вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про закриття провадження у справі
24.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3713/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Слобожанський, буд. 29, офіс 504, ідентифікаційний код 32688148) до Фізичної особи-підприємця Сосновської Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) про стягнення 46 897,23 грн. заборгованості за теплову енергію, 4 282,88 грн. 3% річних, 19 413,24 грн. інфляційних втрат, 5 984,25 грн. пені
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від б/д про стягнення з Фізичної особи-підприємця Сосновської Олени Анатоліївни заборгованості на загальну суму 76 577,60 грн., з яких:
- 46 897,23 грн. заборгованість за теплову енергію отриману у період з грудня 2017 року по березень 2021 року;
- 5 984,25 грн. пеня за загальний період з 31.01.2018 по 27.10.2021;
- 4 282,88 грн. 3% річних за загальний період з 31.01.2018 по 17.10.2022;
- 19 413,24 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютого 2018 року по вересень 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №659 від 01.10.2010 в частині своєчасної та повної сплати поставленої теплової енергії за період з грудня 2017 року по березень 2021 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/3713/22, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 01042, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 36-Б, кв. 73, на яку і була направлена кореспонденція суду для відповідача.
Поштове відправлення на вказану адресу відповідача, в якому містилися ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, повернулася до суду з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання".
За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За загальними вимогами п. 91 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2009 № 270 (далі Правила), поштові відправлення, поштові перекази доставляються оператором поштового зв'язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об'єкті поштового зв'язку. Рекомендовані поштові відправлення підлягають доставки до дому (п. 92. Правил). Вручення рекомендованих листів з позначкою "Судова повістка" в об'єкті поштового зв'язку не передбачено (п. 102 Правил).
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, слід дійти висновку, що повернення судового рішення із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою, а отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищенаведених обставин, суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2022, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарським судом враховується наступне.
Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 46 897,23 грн. заборгованості за теплову енергію отриману у період з грудня 2017 року по березень 2021 року, 5 984,25 грн. пені за загальний період з 31.01.2018 по 27.10.2021, 4 282,88 грн. 3% річних за загальний період з 31.01.2018 по 17.10.2022 та 19 413,24 грн. інфляційних втрат за загальний період з лютого 2018 року по вересень 2022 року.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При цьому визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до частин другої, третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Отже, за загальним правилом критеріями належності справи до господарського судочинства в сукупності є суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
Зокрема, відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №659 від 01.10.2010 (далі - договір), укладеного між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - теплопостачальне підприємство) та Фізичною особою ОСОБА_1 (далі - споживач), в частині своєчасної та повної сплати поставленої теплової енергії за період з грудня 2017 року по березень 2021 року.
За договором про постачання теплової енергії №659 від 01.10.2010 теплопостачальне підприємство взяло на себе зобов'язання виробляти та постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов'язався одержати теплову енергію та сплатити теплопостачальному підприємству її вартість, за встановленими тарифами (цінами) в терміни та на умовах передбачених договором (п.2.1 договору).
Відповідно до п.3.1 договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах визначених Додатком №1 договору для задоволення наступних потреб: опалення - в опалювальний період (175 діб); вентиляції - в опалювальний період (175 діб); гарячого водопостачання - протягом року (350 діб); технологічних потреб відповідно з виробничою програмою споживача.
Обсяг теплової енергії для потреб визначених Додатком №1, визначається розрахунковим способом з використанням "Норм та вказівок" та є динамічною величиною, яка змінюється під впливом температурних показників та інших суттєвих факторів, які сторони в момент укладення договору не в змозі передбачити. Розрахунок обсягу та вартості теплової енергії наведено у Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).
Фактично отриманий обсяг теплової енергії споживачем від теплопостачального підприємства фіксується сторонами Актом здачі-приймання теплової енергії за відповідний розрахунковий період, за формою визначеною сторонами в Додатку №3 договору (п.3.3 договору).
Відповідно до п.6.1 договору облік спожитої теплової енергії споживачем здійснюється на межі продажу, яка є межею балансової належності (Додаток №2 до договору) на підставі показників комерційних приладів. В разі відсутності у споживача комерційних приладів обліку теплової енергії обсяг спожитої теплової енергії розраховується у відповідності до теплового навантаження (визначеного Додатком №1 договору), з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості діб роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Облік споживання теплової енергії споживачем здійснюється розрахунковим способом за адресою: АДРЕСА_2 (п.6.2 договору).
Відповідно до Додатку №1 до договору об'єкт споживача ОСОБА_1 за адресою
АДРЕСА_3 паспорті власником нежитлового приміщення АДРЕСА_4 , зазначено ОСОБА_1 .
Також в підтвердження позовних вимог позивачем надані акти прийому-передачі теплової енергії та рахунки, в яких споживачем, платником вказана фізична особа ОСОБА_1 . Крім того, акти прийому-передачі та рахунки направлялись на адресу фізичної особи ОСОБА_1 .
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) була зареєстрована як фізична особа-підприємець 08.07.2003, дата запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем - 29.08.2017 (власне рішення), дата запису про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - 02.10.2019, основний вид економічної діяльності фізичної особи-підприємця 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд і має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, в тому числі використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Таким чином, реалізація фізичною особою права щодо здачі власного нерухомого майна в оренду може здійснюватися як у межах підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем), так і поза підприємницькою діяльністю (фізичною особою).
Відповідно до частини першої статті 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього кодексу.
Відповідно до частини другої статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статусу підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "ФОП" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Правовий статус ФОП надає людині з повною цивільною дієздатністю право займатися підприємницькою діяльністю. Набуття такого статусу не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи.
Цивільні права й обов'язки фізичної особи набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Тобто для встановлення факту використання нерухомого майна з метою здійснення господарської, зокрема підприємницької діяльності потрібно встановити факт ведення діяльності ним як ФОП з використанням цього майна, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №686/19389/17, від 09.10.2019 у справі №209/1721/14-ц.
Дослідивши докази у справі суд дійшов висновку, що за договором про постачання теплової енергії №659 від 01.10.2010 ОСОБА_1 значиться як фізична особа та на підставі вказаного договору набула цивільних прав саме як фізична особа. Тобто, у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не діє як підприємець.
Матеріалами справи не підтверджено факту ведення діяльності Сосновською Оленою Анатоліївною як ФОП з використанням вказаного майна, спрямованої на виготовлення та реалізацію, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру.
Окремо суд звертає увагу, що наявність статусу підприємця не підтверджує те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи-підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2019 у справі №761/5115/17.
Таким чином, факт наявності у ОСОБА_1 статусу фізичної особи-підприємця не є доказом того, що вона використовує нерухоме майно для здійснення господарської діяльності та не знайшов свого підтвердження з огляду на предмет та підстави позову і встановлені обставини справи судом.
Оцінивши всі встановлені обставини справи в їх сукупності та наявні докази у матеріалах справи, з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.06.2018 у справі №922/3204/17, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства.
Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
При подачі позовної заяви за платіжним дорученням №7096 від 20.10.2022 сплачено 2 481,00 грн. Отже, судовий збір у сумі 2 481,00 грн. підлягає поверненню Комунальному підприємству "Теплоенерго" Дніпровської міської ради за клопотанням про повернення сплаченої суми судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 20, 177, п.1 ч.1 ст.231, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Закрити провадження у справі № 904/3713/22 за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Сосновської Олени Анатоліївни про стягнення 46 897,23 грн. заборгованості за теплову енергію, 4 282,88 грн. 3% річних, 19 413,24 грн. інфляційних втрат, 5 984,25 грн. пені.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили - 24.01.2023.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Е.М. Бондарєв