23 січня 2023 року Справа № 280/4422/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового, за правилами спрощеного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі із застосування обмеження виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.01.2020;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у повному розмірі, без застосування обмеження виплати пенсії максимальним розміром, що становить десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.06.2021 № 788/с про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, починаючи з 01.04.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , при цьому зменшивши основний розмір пенсії з 86% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеживши максимальний розмір пенсійної виплати десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Позивач вважає такі дії протиправними, із посиланням на норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Закону України просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 01.08.2022 відкрито провадження у справі №280/4422/22; ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, надав письмовий відзив, в якому вказує, що дії щодо застосування 70% відповідних сум грошового забезпечення при перерахунку пенсії відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки на момент здійснення перерахунку діяла норма статті 13 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала саме такий максимальний розмір пенсії. Стосовно позовних вимог щодо виплати перерахованої пенсії без обмеження граничного розміру зазначає про їх передчасність та безпідставність. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивачем пред'явлено вимогу, яка згідно пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до справ незначної складності та підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Частиною п'ятою статті 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області як отримувач пенсії за вислугу років, призначеної відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 04.05.2020 у справі № 280/1636/20, яке набрало законної сили 07.08.2020, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 заборгованості по пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням основного розміру пенсії - 86 % відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2018.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.03.2021 у справі № 280/733/21, яке набрало законної сили 01.06.2021, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 , у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, відповідно до довідки Запорізького обласного військового комісаріату від 30.09.2020 про грошове забезпечення, з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення (із врахуванням раніше виплачених сум).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 у справі № 280/9253/21, яке набрало законної сили 11.04.2022, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01 червня 2021 року № 788/с у відповідності до вимог статей 43 та 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням посадового окладу, окладу за військове звання, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 280/10014/21, яке набрало законної сили 29.01.2022, серед іншого, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі 86 відсотків відповідних сум грошового забезпечення з 01.04.2019, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії з 01.04.2019.
На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2021 у справі № 280/9253/21 відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 на підставі довідки від 01.06.2021 № 788/с, з урахуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення, при цьому пенсію обмежено максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Не погодившись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом № 3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, частину сьому якої викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, яким визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін на момент виникнення спірних правовідносин не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Виходячи з викладеного, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 сформулювала правовий висновок, який полягає у тому, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Такий правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 14.11.2022 у справі №580/5957/21
Більш того, застосовуючи до спірних правовідносин положення статті 2 Закону № 3668-VI, відповідач не врахував, що пенсію позивачу призначено з 10.12.1991, що підтверджується матеріалами його пенсійної справи. Тобто, оскільки Закон № 3668-VI набрав законної сили 01.10.2011, зважаючи на приписи пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, обмеження максимальним розміром пенсії позивача, призначеної до набрання ним чинності, є протиправним.
Звідси, визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу пенсії з обмеженням її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, підлягають визнанню протиправними, а зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум забезпечить ефективне відновлення прав ОСОБА_1 .
Разом із тим, щодо дати, з якої позивач просить визнати протиправними дії відповідача, суд зауважує, що відповідач обмежив пенсію позивача максимальним розміром з 01.04.2019, а не з 01.01.2020, як помилково зазначено у позові. Наведене підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи приписи частини другої статті 9 КАС України, відповідно до яких суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача саме з 01.04.2019.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки Запорізького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 01.06.2021 N 788/с про розмір грошового забезпечення для розрахунку пенсії, у розмірі 86 % відповідних сум грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Так, матеріалами справи підтверджується, що пенсія позивача вже перерахована на підставі довідки від 01.06.2021 N 788/с з 01.04.2019. Отже, для зобов'язання відповідача вчинити зазначені дії підстави відсутні; відтак, в даній частині позовних вимог суд відмовляє.
Щодо обчислення пенсії в розмірі 86% відповідних сум грошового забезпечення слід зазначити, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.12.2021 у справі № 280/10014/21, яке набрало законної сили 29.01.2022, дані позовні вимоги вже вирішені. При цьому, дійсно, матеріалами справи не підтверджується виконання відповідачем зазначеного рішення суду. Проте, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення. Крім того, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного рішення суду порушуються його права, свободи чи інтереси, то він має право звернутися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності відповідача, а не пред'являти нову позовну заяву. Обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, не усуває юридичного конфлікту, а створює передумови для виникнення нової спірної ситуації, не відповідає об'єкту порушеного права, оскільки шляхом розгляду позовних вимог в межах іншої справи неможливо захистити чи відновити порушене право позивача на виконання судового рішення, яке вже набрало законної сили, та безумовно має бути виконано. Також потрібно враховувати, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки таким чином порушуються процесуальні норми КАС України. Звідси, в даній частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) щодо виплати з 01.04.2019 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсії з обмеженням її максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.14.2019 без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням вже виплачених сум.
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄДРПОУ 20490012).
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 23.01.2023.
Суддя Ю.П. Бойченко