Справа №443/465/22
Провадження №2/443/45/23
іменем України
17 січня 2023 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування, -
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Скочиляс І.М. подала до суду позов до Моторного (транспортного) страхового бюро України (відповідач), у якому, з урахуванням уточнених (збільшених) позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у 33 622,00 грн витрат на лікування, 35 090,32 відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою працездатності, а всього 68 712,32 грн; пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного Банку України у розмірі 20 582,50 грн, три відсотки річних у розмірі 3 990,22 грн, інфляційні втрати у розмірі 10 101,48 грн, а всього 34 674,20 грн; понесені судові витрати у зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що 17.07.2019 у с. Жирова Жидачівського району Львівської області мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний, номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . У результаті ДТП пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження та був доставлений на лікування у КНП «Xодорівська міська лікарня». Відповідальність водія мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент ДТП застрахована не була. За фактом дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140200000425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України. 15.04.2020 на адресу відповідача надіслано заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах потерпілого ОСОБА_1 , з необхідними для прийняття рішення документами. Загальна сума вимоги за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача, заявлена у заяві про виплату страхового відшкодування, складає 68 712,32 грн з яких: 33 622 грн - витрати на лікування та 35 090,32 грн - страхове відшкодування, пов'язане зі тимчасовою втратою працездатності. Листами від 27.05.2021 та 01.07.2021 відповідачем повідомлено про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування через відсутність рішення по кримінальній справі за фактом вказаної ДТП, покликаючись на п.36.2 ст.36 Закону. З таким рішенням страховика про відмову у виплаті страхового відшкодування через зупинення строків розгляду справи і прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погоджується, вважає його безпідставним, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждала третя особа - пішохід, цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу, а саме мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в силу вимог статей 1166, 1187 ЦК України настає незалежно від вини. Таким чином, рішення про зупинення МТСБУ строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність постанови/вироку суду є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілого на отримання страхового відшкодування. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її заподіювача, коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини. Вина водія у вчиненому кримінальному правопорушенні на має правового значення для вирішення справи щодо виплати страхового відшкодування. Кримінальне провадження проводиться з метою встановлення вини водія у вчиненому правопорушенні. При цьому встановлено факт завдання шкоди позивачеві. З моменту отримання страховою компанією заяви про виплату страхового відшкодування минуло більше 90 днів, а потерпілий так і не отримав належного страхового відшкодування. Відтак, є законні підстави для стягнення з відповідача пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України для позивача - за період з 15.07.2020 по 21.06.2022 у розмірі 20 582,57 грн. Три проценти річних від простроченої суми боргу, які підлягають стягненню на користь позивача за період з 15.07.2020 по 21.06.2022 у розмірі 3 990,22 грн. Інфляційні втрати від простроченої суми боргу, які підлягають стягненню на користь позивача за період з 15.07.2020 по 21.06.2022 у розмірі 10 101,48 грн. Відповідно пункту 9 частини 3 статті 175 ЦПК України повідомляю, що позивачі очікують понести судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с.82-84), в обґрунтування якого покликаючись на те, що серед основних завдань МТСБУ є, зокрема, здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом. МТСБУ не є страховиком (не здійснює страхову діяльність, не має відповідної ліцензії на страхування, а проводить лише регламентні виплати у випадках, передбачених законом). Позивачем було долучено до матеріалів справи витяг з ЄРДР, відповідно до якого ОСОБА_2 17.07.2019 у с. Жирова керуючи мотоциклом марки «ИЖ Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1 . Однак, абзацом 4 пункту 36.2 статті 36 Закону встановлено, що якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Позивачем не надано достатньо доказів, які би беззаперечно доводили особу - винуватця ДТП, у результаті дій якої позивач отримав тілесні ушкодження. Тому на сьогодні не можна стверджувати про настання цивільно-правової відповідальності когось із учасників такої пригоди. МТСБУ жодних прав позивача не порушувало, оскільки не відмовляло у виплаті відшкодування у цій справі. І у випадку завершення відповідними органами влади розслідування обставин та причин настання ДТП, зокрема встановлення винуватця ДТП, МТСБУ повернеться до прийняття рішення по цій справі. Крім цього, на підтвердження витрат, пов'язаних з лікуванням потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, а також придбання відповідних засобів Позивачем було надано рахунок №15 від 23 липня 2019р., прихідний касовий ордер №29 від 23 липня 2019р. та накладну №46 від 23 липня 2019р., а також чеки. Однак прихідний касовий ордер №29 від 23 липня 2019р. та накладна №46 від 23 липня 2019р. не були підписані зі сторони позивача, а чеки, що мають підтверджувати придбання лікарських засобів є нечитабельними. Тому, МТСБУ не має змоги переконатися в достовірності таких витрат позивача. Стягнення з МТСБУ штрафних санкцій є необґрунтованим, оскільки МТСБУ жодних прав позивача не порушувало, не відмовляло у виплаті відшкодування у цій справі і у випадку завершення відповідними органами влади розслідування обставин та причин настання ДТП, зокрема встановлення винуватця ДТП, повернеться до прийняття відповідного рішення.
Представник позивача подала відповідь на відзив (а.с.109-113), в обґрунтування якого покликаючись на те, що за фактом дорожньо-транспортної пригоди внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140200000425 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України, витягом із якого підтверджується факт настання вищезазначеної ДТП та її обставини. Тобто, вказаний документ містить інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент подачі позову вирок у кримінальній справі не ухвалений. Також, розмір шкоди чітко передбачений у статтях 24, 25 Закону та не перевищує розміру ліміту страхового відшкодування. Відсутність обвинувального вироку відносно водія не може бути єдиною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у 90-денний термін, адже відомо та передбачено нормами КПК України досудове розслідування у кримінальному провадженні може тривати протягом 18 місяців. Страховик у межах саме 90-денного терміну, як і передбачено вимогами статті 36 Закону, повинен провести розслідування ДТП та за сукупними даними визнати випадок страховим або ж відмовити у визнанні такого випадку страховим. Рішення страховика про призупинення розгляду справи не відповідає фактичним його обставинам та суперечить нормам Закону в цілому, тому є неправомірним. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування відсутні. Зобов'язання відшкодування шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки у даному випадку покладається на відповідача у повному обсязі. Позивачем обґрунтовано понесені витрати на лікування, а їх розмір не оспорювався відповідачем. Позивачу внаслідок кримінального правопорушення не виплачено страхове відшкодування, що в цілому суперечить інституту відшкодування шкоди. Калькуляцію штрафних санкцій проведено з 91-го календарного дня після подання заяви про виплату страхового відшкодування, тобто з першого дня прострочення виплати відповідно до вимог ст. 36 Закону.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися, однак представник позивача подала до суду клопотання про проведення судового засідання за їх відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи не подав, однак скористався правом на подання відзиву на позовну заяву.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с.26-27), клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.51, 128, 148, 197), клопотання про не заперечення проти відкладення розгляду справи з підстав неявки представника відповідача у судове засідання (а.с.56), заяви про збільшення позовних вимог (а.с.67, 78, 126, 146, 195), клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та його представника і розгляд клопотання про витребування доказів по справі (а.с.63), заяву про залишення за собою права надати суду детальний опис наданих правничих послуг та підтверджуючі документи щодо оплати гонорару адвоката (а.с.80), клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача у відпустці (а.с.106), клопотання про долучення до матеріалів справи заяв (а.с.125, 145, 194), клопотання про проведення судового засідання у відсутності позивача та його представника (а.с.132, 201), клопотання про витребування доказів (а.с.133).
Представником відповідача подано заяву про неможливість виконання ухвали суду від 20.10.2022 про надання оригіналу регламентної справи для огляду в судовому засіданні (а.с.152).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 20.05.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого судового засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.41-42).
Ухвалами від 02.06.2022, 19.10.2022, 02.12.2022 постановлено проводити судове засідання у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (а.с.53-54, 130-131, 155-156, 199-200).
Ухвалою судового засідання від 21.06.2022 відкладено розгляд справи (а.с.57).
Ухвалою судового засідання від 11.07.2022 постановлено витребувати документи по справі та оголошено перерву в судовому засіданні (а.с.65-66).
Ухвалою судового засідання від 20.10.2022 витребувано з МТСБУ оригінал страхової справи №67493 для огляду у судовому засіданні (а.с.134-135).
Ухвалою судового засідання від 06.12.2022 відкладено розгляд справи та постановлено повторно надіслати у МТСБУ ухвалу Жидачівського районного суду Львівської області від 20.10.2022 до виконання (а.с.157-158).
Ухвалою судового засідання від 17.01.2023 вирішено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.202).
Також, судом розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №443/465/22 відповідача Моторно (транспортне) страхове бюро України (а.с.45, 59, 123, 142, 153).
Крім цього, ухвалою від 17.01.2023 заяви про збільшення позовних вимог від 21.06.2022, 11.08.2022, 14.10.2022, 18.11.2022, 19.12.2022 залишено без розгляду (а.с.203-204).
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Витягом з ЄРДР за №12019140200000425 від 18.07.2019 встановлено, що за фактом ДТП, яке сталося 17.07.2019 в с. Жирова Жидачівського району Львівської області за участю водія мотоцикла «ИЖ Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_1 , розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України (а.с.17, 103, 185).
Оригінали чеків та їх копії дозволяють встановити зазначені у них суми: 606,35 грн (чек №64986) та 404,60 грн (чек №65986), а також їхній зміст: купівля медикаментів та супутніх речей у одному аптечному пункті №15 в м. Ходорів. Інші чеки є нечитабельними (а.с.10-11, 102, 163-164, 188-189).
Відповідно до рахунку №15 від 23.07.2019, прихідного касового ордеру №29 від 23.07.2019 та накладної №46 від 23.07.2019, вартість стержневого апарату та інструментарію для встановлення становить 30 000,00 грн (а.с.12-14, 101, 102, 177-179).
Згідно з довідкою про тимчасову втрату працездатності (лікування) потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 19.03.2020 та листом КНП «Ходорівська міська лікарня» Ходорівської міської ради Львівської області від 26.03.2020, повний курс лікування ОСОБА_1 становить: стаціонарного з 18.07.2019 по 17.10.2019, амбулаторного з 18.10.2019 по даний час. На стаціонарному лікуванні перебував з приводу: відкритий перелом обох кісток н/з лівої гомілки із зміщенням. Закритий травмоторекс справа. Струс головного мозку (а.с.15-16, 98, 180, 181).
ОСОБА_1 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату страхового відшкодування за вих. №000371/20 від 15.04.2020 із зазначенням витрат на лікування в сумі 33 622,00 грн і страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із тимчасовою втратою працездатності в сумі 35 090,32 грн.(а.с.7, 94, 172-173).
Листом МТСБУ про прийняте рішення по справі №67493 від 27.05.2021 повідомлено ТОВ «ЮК «Центр авто виплат поліс» (що діє в інтересах ОСОБА_1 ) про те, що для прийняття рішення щодо відшкодування шкоди МТСБУ необхідно отримати завірений належним чином документ, складений відповідною повноважною установою (вирок суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи), що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП, а також роз'яснено положення п.36.2 статті 36 Закону, яким керується МТСБУ. Крім цього, повідомлено про необхідність надати належним чином оформлений та завірений витяг з історії хвороби з обов'язковим зазначенням найменувань та кількості лікарських засобів, призначених лікарем за період лікування з 18.07.2019 по 17.10.2019 та з 18.10.2019 по 19.03.2020, та, за наявності, копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Після отримання зазначених документів МТСБУ повернеться до розгляду питання щодо відшкодування заподіяної шкоди (а.с.19, 93, 170).
Листом МТСБУ про прийняте рішення по справі №67493 від 01.07.2021 повідомлено ТОВ «ЮК «Центр авто виплат поліс» (що діє в інтересах ОСОБА_1 ) про те, що подані документи не встановлюють особу, винну у скоєнні ДТП 17.07.2019 та відсутність у МТСБУ доказів того, що відповідальним за нанесення ОСОБА_1 шкоди є громадянин ОСОБА_2 , який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність. З метою прийняття рішення щодо відшкодування заподіяної шкоди, просить надати до МТСБУ документи - відповідне процесуальне рішення по кримінальній справі (кримінальному провадженні), яке набрало законної сили. На даному етапі у МТСБУ відсутні підстави для прийняття мотивованого рішення щодо здійснення регламентної виплати за зазначеною справою (а.с.20, 167).
Відповідно до розрахунків сторони позивача штрафних санкцій, вихідними даними у таких є: період розрахунку - 15.07.20 по 21.06.22, заборгованість у сумі 68 712,32 грн. Всього нараховано: 34 674,20 грн, з яких: пеня - 20 582,50 грн, три відсотки річних - 3 990,22 грн, інфляційні втрати - 10 101,48 грн (а.с.49).
Листом від 20.07.2022 №448 адміністрацією КНП «Ходорівська міська лікарня» надано завірено виписку із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 та перелік медикаментів і перев'язочного матеріалу, придбаного ОСОБА_3 за час стаціонарного лікування (а.с.74-75).
З інформації про ДТП, наданої представником МТСБУ, вбачається, що учасниками ДТП є ОСОБА_2 , у якого відсутній страховий поліс. Потерпілими: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Вид ДТП: бокове зіткнення. Транспортний засіб: мотоцикл «ИЖ Юпитер», д.н.з. НОМЕР_1 . Правопорушник (винуватець): ОСОБА_2 . Пункт ПДР, що був порушений учасником ДТП: 12.1. ПДР. Пішохід: ОСОБА_1 (а.с.88-90, 190-191).
Згідно з договором про надання правової допомоги №31.01.22 від 31.01.2022 та детальним описом наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги № 31.01.22 від 31.01.2022 адвокатом Скочиляс І.М., розмір гонорару адвоката становить 10 000 грн. (а.с.21-23, 150).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку невиплатою позивачу у встановлений законом строк належного йому страхового відшкодування.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.
Так, частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з приписами статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: 1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); 2) володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); 3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (стаття 999 ЦК України).
Нормою частини 3 статті 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.
Відповідно до приписів частини 2, 5 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з вимог статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
За змістом частини 1, 2 статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно з приписами частини 1 статті 1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед.
Нормою частини 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Закон №1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Згідно з приписами статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
За змістом статті 4 Закону №1961-IV суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961-IV).
Відповідно до положень статті 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно з пунктом 22.1. статті 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Нормою пункту 23.1. статті 23 Закону №1961-IV визначено, що шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим.
За змістом пункту 24.1. статті 24 Закону №1961-IV у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я.
Відповідно до положень статті 25 Закону №1961-IV у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Нормою пункту 35.1. статті 35 Закону №1961-IV передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 36.1. статті 36 Закону №1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з положеннями пункту 36.2. статті 36 Закону №1961-IV, 36.2. Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.
Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Відповідно до пункту 36.5. статті 36 Закону №1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Випадки, коли шкода не відшкодовується та підстави для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) передбачені статтями 32, 37 Закону №1961-IV.
Згідно з приписами підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону №1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що 17.07.2019 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу - мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , пішохід ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
За фактом цієї ДТП 18.07.2019 відомості про вчинення кримінального правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019140200000425 з правовою кваліфікацією - частина 2 статті 286 КК України.
Відповідальність водія транспортного засобу - мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час вчинення ДТП застрахована не була.
Представником позивача оформлено на адресу відповідача заяву про виплату страхового відшкодування в інтересах потерпілого ОСОБА_1 від 15.04.2020. Загальна сума страхового відшкодування, зазначена у заяві, становить 68 712,32 грн.
Відповідач листами від 27.05.2021 та 01.07.2021 повідомив представника позивача про необхідність отримання завіреного належним чином документ, складений відповідною уповноваженою установою (вирок суду, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи), що підтверджує відповідальність іншого учасника за скоєння ДТП та роз'яснив, що керується пунктом 36.2. статті 36 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
На час звернення з відповідною заявою до відповідача рішення у вказаному вище кримінальному провадженні (у формі вироку, ухвали суду чи постанови слідчого про закриття кримінального провадження) прийнято не було.
Сторона позивача, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на: необґрунтованість рішення відповідача про зупинення строків розгляду справи через відсутність постанови слідчого чи вироку суду, що не передбачено законом; порушення права потерпілого на отримання страхового відшкодування; обов'язок відповідача по відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини; покладення на позивача обов'язку доведення лише факту заподіяння шкоди відповідачем та її розміру; встановлення факту завдання шкоди позивачу.
Водночас, сторона відповідача, заперечуючи повністю проти позову, покликається на приписи норми пункту 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі якої правомірно зупинено розгляд справи; відсутність доказів про беззаперечну вину винуватця ДТП; неможливість переконатися у достовірності наданих позивачем доказів понесених ним витрат на лікування; відсутність порушень з боку МТСБУ прав позивача, а відтак безпідставність нарахування штрафних санкцій.
Надаючи оцінку аргументам сторін суд зазначає таке.
Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою його працездатності.
Законом №1961-IV (ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») не встановлено, що страхуванню підлягає кримінальна відповідальність особи, що керує чи володіє транспортним засобом, яка спричинила шкоду, а передбачено, що страховик відшкодовує майнову шкоду, завдану внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.
Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілими несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинуваті володільці об'єктів, які є джерелом підвищеної небезпеки.
На володільця джерела підвищеної небезпеки покладається відповідальність за шкоду, яка є наслідком дії цього джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності його вини у її заподіянні. Відповідальність за відшкодування заподіяної шкоди покладається на відповідача, як на страховика.
Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності шкоди; протиправної дії заподіювача шкоди; наявності причинного зв'язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди у зв'язку з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Обставини факту ДТП за участю мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , цивільно-правова відповідальність власника якого не була застрахована у встановленому законом порядку, та пішохода ОСОБА_1 , а також отримані внаслідок цього ДТП ОСОБА_1 травми та період перебування останнього на стаціонарному та амбулаторному лікуванні відповідачем визнається, відтак вони не потребують доказуванню в силу приписів частини 1 статті 82 ЦПК України.
Доказів на підтвердження наявності обставин щодо відсутності підстав для здійснення страхового відшкодування у виді шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою його працездатності, що передбачена статтями 23, 24, 25 Закону №1961-IV, суду не надано. Більше того, досліджений судом докази підтверджують прийняття заяви потерпілого до розгляду, припинення такого в силу положень статті 36.2. Закону №1961-IV та не поновлення цього розгляду на час розгляду справи у суді.
З системного аналізу статей 27, 34-37 Закону №1961-IV, суд доходить висновку, що обов'язок по прийняттю рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснення виплати такого відшкодування, або ж прийняття рішення про відмову в проведенні такої виплати у відповідача виник з дня подання позивачем відповідної заяви про здійснення страхового відшкодування і повинен бути виконаний не пізніше ніж на 90 день з дня подання позивачем відповідної заяви.
У порушення наведених норм матеріального закону МТСБУ, отримавши інформацію про дорожньо-транспортну пригоду, не вчинила дій, передбачених статтею 34 Закону №1961-IV, і не встановивши підстав для відмови у прийняття такого рішення згідно статті 37 цього Закону, по суті, не оспорюючи обставини страхового випадку і заявлені потерпілим вимоги про відшкодування йому шкоди, рішення про здійснення страхового відшкодування не прийняла, як і не прийняла рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Питання вирішено у не визначений Законом спосіб шляхом призупинення розгляду заяви через відсутність на час розгляду заяви документального підтвердження вини особи, у зв'язку із не набранням законної сили судового рішення за результатом розгляду кримінальної справи.
Відтак, аргументи сторони відповідача про обґрунтованість призупинення розгляду заяви позивача про виплату страхового відшкодування, суд вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до преамбули Закону, він регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Законом №1961-IV визначено правовий механізм врегулювання обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу із чітко визначеними правами і обов'язками страхувальника, водія застрахованого транспортного засобу, страховика (МТСБУ), потерпілої особи. МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, на переконання суду, діяв неправомірно, оскільки при відсутності підстав у прийнятті рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування (відсутня підстава як невстановлення винних дій водія застрахованого транспортного засобу), вчинив не передбачені Законом дії - призупинив розгляд заяви на виплату страхового відшкодування, чим фактично позбавив позивача права на отримання такої страхової виплати у строк, встановлений Законом.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 є потерпілим від ДТП, а відтак є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування та звернувся у визначений законом строк до належного уповноваженого органу - МТСБУ (оскільки цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу - мотоцикла марки «Юпітер», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на час ДТП, не була застрахована) із заявою про здійснення страхового відшкодування, тому обов'язок по прийняттю відповідного рішення і здійснення страхової виплати виник у відповідача після спливу саме 90 днів з дня подання вказаної заяви, як це визначено підпунктом 36.2. статті 36 Закону №1961-IV.
Отже, зважаючи на викладене вище, суд доходить переконання, що позивач ОСОБА_1 набув права на отримання страхового відшкодування (регламентної виплати) саме після спливу встановленого законом 90 денного строку з дня подання ним страховику відповідної заяви.
Щодо обґрунтованості розрахунків розміру шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого та з тимчасовою втратою його працездатності.
На підтвердження обґрунтованості завданої потерпілому шкоди, пов'язаної з його лікуванням, сторона позивача надала докази (рахунок, прихідний касовий ордер, накладну та чеки). На переконання суду, рахунок, прихідний касовий ордер та накладна на суму 30 000,00 грн, у сукупності з наявними у матеріалах справи медичними документами, є достатніми доказами понесених позивачем витрат на лікування у цій сумі. Крім цього, надані стороною відповідача два чеки - на суму 606,35 грн та 404,60 грн дозволяють встановити їхній зміст та переконатися у тому, що вони стосуються витрат на медикаменти, пов'язані з лікування потерпілого. Відтак, саме ці докази суд вважає належними, допустимими та достатніми, оскільки такі містять інформацію щодо предмета доказування, отримані у порядку, встановленому законом та у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмета доказування. Підстав вважати ці докази недостовірними суд не вбачає. Інші надані стороною позивача чеки є нечитабельними, відтак позбавляють суд можливості встановити їхній зміст та переконатися у тому, що вони містять інформацію щодо предмета доказування, тому такі суд визнає неналежними доказами.
Таким чином, обґрунтованою сумою шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, є 31 010,95 грн.
Проведений стороною позивача розрахунок шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, не викликає сумніву у своїй правильності, оскільки такий проведено з урахуванням положень статті 25 Закону №1961-IV та коректних вихідних даних.
Таким чином, обґрунтованою сумою шкоди, пов'язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим, є 35 090,32 грн.
Загальна сума страхового відшкодування становить 66 101,27 грн.
Щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
У пункті 36.5. статті 36 Закону №1961-IV визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Оскільки судом встановлено право позивача ОСОБА_1 на отримання виплати страхового відшкодування і невиконання цього відповідачем у визначений законом строк, суд вважає, що наявне невиконання грошового зобов'язання зі сторони страховика (прострочення виплати), тому позивач має право на стягнення пені.
Також, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), згідно з яким у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Таким чином, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін, до прострочення страховика (МТСБУ) підлягає застосуванню частина 2 статті 625 ЦК України, відтак аргументи щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних суд вважає обґрунтованими.
Щодо обґрунтованості розрахунків пені, інфляційних втрат та 3% річних.
З аналізу розрахунків сторони позивача вбачається, що в їх основу покладені такі вихідні дані: початкова дата розрахунку - 15.07.2020, сума заборгованості - 68 712,32 грн.
Суд вважає такі вихідні дані помилковими виходячи з такого.
Як вже встановлено і мотивовано судом вище позивач ОСОБА_1 набув право на стягнення страхового відшкодування (регламентної виплати) саме після спливу встановленого законом 90 денного строку з дня подання ним страховику відповідної заяви.
Сторона позивача зазначила початковою датою розрахунку штрафних санкцій - 15.07.2020 виходячи з того, що заява про виплату страхового відшкодування оформлена (з аргументів сторони позивача - подана) 15.04.2020. Однак, жодних доказів подання до МТСБУ 15.04.2020 зазначеної заяви матеріали справи не містять. Водночас, як вбачається з матеріалів регламентної справи, наданих суду стороною відповідача, на поданій до МТСБУ стороною позивача заяві наявні відмітка про номер і дату її реєстрації отримувачем - №16852 від 28.04.2020. Саме ця дата, на переконання суду, свідчить про подання заяви про виплату страхового відшкодування і є датою, з якої у відповідача розпочався перебіг 90 денного строку на прийняття відповідного рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Останнім днем цього строку є 26.07.2020.
Таким чином, право на нарахування та відшкодування штрафних санкцій у позивача виникло саме з 27.07.2020.
З огляду на невірні вихідні дані, взяті представником позивача за основу при підрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних, а саме: сума заборгованості - 68 712,32 грн та початкова дата розрахунку - 15.07.2020, що потягло за собою виконання арифметично невірних розрахунків, судом здійснено власний розрахунок за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням таких вихідних даних: сума заборгованості - 66 101,27 грн, початкова дата розрахунку - 27.07.2020, кінцева дата розрахунку (зазначена стороною позивача коректно) - 21.06.2022 та встановлено таке:
Розрахунок суми пені за період з 27.07.2020 по 21.06.2022 здійснюється за формулою:
Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де
С - сума заборгованості за період,
2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення,
Д - кількість днів прострочення.
Всього штрафних санкцій (пені) - 20 572,48 грн.
Розрахунок 3% річних за період з 27.07.2020 по 21.06.2022 здійснюється за формулою:
Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де
С - сума заборгованості,
Д - кількість днів прострочення.
Всього штрафних санкцій (3% річних) - 3 773,56 грн.
Розрахунок заборгованості з урахуванням індексу інфляції за період з 27.07.2020 по 21.06.2022 здійснюється за формулою:
ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )
ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,
......
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Інфляційне збільшення за період з 27.07.2020 по 21.06.2022 становить:
66 101,00 x 1.33745453 - 66 101,00 = 22 306,08 грн.
З огляду на те, що сторона позивача просить стягнути інфляційні втрати у розмірі 10 101,48 грн і ця сума не перевищує обраховану судом суму інфляційних втрат, тому, в силу приписів статті 13 ЦПК України, підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі, визначеному стороною позивача (10 101,48 грн).
Таким чином, всього обґрунтована сума штрафних санкцій становить - 34 447,52 грн.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 31 010,95 грн, страхове відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою непрацездатності у сумі 35 090,32 грн (всього разом 66 101,27 грн), та штрафні санкції у сумі 34 447,52 грн, а всього 100 548,79 грн.
З огляду на положення статті 430 ЦПК України та встановлені судом обставини справи, суд не вбачає обґрунтованих підстав для допущення негайного виконання цього рішення.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в розмірі ставки, яка була встановлена ЗУ «Про судовий збір» на час подання позову (1 005,49 грн).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, суд зазначає таке.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката сторони позивача, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.
Такий висновок суду повністю відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі №9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).
Крім цього, суд зазначає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є фіксованим, оскільки саме такий розмір передбачений у договорі про надання правової допомоги №31.01.22 від 21.01.2022, укладеного між адвокатом Скочиляс І.М. та Сосніним О.М. Також, проаналізувавши детальний опис наданих послуг (а.с.150) суд доходить переконання, що фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, її обсягом та витраченим на цю роботу часом, ціною позову та значенням справи для сторони.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, суд вважає розмір витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн обґрунтованим, тому такий підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.
На підставі статей 15, 625, 979, 980, 999, 1166, 1187, 1194, 1195, 1202 Цивільного кодексу України, статей 3-6, 22-25, 36, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та керуючись статтями 10, 19, 81, 82, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бульвар,8 ідентифікаційний код юридичної особи 21647131) про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат на лікування у сумі 31 010,95 грн, страхове відшкодування за шкоду, завдану тимчасовою втратою непрацездатності у сумі 35 090,32 грн, пеню у сумі 20 572,48 грн, три відсотки річних у сумі 3 773,56 грн, інфляційні втрати у сумі 10 101,48 грн, судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн, а всього 110 548 (сто десять тисяч п'ятсот сорок вісім) грн 79 коп.
Стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України в дохід держави судовий збір у сумі 1 005 (одна тисяча п'ять) грн 49 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 ЦПК України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
У зв'язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 23 січня 2023 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів