17 січня 2023 року м. Харків Справа № 922/2206/20
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх №13583Х) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 (ухвалу постановлено суддею Ємельяновою О.О. в приміщенні Господарського суду Харківської області 17.11.2022 о 10:39 год, повний текст складено 22.11.2022) у справі №922/2206/20
за позовом Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень", 04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д
3-я особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго", 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Техностар", 61017, м. Харків, вул. Велика Панасівська, буд. 168,
2. Фізичної особи ОСОБА_1 , м. Харків
про стягнення 1539382,49 грн
АТ "Банк інвестицій та заощаджень" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом, в якому просило стягнути солідарно з ТОВ «Техностар» та ОСОБА_1 на свою користь як солідарних боржників 1539382,49 грн., що включає в себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 60667,20 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 23126,40 грн.; 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань в розмірі 10188,89 грн; стягнути з ТОВ «Техностар» на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 11545,38 грн; стягнути з ОСОБА_1 на свою користь витрати по сплаті судового збору в розмірі 11545,38 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2206/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020, позов задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ "Техностар" та фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн, що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн, пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 60667,20 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23126,40 грн, 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10188,89 грн, стягнуто з ТОВ "Техностар" на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11545,38 грн судового збору, стягнуто з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11545,37 грн. судового збору.
Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 і рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 у справі №922/2206/20 закрито, поновлено виконання рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 та постанови Східного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 у справі №922/2206/20, виконання яких було зупинено згідно з ухвалою Верховного Суду від 15.02.2021.
У жовтні 2022 ОСОБА_1 звернувся із заявою (вх. № 6), у якій просив переглянути рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року за нововиявленими обставинами, за наслідками перегляду - скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року в частині:
- солідарного стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн, що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн., пеню за невиконання зобов'язання у розмірі 60667,20 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23126,40 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10188,89 грн;
- стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11545,37 грн. судового збору.
Та просив ухвалити у вказаній частині нове рішення, а саме:
- відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі;
- стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 113359,61 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/2206/20 у задоволенні заяви (вх. №6 від 19.10.2022 року) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідача 2 фізичної особи ОСОБА_1 - відмовлено, рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року у справі №922/2206/20 залишено без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить за результатами розгляду апеляційної скарги по суті скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 про відмову у задоволенні зави про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та постановити рішення про:
- скасування рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року в частині: солідарного стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн, що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн., пеню за невиконання зобов'язання у розмірі 60667,20 грн, інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23126,40 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10188,89 грн.; стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 11545,37 грн. судового збору;
- ухвалення у вказаній частині нового рішення, яким: відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі; стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" на користь фізичної особи ОСОБА_1 понесені судові витрати у розмірі 113359,61 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає таке:
- нововиявленими обставинами є не постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №922/1323/21(922/2243/21), а певні фактичні обставини, встановлені цим судовим рішенням, яке набуло чинності;
- судом першої інстанції не взято до уваги, що постановою апеляційного суду від 21.02.2022 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019 та задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недійсним з моменту укладання п. 2.2. договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019 на тій підставі, що договір поруки є неукладеним;
- посилання суду першої інстанції на те, що відповідні обставини можуть бути нововиявленими лише тоді, коли вони не були відомі та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, є надмірним формалізмом. Відмовляючи ОСОБА_1 в дослідженні певних обставин при розгляді справи з посиланням на те, що ці питання виходять за межі предмета судового розгляду, та відмовляючи ОСОБА_1 в задоволенні заяви про перегляд рішення на підставі встановлення відповідних обставин іншим судом, суд першої інстанції тим самим позбавляє ОСОБА_1 ефективного правового захисту та доступу до суду за захистом порушеного права, сприяє недобросовісній поведінці позивача, який на протязі всього судового розгляду заявляв, що договір поруки підписаний сторонами у встановленому законом порядку.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/2206/20; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.01.2023.
05.01.2023 від АТ "Банк інвестицій та заощаджень" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому банк просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 - без змін.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник АТ "Банк інвестицій та заощаджень" проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Предметом даного судового перегляду є ухвала суду першої інстанції від 17.11.2022 про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення від 01.10.2020 у цій справі за нововиявленими обставинами шляхом скасування рішення в частині солідарного стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь АТ "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн. заборгованості та 11545,37 грн. судового збору.
В основу прийнятого у справі рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року були покладені встановлені обставини про те, що 14.01.2019 року між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” (позивач, гарант) та ТОВ “Техностар” (відповідач 1, принципал) було укладено договір про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ.
Пунктом 1.1. договору гарантії сторони визначили, що гарант надає за заявою принципала банківську гарантію забезпечення виконання договору, а саме: договору, укладеного між принципалом та Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго” (беніфіціар). При цьому гарантія видається гарантом у вигляді банківської гарантії забезпечення виконання договору № 552/19-ГВ на суму 1445400,00 грн, яка є невід'ємною частиною цього договору, права та обов'язки за якою не можуть бути передані іншій особі.
Строк дії гарантії до 15.03.2020 року включно (пункт 1.2. договору гарантії).
Пунктом 2.1. договору гарантії сторони визначили, що за надання гарантії принципал повинен у строк до 21.01.2019 року сплатити на рахунок гаранта винагороду у розмірі 43362,00 грн.
Належне виконання принципалом зобов'язань по цьому договору забезпечується: неустойкою, передбаченою цим договором; порукою ОСОБА_1 (пункт 2.2. договору гарантії).
14.01.2019 року між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” (позивач, кредитор/гарант) та ОСОБА_1 (відповідач 2, поручитель) укладено договір поруки № 552/19-ГВ-П.
Відповідно до пункту 1.1. договору поруки поручитель поручається перед кредитором/гарантом за неналежне виконання ТОВ “Техностар” взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019 року, а саме: протягом 2 банківських днів з моменту сплати кредитором/гарантом грошових коштів за банківською гарантією забезпечення виконання зобов'язань №552/19-ГВ на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від кредитора/гаранта відповідно вимоги, відшкодовує кредитору/гаранту у повному обсязі усі витрати (включаючи, але не обмежуючись наступним): а) суми, фактично сплачені кредитором/гарантом бенефіціару в порядку та у випадках, передбачених гарантією, у межах загальної суми відповідальності кредитора/гаранта за гарантією, що складає 1445400,00 грн.; б) збитки, включаючи реальні збитки, упущену вигоду та збитки від інфляційних процесів; в) судові витрати, понесені кредитором/ гарантом за гарантією.
Згідно пункту 1.2. договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі.
Кредитор/гарант набуває право вимагати від поручителя виконання зобов'язання, що випливає із договору гарантії при умові, якщо у встановлений договором гарантії строк виконання боржником/принципалом зобов'язання не будуть виконані, а також при умові обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання боржником/принципалом (пункт 2.1. договору поруки).
Відповідно до пункту 2.2. договору поруки сторони погодили, що поручитель зобов'язаний виконати взяті на себе зобов'язання по цьому договору, не пізніше 3 банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора/гаранта про невиконання боржником/принципалом зобов'язань і необхідності їх виконати поручителем.
У зв'язку із невиконанням відповідачем 1 (принципалом) вимог щодо відшкодування фактично сплаченої за гарантією суми у розмірі 1445400,00 грн. позивачем (гарантом) 12.05.2020 року на адресу відповідача 2 (поручителя) направлено вимогу (вих. №05-1/04/3460 про відшкодування гаранту фактично сплаченої гарантійної суми по гарантії виконання зобов'язань № 552/19-ГВ від 14.01.2019 року на виконання договору про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019 року та договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року встановлено, що доказів на підтвердження сплати принципалом (відповідачем 1) гаранту (позивачу) суми гарантійного забезпечення (відшкодування фактично сплаченої за гарантією) суми у розмірі 1445400,00 грн протягом 2 банківських днів з моменту сплати кредитором/гарантом грошових коштів за банківською гарантією забезпечення виконання зобов'язань №552/19-ГВ на вимогу бенефіціара (або на виконання рішення суду), та отримання від кредитора/гаранта відповідної вимоги, відшкодовує кредитору/гаранту у повному обсязі усі витрати (п. 3.4.1 договору про надання банківської гарантії) та поручителем (відповідачем 2) не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання повідомлення від кредитора/гаранта про невиконання боржником/принципалом зобов'язань і необхідність їх виконання поручителем ( п. 2.2. договору поруки) та вимог, матеріали справи не містять.
У зв'язку із чим, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 суми у розмірі 1445400,00 грн, трьох відсотків річних у розмірі 10188,89 грн, інфляційних втрат у розмірі 23126,40 грн, пені у розмірі 60667,20 грн.
Щодо викладених відповідачем 2 у відзиві на позовну заяву заперечень, а саме, щодо не укладання та не підписання останнім договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2020 року та про існування якого відповідач 2 дізнався лише після того, як його представник ознайомився із матеріалами справи, та те що копія договору не засвідчена належним чином, що підпис від імені ОСОБА_1 вчинено механічним чи електронним шляхом (можливо наприклад, факсіміле) не були прийняті судом, оскільки останнім до суду не було надано жодного доказу у підтвердження викладених у відзиві обставин.
Звертаючись з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначив, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 922/1323/21 (922/2243/21) було частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021, визнано недійсним з моменту укладання пункт 2.2. договору про надання банківської гарантії №552/9-ГВ від 14.01.2019, укладеного між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” та ТОВ “Техностар” в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ”.
Тому, на думку заявника, судовим рішенням, яке набрало чинності, встановлено недійсність договору про надання банківської гарантії № 552/9-ГВ від 14.01.2019 року в частині його пункту 2.2, яким встановлювалось, що “належне виконання принципалом зобов'язань по цьому договору забезпечується порукою ОСОБА_1 ”, а відповідно - відсутність договірного зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ “Банк інвестицій та заощаджень”.
Доказом існування нових обставин, на думку заявника, є повний текст постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 року у справі № 922/1323/21 (922/2243/21).
Також заявник зазначає, що обставини недійсності пункту 2.2. договору про надання банківської гарантії 552/9-ГВ від 14.01.2019 року та відповідно відсутність договірного зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ “Банк інвестицій та заощаджень” є істотними, оскільки входять в предмет доказування у справі. Так, суд мав з'ясувати, чи дійсно існувало договірне зобов'язання ОСОБА_1 перед АТ “Банк інвестицій та заощаджень”, яке є підставою для стягнення заборгованості з нього. Вказані обставини впливають на обґрунтованість позовних вимог АТ “Банк інвестицій та заощаджень” в частині вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . Не встановлення судом цих обставин призвело до ухвалення незаконного рішення в частині стягнення заборгованості по сплаченій гарантії з ОСОБА_1 ,, який в дійсності не був поручителем ТОВ “Техностар”.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами суд першої інстанції виходив з того, що надана заявником постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі № 922/1323/21 (922/2243/21), якою визнано недійсним з моменту укладання пункту 2.2 договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019 року, укладеного між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” (позивач, гарант) та ТОВ “Техностар” (відповідач 1, принципал) в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ”, не є нововиявленою обставиною в розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не має значення для вирішення питання про солідарне стягнення з відповідачів у справі суми у розмірі 1539382,49 грн. Викладені у заяві обставини не вплинули б на остаточні висновки суду у даній справі, та не спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. При цьому, у матеріалах справи наявна копія договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством “Банк інвестицій та заощаджень” (позивач, кредитор/гарант) та ОСОБА_1 (відповідач 2, поручитель). Доказів того, що вказаний договір визнано недійсним чи неукладеним, матеріали заяви не містять.
Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Вказаними процесуальними нормами не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі.
Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пп. 27 - 28 рішення від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в межах справи про банкрутство №922/1323/21 (922/2243/21) до ТОВ “Техностар” та АТ “Банк інвестицій та заощаджень”, про:
- визнання недійсним з моменту укладання договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019р., укладеного між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” і ТОВ “Техностар”, в частині його п.2.2., який передбачає, що належне виконання принципалом зобов'язань по цьому договору забезпечується порукою ОСОБА_1 ;
- визнання такою, що не підлягає виконанню, гарантію виконання зобов'язань №552/19-ГВ від 14.01.2019р., видану ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень”;
- визнання недійсним з моменту укладання договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019р., укладеного між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” і ОСОБА_1 в цілому.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.11.2021 у справі №922/1323/21 (922/2243/21) за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до ТОВ "Техностар", АТ "Банк інвестицій та заощаджень", 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго", про визнання недійсними договорів у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.11.2021р. скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ “Техностар” та АТ “Банк інвестицій та заощаджень” про визнання недійсним з моменту укладання п.2.2 договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019р. в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ”, у зв'язку з чим резолютивну частину рішення суду викладено в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги ОСОБА_1 , смт. Бабаї Харківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техностар”, м. Харків та Акціонерного товариства “Банк інвестицій та заощаджень”, м. Київ про визнати недійсним з моменту укладання п.2.2 договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019р., укладеного між Публічним акціонерним товариством “Банк інвестицій та заощаджень” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техностар”, в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ” - задовольнити.
2. Визнати недійсним з моменту укладання п.2.2 договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019р., укладеного між Публічним акціонерним товариством “Банк інвестицій та заощаджень” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техностар”, в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ”.
3. У задоволені решти позовних вимог відмовити.”.
При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що:
- як вбачається із висновку проведеної у справі технічної експертизи №СЕ-19/212-21/18770 від 15.09.2021р. та не оспорюється іншими учасниками справи, спірній договір поруки містить зображення підпису позивача, виконане за допомогою факсиміле, а не сам його власноручний підпис, що фіксує намір та волевиявлення учасника правочину на його вчинення;
- відповідачами не надано доказів, а позивачем заперечується факт використання ним або з його відома відповідного кліше штампу при укладенні спірного договору. Апеляційний суд при цьому зауважив, що в силу ч.2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України саме на відповідачів покладається обов'язок доведення “наявності факту” на спростування його відсутності - твердження позивача про “не укладення ним спірного договору за допомогою факсиміле”;
- враховуючи встановлений факт факсимільного відтворення підпису позивача на спірному договорі поруки та виходячи із недоведеності відповідачами двох умов легітимного використання факсиміле (ч.3 ст 207 ЦК України), місцевий суд повинен був встановити факт не вчинення (неукладеності) такого договору поруки позивачем та відсутності його у якості належної правової підстави для виникнення у поручителя відповідних зобов'язань перед Банком;
- не вчинений позивачем спірний правочин поруки не може бути визнано недійсним у світлі приписів ст.215 Цивільного кодексу України, яка може бути застосована лише до вчинених правочинів незалежно від того, що у межах справи №922/2206/20 не було досліджено та надано правової оцінки доводам ОСОБА_1 щодо не вчинення такого договору;
- за відсутністю інших доказів окрім не вчиненого позивачем договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019р., існування належних правових підстав у розумінні ст. 11, 509 Цивільного кодексу України для виникнення правовідносин поруки ОСОБА_1 перед відповідачем 2 (АТ "Банк інвестицій та заощаджень") за зобов'язаннями відповідача 1 (ТОВ "Техностар") із договору про надання банківської гарантії, згадування в п.2.2 такого спірного договору про поруку позивача є неприпустимим встановленням у договорі обов'язків для особи, що не є його стороною, з точки зору приписів ч.2 ст.14, ст. 202, 629 Цивільного кодексу України. Наразі, за змістом ст. 639 Цивільного кодексу України договір може створювати лише права для незалученої до його укладення особи, а не обов'язки, що цілком узгоджується із принципами п.п.1, 2 та 6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України, адже запровадження такого обов'язку для ОСОБА_1 поза його волею утворює підстави для порушення його майнових інтересів.
Означений висновок суду апеляційної інстанції зумовив скасування оскаржуваного рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнати недійсним з моменту укладання п.2.2 договору про надання банківської гарантії №552/19-ГВ від 14.01.2019р. в частині фрази “порукою ОСОБА_1 ”, що зумовлює задоволення означеної частини позовних вимог, адже позивач не став (не є і не був) зобов'язаною особою (поручителем) внаслідок створення без його участі документу - договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019р. та його належного підписання (висловлення волевиявлення) лише з боку начальника Харківського територіального відділення ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень”. Встановлений апеляційним судом фактично односторонній характер створення для позивача відповідного грошового зобов'язання унеможливлює виникнення та існування відповідного зобов'язання за визначеною його правовою природою, зокрема, як підстави для солідарного обов'язку.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 Цивільного кодексу України).
Таким чином, з огляду на встановлення постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №922/1323/21 (922/2243/21) факту невчинення договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019р., що був підставою для звернення банку з позовом про солідарне стягнення заборгованості за договором за договором про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про необґрунтованість заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду. Оскільки нововиявленою обставиною у даній справі є не сама постанова суду апеляційної інстанції, а обставина, яка цим судовим рішенням встановлена - не вчинення (не укладання) договору поруки. Зазначена обставина містить наявність всіх складових для розуміння її як нововиявленої: по-перше, існування на час розгляду справи, по-друге, ця обставина не могла бути відома заявникові та суду на час розгляду цієї справи, по-третє, істотність обставини для розгляду цієї справи (тобто, врахування її судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Відповідно п.2 ч. 3 ст. 325 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Відповідно до правового висновку Європейського суду з прав людини у справі "Праведная проти Росії" процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової певності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя.
Разом з тим, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Вирішення питання, чи вірно судом надано оцінку певним доказам, належить до компетенції судів вищих інстанцій, та не може бути вирішено в рамках розгляду заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Таким чином, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому, результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції у даній справі обставини та докази на їх підтвердження, перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права та відповідність рішення нормам процесуального права, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 236 ГПК України.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена за умов порушення норм процесуального права, оскільки місцевим господарським судом неправомірно відхилені доводи заявника про те, що означені ним обставини є нововиявленими у даній справі відповідно п.1 ч. 2 ст. 320 ГПК України, і таке порушення призвело до прийняття неправильного рішення, і тому дана ухвала місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а рішення підлягає перегляду за нововиявленими обставинами в межах встановлених нововиявлених обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 викладено правову позицію, згідно з якою процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, визначена Господарським процесуальним кодексом України, є окремою формою судового процесу, що має свої особливості. Вона не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин.
Враховуючи, що перегляд рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи, апеляційний суд розглядає подану ОСОБА_1 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 року лише в межах заявлених нововиявлених обставин.
Як вже зазначалось, подана до Господарського суду Харківської області заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 в порядку п1.ч.2 ст. 320 ГПК України, обґрунтована встановленням Східним апеляційним господарським судом обставин неукладеності між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” та ОСОБА_1 договору поруки № 552/19-ГВ-П від 14.01.2019.
Здійснюючи перегляд рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 за нововиявленими обставинами, колегія суддів виходить з того, що солідарне зобов'язання за договором про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019 у ОСОБА_2 виникло на підставі договору поруки №552/19-ГВ-П від 14.01.2019.
Однак, неукладеність такого договору свідчить про відсутність правової підстави для виникнення у ОСОБА_1 відповідних зобов'язань перед банком, тобто відсутність його обов'язку перед банком за неналежне виконання ТОВ “Техностар” взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019.
Отже, заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами є обґрунтованою та підлягає задоволенню, внаслідок чого рішення Господарського суду Харківської області від 01.10.2020 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання банківської гарантії № 552/19-ГВ від 14.01.2019, який укладений між ПАТ “Банк інвестицій та заощаджень” та ТОВ “Техностар” та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог АТ "Банк інвестицій та заощаджень" до фізичної особи ОСОБА_1 .
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги та заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судовий збір сплачений за подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленим обставинами та за подання апеляційної скарги підлягає розподілу у відповідності до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, ст. 282, ст. 325 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 17.11.2022 у справі №922/2206/20 скасувати.
Заяву ОСОБА_1 (вх. № 6 від 19.10.2022) про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити.
Рішення Господарського суду Харківської області у справі № 922/2206/20 від 01.10.2020 в частині солідарного стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" 1539382,49 грн., що включає у себе: заборгованість за основним зобов'язанням (фактично сплачену гарантійну суму) 1445400,00 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 60667,20 грн., інфляційні втрати за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 23126,40 грн., 3% річних за несвоєчасне виконання зобов'язань у розмірі 10188,89 грн. та 11545,37 грн. судового збору скасувати.
Прийняти в цій частині нове рішення.
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" до фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 34644,00 грн. судового збору за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.
Стягнути з Акціонерного товариства "Банк інвестицій та заощаджень" (04119, м.Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 83-Д, код ЄДРПОУ 33695095) на користь фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2481,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 23.01.2023.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель