Справа № 420/8020/22
23 січня 2023 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії № 155250016485 від 03.06.2022 р., яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії з 24 січня 2022 року із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 26.12.1991 року по 01.11.1996 року в управлінні торгівлі м. Ізмаїла, з 01.11.1996 року по 30.10.1997 року в Магазині 102 «ФГИ» та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року в Приватному підприємстві «Тетяна».
Також у позовній заяві позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона 28 травня 2022 року звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком додавши всі необхідні документи.
Проте, 03 червня 2022 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250016485 відмовлено в призначенні пенсії за віком. У своєму рішенні відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців та не зараховано до страхового стажу періоди роботи: з 26.02.1991 по 01.11.1996 року, з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року, оскільки записи до трудової книжки занесено несвоєчасно, з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок: дата видачі трудової книжки - 08.08.1993; бланк наданої трудової книжки затверджений постановою КМУ № 301 від 27.04.1993.
Позивач з даним рішенням не згодна, адже не зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи не залежало від її волі та відповідна відмова порушує її право на соціальний захист, а тому вважає, що вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Стосовно вимоги призначити пенсію за віком з 24.01.2022 року позивач вказала, що має право на отримання пенсії саме з цієї дати, оскільки саме 24.01.2022 року вона досягла необхідного пенсійного віку.
Також позивач наголосила, що у зв'язку з введенням на території України воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ ОСОБА_1 тільки 28.05.2022 року використала можливість звернення за призначенням пенсії за віком.
Після усунення недоліків ухвалою від 21.06.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На виконання ухвали ГУ ПФУ в Одеській області надало до суду належним чином завірену копію пенсійної справи позивача (вхід. 20931/22 від 30.06.2022 року).
08.07.2022 року від представника відповідача ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив таке.
Позивач 28.05.2022 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Проаналізувавши надані позивачем документи, відповідачем було встановлено, що загальний страховий стаж позивача становить 26 років 10 місяців.
За наданими до заяви про призначення пенсії за віком документами Головним управлінням не зараховано до страхового стажу позивачки наступні періоди роботи: з 26.02.1991 по 01.11.1996 року, з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року, оскільки записи у трудовій книжці позивача про відповідні періоди внесені з порушенням чинного на той момент законодавства. Також у трудовій книжці зазначено дату видачі книжки - 08.08.1983, проте бланк трудової книжки був затверджений постановою КМУ № 301 від 27.04.1993, тобто майже через 10 років.
Як вбачається з трудової книжки позивача, записи № НОМЕР_1 з 26.02.1991 по 01.11.1996 року, з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року в порушення п. 2.4 Інструкції №58 виконані римськими цифрами (зокрема, місяць події). Окрім цього, запис №12 не містить посилання на документ, на підставі якого внесено такий запис, що є порушенням п. 2.27 Інструкції №58, відповідно до якого у записі про звільнення в графі 4 в обов'язковому порядку зазначається підстава звільнення, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Також, запис №14 про звільнення позивача внесено на день пізніше після видання відповідного наказу, що згідно п. 2.4 Інструкції №58 є неприпустимим.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягнувши пенсійного віку, 28.05.2022 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком, на підставі статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (а.с. 7-8).
03.06.2022 року ГУ ПФУ в Одеській області прийнято рішення №155250016485 про відмову у призначенні пенсії за віком. У рішенні зазначено таке. Необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить 29 років. Страховий стаж особи становить 26 років 10 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 26.02.1991 по 01.11.1996 року, з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року, оскільки в записах є виправлення; період навчання з 01.09.1980 по 27.08.1981, оскільки записи до трудової книжки занесено несвоєчасно, з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок: дата видачі трудової книжки - 08.08.1993; бланк наданої трудової книжки затверджений постановою КМУ № 301 від 27.04.1993. Для зарахування періодів з 26.02.1991 по 01.11.1996 року, з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року, необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працювала заявниця, на підставі первинних документів за час виконання роботи (а.с. 15).
З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 вбачається, що з 26.12.1991 року по 01.11.1996 року позивач працювала в управлінні торгівлі м. Ізмаїла; з 02.11.1996 року по 30.10.1997 року - в Магазині 102 «ФГИ»; з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року - в Малому приватному підприємстві «Тетяна» (а.с. 9-13).
Також в матеріалах пенсійної справи містяться архівна довідка № К-405/1 від 12.01.2017 року, видана Ізмаїльською міською радою Одеської області, якими підтверджується періоди роботи позивача з 26.12.1991 року по 01.11.1996 року в управлінні торгівлі м. Ізмаїла та з 01.11.1996 року по 30.10.1997 року в Магазині 102 «ФГИ».
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.26 Закону до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.
Згідно вимог статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі за текстом - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Системний аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Вказаний висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 у справі №235/805/17, від 06.12.2019 у справі №663/686/16-а, від 06.12.2019 у справі №500/1561/17, від 05.12.2019 у справі №242/2536/16-а.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року №58 (далі за текстом - Інструкція №58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом.-після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п.2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (пункт 4.1 Інструкції №58).
Згідно з п. 2.27 Інструкції №58 у записі про звільнення в графі 4 в обов'язковому порядку зазначається підстава звільнення, наказ (розпорядження), його дата і номер.
Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Відповідно до п.18 постанови Ради міністрів СРСР від 06 вересня 1973 р. № 656 “Про трудові книжки робочих та службовців”, чинної на час внесення спірних записів до трудової книжки позивача, відповідальність за організацію робіт по веденню, обліку, зберіганню та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації, а тому саме по собі недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, але не для особи, яка до таких порушень не мала будь-якого відношення, а отже, й такі порушення не можуть впливати на особисті права працівника.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження її трудового стажу. Разом з тим, доказів, які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача, відповідач не надав. Зокрема, не надано доказів того, що позивачка не працювала у спірні періоди.
Також слід звернути увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Відповідач не врахував, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №754/14898/15-а.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Твердження відповідача, що у трудовій книжці зазначено дату видачі книжки - 08.08.1983, проте бланк трудової книжки був затверджений постановою КМУ № 301 від 27.04.1993, тобто майже через 10 років спростовуються положеннями п. 2.2 Інструкції № 58, відповідно до якого заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному.
Як вже зазначав суд, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, періоди роботи, які згідно оскаржуваного рішення не були зараховані до страхового стажу позивача, підлягають зарахуванню.
З урахуванням цих періодів роботи позивач має необхідний для призначення пенсії за віком страховий стаж 29 років.
З огляду на вищевикладене, оскільки відмова у призначенні позивачу пенсії за віком оформлена у вигляді рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 155250016485 від 03.06.2022 р., суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати вказане рішення.
Також суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії з 24 січня 2022 року із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 26.12.1991 року по 01.11.1996 року в управлінні торгівлі м. Ізмаїла, з 01.11.1996 року по 30.10.1997 року в Магазині 102 «ФГИ» та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року в Приватному підприємстві «Тетяна» відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
У зв'язку з введенням на території України воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України №2102-ІХ, позивач не змогла вчасно реалізувати своє право на звернення до пенсійного органу за призначенням пенсії. Суд враховує наведені обставини, як обставини непереборної сили, а тому, керуючись принципом верховенства права, вважає за необхідне призначити позивачу пенсію за віком саме з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 24 січня 2022 року відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також у позовній заяві позивач просив звернути рішення до негайного виконання в межах одного місяця. Розглянувши вказане клопотання, суд виходить з такого.
Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Оскільки рішенням суду зобов'язано відповідача призначити та здійснити виплату пенсії, суд доходить висновку, що ухвалене рішення належить негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають повному задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, оскільки останнє приймало оскаржуване рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293, 371 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385),- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову в призначенні пенсії № 155250016485 від 03.06.2022 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 з 24 січня 2022 року із зарахуванням при розрахунку стажу періоду роботи з 26.12.1991 року по 01.11.1996 року в управлінні торгівлі м. Ізмаїла, з 01.11.1996 року по 30.10.1997 року в Магазині 102 «ФГИ» та з 03.11.1997 року по 03.10.1998 року в Приватному підприємстві «Тетяна» відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії ОСОБА_1 в межах платежу за один місяць.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів