24 січня 2023 року № 320/4731/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
I. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, у якому просить суд:
-визнати протиправним та скасувати розпорядження від 25.11.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - щодо призначення ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсії по віку в розмірі 3994,09 грн.;
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в частині ненарахування ОСОБА_1 пенсії, з врахуванням рішення Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-а-820/201 та розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2021 у розмірі 6073,32 грн.;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нараховувати з 01.12.2021 ОСОБА_1 пенсію з врахуванням рішення Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-a-820/2011 відповідно до розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2021 розмірі 6073,32 грн., з врахуванням вже здійснених виплат.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Березанського міського суду зобов'язано управління пенсійного фонду України в м.Березань зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за понаднормовий стаж з 1 березня 2011 року відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", із збільшенням пенсії за кожен відпрацьований понад 15 років рік на один процент від заробітку, але не більше 75% заробітку. Однак, відповідач протиправно зменшив розмір її пенсії.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що підстав для задоволення позову немає. Просив у задоволенні позову відмовити у зв'язку з безпідставністю.
III. Процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 03.06.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
ОСОБА_1 , має статус потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС категорії 1 та перебуваю на обліку в ГУ ПФУ Київської області, а також отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку передбаченого ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Станом на 31.11.2021 розмір її пенсії становив 6 073,32 грн. відповідно до рішення відповідача №932210141167 від 03.09.2021.
В грудні 2021 року позивачка виявила, що пенсія за грудень 2021 року зарахована в сумі 3994,09 грн., що стало підставою для звернення із заявою до відповідача.
Листом від 21.01.2021 №1015-24993/H-02/08-1000/228 вказано, що з 01.12.2021 позивачці призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнодержавне пенсійне страхування» і розмір пенсії складає 3 994,09 грн., а виплату пенсії по рішенню Березанського міського суду Київської області від 27.05.2011 по справі №2-а-820/2011 призупинено без пояснення підстав для цього, пенсійну справу переглянуто і приведено до вимог чинного законодавства.
Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивачка звернулась до суду з позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 №1058-15 цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Відповідно до ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.01.2004 №1058-15, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 27.05.2011 визнано неправомірними дії управління пенсійного фонду України в м.Березань щодо відмови проведення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зобов'язано управління пенсійного фонду України в м.Березань зробити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за понаднормовий стаж з 01 березня 2011 року відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",із збільшенням пенсії за кожен відпрацьований понад 15 років рік на один процент від заробітку, але не більше 75% заробітку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення суду, відповідачем було прийнято розпорядження та призначено пенсію позивачці у розмірі 6073,32 грн.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-08, з 01.10.2017 провелено осучаснення раніше призначених пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 роки - 3764,40 грн. та страхового стажу, один рік якого дорівнює 1%, тобто пенсія =коефіцієнт заробітнох плати х3764,40 х на коефіцієнт страхового стажу х1%.
Позивачці було повідомлено, що виконання рішення Березанського міського суду без осучаснення заробітної плати є недоцільним. Розмір пенсії позивачки з 01.12.2021 становить 3994,09 грн.
Суд з цього приводу зазначає таке.
За змістом ст.19 Конституції України, органи державної влади. їх посадові особи повинні діяти виключно в межах, визначених відповідними видами правових норм.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов?язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об?єднаннями на всій території України.
Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Отже, права призупиняти дію рішень судів органами пенсійного фонду ні Конституцією України, ні законами України не передбачено. Постанова Березанського міського суду Київської області від 27.05.2011 по справі №2-a-820/2011 вважається виконаною з моменту перерахунку органами пенсійного фонду пенсіїпозивачці, у відповідності до судового рішення.
Посилання відповідача на тей факт, що відповідно до ч.2 ст.42 Закону України «Про загальнообов?язкове пенсійне страхування», перерахунок раніше призначених пенсій проводиться з застосуванням осучаснення заробітної плати в Україні і коефіцієнтом одного року страхового стажу 1% є безпідставним та судом до уваги не приймається, оскільки цей перерахунок проводиться з 1 березня, а не з 1 грудня відповідного року і ч. 2 ст. 42 не містить оцінки років страхового стажу. Тим більше, що страховий стаж і так врахований з коефіцієнтом 1% з 01.10.2017 відповідно до змін в законодавстві, що слідує з розпоряджень про призначення пенсії.
Статтею 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачені умови індексації та перерахунку пенсії.
Виходячи з диспозиції цієї норми індексація і перерахунок пенсії не може проводитися в бік зменшення призначеної пенсії.
Отже, безпідставне призупинення органами пенсійного фонду рішень судів, які задовго до цих протиправних дій, не тільки набрали законної сили, але цими органами були виконані призначення з 01.12.2021 розміру пенсії меншого, ніж позивачка отримувала до цього, свідчить про порушення, передбаченого ст. ст. 41, 46 Конституції України права позивачки на соціальний захист та принципу непорушності права приватної власності.
Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
У відповідності до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом?якшують або скасовують відповідальність особи.
Водночас, у відповідності до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно з частиною 1 статті Положення, частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі І Першого протоколу до цієї Конвенції, кожній фізичній або юридичній особі забезпечується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєі власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Правова позиція з аналогічних питань була викладена і Верховним Судом у постановах від 31.01.2018 (справа №523/4930/15-а K/9901/1120/18), від 24.04.2018 (справа №686/12623/17 K/9901/849/17).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, наприклад, у справі №523/4930/15-а Верховний Суд дійшов до висновку, що при перерахунку пенсії застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп 99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.
Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).
Отже, позовні вимоги є обгрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VIII. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивачка звільнена від сплати судового збору. Таким чином, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивачки відшкодуванню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження від 25.11.2021 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - щодо призначення ОСОБА_1 з 01.12.2021 пенсії по віку в розмірі 3994,09 грн.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) в частині ненарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії, з врахуванням рішення Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-а-820/201 та розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2021 у розмірі 6073,32 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) нараховувати з 01.12.2021 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) пенсію з врахуванням рішення Березанського міського суду від 27.05.2011 по справі №2-a-820/2011 відповідно до розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 02.09.2021 розмірі 6073,32 грн., з врахуванням вже здійснених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 24.01.2023