ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
19.01.2023Справа № 910/10813/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео Коннект»
про стягнення 2 979 151, 52 грн,
Представники:
від прокуратури: не з'явився;
від позивача-1: Метельська Л.Є. (в режимі відеоконференції);
від позивача-2: Хилевич Т.В. (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Ярещенко В.В. (в режимі відеоконференції)
Полтавська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради (далі - позивач-1) та Полтавської обласної військової адміністрації (далі - позивач-2) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гео Коннект» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2 979 151, 52 грн, з яких: 2 072 560, 00 грн - основний борг, 735 392, 39 грн - інфляційні втрати та 171 199, 13 грн - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за угодою № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 позовну заяву Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації - залишено без руху. Встановлено Полтавській обласній прокуратурі строк для усунення недоліків позовної заяви.
07.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Полтавської обласної прокуратури надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана засобами поштового зв'язку - 27.10.2022).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.12.2022.
21.11.2022 до суду надійшли письмові пояснення Полтавської обласної військової адміністрації, в яких позивач-2 зазначає, що відповідач порушив обов'язки , встановлені угодою № 27 щодо сплати до цільового фонду коштів у сумі 2 072 560, 00 грн протягом 5 дніа з дня внесення на розгляд обласної ради постійною комісією Полтавської обласної ради з питань паливно-енергетичного комплексу та використання надр проекту рішення про погодження надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.
21.11.2022 від Полтавської обласної військової адміністрації надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (надіслане на електронну пошту суду).
23.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 клопотання Полтавської обласної військової адміністрації проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду - повернуто заявнику без розгляду.
30.11.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що кошти, які ТОВ «Гео Коннект» мало сплатити за угодою № 27 є добровільним безоплатним внеском, який має всі риси благодійної допомоги, тому, на думку відповідача, у Полтавської обласної військової адміністрації відсутнє право вимагати його сплати, відтак спірні правовідносини не є зобов'язанням. Крім того, відповідач просить суд залишити позовну заяву без розгляду, оскільки як вказує відповідач, укладення та виконання угоди № 27 не стосується державних інтересів та не порушує їх, що виключає наявність у прокуратури повноважень звертатися до суду з позовом в інтересах Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації.
01.12.2022 від Полтавської обласної військової адміністрації надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (надіслане на електронну пошту суду).
У судовому засіданні 08.12.2022 судом оглянуто оригінали документів доданих до позовної заяви та оголошено перерву до 19.01.2023.
12.12.2022 від Полтавської обласної військової адміністрації надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (надіслане на електронну пошту суду).
13.12.2022 від Полтавської обласної військової адміністрації надійшла відповідь на відзив, в якій позивач-2 зокрема зазначає, що Полтавська обласна військова адміністрація, як сторона договору має право в судовому порядку вимагати виконання обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок порушення договірних зобов'язань. Крім того, позивач-2 вказує, що відповідно до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Бюджетного кодексу України Полтавську обласну військову адміністрацію уповноважено вирішувати питання обласного бюджету Полтавської області.
15.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Полтавської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої прокурор зазначає, що підписана між сторонами угода № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області є підставою для виникнення у сторін цієї угоди майново-господарських зобов'язань відповідно до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, які в силу ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.
28.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Полтавської обласної ради надійшла відповідь на відзив, в якій позивач-1 вказує, що п. 3.1. Угоди № 27 на відповідача покладено обов'язок перерахувати до фонду обласного бюджету Полтавської області кошти у сумі 2 072 560, 00 грн протягом п'яти днів з дня внесення на розгляд обласної ради Полтавської області проекту рішення про погодження надання відповідачу спеціального дозволу на користування надрами цього родовища.
Також, 28.12.2022 до суду надійшла заява Полтавської обласної ради про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
10.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
У цьому судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене у відзиві клопотання про залишення позову без розгляду.
Представники позивача-1 та позивача-2 заперечили проти задоволення вказаного клопотання.
Розглянувше заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про залишення позову без розгляду, суд зазначає наступне.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Законом України "Про прокуратуру" визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною 3 цієї норми прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Аналіз положень частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
"Неналежність захисту" може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 923/129/17, від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 02.10.2018 у справі № 4/166«б», від 23.10.2018 у справі №906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 30.01.2019 року у справі №47/66-08, у справі № 923/35/19 від 31.10.2019, у справі № 925/383/18 від 23.07.2020.
Крім того, необхідно враховувати рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді №3-рп/99 від 08.04.1999).
Так, Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб'єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від суб'єкта владних повноважень, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. Доведення цих підстав здійснюється відповідно до вимог статей 74, 76, 77, 79 ГПК України шляхом подання належних, допустимих та достатніх доказів.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Зокрема, звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.
Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Крім того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо. В такому разі, прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовців, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків тощо).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.12.2018 у справі №922/901/17, від 31.10.2018 у справі №910/6814/17 та від 06.02.2019 у справі №927/246/18.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п'ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави.
Так, Полтавською обласною прокуратурою було надіслано листи до Полтавської обласної ради від 25.07.2022 № 15/2-228 вих-22 та Полтавської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 № 15/2-227 вих-22 щодо порушення інтересів держави у зв'язку з несплатою ТОВ «Гео Коннект» грошових коштів до бюджету за угодою № 27 про залучення та використання коштів на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів Полтавської області від 23.10.2019 та пропозицією вжити самостійно заходи реагуання.
Проте, листами від 08.08.2022 № 01-28/1535/28/2353 та від 10.08.2022 № 6111/1/01-52 Полтавська обласна рада та Полтавська обласна військова адміністрація повідомили, що заходи з примусового стягнення заборгованості з ТОВ «Гео Коннект» за угодою № 27 від 23.10.2019 не вживалися. Зокрема, Полтавська обласна рада просила прокуратуру посприяти у забезпеченні захисту інтересів Полтавської обласної ради у стягненні з ТОВ «Гео Коннект» заборгованості за угодою № 27 від 23.10.2019 у судовому порядку.
При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням державних контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно, зокрема за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Статтею 78 Бюджетного кодексу України визначено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних місцевих рад забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету, координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України визначено, що надходження до цільових фондів, утворені місцевими радами належать до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів.
Тобто, за рахунок надходження до цільових фондів реалізується соціальні програми спрямовані на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури, реформування та розвиток житлово-комунального господарства області та інші витрати пов?язані з економічним та соціальним розвитком територій Полтавської області.
Таким чином, суд зазначає, що відповідно до приписів Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та Бюджетного кодексу України, Полтавську обласну військову адміністрацію уповноважено вирішувати питання обласного бюджету Полтавської області, а також здійснювати державний контроль за станом фінансової дисципліни, обліку та звітності, виконанням контрактів і зобов'язань перед бюджетом, належним і своєчасним відшкодуванням шкоди, заподіяної державі.
При цьому, як вбачається зі змісту угоди № 27 від 23.10.2019, предметом вказаної угоди є
врегулювання взаємних прав та обов?язків, основних умов та партнерства сторін з метою сприяння збільшенню обсягів видобутку природного газу, газового конденсату та нафти в питаннях розвідки, розробки та облаштування родовищ, будівництва, реконструкції, ремонтів об?єктів соціальної сфери та транспортної інфраструктури, виконання державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм спрямованих на поліпшення соціально-економічного стану в Полтавській області.
Тобто, виконання угоди № 27 від 23.10.2019 безпосередньо стосується інтересів держави в особі Полтавської обласної ради та Полтавської обласної військової адміністрації, які є сторонами вказаної угоди.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при зверненні до суду з вказаним позовом Полтавською обласною прокуратурою було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Також, у цьому судовому засіданні представники позивача-1 та позивача-2 підтримали заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник прокуратури у судове засідання не з'явився, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що представники сторін у судовому засіданні повідомлені про наслідки закриття підготовчого провадження, суд вважає за можливе закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.
Керуючись статтями 12, 177, 185, 195, 196, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
2. Судове засідання у справі № 910/10813/22 призначити на 23.02.2023 о 10 год. 40 хв. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду міста Києва за адресою: 01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44-В, зал № 31.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ki.arbitr.gov.ua.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 23.01.2023.
Суддя С.О. Щербаков
Учасники процесу мають можливість отримувати процесуальні документи в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді. Для отримання процесуальних документів в електронному вигляді потрібно:
1. Зареєструватися в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу (завести поштову скриньку електронного суду), розміщеній на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: mail.gov.ua.
2. Подати до суду заявку про отримання процесуальних документів в електронному вигляді, яку необхідно роздрукувати на офіційному веб-порталі судової влади України у вищевказаному розділі. Процесуальні документи у відповідній справі, що видані після дати подання вказаної Заявки до суду, будуть надходити в електронному вигляді на зареєстровану електронну адресу учасника судового процесу в домені mail.gov.ua, зазначену в Заявці.