Справа № 640/24797/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
23 січня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Лічевецького І.О., суддів - Мельничука В.П., Оксененка О.М., при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив:
- визнати протиправними дії посадових осіб Мінсоцполітики щодо відмови у внесенні прізвища позивача до списку працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, для призначення державної стипендії;
- зобов'язати Мінсоцполітики внести прізвище позивача до списку працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, для призначення державної стипендії.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він має право на отримання державної стипендії відповідно Указів Президентів України від 10 травня 2006 року, від 12 квітня 2017 року та від 18 квітня 2019 року «Про довічні державні стипендії для працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року», оскільки приймав безпосередню участь у гасінні пожежі на четвертому енергоблоці Чорнобильській АЕС в ніч на 26 квітня 1986 року, отримав дозу випромінювання 53 бера, внаслідок чого йому була встановлена ІІ група інвалідності.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, зазначаючи про неповне з'ясування судом обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що ним до суду першої інстанції були надані усі документи та докази, які підтверджують його безпосередню участь у гасінні пожежі на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС, а тому висновки суду є незаконними, оскільки не відповідають обставинам справи.
Ухвалою колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження з 16 січня 2023 року.
Від Міністерства соціальної політики України відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов до наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач з метою отримання державної стипендії, як особі, що брала безпосередню участь у гасінні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в ніч на 26 квітня 1986 року, неодноразово звертався до Офісу Президента із заявами.
Вказані заяви були скеровані Офісом Президента до Мінсоцполітики.
Листом №3654/0/5-19/29 від 12.09.2019 року Міністерство соціальної політики України повідомило, що у списках отримувачів довічних державних стипендій, визначених указами Президента, водії, відряджені до міста Прип'ять для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відсутні, оскільки вони не брали безпосередньої участі в гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС.
Також листом №219/0/5-20/29 від 21.01.2020 року Мінсоцполітики надало відповідь, в якій зазначило, що документи, які б підтверджували факт безпосередньої участі ОСОБА_1 26 квітня 1986 року в роботах по гасінню пожежі на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС у Мінсоцполітики відсутні.
У листі №2350/0/5-20/29 від 24.07.2020 року Мінсоцполітики зазначило, що доповнення списку осіб для призначення довічних державних стипендій можливе у разі підтвердження учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньої участі у роботах із гасіння пожежі 26.04.1986 року.
Листом від 21 січня 2020 року №219/0/5-20/29 відповідач відмовив ОСОБА_1 у призначенні державної стипендії, як особі, що брала безпосередню участь у гасінні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в ніч на 26 квітня 1986 року, оскільки у відповідних Указах Президента серед списків отримувачів довічних державних стипендій відсутні службовці, які несли службу у м. Прип'ять.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не встановлено обставин, які б свідчили, що позивач приймав безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII.
Указом Президента України від 10 травня 2006 року №358/2006 «Про довічні державні стипендії для військовослужбовців, осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС та її охороні 26 квітня 1986 року» засновано з 1 червня 2006 року довічні державні стипендії для військовослужбовців, осіб рядового і молодшого начальницького складу органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС та її охороні 26 квітня 1986 року і внаслідок значного радіоактивного опромінення стали інвалідами (далі довічні державні стипендії), призначивши їх зазначеним особам за списком, що додається.
Установлено, що: довічні державні стипендії виплачуються за місцем отримання пенсії щомісяця у розмірі трьох прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність, незалежно від розміру пенсії чи заробітної плати; у разі смерті стипендіата або виїзду його на постійне місце проживання за межі України виплата зазначеної стипендії припиняється.
Указом Президента України від 12 квітня 2017 року №108/2017 «Про довічні державні стипендії для працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року» засновано з 1 квітня 2017 року довічні державні стипендії для працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року (далі - довічні державні стипендії), призначивши їх особам за списком, що додається.
Також, Указом Президента України від 18 квітня 2019 року №150/2019 «Про призначення довічних державних стипендій для працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 21 квітня 1960 року по 31 серпня 1984 року працював на посаді шофера ІІІ класу Розважівської міської пожежної охорони, а з 01 вересня 1984 року по 18 серпня 1988 року - на посаді водія І класу Розважівської міської пожежної охорони, що підтверджується копією трудової книжки.
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 30 січня 1998 року та вкладкою до нього від 22 травня 1998 року № 064973.
Згідно довідки серії ВТЭ-24 №030730, позивач є інвалідом ІІ групи з 24 вересня 1996 року, причиною якої зазначено - роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до довідки Управління пожежної охорони Управління внутрішніх справ Київського облвиконкому від 20 березня 1991 року №9/2/74 водій ППЧ-55 ОСОБА_1 приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, доза опромінення складає 53 бер.
Згідно з маршрутним листом Управління державної пожежної охорони Головного управління МВС України в Київській області від 23 березня 1998 року №9/2/92 водій ППЧ-21 с. Розважів ОСОБА_1 приймав участь у заходах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і знаходився в 30-ти кілометровій зоні відчуження ЧАЕС, а саме: 26 квітня 1986 року (один день), місце несення служби Прип'ять, отримав дозу радіоактивного опромінення 53 бер.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що з наданих позивачем документів у сукупності встановлено, що 26 квітня 1986 року він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС, отримав дозу опромінення, яка складає 53 бер, внаслідок чого має інвалідність ІІ групи з 24 вересня 1996 року, причиною якої є роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Однак колегія суддів звертає увагу, що доводи суду першої інстанції про те, що з поданих документів не вбачається факту безпосередньої участі позивача у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, є хибними.
Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Так , судом встановлено, що в матеріалах справи міститься витяг із наказу начальника Управління пожежної охорони УВС Київської області від 05.05.1986 року №47, згідно якого ОСОБА_1 - проявив високу організованість, самоконтроль, мужність, професійно грамотно діяв по ліквідації пожару на 4-му енергоблоці станції.
Окрім цього в матеріалах міститься документ, який підтверджує те, що ОСОБА_1 нагороджений за мужність і героїзм, проявлений при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та нагороджений медаллю «За відвагу на пожежі» - Указ ПВС УССР від 30.12.1986 року. Також позивачем надано до суду копію посвідчення від 30.12.1986 року, яке підтверджує, що його нагороджено медаллю «За відвагу на пожежі».
Однак зазначених доказів судом першої інстанції не враховано та зроблено помилковий висновок про відмову у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.
Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд першої інстанції під час розгляду цієї справи вказаного дотримався не в повній мірі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення, яке підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог з підстав, наведених у мотивувальній частині цієї постанови.
Колегія суддів зазначає, що згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог п. 2 частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії посадових осіб Міністерства соціальної політики України щодо відмови у внесенні прізвища позивача до списку працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, для призначення державної стипендії.
Зобов'язати Міністерство соціальної політики України включити ОСОБА_1 до списку працівників, осіб рядового та начальницького складу пожежної охорони органів внутрішніх справ України, які брали безпосередню участь у гасінні пожежі на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року, для призначення державної стипендії.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя В.П.Мельничук
суддя О.М.Оксененко