справа № 380/1104/23
про залишення позовної заяви без руху
23 січня 2023 року
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Сподарик Н.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3; код ЄДПРОУ 40108646), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 №375.
Відповідно до вимог статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви у тому числі з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною другою цієї статті визначено, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим КАС України з огляду на таке:
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Порушуючи норми п.2 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем у позовній заяві не зазначено поштового індексу адреси місця проживання позивача, номери засобів зв'язку позивача та відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує про відсутність законодавчих обмежень щодо строку звернення до суду з даним позовом та посилається при цьому на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
У зв'язку з цим вважаю за необхідне звернути увагу позивача на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ (далі - Закон № 2352-ІХ) внесено зміни, зокрема до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Закон № 2352-ІХ набрав чинності 19.07.2022.
Стаття 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції станом на дату подання позовної заяви до суду) врегульовує питання строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Частиною першою статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Суд звертає увагу, що починаючи з 19.07.2022 у КЗпП України відсутня норма, яка передбачає право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, у разі порушення законодавства про оплату праці, без обмеження будь-яким строком.
Тобто, після внесення Законом №2352-IX відповідних змін до частини 2 статті 233 КЗпП встановлено строки звернення до суду щодо таких трудових спорів:
- про звільнення (місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення);
- у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні (тримісячний строк з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні).
Частиною другою цієї статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі № 240/532/20 у постанові від 11.02.2021 сформулював такі висновки:
Установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п'ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування положень КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.
Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору охоплюється спеціальною нормою частини п'ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.
Предметом позову є невиплата позивачу грошового забезпечення у розмірі 50% за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375.
Позивач з даною позовною заявою звернувся через електронний суд 18.01.2023, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Всупереч вказаним вимогам така заява відсутня.
З метою вирішення питання своєчасності звернення до суду, позивачу слід надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску.
Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору на сьогодні визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із наступними змінами і доповненнями).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 01 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2684 гривня.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання адміністративного позову фізичною особою ставка судового збору позовних вимог немайнового характеру становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Таким чином, пункт перший частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» закріплює дві категорії справ, за заявлені позовні вимоги у яких, позивачі звільняються від сплати судового збору, а саме: 1) про стягнення заробітної плати; та 2) поновлення на роботі.
При цьому суддя зауважує, що законодавство не звільняє особу від обов'язку щодо сплати судового збору в таких справах за іншими позовними вимогами.
У позовній заяві позивач заявляє такі позовні вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 №375;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суми доплати до грошового забезпечення у розмірі 50% від грошового забезпечення за період 01.12.2020 по 31.12.2020 та з 01.03.2021 по 31.01.2022 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням, у відповідності до постанови КМУ від 29.04.2020 №375.
Перша позовна вимога в контексті буквального тлумачення імперативних приписів пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» не може вважатися такою, що безумовно стосується справ про стягнення заробітної плати, оскільки, виходячи з норм статті 245 КАС України, є передумовою для застосування такого способу захисту порушеного права позивача як зобов'язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на його відновлення, на що безпосередньо вказує вже друга позовна вимога, в якій позивач просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити (а не стягнути з відповідача) суми доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення.
Тому пільга щодо сплати судового збору, передбачена цією нормою, згідно якої від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі на ці позовні вимоги не поширюється.
Суддя також враховує, що Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2019 року у справі № 640/21330/18 дійшов правового висновку про те, що «системний аналіз частини першої статті 6 Закону України «Про судовий збір», частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою».
З огляду на наведене суддя уважає, що позовна заява містить одну позовну вимогу немайнового характеру, на яку не поширюється пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом першим частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», та за яку позивач має сплатити судовий збір в розмірі, який становить 1073,60 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Суд встановив, що позивач не сплатив судовий збір за заявлену позовну вимогу немайнового характеру у розмірі, який становить 1073,60 грн.
Інформацію про платіжні реквізити для перерахування судового збору за подання адміністративного позову до Львівського окружного адміністративного суду можна довідатися, зокрема, на офіційному сайті суду (https://adm.lv.court.gov.ua) в розділі «Судовий збір». Такими реквізитами є: отримувач коштів: УДКСУ у Залізничному районі м. Львова; код отримувача: 38007594; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку (ІВАN): UA128999980313101206084013951, код класифікації доходів бюджету: 22030101; найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050); наявність відомчої ознаки: « 84» Окружні адміністративні суди. На згаданому вище сайті є також можливість автоматично розрахувати та сформувати квитанцію для сплати судового збору.
Суд зазначає, що подання позовної заяви без додержання вимог, передбачених ст.160 КАС України є підставою для залишення її без руху.
Відповідно до ч.1 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, суд приходить до висновку, що вищенаведене унеможливлює вирішити питання про відкриття провадження у справі, а тому позовну заяву належить залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст.160 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали - десять днів з дня отримання копії ухвали у такий спосіб: скерувати на поштову адресу Львівського окружного адміністративного суду (79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2) заяву про усунення недоліків позовної заяви (вказати номер справи та прізвище судді), до якої додати:
- належно оформлену позовну заяву із зазначенням поштового індексу адреси місця проживання позивача, номерів засобів зв'язку позивача та відповідача;
- оригінал документа про сплату судового збору в розмірі, який становить 1073,6 грн;
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску для суду та відповідача.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Сподарик Н.І.