Справа № 529/98/23
Провадження № 1-кп/529/121/23
24 січня 2023 року Диканський районний суд Полтавської області в складi:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
секретаря - ОСОБА_2
за участю:
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12022175440000646 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта повна середня, студента третього курсу Полтавського фахового коледжу транспортного будівництва, не одруженого, військовозобов'язаного, раніше не судимого
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27. ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, -
встановив:
Відповідно до обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_4 на початку вересня 2022 року, з метою отримання можливості керування транспортним засобом всупереч вимогам Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 №340, виник прямий умисел, спрямований на пособництво у виготовленні підробленого посвідчення водія на своє ім'я з метою подальшого його використання за цільовим призначенням.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, на початку вересня 2022 року за допомогою мережі «Інтернет», з метою виготовлення завідомо підробленого посвідчення водія на своє ім'я вступив у платну домовленість із невстановленою особою, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, для чого користуючись соціальною мережею «Instagram» надіслав копію паспорта громадянина України на своє ім'я, фотознімок із власним зображенням та фотознімок зразку власного підпису, при цьому цілком усвідомлюючи, що не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке має складатися, видаватися, посвідчуватися уповноваженими (компетентними) особами органів державної влади у відповідності до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою КМУ від 08.05.1993 № 340.
Того ж дня, невстановлена особа, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, використовуючи надані обвинуваченим ОСОБА_4 паспорт громадянина України на його ім'я, фотознімок із його зображенням та фотознімок із зразком його підпису, підробила посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виготовлене на пластиковій основі з вихідними типографськими даними «ПК «Україна». Зам. 22-3838. 2022 р. IV кв.», заповнене на ім'я ОСОБА_4 , та видане згідно його змісту 07.10.2022 ТСЦ 0541, яке не відповідає аналогічним бланкам документів, які знаходяться в офіційному обігу.
У подальшому, 09.10.2022, ОСОБА_4 , за допомогою послуг кур'єрської доставки «Нова пошта» отримав від невстановленої слідством особи, матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження, завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане, згідно його змісту, 07.10.2022 ТСЦ 0541, на своє ім'я, за виготовлення якого сплатив обумовлену грошову суму у розмірі 6 250 грн.
21.12.2022 близько 23:35 год. обвинувачений ОСОБА_4 , керував легковим автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_2 та рухався по вул. Незалежності в смт. Диканька, Полтавського району, Полтавської області, де за порушення пунктів 19.1а, 2.13, 2.1а правил дорожнього руху був зупинений працівниками поліції.
У цей момент у обвинуваченого ОСОБА_4 , виник прямий умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа з метою підтвердження свого права керування транспортним засобом, а саме - посвідчення водія серії НОМЕР_1 , виданого, згідно його змісту, 07.10.2022 ТСЦ 0541 на ім'я « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому зазначено, що ОСОБА_4 , має право на керування транспортними засобами категорії «В» та «С».
Реалізуючи свій намір, спрямований на використання завідомо підробленого документа, обвинувачений ОСОБА_4 , діючи умисно, під час перевірки у нього документів надав працівникам поліції на ознайомлення завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане, згідно його змісту, 07.10.2022 ТСЦ 0541 на ім'я « ОСОБА_4 », яке не відповідає аналогічним бланкам, які знаходяться у офіційному обігу.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_4 своїми умисними діями, які виразились в пособництві у підробленні посвідчення, яке видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і яке надає права з метою його використання, а також у використанні завідомо підробленого документа, вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.5 ст.27, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.
В ході досудового розслідування 18.01.2023 між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання обвинуваченим винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27 ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, в якій зазначені формулювання обвинувачення, його правова кваліфікація, вказано, що обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, беззастережно визнав свою винуватість у вказаних кримінальних правопорушеннях.
Також в угоді зазначене узгоджене прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 покарання, а саме за ч.5 ст.27 ч. 1 ст. 358 КК України - штраф в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 1700 грн., та за ч. 4 ст. 358 КК України - штраф 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України - шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим - штрафу в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. Також сторони угоди погодилися з наслідками укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідками її невиконання.
В судовому засіданні обвинувачений та захисник просили затвердити угоду. Обвинувачений, вказав, що дійсно події зазначені у обвинувальному акті мали місце, розкаюється у вчиненому.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості.
Заслухавши сторін угоди, перевіривши угоду на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, суд дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, угода про визнання винуватості між обвинуваченим ОСОБА_4 та прокурором укладена щодо вчинення кримінальних правопорушень, внаслідок якого завдано шкоду лише суспільним інтересам. При укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України.
Також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 цілком усвідомлює свої права, наслідки укладення і затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосовано, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ч. 1 ст. 476 КПК України.
В судовому засіданні встановлено, що укладення угоди між сторонами відбулося добровільно і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Підстави для відмови в затвердженні даної угоди, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України відсутні.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості та призначення узгодженого покарання відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є: щире каяття у скоєному правопорушенні, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
Питання про речові докази по справі суд вирішує відповідно до норм ст. 100 КПК України.
В порядку ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого підлягають стягненню на користь держави судові витрати, понесені на проведення експертизи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 468, 472, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 18.01.2023 між прокурором Диканської окружної прокуратури Полтавської області і обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12022175440000646 від 18.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України.
Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України та призначити узгоджене йому покарання:
-за ч.5 ст.27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафа в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.;
-за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафа в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) грн.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави витрати на проведення судово-технічної експертизи в розмірі 1 510 грн. 24 коп.
Скасувати арешт накладений слідчим суддею Октябрського районного суду м.Полтави від 23.12.2022 з посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 07.10.2022 ТСЦ0541 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ознаками підробки, яке зберігається при матеріалах кримінального провадження.
Речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 видане 07.10.2022 ТСЦ0541 на ім'я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з ознаками підробки - залишити у матеріалах кримінального провадження.
У разі невиконання затвердженої судом угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного протягом 30 днів з дня проголошення вироку, шляхом подачі апеляційної скарги через Диканський районний суд засудженим, його захисником з підстав, передбачених п.1 ч.4 ст. 394 КПК України, а прокурором виключно з підстав, передбачених п.2 ч.4 ст. 394 КПК України.
Головуюча: ОСОБА_1