"16" жовтня 2007 р. Справа № 11/70/07
м. Миколаїв
За позовом: Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія»
(01033, м.Київ, вул.Саксаганського, 77)
до 1 відповідача: Малого підприємства “Вікі»
(54008, м.Миколаїв, вул. 5-а Слобідська, 110)
до 2 відповідача: Миколаївської обласної дирекції “НАСК “Оранта»
(54017, м.Миколаїв, вул.Чкалова, 20)
Суддя Василяка К.Л.
від позивача:
від 1 відповідача:
від 2 відповідача: Дяченко В.О. -дов. від 19.04.2007р.
СУТЬ СПОРУ: - стягнення з 2-го відповідача збитків у сумі 1762,46 грн.;
- стягнення з 1-го відповідача франшизи у сумі 510,0 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив.
1-відповідач відзив на позов не надав, представник у судове засідання не з'явився, причин неявки не пояснив.
2-й відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на наступне: страхувальник до теперішнього часу не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, що відповідно до п.5 ст.26 Закону України “Про страхування» є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування; особою, яка зазнала шкоди внаслідок ДТП є Макаров В.В, як власник автомобіля ЗАЗ DAEWOO SENS 1.3, д.н.026-91 МТ, який за отриманням страхового відшкодування до НАСК “Оранта» не звертався; позивачем пропущено строк позовної давності , просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності.
В матеріалах справи містяться докази належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи.
Заслухавши представника 2-го відповідача, вивчивши матеріали справи, суд -
22.10.2003р. в м.Черкаси сталося ДТП за участю автомобіля ЗАЗ DAEWOO SENS 1.3, д.н. 026-91МТ під керуванням Макарова В.В. (страхувальник) та автомобіля ГАЗ-5201, д.н. 058-36НІ (власник МП “Вікі») під керуванням Панасенко В.Г., внаслідок чого автомобілю ЗАЗ DAEWOO SENS 1.3, д.н. 026-91МТ були завдані механічні пошкодження.
Згідно Постанови Центрального районного суду м.Миколаєва №3-10-12841/2003 від 01.12.2003р. вказане ДТП сталося з вини Панасенко В.Г.
Згідно висновку спеціаліста-товарознавця №704 від 24.10.2003р. сума матеріальних збитків завданих внаслідок ДТП автомобілю ЗАЗ DAEWOO SENS 1.3, д.н. 026-91МТ становить 4159,58 грн.
Відповідно до умов договору добровільного страхування автотранспорту №0006836 від 30.09.2003р., укладеного між позивачем та Макаровим В.В., останньому платіжним дорученням №903 від 28.01.2004р. було виплачено страхове відшкодування у сумі 1630,78 грн. Частину страхового відшкодування у розмірі 631,68 грн., на підставі акту взаємозаліку боргу, було зараховано в рахунок сплати Макаровим В.В. другої частини страхової премії
Таким чином, розмір збитків, понесених позивачем склав 2272,46 грн.
Як зазначає позивач у позові, на підставі ст.1191 ЦК України він звернувся до 1-го відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки (автомобіля ГАЗ-5201, д.н. 058-36НІ) з регресною вимогою на суму понесених збитків у розмірі 2272,46 грн. На вказану вимогу МП “Вікі» повідомило, що автомобіль ГАЗ-5201, д.н. 058-36НІ застрахований в Миколаївській обласній дирекції “НАСК “Оранта».
Вказаний факт не заперечується 2-м відповідачем.
Крім того, позивач просить стягнути 510,0 грн. франшизи з МП “Вікі», оскільки за умовами договору страхування саме ця сума не виплачується МОД “Оранта» у разі настання страхового випадку.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Суд вважає доведеним факт заподіяння позивачу збитків, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у сумі 2272,46 грн.
В той же час судом встановлено, що позивач пропустив встановлений ст.257 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду.
Так, відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Зобов'язання щодо виплати Макарову В.В. страхового відшкодування було виконано позивачем 28.01.2004р., що не заперечується останнім.
Позов, що розглядається подано до суду 07.02.2007р. (згідно відмітки поштового відділення). Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про відшкодування збитків у сумі 2272,46 грн.
Відповідно до приписів ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Така заява була подана до суду 2-м відповідачем.
Згідно ч.4 ст.267 ЦК України пропущення строку позовної давності є підставою для відмови в задоволенні позову.
Клопотання про поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем не заявлено.
Заперечення позивача стосовно того, що строк позовної давності перервався у зв'язку з пред'явленням позову до суду 11.01.2007р., який було повернено господарським судом без розгляду ухвалою від 27.01.2007р., відхиляються судом виходячи з наступного.
Згідно ч.2 ст.265 ЦК України однією з підстав переривання позовної давності є пред'явлення позову, хоча б до одного з боржників у встановленому порядку. Такий позов було подано позивачем до суду 11.01.2007р, тобто в межах строку позовної давності.
Якщо позов подано з порушенням встановлених вимог, то суд відмовляє у прийнятті позовної заяви або повертає її без розгляду, що мало місце у даному випадку. В такому випадку подання позову не перериває перебігу позовної давності.
Після усунення недоліків, що були підставою для повернення позову без розгляду, позивач знову звернутись до суду з позовом, який було прийнято судом до розгляду, що могло привести до переривання позовної давності, якщо до цього моменту вона не спливла.
Повторне подання позову сталося вже після спливу строку позовної давності (07.02.2007р.), однак на підставі ч.2 ст.267 ЦК України заява була прийнята судом до розгляду незалежно від спливу строку позовної давності.
За викладених обставин, позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -
В позові відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У разі подання апеляційної скарги, або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
Суддя К.Л.Василяка