Справа № 523/828/23
Провадження №2/523/1639/23
"24" січня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Мурманової І.М.
за участю секретаря судового засідання - Бєлік Л.В.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича про забезпечення позову, -
ОСОБА_1 звернулась до Суворовського районного суду м. Одеси з позовною заявою до Одеської обласної ради, Голови Одеської обласної ради Діденко Григорія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 заступник генерального директора Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», про визнання незаконним та скасування розпорядження.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що Розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації Марченка М.М., № 55/К-2022 від 30.05.2022 року ОСОБА_1 , було призначено на посаду генерального директора КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» (до призначення переможця конкурсу на цю посаду, але не більше 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану). Позивач зазначає. що з 30.05.2022 року приступила до виконання своїх обов'язків на посаді генерального директора - начальника, лікаря судово-медичного експерта.
Разом з цим, 03.01.2023 року згідно Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В., № 02/2023-ОР було призначено проведення службового розслідування стовно позивача, як генерального директора. Так, відповідно до п. 4 Розпорядження ОСОБА_1 , була відсторонена від здійснення повноважень на посаді генерального директора КУ КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи».
Відповідно до п. 5 Розпорядження виконання обов'язків генерального директора покладено на заступника генерального директора ОСОБА_2 з 04.01.2023 року і на час проведення службового розслідування.
Позивач зазначає, що Розпорядження прийнято за відсутності підставі для застосування Порядку службового розслідування стосовно осіб, уповноважень на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Порядок № 950 не міг бути покладений в основу винесення спірного Розпорядження, оскільки відповідний Порядок розповсюджується на осіб, уповноважень на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, до яких позивач, як генеральний директор не віднесена.
На підставі викладеного позивач просить: визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В., № 02/2023 від 03.01.2023 року «Про проведення службового розслідування»; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати понесені з розглядом справи, та витрати на правничу допомогу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду, відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 20 січня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
На адресу суду 23 січня 2023 року (вх. № 1793) надійшла заява представника позивача адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича про забезпечення позову.
Згідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, згідно заяви представник позивача просить: заборонити членам комісії з проведення службового розслідування, створеної відповідно до Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В. № 02/2023-ОР від 03.01.2023 «Про проведення службового розслідування», підписувати акт за результатами відповідного службового розслідування та подавати такий акт на розгляд голови Одеської обласної ради - до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі № 523/828/23.
Зупинити дію пункту 4 та пункту 5 Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В. № 02/2023-ОР від 03.01.2023 «Про проведення службового розслідування» на час розгляду та вирішення даної судової справи № 523/828/23.
В обґрунтування клопотання щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову представник позивача зазначив, що відповідно до п. 4 Розпорядження, ОСОБА_1 була відсторонена від праці - від здійснення повноважень на посаді генерального директора Комунальної установи «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» з 04 січня 2023 на час проведення службового розслідування.
Пунктом 5 Розпорядження виконання обов'язків генерального директора Комунальної установи «ООБСМЕ» покладено на заступника генерального директора з адміністративно-господарських, будівельних питань КУ «ООБСМЕ» ОСОБА_2 з 04 січня 2023 і на час проведення службового розслідування.
Представник позивача зазначає, що Позивачка наполягає на очевидній незаконності Розпорядження, в тому числі посилається на те, що: Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та осіб, які для цілей Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджений Постановою КМУ № 950 від 13.06.2000 (надалі за текстом - «Порядок № 950»), не міг бути покладений в основу винесення Розпорядження, оскільки відповідний Порядок не розповсюджує свою дію на позивачку; оскаржуване Розпорядження винесено за відсутності жодних конкретних фактів стосовно ОСОБА_1 , а зазначені в Розпорядженні листи, які начебто стали підставою для його винесення, не містять жодних відомостей про такі факти, отже Розпорядження є безпідставним і суперечить пункту 1 Порядку № 950; крім того, позивачка посилається на безпредметність Розпорядження (на порушення п. 3 Порядку № 950), оскільки призначена службова перевірка направлена не на перевірку певних (конкретних) фактів щодо допущених позивачкою порушень, а на пошук останніх у ході раптової масованої ревізії (перевірки) створеною Розпорядженням комісією при відстороненій пані ОСОБА_1 , без надання часу для розгляду якогось конкретного питання та підготовки до нього, як це розумно та законно буває під час планових контрольних / наглядових заходах; у голови Одеської обласної ради відсутні одноособові повноваження на призначення службового розслідування стосовно позивачки ОСОБА_1 , а тим більше на її відсторонення без згоди та без рішення органу управління Комунальною установою та наймача, яким згідно зі Статутом КУ «ООБСМЕ» є Одеська обласна військова адміністрація; оскаржуване Розпорядження не містить достатніх підстав та доводів щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання трудових обов'язків, тоді як Порядок № 950 не надає права відповідачу змінювати керівника, що за своєю суттю є механізмом штучної зміни керівника Установи, без згоди інших суб'єктів призначення та шляхом грубого порушення порядку призначення нового керівника, передбаченого частиною 5 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на період дії воєнного стану в Україні; у голови Одеської обласної ради взагалі відсутні повноваження на призначення службового розслідування, оскільки ст. 55 Закону України «Про місцеве самоврядування» не наділяє голову Одеської обласної ради такою компетенцією, тоді як згідно з Рішенням Одеської обласної ради від 22 вересня 2006 № 73-V «Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада» функції з управління майном спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, функції органу управління та наймача належать саме Одеській обласній державній (військовій) адміністрації, якою і була призначена ОСОБА_1 на посаду генеральної директорки КУ «ООБСМЕ.
Щодо заборони членам комісії з проведення службового розслідування підписувати акт за результатами службового розслідування та подавати такий акт на розгляд голови Одеської обласної ради, представник позивача зазначив наступне.
Так, відповідно до п. 8 Порядку № 950, за результатами службового розслідування члени комісії складають акт. Згідно з п. 9 Порядку № 950 акт службового розслідування підписується членами комісії та подається на розгляд керівника органу в одному примірнику.
Відповідно до п. 10 Порядку № 950, саме на підставі підписаного та поданого акту, за результатами його розгляду, керівник органу приймає у десятиденний строк з дати його надходження відповідне рішення, з яким ознайомлюється особа, стосовно якої проводилося службове розслідування.
Таким чином, правові наслідки породжують не хід, а саме результати службового розслідування, які зі складанням та поданням акту керівнику, а також прийняттям останнім рішення, стають невідворотними та неминучими, тим більше без правової визначеності в частині питання оцінки законності оскаржуваного Розпорядження.
Також, представник зазначив, що позивач не просить заборонити функціонування комісії з проведення службового розслідування, не просить суд зупинити дію відповідних положень Розпорядження, що свідчить про співмірність та адекватність заявлених до застосування заходів забезпечення позову. Більше того, позивачка навіть не просить про заборону складання акту про результати службового розслідування.
Щодо забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 4 та п. 5 Розпорядження до моменту остаточного розгляду та вирішення даного спору представник позивача зазначив наступне.
Представник зазначає, що підстави для відсторонення ОСОБА_1 , від посади за п. 4 Розпорядження повністю відсутні, а таке відсторонення вчинене неуповноваженою особою - відповідачем (головою Одеської обласної ради), тоді як органом управління та наймачем щодо позивачка є Одеська обласна військова адміністрація.
Крім того, позивач ОСОБА_1 у своєму позові стверджує, що призначення в.о. генерального директора Установи ОСОБА_2 є протиправним, оскільки всупереч п. 5.3 Статуту Установи (копія долучена до позову) та всупереч кваліфікаційним вимогам МОЗ України до посади керівника (випуск 78: https://zakon.rada.gov.ua/rada/show/va117282-02#Text), ОСОБА_2 не може займати посаду керівника Установи навіть на період тимчасової відсутності ОСОБА_1 .
На користь тієї обставини, що ОСОБА_2 не відповідає зазначеним вимогам, за твердженням представника позивача, свідчать не лише показання ОСОБА_1 , але і показання співробітників трудового колективу, якими 06.01.2023 було складено, підписано та направлено відкритий лист на адресу Президента України та начальника Одеської обласної державної (військової) адміністрації з викладених питань, в якому близько 80 працівників Установи підтверджують визначені обставини та просять адресантів про повернення ОСОБА_1 до виконання обов'язків керівника, неприпустимість подальшої роботи ОСОБА_2 , зокрема як некомпетентної та некваліфікованої особи.
Представник зазначає, що у разі, якщо суд дійде висновку про доведеність позовних вимог позивачки, у період часу з моменту відсторонення ОСОБА_1 та до моменту поновлення її прав, виконуючий обов'язки генерального директора Установи може вчинити дії та (або) прийняти рішення, що матимуть невідворотні наслідки як для належного функціонування Установи, так і для прав чи інтересів необмеженої кількості осіб і правових процедур (процесів).
До таких негативних дій чи (та) наслідків, які вже мають існування, відносяться обставини зупинення процесу виготовлення, підписання та направлення висновків експертиз, виконуваних експертами Установи за постановами органів досудового розслідування, про що свідчить колективний лист від 10.01.2023 сімох керівників експертних структурних підрозділів Установи.
У зазначеному листі наголошується, що ОСОБА_2 , не маючи відповідних знань та кваліфікації, не вміючи здійснювати управління Установою, безпідставно відсторонив заступника генерального директора з експертної роботи пані ОСОБА_3 своїм наказом, внаслідок чого вже допустив зазначені негативні наслідки, що мають практичні дії.
Внаслідок наказу в. о. генерального директора Установи Пастернака І.О. повністю зупинилася робота Установи, але головним чином це також впливає на протікання кримінальних проваджень, в яких на постанови органів досудового розслідування не отримуються висновки експертиз. Крім того, пані ОСОБА_3 вимушена була звернутися за захистом своїх порушених прав з позовом до Суворовського районного суду м. Одеси (справа № 523/810/23). Отже, очевидними є негативні наслідки впливу некваліфікованого управління Установою, які за час розгляду даного спору можуть сягнути значних обсягів.
Крім того, негативні наслідки та дисбаланс у роботі Установи став предметом оцінки засобів масової інформації, зокрема різних телеграм-каналів та видання «Думська» (https://dumskaya.net/news/reyderskiy-zahvat-sme-sotrudniki-odesskogo-byuro-172170/ua/ - новина від 16.01.2023 о 10:10). Вказані обставини істотно шкодять нормальному (здоровому) функціонуванню Установи та викликані саме обставинами винесення Розпорядження з урахуванням п. 4 і п. 5 в його змісті.
З урахуванням викладеного та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, яким дозволяється забезпечення позову забороною вчиняти певні дії, представник позивача просить застосувати забезпечення позову, оскільки не вжиття таких заходів призведуть до не ефективності судового захисту прав позивача та негативно відзначаться на роботі Установи, що потягне за собою низку негативних наслідків.
Крім іншого, в заяві про забезпечення позову, представник позивача зазначив, що відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Водночас зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, ЦПК України містить спеціальну норму, яка дозволяє вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного Розпорядження, якщо існує зв'язок між необхідністю зупинення дії такого акту та обставинами застосування негативних заходів впливу до позивачки.
На підтвердження викладеного в заяві про забезпечення позову представник вказав, що 03.01.2023 р., 04.01.2023 р. та 09.01.2023 р. позивачка ОСОБА_1 та її підлегла особа - ОСОБА_4 , яка є уповноваженою особою з питань запобігання корупції на Установі, звернулася до Національного агентства з питань запобігання корупції, Одеської обласної прокуратури та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури щодо можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції».
Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд дійшов наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.151 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Так, відповідно до положення ст. 150 ЦПК України - позову у цивільному процесі забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Оцінивши наявні у справі докази та мотиви поданої заяви, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи із таких підстав.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 3, 43 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
За ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і рівності перед законом, оскільки мета забезпечення позову це тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Згідно з ч. 1 ст. 53 цього Закону, викривачі, їх близькі особи перебувають під захистом держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 53-3 Закону, права викривача виникають з моменту повідомлення інформації про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
До негативних заходів також належать формально правомірні рішення і дії керівника або роботодавця, які носять вибірковий характер, зокрема, не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися до працівника у подібних ситуаціях раніше.
Відповідно до ч. 3 і ч. 4 ст. 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено в укладенні чи продовженні договору, трудового договору (контракту), наданні адміністративних та інших послуг у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Забороняється створювати перешкоди викривачу, його близьким особам у подальшому здійсненні ними їх трудової, професійної, господарської, громадської, наукової або іншої діяльності, проходженні ними служби чи навчання, а також вживати будь-яких дискримінаційних заходів у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону. Викривачу, його близьким особам, права яких порушені всупереч положенням частин першої - третьої цієї статті, гарантується поновлення їх порушених прав.
Викривач, його близькі особи, звільнені з роботи у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, підлягають негайному поновленню на попередній роботі (посаді), а також їм виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік (ч. 5 ст. 53-4 Закону).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, з урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку щодо наявності підстав задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії п. 4 і п. 5 Розпорядження № 02/2023 - ОР від 03.01.2023 р., що пов'язано з недопущенням умов функціонування Установи і приписів її Статуту, а також порушення ч. 5 ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Щодо заяви про заборону членам комісії з проведення службового розслідування, створеної відповідно до Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В. № 02/2023-ОР від 03.01.2023 «Про проведення службового розслідування», підписувати акт за результатами відповідного службового розслідування та подавати такий акт на розгляд голови Одеської обласної ради - до моменту набрання законної сили рішенням суду по даній справі № 523/828/23, суд зазначає наступне.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії і не порушить охоронювані законом права відповідача та є співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Отже, з урахуванням зазначеного суд дійшов висновку що заява в частині забезпечення позову щодо заборони членам комісії з розслідування, створеної відповідно до спірного Розпорядження шляхом підписування акту за результатами відповідного службового розслідування до моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі, за своєю суттю є вирішенням спору по суті, а відтак заява в цій частині задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що заява представника позивача щодо забезпечення позову підлягає частковому задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову в частині - зупинення дії пункту 4 та пункту 5 Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В. № 02/2023-ОР від 03.01.2023 «Про проведення службового розслідування» на час розгляду та вирішення даної судової справи № 523/828/23 може призвести до негативних наслідків.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 8, 149, 151, 153, 353 ЦПК України, ст.ст. 1, 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суд,-
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Байдеріна Олександра Анатолійовича про забезпечення позову шляхом заборони та зупинення дії пунктів спірного розпорядження - задовольнити частково.
Зупинити дію пункту 4 та пункту 5 Розпорядження голови Одеської обласної ради Діденка Г.В. № 02/2023-ОР від 03.01.2023 «Про проведення службового розслідування» на час набрання рішенням суду законної сили у справі № 523/828/23.
В решті вимог заяви про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Копію ухвали для відома направити до Одеської обласної ради та Голові Одеської обласної ради.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Одеського апеляційного суду через Суворовський районний суд м.Одеси протягом п'ятнадцяти днів.
Суддя: