вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.01.2023м. ДніпроСправа № 904/2986/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Анділахай В.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (м. Дніпро)
до Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича (м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Представники:
від позивача: Ганжа М.Г.;
від відповідача: не з'явився.
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради звернулось з позовом до Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №030573 від 04.11.2021 в загальному розмірі 265485,49грн, з якої: 263448,49грн основного боргу, 2037,00грн пені. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №030573 від 04.11.2021 в частині своєчасної та повної оплати за отриману від позивача теплову енергію за період з листопада 2019 року по березень 2022 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.09.2022 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2022, постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №904/2986/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в засіданні на 20.12.2022.
У судове засідання 20.12.2022 відповідач не забезпечив явку свого представника, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Відповідач не надав відзив на позов.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.12.2022 відкладено розгляд справи по суті на 12.01.2023.
Відповідач відзив на позов не надав, про розгляд справи повідомлявся належним чином.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
У зв'язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, зокрема, в період з 21.02.2022 по теперішній час, ухвала суду від 14.09.2022 не була відправлена учасникам даної справи засобами поштового зв'язку.
В той же час, відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У відповідності до вказаних положень, господарським судом було долучено до матеріалів справи довідку про доставку електронного листа, якою підтверджується, що ухвала суду від 14.09.2022 була доставлена до електронної скриньки відповідача - nboldireva7@gmail.com - 14.09.2022.
Враховуючи вказане, відповідач, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 14.09.2022 отримав ухвалу суду від 14.09.2022, що підтверджується роздруківкою електронного листа, відправленого на офіційну електронну адресу відповідача та довідкою про доставку електронного листа (а.с. 149, 150 том 1).
Крім того, ухвала суду від 14.11.2022 направлялася на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 49108, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Янтарна, буд. 83, корпус 2, кв. 8.
Однак, поштовий конверт з ухвалою суду від 14.11.2022 був повернутий організацією поштового зв'язку з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 167-170 том 1).
Відповідно до частин 3 та 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня (ч. 5 ст. 242 ГПК України).
Частиною 11 статті 242 ГПК України передбачено, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (пункт 3);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 4);
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 5).
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, і які регулюють відносини між ними.
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв'язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена ст. ст. 162, 165, 180 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича, враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 05.01.2023, оскільки 21.12.2022 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту.
Станом на 12.01.2023 відповідач відзиву на позов не надав.
В матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що відповідач 29.12.2022 отримав ухвалу суду від 06.12.2022 про призначення справи на 20.12.2022 (а.с. 188 том 1).
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
У судове засідання 12.01.2023 відповідач, явку повноважного представника не забезпечив, відзиву на позов не надав.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, а також обізнаність відповідача про судовий розгляд справи, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 12.01.2023 проголошені вступна та резолютивна частина рішення суду.
Під час розгляду справи судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
04.11.2021 між Комунальним підприємством "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Болдирєва Олександра Борисовича (далі - споживач) укладений договір про надання послуги з постачання теплової енергії №030573 (далі - договір).
Відповідно до п. 1 договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно з пунктом 3 договору, інформація про споживача:
1)місце надання послуг з постачання теплової енергії: вул. Терещенківська, 23;
2) опалювальна площа (об'єм) об'єкту, теплове навантаження на об'єкт тепло споживання зазначені в Додатку №2 до договору.
Об'єкт тепло споживання обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії. Місце встановлення вузла (вузлів) обліку в будинку вул. Терещенківська, 23 (п. 5 договору).
Пунктом 12 договору встановлено, що облік послуги з постачання теплової енергії здійснюється за показниками вузлів комерційного обліку. Одиницею виміру обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). Для переведення одиниць застосовуються коефіцієнти: 1Гдж = 0,23885 Гкал, 1 МВт = 0,8598 Гкал. Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої у будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.
У разі коли об'єкттепло споживання на дату укладення цього договору не обладнано вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку, обсяг споживання послуги розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у Додатку №2 до договору та підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря. Теплове навантаження визначається на підставі проектних даних. Споживач зобов'язується надати виконавцю проектно-технічну документацію, де обумовлені теплові навантаження на кожний об'єкт тепло споживання. У разі відсутності такої документації споживач зобов'язується у тримісячний термін відновити проектний розрахунок теплових навантажень ліцензованою проектною організацією, а обсяг споживання послуги, що надана споживачу за цей період визначається виконавцем, як виняток, розрахунковим способом в Додатку №2 до договору на підставі наявних даних про об'єкт теплоспоживання (абз. 1, 2 п. 13 договору).
Пунктом 19 договору сторони погодили, що у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань засобів вимірювальної техніки для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будівлі протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду але не менше 30 днів. Після відновлення показань вузлів комерційного обліку виконавець зобов'язаний провести перерахунок споживачу. Перерахунок споживачу проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому було отримано в установленому порядку інформацію про невідповідність обсягу, але не більше ніж за 12 календарних місяців.
Тривалість розрахункового періоду - це період часу, за який визначається обсяг (кількість) спожитої теплової енергії та здійснюється розрахунок між виконавцем та споживачем. Розрахунковим періодом для об'єктів тепло споживання, які обладнані приладами обліку є період між датами попередньої та фактичної фіксації наданої звітності, для об'єктів без приладу обліку - календарний місяць (п. 23 договору).
Відповідно до п. 24 договору виконавець формує та не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги та акт прийому-передачі (в 2-х примірниках) по формі Додатку №4 до договору на паперовому носії за адресою виконавця послуг (в окремих випадках надає за допомогою поштового чи електронного зв'язку).
Рахунок на оплату спожитої послуги та акт прийму-передачі споживач або представник споживача повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу виконавця на протязі 10 днів з дати отримання. Датою отримання вважається:
1) при отриманні за адресою виконавця - дата вручення представнику споживача;
2) при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - з дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів). При поверненні підприємством зв'язку рекомендованого листа з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що споживач повідомлений про направлені документи;
3) при направленні електронною поштою - дата зафіксована при відправленні листа з електронної пошти виконавця.
У разі неотримання виконавцем підписаного акту прийому-передачі, або обґрунтованих заперечень його не підписання, у визначений термін, акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.
Пунктом 25 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу (п. 34 договору).
Відповідно до п. 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом року. Умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.10.2019 до його підписання (частина 3 ст. 631 ЦК України та ст. 180 ГК України) на підставі рішення №32/47 від 24.07.2019.
Якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про припинення, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 41 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
Так, жодна із сторін письмово не виявила бажання припинити дію договору. Відтак, договір про надання послуги з постачання теплової енергії №030573 від 04.11.2021 був чинним протягом спірного періоду.
В матеріалах справи наявні:
- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2020 № 355-р "Про закінчення опалювального сезону 2019-2020 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 112 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 28.10.2020 № 1267-р "Про початок опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 111 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 30.03.2021 № 155-р "Про закінчення опалювального сезону 2020 - 2021 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 111 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 19.10.2021 № 1-19/10-р "Про початок опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 110 том 1);
- розпорядження Дніпровського міського голови від 31.03.2022 № 1-31/3-р "Про закінчення опалювального сезону 2021 - 2022 рр. у м. Дніпрі" (а.с. 110 том 1).
На виконання умов договору позивач в період з листопада 2019 року по березень 2022 року надав відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 285619,59грн на підтвердження чого позивачем було складено акти прийому-передачі теплової енергії:
- №030573 від 30.11.2019, згідно якого поставлено 0,7605 + 3,46157 Гкал теплової енергії на суму 6611,86грн;
- №030573 від 31.12.2019, згідно якого поставлено 1,07013 + 4,16587 Гкал теплової енергії на суму 8199,70грн;
- №030573 від 31.01.2020, згідно якого поставлено 0,18111 + 0,978 + 2,33808 + 2,49395 Гкал теплової енергії на суму 9080,83грн;
- №030573 від 29.02.2020, згідно якого поставлено 1,02956 + 4,30353 Гкал теплової енергії на суму 7713,64грн;
- №030573 від 31.03.2020, згідно якого поставлено 0,55201 + 0,06369 + 1,32982 + 1,61478 Гкал теплової енергії на суму 4965,93грн;
- №030573 від 30.04.2020, згідно якого поставлено 0,18611 Гкал теплової енергії на суму 244,67грн;
- №030573 від 31.11.2020, згідно якого поставлено 0,47309 + 3,51876 Гкал теплової енергії на суму 5247,83грн;
- №030573 від 31.12.2020, згідно якого поставлено 0,68333 + 0,35965 + 5,16993 Гкал теплової енергії на суму 9920,75грн;
- №030573 від 31.01.2021, згідно якого поставлено 0,9381 + 5,31958 Гкал теплової енергії на суму 10100,72грн;
- №030573 від 28.02.2021, згідно якого поставлено 1,59458 + 5,22334 Гкал теплової енергії на суму 11005,03грн;
- №030573 від 31.03.2021, згідно якого поставлено 1,15146 + 4,35896 Гкал теплової енергії на суму 8894,55грн;
- №030573 від 18.04.2021, згідно якого виконано перерахунок за попередні періоди: -0,185806 Гкал (за лютий 2020р.), -0,0736 Гкал (за березень 2020р.), -0,007717 Гкал (за березень 2020р.), -0,248344 Гкал (за грудень 2020р.), -0,125343 Гкал (за січень 2020р.), - 0,021441 Гкал (за січень 2020р.), -0,77665 Гкал (за лютий 2020р.), -0,319632 Гкал (за січень 2020р.), -0,276758 Гкал (за січень 2020р.), -0,215306 Гкал (за березень 2020р.), -0,161162 Гкал (за березень 2020р.), -0,966776 Гкал (за грудень 2019р.) теплової енергії на загальну суму -5453,41грн;
- №030573 від 30.04.2021, згідно якого поставлено 0,28252 Гкал теплової енергії на суму 456,02грн;
- №030573 від 31.11.2021, згідно якого поставлено 0,22217 + 0,73547 + 0,85311 + 3,58305 Гкал теплової енергії на суму 35064,39грн;
- №030573 від 31.12.2021, згідно якого поставлено 1,28091 + 5,15366 - 0,22877 - 0,920444 Гкал теплової енергії на суму 36346,23грн (з коригуванням);
- №030573 від 31.01.2022, згідно якого поставлено 2,47479 + 5,65561 Гкал теплової енергії на суму 55910,97грн;
- №030573 від 28.02.2022, згідно якого поставлено 1,4779 + 4,12523 Гкал теплової енергії на суму 38531,50грн;
- №030573 від 31.03.2022, згідно якого поставлено 1,56514 + 4,65556 Гкал теплової енергії на суму 42778,38грн (а.с. 25-42 том 1).
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання", тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.
Слід відзначити, що тарифи, згідно з якими формувались рахунки для оплати відповідачем спожитої у зазначений період теплової енергії, затверджені постановами НКРЕКП №1733 від 10.12.2018, №90 від 14.01.2020, №632 від 17.03.2020, №2257 від 30.11.2020, рішеннями Дніпровської міської ради №1103 від 19.10.2021, №1137 від 29.10.2021 (а.с. 113-118 том 1).
При цьому, враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку виконавця (теплопостачальної організації) за договором надати послуги з постачання теплової енергії відповідає обов'язок споживача оплатити вартість цих послуг.
Згідно з нормами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Також, законом визначений обов'язок споживача сплачувати за отриману теплову енергію саме теплопостачальній організації.
Пунктом 25 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця після одержання акту прийому-передачі та рахунку від виконавця продовж 5 банківських днів, але не пізніше 25 числа місяця наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Так, в оплату спожитої відповідачем у період з листопада 2019 року по березень 2022 року теплової енергії позивачем було виставлено такі рахунки:
№030573 від 30.11.2019;
№030573 від 31.12.2019;
№030573 від 31.01.2020;
№030573 від 29.02.2020;
№030573 від 31.03.2020;
№030573 від 30.04.2020;
№030573 від 30.11.2020;
№030573 від 31.12.2020;
№030573 від 31.01.2021;
№030573 від 28.02.2021;
№030573 від 31.03.2021;
№030573 від 18.04.2021;
№030573 від 30.04.2021;
№030573 від 30.11.2021;
№030573 від 31.12.2021;
№030573 від 31.01.2022;
№030573 від 28.02.2022;
№ 030573 від 31.03.2022 (а.с. 43-60 том 1).
Зазначені рахунки були вручені відповідачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи Реєстром вручення рахунків КП "Теплоенерго", а також копіями електронних листів про направлення на електронну адресу відповідача рахунків та актів (а.с. 66-79 том 1).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково оплатив поставлену в період з листопада 2019 року по березень 2022 року теплову енергію на суму 24994,17грн (а.с. 80 том 1).
Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази наявності претензій відповідача щодо обсягів, строку, вартості та якості наданих послуг. Відомості щодо їх наявності суду також не повідомлені.
Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що вказані обставини свідчать про наявність згоди із зазначеними у вказаних актах відомостями; доказів іншого матеріали справи не містять та відповідачем суду не повідомлено. Акти вважаються підписаним з боку споживача.
Відповідач в порушення умов договору не виконав свої зобов'язання щодо остаточної оплати за поставлену теплову енергію у зазначений період, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 260625,42грн, що й стало причиною виникнення спору.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних з укладенням договору, встановлення фактів постачання теплової енергії, не виконання відповідачем умов договору в частині оплати теплової енергії та правомірності вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з купівлі-продажу теплової енергії.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, взяті на себе зобов'язання, не виконав, у зв'язку з чим перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 263448,49грн.
Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Враховуючи визначений сторонами у пункті 25 договору порядок розрахунків за поставлену теплову енергію, приймаючи до уваги отримання відповідачем актів та рахунків і не надання на них зауважень, господарський суд встановив, що строк оплати вказаних послуг є таким, що настав.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається випадком, внаслідок якого боржник може бути звільнений від відповідальності.
Тому відсутність коштів у відповідача не може бути підставою для звільнення його від виконання його зобов'язань за договором розподілу природного газу перед позивачем.
Вказані положення повністю кореспондуються з положеннями частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.
Протягом судового розгляду справи відповідачем не спростовано позовних вимог позивача та не надано доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх договірних зобов'язань на суму 260625,42грн.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Доказів на підтвердження повної оплати спожитої теплової енергії на суму 260625,42грн відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.
Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 260625,42грн.
Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так, у пункті 34 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі не більше 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі підпункту 34 договору позивач нарахував пеню за загальний період прострочення з 16.12.2020 по 06.09.2022 в сумі 2078,73грн (а.с. 105-108 том 1), однак заявляє до стягнення 2037,00грн.
При здійсненні перевірки розрахунку судом враховано наступне.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).
Суд зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Судом встановлено, що позивачем не враховано строк початку виникнення зобов'язання та дату фактичної сплати відповідачем заборгованості.
З огляду на викладене, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем та меж позовних вимог, правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 545,72грн за загальний період з 18.12.2019 по 06.09.2022.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача 261171,14грн, з яких: 260625,42грн - основний борг, 545,72грн - пеня.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 3982,29грн платіжним дорученням №6401 від 08.09.2022 (а.с. 8 том 1).
З урахуванням ціни позову судовий збір становить 3982,28грн (265485,49 х 1,5% = 3982,28).
Надмірно сплачений позивачем судовий збір - 0,01грн (3982,29 - 3982,28 = 0,01).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду.
Станом на час ухвалення рішення у справі клопотання позивача про повернення надмірно сплаченого ним судового збору до суду не надходило, що унеможливлює вирішення цього питання.
Водночас, за змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення позову всі судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин судовий збір покладається на відповідача у сумі 3917,56грн (264982,25 х 3982,28/265485,19 = 3917,56).
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради до Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича про стягнення заборгованості за договором про надання послуги з постачання теплової енергії №030573 від 04.11.2021 в загальному розмірі 265485,49грн, з якої: 263448,49грн основний борг, 2037,00грн пені - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, оф. 504, ідентифікаційний код 32688148) 260625,42грн - основного боргу, 545,72грн - пені, 3917,56грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Болдирєва Олександра Борисовича на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради 2823,07грн - основного боргу, 1491,28грн - пені.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 23.01.2023.
Суддя В.О. Татарчук