11 січня 2022 року Справа № 280/8467/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Погомій Я.І.,
представників:
позивача Безух А.М.,
відповідача Сазонова Р.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (вул. Чкалова, буд. 47А, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, буд. 19, м. Київ, 03057) про визнання протиправною та скасування постанови,
13.09.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (далі - позивач, ПрАТ «Мелітопольгаз») до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП, Регулятор), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 02.06.2021 №927 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Мелітопольгаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».
Крім того, просить судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою на позивача був накладений штраф у сумі 850000 грн за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу. Зазначене порушення полягає у ненаданні постачальнику «останньої надії» (ТОВ «ГК «Нафтогаз України» через інформаційну платформу інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою регулятором. З оскаржуваною постановою позивач не погоджується, вважає що у нього відсутні правові підстави для надання інформації про споживачів за відсутності їх годи на це. Крім того, позивач посилається на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/3496/21, яким скасовано п. 1 постанови відповідача від 23.09.2020 №1572 в частині затвердження змін до Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою відповідача від 30.09.2015 №2493. Також зазначає про відсутність форми надання інформації про споживачів та права інтелектуальної власності позивача на комерційну таємницю щодо інформації про споживачів. Крім того, зазначає про сплив строку застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, невідповідність застосованого штрафу ступеню тяжкості вчиненого порушення та невідповідності актів від 07.05.2021 №243 та №246 уніфікованій формі.
Ухвалою від 20.09.2021 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.
11.10.2021 від позивача до суду надійшла заява на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 18.10.2021 у справі відкрите загальне позовне провадження, підготовче засідання призначене на 16.11.2021.
04.11.2021 від представника позивача до суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 04.11.2021 клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції було задоволене.
15.11.2021 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач зазначає, що підставою для проведення перевірки позивача стали звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» щодо недотримання позивачем Ліцензійних умов. Наголошує на наявності у відповідача правових підстав для проведення перевірки позивача. Твердження позивача про відсутність у нього обов'язку передати постачальнику «останньої надії» інформації про споживачів (зокрема, персональних даних) вважає хибними. Крім того, зазначає, що інформацію, яку позивачу необхідно було передати постачальнику «останньої надії» є ЕІС-кодом (персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєним оператором газотранспортної системи в установленому Кодексом газорозподільних систем. Зазначена інформація не містить жодних персональних даних споживача, а являє собою виключно 16 алфавітно-цифрових символів, які є необхідними для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника. Зазначає, що за допомогою поштової адреси об'єкта споживача жодним чином не можливо ідентифікувати фізичну особу. Зазначає, що позивач не надав необхідну постачальнику «останньої надії» інформацію - ПОН ЕІС-коди споживачів. Крім того, зазначає, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 було скасоване рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №640/3496/21 від 29.04.2021. Так само відповідач відхиляє твердження позивача про відсутність форми надання інформації про споживачів, про належність інформації про споживачів до комерційної таємниці позивача. Зазначає, що оскаржувана постанова прийнята відповідачем у відповідності до вимог чинного законодавства. Просить відмовити у задоволенні позову.
Протокольною ухвалою від 16.11.2022 підготовче засідання відкладалось на 30.11.2021.
23.11.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає про відсутність в акті перевірки та надісланих до суду документах доказів будь-якого листування ТОВ «ГК «Нафтогаз України» з позивачем з приводу запиту та надання необхідної інформації.
Протокольною ухвалою від 31.11.2021 підготовче засідання було відкладене на 16.12.2021.
14.12.2021 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наголошує на порушенні позивачем вимог нормативно-правових актів.
Протокольною ухвалою від 16.12.2021 було закрите підготовче провадження, справа призначена до розгляду по суті на 11.01.2022.
У судовому засіданні 11.01.2022 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові, представник відповідач заперечив проти позову з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на позов.
У судовому засіданні 11.01.2022 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
З пояснень учасників справи та з матеріалів справи судом встановлені наступні обставини справи.
15.03.2021, за вх.№5734/1-21 до відповідача надійшло звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» від 12.03.2021 №119/13-1395 про здійснення заходу державного контролю щодо недотримання ПрАТ «Мелітопольгаз» Ліцензійних умов (а.с. 68-70).
Зі змісту зазначеного звернення вбачається, що ПрАТ «Мелітопольгаз» не дотримується вимог законодавства та пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16.02.2017 №201 у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних: Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493, у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої над ПрАТ «Мелітопольгаз» здійснює діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 31.08.2017 №1060.
12.02.2021 на засіданні НКРЕКП, яке відбулося у формі відритого слухання, прийнято постанову від 31.03.2021 №548 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Мелітопольгаз» (а.с. 71).
За результатами проведення позапланової виїзної перевірки ПрАТ «Мелітопольгаз» було складено Акт перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу від 07.05.2021 №243 (далі - Акт №243) (а.с. 17-20) та Акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, складений за результатами проведення позапланової виїзної перевірки щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та ліцензійних умов з розподілу природного газ від 07 травня 2021 року №246 (далі - Акт №246) (а.с. 26-28), які разом з поясненнями до Акту №243, наданих листом Оператора ГРМ від 17.05.2021 №807 (далі - Пояснення) (а.с. 21-24), розміщено на офіційному вебсайті НКРЕКП.
Актом №243 було зафіксовано порушення Ліцензіатом пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, положення пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
02.06.2021 на засіданні НКРЕКП, яке відбулося у формі відритого слухання, прийнято постанову №927 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Мелітопольгаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу», пунктом 1 резолютивної частини якої, на позивача накладено штраф в розмірі 850 000 грн (а.с 30-31, 72-74).
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус НКРЕКП, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначає Закон України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22.09.2016 року №1540-VIII (далі - Закон №1540-VIII).
Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, НКРЕКП (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Положеннями статті 2 Закону №1540-VIII визначено, що Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу.
Згідно частини 2 статті 2 Закону №1540-VIII, державне регулювання у сферах, визначених у частині першій цієї статті, здійснюється Регулятор відповідно до цього Закону, а також законів України «Про природні монополії», «Про ринок електричної енергії», «Про ринок природного газу», «Про трубопровідний транспорт», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», «Про теплопостачання», «Про питну воду та питне водопостачання», інших актів законодавства, що регулюють відносини у відповідних сферах.
За приписами ч.ч. 1-2 ст. 3 Закону №1540-VIII, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.
Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані НКРЕКП законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 3 Закону №1540-VIII, основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.
Положеннями частини 1 статті 17 Закону №1540-VIII передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор розробляє та затверджує нормативно-правові акти, зокрема: ліцензійні умови провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; порядки контролю за дотриманням вимог законодавства у відповідній сфері регулювання та ліцензійних умов; кодекси систем передачі та розподілу електричної енергії, газотранспортної та газорозподільних систем, кодекси газосховищ та установки LNG, підготовлені операторами, та ініціює внесення змін до них; порядки (методики) приєднання до електричних, теплових, газових мереж, розрахунку плати за приєднання та фінансування послуг з приєднання; порядок розслідування порушень законодавства щодо функціонування ринків електричної енергії та природного газу; правила користування (постачання) товарами та послугами на роздрібних ринках.
Приписами ч. 4 ст. 14 Закону №1540-VIII закріплено, що Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає та приймає рішення з питань, що належать до його компетенції; розглядає і схвалює в межах своїх повноважень проекти актів законодавства, пропозиції стосовно вдосконалення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг; приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції;
В силу вимог частини 5 статті 14 Закону №1540-VIII, рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.
Частиною 7 статті 14 Закону №1540-VIII передбачено, що рішення Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів, та рішення з питань встановлення тарифів на товари (послуги) суб'єктів природних монополій, цін (тарифів) для населення (якщо відповідні повноваження щодо встановлення цін (тарифів) надані спеціальними законами) набирають чинності з дня, наступного за днем їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Регулятора, якщо більш пізній строк набрання чинності не встановлено самим рішенням, але не раніше дня оприлюднення рішення. Регулятор оприлюднює свої рішення не пізніше п'яти робочих днів з дня їх прийняття.
Інші рішення Регулятора набирають чинності з дня їх прийняття, якщо рішенням не встановлено більш пізній строк набрання чинності, та доводяться до відома осіб, на яких поширюється їх дія, у порядку, встановленому Регулятором.
Статтею 15 Закону №1540-VIII визначено порядок підготовки рішень Регулятором, що мають ознаки регуляторних актів.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 15 Закону №1540-VIII, підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», здійснюється у порядку, визначеному цим Законом.
Кожен проект рішення Регулятора, що має ознаки регуляторного акта, разом з матеріалами, що обґрунтовують необхідність прийняття такого рішення, та аналізом його впливу оприлюднюються на офіційному веб-сайті Регулятора з метою одержання зауважень і пропозицій від інших органів державної влади, фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань та інших заінтересованих осіб.
Згідно ч. 4 ст. 14 Закону №1540-VIII, зауваження і пропозиції до проектів рішень, одержані протягом встановленого строку, оприлюднюються шляхом розміщення на офіційному веб-сайті Регулятора та підлягають обов'язковому розгляду Регулятором за участі фізичних, юридичних осіб, їх об'єднань, органів місцевого самоврядування та інших заінтересованих осіб, які надали такі зауваження та пропозиції, у порядку, затвердженому Регулятором.
Пунктом 5 частини 1 статті 17 Закону №1540-VIII передбачено, що для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор контролює виконання операторами систем передачі та розподілу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, іншими суб'єктами ринків електричної енергії і природного газу, а у відповідних випадках - власниками систем їхніх зобов'язань відповідно до закону.
При цьому ч.1 ст.19 Закону №1540-VIII передбачено, що Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю
Підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є: обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб'єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав (п.2 ч.7 ст.19 Закону №1540-VIII).
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону №1540-VIII, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді:
1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень;
2) накладення штрафу;
3) зупинення дії ліцензії;
4) анулювання ліцензії.
Частиною 4 ст.22 Закону №1540-VIII встановлено, що Регулятор застосовує штрафні санкції до суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання», «Про енергетичну ефективність».
Відповідно до статті 59 Закону України «Про ринок природного газу» Регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб'єктів ринку природного газу (крім споживачів), зокрема у таких розмірах: від 3000 до 100000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - на суб'єктів господарювання, що провадять господарську діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню, за порушення ліцензійних умов провадження відповідного виду господарської діяльності на ринку природного газу що підлягає ліцензуванню.
Враховуючи вищезазначені норми у НКРЕКП були наявні повноваження та підстави для проведення позапланової перевірки дотримання ПрАТ «Мелітопольгаз» вимог законодавства та Ліцензійних умов.
Щодо твердження позивача про відсутності правових підстав для надання постачальнику «останньої надії» (далі - ПОН) персональних даних побутових споживачів (пункт 1 позовної заяви), то суд зазначає таке.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого, зокрема, на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу визначає Закон України «Про ринок природного газу».
Так, частиною першої статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
Одночасно, розпорядженням Кабінету Міністрів України у від 22.07.2020 №917-р «Про визначення товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз України») постачальником «останньої надії»» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» визнано постачальником «останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.
Слід відмітити, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2496 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 3 розділу VI Правил постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачу за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу;
зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника;
відсутність підтвердженої номінації та ре номінації для газової доби D до 02:00 UТС (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UТС (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) у діючого постачальника на точку виходу до газорозподільної системи, до якої підключений побутовий споживач, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу);
відсутність побутового споживача (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу).
Положеннями пункт 2 глава 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) встановлено, що інформаційна платформа щоденно до 06:00 UТС (08:00 за київським часом) години для зимового періоду та 05:00 UТС (08:00 за київським часом) години для літнього періоду газової доби надсилає операторам газорозподільних систем, оператору газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та постачальнику «останньої надії» перелік ЕІС-кодів споживачів, які були у попередній газовій добі зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».
Слід зазначити, що пункт 2 глава 5 розділу IV Кодексу ГТС згідно з постановою НКРЕКП від 23.09.2020 №1752 «Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКІІ» було доповнено новим положенням, згідно з яким Оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи / оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити:
ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача;
назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими);
поштову адресу об'єкта споживача.
Для здійснення діяльності постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі забезпечується функціонування окремого Реєстру споживачів постачальника «останньої надії».
Таким чином, у разі якщо споживач природного газу потрапив до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», Оператори газорозподільних систем, зобов'язані протягом трьох діб надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію (ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача) щодо таких споживачів за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Зазначена інформація необхідна постачальнику «останньої надії» для формування рахунку та отримання плати за поставлений споживачам природний газ.
Актом №243 встановлено, що 01.03.2021 до Реєстру постачальника «останньої надії» були включені 53694 побутових споживача природного газу та споживачі, що не є побутовими з ЕІС-кодами 56XS00017КTG50005 та 56ХS000Z3GМА00В (суб'єкти бюджетної сфери, якім необхідно проводити тендер на закупівлю природного газу). При цьому, протягом трьох діб, відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, ПрАТ «Мелітопольгаз» не було надано постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію про 53694 побутових споживачів та про споживачів природного газу, що не є побутовими з ЕІС-кодами 56XS00017КTG50005 та 56ХS000Z3GМА00В. Водночас, станом на дату перевірки вказана інформація ПрАТ «Мелітопольгаз» не надавалась постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу.
Зазначені обставини позивачем не спростовані.
Таким чином, твердження позивача про відсутність правових підстав для надання ПОН персональних даних побутових споживачів є безпідставним.
Також, відповідно до положень глави 2 розділу IV Кодексу ГТС з метою уніфікації та однозначної ідентифікації суб'єктів ринку природного газу та точок комерційного обліку, розміщених на об'єктах газової інфраструктури, та для забезпечення спрощення процедур зміни постачальників природного газу та електронного обміну даними між суб'єктами ринку природного газу, на національному рівні використовується система кодування, рекомендована Європейською мережею операторів газотранспортних систем (ЕNTSOG).
Для кодування використовується ЕІС-код.
ЕІС-код являє собою фіксовану за довжиною послідовність алфавітно-цифрових символів (16 позицій).
Разом з тим, згідно з положеннями пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 (далі - Кодекс ГРМ), ЕІС-код (Energy Identification Code) - персональний код ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природною газу або його точки комерційного обліку (за необхідності), присвоєний Оператором газорозподільної системи в установленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до положень глави 3 розділу І Кодексу ГРМ, взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ, зокрема присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.
При цьому присвоєний Оператором ГРМ споживачу ЕІС-код не містить жодних персональних даних такого споживача, а являє собою виключно 16 алфавітно-цифрових символів, які є необхідними для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.
Враховуючи вищезазначене, при передачі Оператором ГРМ постачальнику «останньої надії» ЕІС-кодів споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», постачальник «останньої надії» не отримає будь-яких відомостей про фізичних осіб, які ідентифіковані або можуть бути конкретно ідентифікованими.
Слід зазначити, що правові відносини, пов'язані із захистом і обробкою персональних даних регулює Закону України «Про захист персональних даних», положеннями статті 2 якого встановлено, що персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
При цьому будь-які відомості про фізичну особу не є персональними даними, оскільки не всі дані про особу її ідентифікують.
Суд вважає, що за допомогою поштової адреси об'єкта споживача, жодним чином неможливо ідентифікувати фізичну особу.
При цьому, у разі поєднання даних про особу, зокрема адреси проживання з її іменем та прізвищем, виникне можливість ідентифікувати конкретну особу.
Положення Кодексу ГТС не містить обов'язку Операторів ГРМ надавати постачальнику «останньої надії» дані щодо ПІБ споживача, серії та номеру паспорта, чи будь-яких інших даних, за допомогою яких можна ідентифікувати фізичну особу.
Враховуючи те, що на підставі ЕІС-коду та поштової адреси об'єкта споживача неможливо ідентифікувати фізичну особу, то такі дані у розумінні Закону України «Про захист персональних даних» не є персональними даними.
Щодо тверджень позивача про належність ЕІС-кодів споживачів ПрАТ «Мелітопольгаз» до комерційної таємниці позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень глави 3 розділу І Кодексу ГРМ, взаємовідносини, пов'язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу.
На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ, зокрема присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний ЕІС-код суб'єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника.
Одночасно, частиною першою статті 505 Цивільного кодексу України визначено, що комерційною таємницею є інформація, яка є секретною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв'язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.
Таким чином, ЕІС-коди споживачів ПрАТ «Мелітопольгаз» не можуть бути віднесені до комерційної таємниці позивача.
Щодо підстав для складання Акту № 246.
Так, в Акті, складеному за результатами проведення позапланової виїзної перевірки дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства та Ліцензійних умов з розподілу природного газу від 19.02.2021 №101 було встановлено порушення ПрАТ «Мелітопольгаз» пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, положення пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Таким чином, НКРЕКП було встановлено повторне порушення ПрАТ «Мелітопольгаз» пункт 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу у частині здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, положення пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором, про що зазначено в Акті №246.
Щодо дотримання процедури прийняття спірного рішення.
Відповідно до Закону №1540-VIII та інших нормативних-правових актів, які регулюють діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг розроблено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (далі -Порядок№ 428).
Так, пунктом 7.1 Порядку №428 визначено, що в акті позапланової перевірки відображається інформація з перевірки питань, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такої перевірки, а в разі виявлення порушення - його детальний опис з посиланням на відповідну норму законодавства та/або ліцензійних умов.
Таким чином, виявлені НКРЕКП порушення Ліцензіата можуть бути зафіксовані виключно в Акті планової/позапланової перевірки.
Відповідно до пункту 7.4 Порядку №428 у разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг НКРЕКП у 30-денний строк з дня складання акта перевірки розглядає питання відповідальності суб'єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб'єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб'єкта господарювання. При застосуванні санкцій НКРЕКП має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив.
Згідно з частиною одинадцятою статті 19 Закону №1540-VIII рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.
За результатами проведеної НКРЕКП позапланової перевірки ПРАТ «Мелітопольгаз» було складено Акт №243.
Актом №243 зафіксовано порушення ПрАТ «Мелітопольгаз» вимог пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов з розподілу щодо здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема, положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС у частині надання постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Акт №243 та Акт №246 були розглянуті на засіданні Комісії, яке проводилось у формі відкритого слухання 02.06.2021 та прийнято постанову НКРЕКП від 02.06.2021 №927 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Мелітопольгаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу».
Такай чином, НКРЕКП було дотримано вимоги частини одинадцятої статті 19 Закону №1540-VIII та пункту 7.4 Порядку №428, при прийнятті спірного рішення.
Щодо доводів позивача про відсутність установленої форми акту перевірки, яка б відповідала уніфікованій.
Частиною 15 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», передбачено що при здійсненні заходів державного нагляд) (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
29.12.2019 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг», яким частину другу статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» доповнено словами «державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг».
Відповідно до розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім пункту 8 розділу І, який набирає чинності через два місяці з дня опублікування цього Закону.
Так, пунктом 8 розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення конституційних принципів у сферах енергетики та комунальних послуг» визначено, що у Законі України «Про ліцензування видів господарської діяльності» частину другу статті 2 доповнено пунктом 4 такого змісту:
«4. Дія цього Закону не поширюється на ліцензування таких видів господарської діяльності у сфері електроенергетики, на ринку природного газу, централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами, постачання теплової енергії та іншу діяльність, ліцензування якої здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до закону, та здійснення контролю у цих сферах», та абзац перший частини третьої статті 19 після слів «органи ліцензування» доповнено словами «крім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, яка здійснює контроль відповідно до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
Таким чином, з 29.12.2019 дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з 29.02.2020 дія Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» не поширюються на відносини, що виникають під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
Водночас, форма акту, що була встановлена Порядком №428, відповідає як положенням Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», так і Методиці розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342.
Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що постанова НКРЕКП від 02.06.2021 №927 «Про накладення штрафу на ПРАТ «Мелітопольгаз» за порушення вимог законодавства та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу» прийнята НКРЕКП з дотриманням вимог законів України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», «Про ринок природного газу», на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Інші доводи позивача вказаного висновку не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з вимогами статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат, згідно ст. 139 КАС України, не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (вул. Чкалова, буд. 47А, м. Мелітополь, Запорізька область, 72318) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, буд. 19, м. Київ, 03057) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено та підписано «23» січня 2022 року.
Суддя Р.В. Кисіль