19 січня 2023 р. Спарва № 400/10089/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачів:1. Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, 2. Державної фіскальної служби України, Львівська площа, 8, м. Київ, 04053,
про:визнання протиправним та скасування наказу від 27.09.2021 № 131-о; поновлення на посаді; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27.09.2021 року,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ДФС), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ № 131-о від 27.09.2021 року Головного управління ДФС у Миколаївській області про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967) з посади старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області та служби в запас Збройних Сил України;
- поновити ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2021 року по дату винесення судового рішення.
Ухвалою від 28.10.2021 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження (головуючий суддя Лебедєва Г.В.).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ не ґрунтується на нормах законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню.
Так, фактично позивача було попереджено про наступне вивільнення 28.07.2021 року, про що свідчить дата, проставлена ним особисто у відповідному попередженні. Отже, враховуючи вищевказані норми ст. 241-1 КЗпП України звільнення мало відбутись не раніше 28.09.2021 року, тобто не пізніше ніж за 2 місяці, як встановлено положенням ст. 49-2 КЗпП України.
При цьому відповідачем не було запропоновано будь-яких інших посад позивачу а ні при врученні 28.07.2021 року попередження про подальше звільнення а ні протягом двох місяців перед звільненням а також не враховано будь-яких переважних прав Позивача на залишення на роботі, передбачених законодавством та про що прямо зазначено у ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України.
Додатково позивач зауважив, що при прийнятті оскаржуваного наказу відповідачем допущені суттєві порушення встановленої правової процедури звільнення (в тому числі як при попередженні позивача так і при прийнятті оскаржуваного наказу № 131-о від 27.09.2021 року), оскільки дотримання вказаної правової процедури прямо передбачено частиною другою статті 19 Конституції У країни, відповідно до якої визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, позивач вважає що відповідач при попередженні позивача та виданні оскаржуваного наказу безпідставно керувався нормативними актами (наказами), прийнятими у спосіб, що не відповідає законодавству України та суперечать нормам Конституції України, а саме: наказом Державної фіскальної служби України «Про вивільнення працівників Державної фіскальної служби України від 23.07.2021 року № 22-РГ та наказом ГУ ДФС «Про вивільнення працівників ГУ ДФС Миколаївській області» від 26.07.2021 року № 13-РГ.
Відповідач надав відзив, в якому у задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що пролонгація ліквідації податкової міліції на 2 місяці до 25.11.2021 року була вимушеним кроком і здійснена не з метою подальшого функціонування Державної фіскальної служби України та підрозділів податкової міліції, а лише з метою продовження роботи комісій з реорганізацій та здійснення діяльності, пов'язаною з припиненням функціонування податкової міліції (знищення секретної документації, передача кримінальних проваджень, тощо). Тому посилання позивача на те, що податкова міліції ГУ ДФС у Миколаївській області продовжувала здійснювати всі функції є хибними, оскільки після 25.09.2021 року працювати лишились лише працівники, які входили в склад ліквідаційної комісії та здійснювали всі дії, необхідні для повного закриття служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 року № 761 «Про внесення змін в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 № 85» встановлено граничну чисельність працівників державної фіскальної служби України( копія додається) яка становить 0.
На виконання зазначеної постанови ГУ ДФС видано наказ від 26.07.2021 року № 13-РГ «Про вивільнення працівників ГУ ДФС у Миколаївській області», який суперечить чинному законодавству.
28.07.2021 року ОСОБА_1 отримав попередження про наступне вивільнення. Позивач погоджується з тим, що надання йому попередження узгоджується з нормами ст. 49-2 КЗпП України, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 2 місяці, оскільки звільнення мало відбутись за ініціативою ГУ ДФС у Миколаївській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та підпункту «г» (у зв'язку з повним скороченням штатів, за відсутності можливості подальшого використання на службі) пункту 64 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 року № 114. Позивач також визнає дотримання ГУ ДФС процедури звільнення у відповідності до вимог КЗпП України.
Ухвалою від 12.01.2022 року суд залучив у якості співвідповідача Державну фіскальну службу України (далі - ДФС України, відповідач 2).
Також протокольною ухвалою від 12.01.2022 року суд прийняв заяву позивача про уточнення позовних вимог та ухвалив розглядати справу з урахуванням наступних вимог:
- визнати протиправними та скасувати підпункти 4.1, 4.4 пункту 4 наказу Державної фіскальної служби України від 23.07.2021 року № 22-РГ «Про вивільнення працівників ДФС України»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.07.2021 року № 13-РГ «Про вивільнення працівників ГУ ДФС Миколаївській області»;
- визнати протиправним та скасувати наказ № 131-о від 27.09.2021 року Головного управління ДФС у Миколаївській області про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967) з посади старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області та служби в запас Збройних Сил України;
- поновити ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2021 року по дату винесення судового рішення.
21.10.2022 року було здійснено повторний автоматичний розподіл справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу, головуючим у справі визначено суддю Малих О.В.
Ухвалою від 31.10.2022 року суд прийняв справу до провадження та ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, в порядку визначеному ст. 262 КАС України, без виклику сторін та проведення судового засідання.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
ОСОБА_1 у період з 06.09.2001 року проходив службу в податковій міліції ГУ ДФС.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 року № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85» у ДФС України відбулось повне скорочення чисельності працівників та передбачено припинення діяльності ДФС.
Позивачу 28.07.2021 року було вручено попередження про наступне вивільнення у зв'язку з припиненням ДФС.
Наказом ГУ ДФС від 27.09.2021 року № 131-о «Про звільнення ОСОБА_1 » останнього було звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом «г» Положення (через скорочення штатів) підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967), старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївський області з 27.09.2021 року.
Позивач пов'язує порушення своїх прав з наказами ГУ ДФС від 27.09.2021 року № 131-о «Про звільнення ОСОБА_1 » та ДФС України від 23.07.2021 року № 22-РГ та від 26.07.2021 року № 13-РГ «Про звільнення працівників податкової міліції».
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Згідно п. 353.1 ст. 353 ПК України (у редакції станом на день звільнення позивача) особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Порядок та умови проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, проводиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
У підпункту «г» пункту 64 Положення № 114 визначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Пунктом 10 Положення № 114 встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.
Під час вирішення адміністративних спорів із публічної служби пріоритетними для застосування є норми спеціальних законів, а в питаннях, не врегульованих спеціальним законодавством, підлягають застосуванню норми трудового законодавства.
Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Отже, до спірних правовідносин з питань звільнення працівників податкової міліції через скорочення штату мають застосовуватись норми Кодексу законів про працю України.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Частиною 4 ст. 36 КЗпП України визначено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Так, скорочення чисельності передбачає звільнення працівників, натомість скорочення штату зменшення кількості або ліквідацію певних посад, спеціальностей, професій тощо. При цьому одночасно можуть вводитись інші посади, спеціальності, професії тощо, у результаті чого кількість працівників може і не зменшуватись, а в окремих випадках навіть збільшуватись.
У зв'язку із набуттям чинності 25.03.2021 року Закону України від 28.01.2021 року № 1150-ІХ «Про Бюро економічної безпеки України» (із змінами, далі - Закон № 1150), згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (із змінами і доповненнями, далі - Постанова № 1200), абз. 2 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.05.2019 року № 395 «Питання Державної податкової служби» (із змінами і доповненнями), здійснювались відповідні заходи, пов'язані з реорганізацією (ліквідацією) ДФС України, що передбачені Порядком здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року № 1074 (із змінами, далі - Постанова № 1074).
Згідно пп. 2 п. 10 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1150, Кабінету Міністрів України необхідно не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності цим Законом забезпечити ліквідацію ДФС.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2021 року № 510 «Про утворення Бюро економічної безпеки України», Кабінет Міністрів України постановив утворити Бюро економічної безпеки України, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
В силу вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2021 року № 761 «Про внесення зміни в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2014 р. № 85», Кабінет Міністрів України постановив внести зміну в додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», виключивши таку позицію: ДФС 370 370 4604 4604.
24.11.2021 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки», згідно з яким погодився із пропозицією Бюро про початок його діяльності та можливість виконання зазначеним Бюро функцій і завдань щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.
Пунктом 134 розділу I Закону України від 21.12.2016 року № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон № 1797) визначено виключити з Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI розділ XVІІІ-2 (Податкова міліція), тим самим ліквідувавши останню, як правоохоронний орган.
Утім, вказана норма права (п. 134 розділу I Закону № 1797) мала б набути чинності - з дня прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про початок діяльності Бюро економічної безпеки України, але не пізніше восьми місяців з дня набрання чинності Законом України Про Бюро економічної безпеки України (розділ ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1797).
25.03.2021 року набув законної сили Закон № 1150, а встановлений розділом II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1797I строк сплив 25.11.2021 року. Зважаючи, що Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1493-р «Про початок діяльності Бюро економічної безпеки», розділ XVІІІ-2 (Податкова міліція), яким визначались повноваження та функції такого правоохоронного органу, як податкова міліція - виключений з Податкового кодексу України.
З огляду на відсутність, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 05.04.2014 року № 85 «Про Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів», визначеної чисельності працівників апарату та територіальних органів ДФС України, а також відсутність у визначених Додатком № 3 до проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» (прийнятий Верховною Радою України 02.12.2021 року) видатків у 2022 році на утримання ДФС України та реалізацію заходів з реорганізації (ліквідації) ДФС України, станом на 01.01.2022 року всі співробітники ДФС України, у тому числі, які входили до складу Комісії з реорганізації Державної фіскальної служби, були звільнені.
Починаючи з 01.01.2022 року, ДФС України припинено виконання функцій органу виконавчої влади України.
Оскільки ДФС України, як юридична особа публічного права, станом на 01.01.2022 року ще не ліквідована, то подальші заходи, пов'язані із реорганізацією (ліквідацією) ДФС України будуть здійснюватися представниками державних органів, які визначені правонаступниками чи яким передаються функції органів, що ліквідуються або реорганізуються, а також членами комісій з реорганізації ДФС України, що є представниками інших центральних органів виконавчої влади відповідно до вимог Постанови № 1074. Згідно з вимогами Постанови № 1200 правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої ДФС України у відповідних сферах діяльності є Державна податкова служба України та Державна митна служба України.
Позивачу попередження про наступне вивільнення у зв'язку з припиненням ДФС України було вручено 28.07.2021 року.
Наказом ДФС України від 27.09.2021 року № 131-о ОСОБА_1 звільнено з посади податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом г Положення (через скорочення штатів) з 27.09.2021 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 КЗпП України, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно ч.1 ст. 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників (ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України).
Відповідно до ст. 4 Закону № 1150, основними завданнями Бюро економічної безпеки України є: 1) виявлення зон ризиків у сфері економіки шляхом аналізу структурованих і неструктурованих даних; 2) оцінювання ризиків і загроз економічній безпеці держави, напрацювання способів їх мінімізації та усунення; 3) надання пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів з питань усунення передумов створення схем протиправної діяльності у сфері економіки; 4) забезпечення економічної безпеки держави шляхом запобігання, виявлення, припинення, розслідування кримінальних правопорушень, що посягають на функціонування економіки держави; 5) збирання та аналіз інформації про правопорушення, що впливають на економічну безпеку держави, та визначення способів запобігання їх виникненню в майбутньому; 6) планування заходів у сфері протидії кримінальним правопорушенням, віднесеним законом до його підслідності; 7) виявлення та розслідування правопорушень, пов'язаних з отриманням та використанням міжнародної технічної допомоги; 8) складання аналітичних висновків і рекомендацій для державних органів з метою підвищення ефективності прийняття ними управлінських рішень щодо регулювання відносин у сфері економіки.
Тобто, функції, що виконувала податкова міліція, передані Бюро економічної безпеки України.
Згідно ч. 3 ст. 19 Закону № 1150, на службу до Бюро економічної безпеки України приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку громадяни України, які здатні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров'я ефективно виконувати відповідні службові обов'язки.
Прийняття громадян України на службу до Бюро економічної безпеки України без проведення конкурсу забороняється.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права, враховуючи стаж роботи у податковій міліції, претендувати на відповідну посаду у Бюро економічної безпеки України на конкурсній основі.
Дослідження штатних розписів до та після ліквідації ДФС України, де проходив службу позивач, порівняння обсягу повноважень чи кваліфікаційних вимог скороченої посади і введеними посадами рядового й начальницького складу Бюро економічної безпеки України не вимагається через відсутність можливості переведення працівника між цими структурами.
В обумовлених обставинах справи скорочення штату є підставою для припинення служби ОСОБА_1 за ініціативою суб'єкта призначення.
Суд встановив, що при звільнені позивача ДФС України дотримався вимоги щодо повідомлення ОСОБА_1 про майбутнє вивільнення в межах строків, визначених законом.
Відтак, вищенаведене є обґрунтованою підставою для висновку про безпідставність заявлених позивачем вимог про поновлення його на раніше займаній посаді та в органах податкової міліції, оскільки оскаржений наказ про звільнення є законним та правомірним.
Позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про його поновлення на посаді у податковій міліції, тому вони також задоволенню не підлягають.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) та Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) про: визнання протиправними та скасування підпунктів 4.1, 4.4 пункту 4 наказу Державної фіскальної служби України від 23.07.2021 року № 22-РГ «Про вивільнення працівників ДФС України»; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління ДФС у Миколаївській області від 26.07.2021 року № 13-РГ «Про вивільнення працівників ГУ ДФС Миколаївській області»; визнання протиправним та скасування наказу № 131-о від 27.09.2021 року Головного управління ДФС у Миколаївській області про звільнення підполковника податкової міліції ОСОБА_1 (М-019967) з посади старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області та служби в запас Збройних Сил України; поновлення ОСОБА_1 на роботі (на службі) у податковій міліції Державної фіскальної служби України на посаді старшого слідчого з особливо важливих справ першого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у Миколаївській області; стягнення з Головного управління ДФС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.09.2021 року по дату винесення судового рішення - відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 19.01.2023 року.
Суддя О.В. Малих