441/1141/22 2/441/83/2023
17.01.2023 Городоцький районний суд Львівської області
в складі: головуючої - судді Яворської Н.І.,
з участю секретаря судового засідання Цап І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок, Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за позикою, суд, -
12.08.2022 позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом, в якому свої вимоги мотивує тим, що 13.06.2022 ним було надано у борг відповідачу, ОСОБА_2 , грошову суму у розмірі 11000 євро, що в гривневому еквіваленті згідно офіційних даних НБУ(1 євро - 30.9327 грн.) станом на 13.06.2022 становить 340259 грн.70 коп. на підтвердження чого 13.06.2022 останнім надано розписку.
Зазначає, що ОСОБА_2 зобов'язувався повернути вище вказану суму коштів до 24.06.2022. Однак, станом на момент подачі позову до суду борг відповідачем добровільно не повернуто. Крім цього, ним вживалися заходи досудового врегулювання спору, проте відповідач не реагує.
Також, позивачем проведено розрахунок 3 % річних від простроченої суми боргу з 24.06.2022 до 12.08.2022 (50 прострочені дні), яка згідно розрахунку складає 45.21 євро, що в еквіваленті гривневому 1398 грн., які він також просить стягнути із відповідача. Крім цього, просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 635,1046, 1049 ЦК України просить позов задовольнити.
06.09.2022 відкрито провадження у справі.
11.11.2022 позивач збільшив позовні вимоги в частині 3% та просив стягнути з відповідача 82.27 євро, що в гривневому еквіваленті складає 3023 грн., крім того просив стягнути з відповідача 5000 грн. за надання правничої допомоги, разом просив стягнути з ОСОБА_2 11000 євро заборгованість за борговою розпискою, 127.48 євро - 3% річних, 5000 грн. витрат на правничу допомогу і 4223.32 судового збору.
Позивач в судове засідання не з'явився подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримав, просить його задовольнити, погоджується на прийняття заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів.
Відповідач в судове засідання не явився, причину неявки суду не повідомив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, також був попереджений про дотримання вимог ст.44 ЦПК України, заяв клопотань суду не подав, відзиву чи заперечень також не подав.
Суд ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи прийшла до таких висновків.
Згідно з положенням статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини третьої статті 12 і статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 власноручно була написана розписка, згідно якої він зазначив, що позичив в борг від ОСОБА_1 13.06.2022 11000 євро, які зобов'язувався повернути 24.06.2022 (а.с. 9):
У розписці вказано, що така складена ним власноручно 13.06.2022, про що Кметь ствердив своїм підписом (оригінал розписки а.с.82).
Крім цього, договором у формі розписки не була передбачена конкретна сума відсотків за користування коштами.
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1047 Цього ж Кодексу договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: 1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; 2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Крім цього, із правової позиції висловленої у Постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі № 6-63цс13, вбачається, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Також, статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання,то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання,строк (термін)виконання якого визначений вказівкою на подію,яка неминуче має настати,підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Крім цього,згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вказано вище умовами договору - розписки укладеного між сторонами не було встановлено розміру процентів за користування коштами до 24.06.2022, як і не було встановлено безоплатність такого користування, тому, зважаючи на вимоги ст. 625 ЦК України, слід вважати, що розмір трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період неповернення суми боргу, слід визначати на рівні облікової ставки Національного банку України, тобто з 24.06.2022 по 11.11.2022. Офіційний курс євро за даними НБУ на 11.11.2022 становить 36,7491.
Жодних доказів про те, що позичені кошти були повернуті відповідачем позивачу у матеріалах справи немає, про такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено. Також, у матеріалах справи відсутні докази про сплату відповідачем процентів за користування грошовими коштами.
Тому, вимоги позивача слід вважати обґрунтованим та такими, що підлягають до задоволення.
Що стосується витрат на правову допомогу, то слід вказати, що вимоги про стягнення таких, які заявлені до суду також підлягають до задоволення на підставі розрахунку (а.с.41-49)
Відповідно до задоволених позовних вимог слід вирішити питання стягнення судових витрат.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-285 ЦПК України, суд
позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 13 червня 2022 року в розмірі 11000 євро (одинадцять тисяч євро), що станом на 11.11.2022 еквівалентно 404246 грн.(чотириста чотири тисячі двісті сорок шість грн.) та 127.48 євро інфляційних втрат, що станом на 11.11.2022 еквівалентно 4685 грн.( чотири тисячі шістсот вісімдесят п'ять грн..), 5000 (п'ять тисяч грн.). за надання правової допомоги та 4223.32 гривень сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 житель АДРЕСА_1
Відповідач - ОСОБА_2 , ідент.номер НОМЕР_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 23 січня 2023 року.
Суддя: Яворська Н.І.