про повернення позовної заяви
24 січня 2023 року м. Рівне №460/1485/23
Рівненський окружний адміністративний суд в особі судді С.М. Дуляницька, після одержання позовної заяви
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати:
податкові повідомлення-рішення: № 0118281305 від 29.12.2017 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 278887,32 грн); № 0060641301 від 09.08.2018 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 14099,99 грн); № 0035181301 від 10.04.2018 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 27290,01грн); № 0003231304 від 27.02.2019 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 81612,21грн); № 0003071301 від 08.01.2019 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 98084,08грн); № 0001733301 від 25.09.2019 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 5866,95грн); № 00047433001 від 09.04.2020 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1789,59грн); № 0069551301 від 30.11.2018 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 67933,33грн); № 0000103522404 від 21.10.2021 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 98463,72 грн);
податкові повідомлення-рішення за порушення строку/терміну сплати сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів; № 0069531301 від 30.11.2018 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 69216,93 грн); № 0069541301 від 30.11.2018 (яким застосовано штрафні санкції в розмірі 7481,66 грн);
податкове повідомлення-рішення за несвоєчасне подання (не подання) декларацій з податку на додану вартість податкове повідомлення-рішення; № 0008443301 від 21.07.2020 (яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 4080 грн).
Зазначена позовна заява надійшла до Рівненського окружного адміністративного суду 19.01.2023.
Водночас, судом, з програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що до Рівненського окружного адміністративного суду 04.01.2023, 05.01.2023, 09.01.2023, 11.01.2023, 12.01.2023 позивачем подано інші, ідентичні позови до цього самого відповідача з тим самим предметом та з однакових підстав, зареєстровані за номерами - 460/258/23, 460/383/23, 460/612/23, 460/815/23, 460/963/23.
Позовна заява у справі № 460/258/23 ухвалою суду від 09.01.2023 залишена без руху з підстав несплати судового збору.
Позовна заява у справі № 460/383/23 ухвалою суду від 10.01.2023 залишена без руху з підстав несплати судового збору.
Позовна заява у справі № 460/612/23 ухвалою суду від 11.01.2023 повернута позивачу з підстав визнання зловживанням процесуальними правами.
Позовна заява у справі № 460/963/23 ухвалою суду від 13.01.2023 повернута позивачу з підстав визнання зловживанням процесуальними правами.
Позовна заява у справі № 460/815/23 ухвалою суду від 16.01.2023 залишена без руху з підстав несплати судового збору.
При цьому, суд зауважує, що до позовної заяви у даній справі (№ 460/1485/23) позивач також не додав документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з тим, судом, з програми «Діловодство спеціалізованого суду», також встановлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018 по даний час систематично звертається із позовами до Головного управління ДПС у Рівненській області, в яких оскаржує ці ж самі (наведені вище по тексту) податкові повідомлення-рішення.
Даний факт підтверджується зареєстрованими в Рівненському окружному адміністративному суді справами за номерами: 817/1150/18; 1740/1883/18; 460/2789/18; 460/289/19; 460/401/19; 460/1307/19; 460/8720/20; 460/8816/20; 460/9126/20; 460/9275/20; 460/9276/20; 460/9320/20; 460/3268/21; 460/4599/21; 460/12902/21; 460/13595/21; 460/16312/21; 460/27145/22; 460/27146/22; 460/27147/22; 460/27149/22; 460/27150/22; 460/27388/22; 460/27346/22; 460/27483/22; 460/27485/22; 460/27488/22; 460/27489/22; 460/27491/22.
Суд зауважує, що у наведених вище адміністративних справах наявні ухвали про повернення позову, ухвали про залишення позову без розгляду, ухвали про закриття провадження, а також рішення суду за результатами розгляду справи по суті спору.
При цьому, подаючи у 2023 році нові позови по оскарженню наведених вище податкових повідомлень-рішень, позивач зазначає про інші підстави для їх скасування. Хоча всі підстави, фактично, відомі були позивачу ще на момент первинного їх оскарження до суду.
На переконання суду, позивач свідомо у позовних заявах з приводу оскарження цих податкових повідомлень-рішень, що розглянуті судом по суті спору, не зазначав всі обставини справи, щоб у разі незгоди з рішеннями суду, оскаржити їх повторно в судовому порядку.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони й інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих же підстав.
Відтак, позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави і предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.
Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Суд зауважує, що обставини, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги в усіх адміністративних справах була його незгода з діями відповідача під час винесення податкових повідомлень-рішень, що має наслідком визнання їх протиправним та скасування.
З цього приводу суд зазначає, що доповнення позивачем підстав позову новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення праворозуміння таких норм не вважаються зміною підстав позову
Отже, такі дії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суд розцінює як маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями, що, в свою чергу, свідчить про її умисні та недобросовісні дії, які супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, що є недопустимими і суперечать завданню адміністративного судочинства, створюють перешкоди у реалізації іншими учасниками справи їх права на справедливий судовий розгляд.
Наведене підтверджується неодноразовим зверненням до суду з поданням аналогічних позовних заяв, що зазначено вище по тексту цієї ухвали.
За правилами частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти форму умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних з наслідками, до яких вони можуть призвести; використанні наданих прав всупереч їхньому призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження; перешкоджанні діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ; необґрунтованому перевантаженні роботи суду.
Відповідна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі № 814/218/14 від 13.03.2019.
Крім того, Верховний Суд в окремій ухвалі від 13 вересня 2022 року у справі № 320/1167/21 (адміністративне провадження № К/9901/45239/21) врахував, що суспільна небезпека зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві полягає у тому, що дії (бездіяльність), які становлять зміст такого зловживання правом, спричиняють настання негативних наслідків, що можуть проявлятися для учасників справи у недосягненні судом завдань адміністративного судочинства, визначених у частині першій статті 2 КАС України, та для суду та усієї судової системи - у зниженні рівня довіри до судової гілки влади, у поставленні під сумнів професійності та авторитету суддів. Крім того, зловживання процесуальними правами має безпосередній вплив на збільшення бюджетних витрат на судову систему.
Суд наголошує на тому, що загалом зловживання процесуальними правами в судовому процесі підриває не лише засади здійснення правосуддя, але і шкодить міжнародному іміджу України як правової держави. Крім того, вказує на те, що значна частина Рішень ЄСПЛ стосувалася саме питання зловживання процесуальними правами. Важливо, що у рішеннях ЄСПЛ уже сформувалася стала практика щодо порядку здійснення принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами в судовому процесі. Зокрема, у деяких рішеннях ЄСПЛ указує на пряме застосування статті 17 Конвенції у таких випадках: якщо заявник, по суті, прагне використати основне положення Конвенції як основу для права здійснювати будь-яку дію або будь-яку діяльність, спрямовану на знищення будь-яких прав і свобод, закріплених у Конвенції, Суд застосовує статтю 17 і відхиляє подану скаргу як несумісну ratione materiae з положеннями Конвенції відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 35; Суд може застосувати статтю 17 за власною ініціативою та оголосити заяву неприйнятною de plano (рішення у справах «Norwood v. the United Kingdom», заява № 23131/03 [54]; «Belkacem v. Belgique», заява № 34367/14, п. п. 33-36 [55]; «Witzsch v. Germany» (№ 2), заява № 7485/03 [56]; «Roj TV A/S v. Denmark», заява № 24683/14, п. 30).
В силу вимог частини другої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
При цьому згідно з частиною четвертою статті 45 КАС України суд зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
За наведених обставин, суд визнає дії Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, оскільки її дії щодо подання позовної заяви від 19 січня 2023 року у адміністративній справі № 460/1485/23, яка ґрунтується на одних і тих самих обставинах і має однакове правове обґрунтування, що і позовна заява від 04 січня 2023 року - справа № 460/258/23, від 05 січня 2023 року - справа № 460/383/23, від 09 січня 2023 року - справа № 460/612/23, від 11 січня 2023 року - справа № 460/815/23, від 12 січня 2023 року - справа №460/963/23 є такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства.
За правилами частини третьої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву і додані до неї документи повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 24 січня 2023 року
Суддя С.М. Дуляницька