винесення судом рішення, що набрало законної сили, воно не може бути піддане сумніву.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки судовим рішенням у справі №480/1623/20, що набрало законної сили, скасовано наказ про проведення перевірки (встановлено факт протиправності такого), за результатами реалізації якого прийняті спірні у справі податкові повідомлення-рішення, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відповідність такого наказу вимогам, чинного на час виникнення спірних правовідносин, законодавства України.
Таким чином, за наявності судового рішення, що набрало законної сили, щодо протиправності наказу, суд позбавлений можливості та правових підстав для надання повторної правової оцінки такому наказу.
Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 16.06.2021р. у справі № 1340/4619/18, адміністративне провадження № К/9901/29695/20.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням наведеного та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити в повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві представник позивача просив стягнути з відповідача понесені судові витрати, які складають: 3 969, 60 грн. сплаченого судового збору та 10000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи професійна правнича допомога у цій справі надавалась позивачу адвокатським бюро "Андрія Пєтухова" в особі керуючого бюро - адвоката Пєтухова Андрія Юрійовича (далі - адвокат, Пєтухов А.Ю.).
Представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: копію договору про надання послуг з професійної правничої допомоги № 18/07/2022 від 18.07.2022, укладеного між позивачем та адвокатським бюро "Андрія Пєтухова" (далі - Договір) (а.с. 57 - 60), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого Пєтухову А.Ю. (а.с. 61), ордер на надання правової допомоги Серії ВІ №1097290 (а.с.62), попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 63-64), розрахунок на оплату №25/07/22-1 від 25.07.2022 (а.с. 67).
Так, згідно розділу 1 "Предмет договору" Договору адвокатське бюро зобов'язується надати послуги з професійної правничої допомоги (надалі - Послуги), а саме:
Послуги з представництва та захисту інтересів Клієнта в судах різних інстанцій в усіх категоріях справ та вчинення інших дій за дорученнями Клієнта.
Послуги, що зобов'язується надати адвокатське бюро, включають:
- підготовку процесуальних документів;
- представництво та захист інтересів позивача в судах загальної юрисдикції;
- надання усних та письмових консультацій і роз'яснень з правових питань в межах предмету цього Договору;
- захист інтересів позивача у кримінальних провадженнях на різних стадіях;
- захист інтересів позивача по цивільних справах.
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- здійснення представництва інтересів позивача в судах всіх інстанцій, правоохоронних, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами;
- забезпечення захисту позивача від обвинувачені
- надання інших послуг у межах предмету цього Договору.
За цим Договором позивач зобов'язується прийняти надані адвокатським бюро послуги та оплатити їх вартість на умовах, визначених у цьому Договорі.
Згідно п.5 Договору вартість послуг визначається в додатку 2 до цього Договору.
Додаток 2 до Договору відсутній в матеріалах справи.
Згідно Акту приймання - передачі надання юридичних послуг до договору про надання послуг з професійної правничої допомоги від 18.07.2022 №18/07/2022, Адвокатське бюро надало, а Клієнт прийняв наступні послуги з професійної правової допомоги:
1) підготовка та направлення позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішень №0006191303 від 29.05.2019, №0006211303 від 29.05.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0006201303 від 29.05.2019, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-155080-52 У від 04.07.2019 (вартість 6000 грн.);
2) підготовка та направлення відповіді на відзив на позовну заяву (вартість 2000 грн.);
3) підготовка та направлення пояснення по справі (вартість 2000 грн.).
Згідно квитанції від 25.07.2022 позивачем сплачено адвокату Пєтухову А.Ю. 10 000 грн.
У відзиві на позовну заяву, крім іншого, відповідач просив суд врахувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката та зазначав, що суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумне необхідність судових витрат для конкретної справи. Відповідачем зазначено, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу не можна вважати виправданим.
Частинами 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така позиція Великої Палати Верховного Суду зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі за № 922/1964/21.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що безпідставними є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., оскільки в договорі про надання послуг з професійної правничої допомоги від 18.07.2022 №18/07/2022 сторони не дійшли згоди щодо суттєвих умов договору, а саме не визначено суму гонорара адвоката.
У зв'язку із тим, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, у самому договорі не встановлено розмір та/або порядок обчислення таких витрат, Додаток № 2 "Вартість надання послуг з професійної правничої допомоги, відшкодування витрат та порядок оплати" суду надано не було, а акт приймання -передачі надання юридичних послуг не є частиною договору про надання правової допомоги підстави для стягнення з відповідача на користь позивача відсутні.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що адміністративний позов задоволено, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 3969, 60 грн. грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимог - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0006191303 від 29.05.2019 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0006211303 від 29.05.2019 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006201303 від 29.05.2019.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-155080-52У від 04.07.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 43995469) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 3 969, 60 грн.
В задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Соп'яненко