23 січня 2023 року м. Житомир справа № 240/18608/22
категорія 102000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_2 до Богунського районного відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Богунського відділу у м. Житомирі УДМС 2004 р.н., паспорта громадянина України зразка 1994 року, з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх його персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру;
- зобов'язати Богунський відділ у м. Житомирі УДМС України в Житомирській області оформити і видати ОСОБА_2 , 2004 р.н., паспорт громадянина України зразка 1994 року з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, із вилученням усіх його персональних даних з Єдиного державного демографічного реєстру.
Аргументуючи заявлені до відповідача вимоги, позивачка, яка діє в інтересах неповнолітнього сина зазначає, що у зв'язку із непридатністю до використання паспорта громадянина України, виданого на ОСОБА_2 , звернулися до відповідача із заявою про надання дитині - ОСОБА_2 адміністративної послуги щодо обміну паспорта громадянина України відповідно до п.16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 25.06.1992 №2503-XII, надаючи всі необхідні документи, однак за результатами її розгляду Богунським відділом Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у задоволенні такої заяви відмовлено, з підстав відсутності необхідних для здійснення такого обміну документів.
Позивачка вважає, таку відмову незаконною, а тому звернулася до суду за захистом порушених прав та інтересів своєї дитини.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.09.2022 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
14.10.2022 від представника відповідача надійшов до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачі у справі зверталися з заявами щодо обміну паспорта у формі ID- картки у зв'язку з непридатністю його до використання, при цьому, в жодній із заяв не зазначено в чому саме проявляється непридатність паспорта до використання. Крім цього, звертає увагу суду на додаток № 3 до позовної заяви (копія “непридатного” паспорта), який з огляду на фотокопію, з врахуванням норм п.6 Порядку 302 є цілком придатним. При цьому зауважуємо, що перелік підстав за наявності яких здійснюється обмін паспорта громадянина Україна у формі ID-картки є вичерпним (нормами Порядку 302 передбачено: обмін паспорта у формі ID-картки на інший паспорт у формі ID-картки та обмін паспорта у формі книжечки зразка 1994 року на паспорт у формі ID-картки). Крім того, представник відповідача зауважує, що обмін паспорта громадянина України у формі ID-картки на паспорт у вигляді книжечки, не є визначеною законодавцем підставою для вилучення інформації щодо позивача з Єдиного державного демографічного реєстру тим більше враховуючи те, що внесена така інформація була у порядку встановленому чинним законодавством у повній відповідності до норм Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI.
16.11.2022 від позивачки надійшла до суду відповідь на відзив, в якій заперечує щодо тверджень відповідача викладених у ньому, вважає такі хибними.
Дослідивши матеріали справи та письмові докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 29.01.2022 ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином звернулися до відповідача із заявою, в якій просили:
- знищити персональні дані, які на момент отримання даної заяви, знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, у тому числі унікальний номер запису в реєстрі, за яким закріплені персональні дані - ОСОБА_2 на виконання вимог Закону України “Про захист персональних даних”, у встановленому законодавством порядку та поінформувати письмово про вчинені стосовно знищення персональних даних, що знаходяться в Єдиному державному демографічному реєстрі, дії, та надати завірений належним чином складений про знищення персональних даних акт;
- надати зразок формуляра (заяви), заповнення якого разом із поданням необхідних документів буде підставою для відкриття провадження з надання адміністративної послуги щодо обміну непридатного для користування оформленого на ім'я паспорта громадянина України - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, згідно п. 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 2503-ХІІ;
- здійснити обмін оформленого на ім'я непридатного для використання паспорта громадянина України - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, згідно п. 16 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- вести облік відносно, ОСОБА_2 , 2004 р.н., за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання будь-яких цифрових ідентифікаторів особи, без внесення інформації до будь-яких інформаційних систем та без автоматизованої обробки персональних даних.
До поданої заяви додали: паспорт громадянина України у формі картки з безконтактним електронним носієм (оригінал), оформлений на ім'я ОСОБА_2 , 2004 р.н., копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , 2004 р.н. та дві фотокартки розміром 3,5x4,5 см для оформлення бланку паспорта громадянина України зразка 1994 року.
У відповідь на подану заяву, ОСОБА_3 отримав лист №КО-2/6/1836-22/1836/4-22 від 24.02.2022, яким відмовлено у задоволенні поданої заяви, у зв'язку із неподанням передбачених законодавством документів, які необхідні для здійснення обміну паспорта громадянина України у зв'язку з його непридатністю для подальшого використання.
07.06.2022 позивачка разом з дитиною повторно звернулися до відповідача із додатковою заявою до заяви від 29.01.2022, на яку отримали відповідь, викладену у листі №П-7/6/1836-22/1836/7-22 від 23.06.2022, якою відмовлено у задоволенні поданої заяви. Підставами відмови слугував факт відсутності у переліку адміністративних послуг ДМС послуги з оформлення паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року у зв'язку з обміном паспорта у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, який визнаний непридатним для користування.
Позивач вважаючи відмову відповідача у задоволенні поданої заяви такою, що порушує права її дитини звернувся до суду за їх захистом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам слід вказати наступне.
Як свідчать наявні у справі матеріали, спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу оформлення та видачі паспорта громадянина України на паперовому носії у формі книжечки, відповідно Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України № 2503-ХІІ від 26.06.1992 (далі - Положення) за заявою, поданою у період після 01.11.2016.
Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI від 20 листопада 2012 року (далі - Закон №5492-VI).
Частиною першою статті 1 Закону №5492-VI передбачено, що суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Відповідно до ч. 1ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України та документи, що посвідчують особу та підтверджують її спеціальний статус. Зокрема до документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України серед інших віднесено а) паспорт громадянина України.
Форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів (ч.1, 2, 4, 5ст. 14 Закону №5492-VI).
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1ст. 21 Закону №5492-VI).
Таким чином, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу є порушенням її громадянських прав у зв'язку з неможливістю їх реалізації.
Як свідчать матеріали справи, у сторін, які беруть участь у розгляді даної справи виникли спірні правовідносини щодо обміну ID-картки на паспорт України зразка 1994 року.
Так, відповідно до п. 1 Положення паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України (п.3 Положення).
Пунктом п'ятим вказаного Положення визначено, що паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта.
У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника.
На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор, згоди або незгоди на посмертне донорство анатомічних матеріалів. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється (п.6 Положення).
Пунктом 8 Положення передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Згідно з п.13 Положення визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; - свідоцтво про народження; - дві фотокартки розміром 35х45 мм; - у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
Відповідно до частини другої статті 15 та абзацу другого частини другої статті 21Закону № 5492-VI постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 (далі - Постанова №302) затверджено зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п. 2 вказаної Постанови із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру запроваджено: з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; а з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
Прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється (абз.2 п. 3 Постанови №302).
Абз.5 п.3 Постанови №302 визначено, що Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.
Пунктом 131 Постанови №302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься серед іншої інформації також біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук (за згодою особи).
Згідно ч.1 ст.6 Закону України від 01 червня 2010 року № 2297-VI "Про захист персональних даних" (далі - Закон № 2297-VI) мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних.
Персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (ст. 2 Закону № 2297-VI).
Обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб'єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством. Не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (ч.ч.5, 6 ст.6 вказаного Закону).
Таким чином, принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.
Водночас, законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.
Відповідно до ст.15 Закону № 2297-VI персональні дані видаляються або знищуються в порядку, встановленому відповідно до вимог закону.
Персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі:
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку.
Персональні дані, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової чи контррозвідувальної діяльності, боротьби з тероризмом, видаляються або знищуються відповідно до вимог закону.
Частинами першою та другою статті 21 Закону №5492-VI визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що паспорт громадянина України, виданий ОСОБА_2 у формі ID картки, яку було оформлено за допомогою засобів Єдиний державний демографічний реєстр (далі - ЄДДР, Реєстр) внаслідок волевиявлення позивача згідно отриманої заяви-анкети. Під час оформлення паспорта громадянина України у формі картки ID ОСОБА_2 надав згоду на обробку його персональних даних.
Таким чином, внесення інформації щодо позивача до Реєстру та автоматичне формування унікального номеру запису у реєстрі (далі - УНЗР) у зв'язку із цим було здійснено на підставі наданої заяви, однак жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними.
Крім того, стаття 8 Закону № 5492-VI встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.
Натомість, в подальшому ОСОБА_2 разом з матір'ю ОСОБА_1 звернулися до відповідача з проханням вилучити всі дані з Реєстру та знищити УНЗР посилаючись на положення статті 15 Закону №2297-VI та відмову від ID-картки.
Однак, в даному випадку Закон №5492-VI не передбачає підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру, за підстав вказаних у поданих заявах від 29.01.2022 та 07.06.2022.
При цьому, законна і добровільна видача позивачу паспорта громадянина України у формі картки та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону №2297-VI. Позивач має право на поновлення або виправлення вказаної інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями.
Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за статтею 92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.
При цьому, звернення позивача щодо відкликання згоди на збір та обробку персональних даних, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону №2297-VI не може слугувати підставою видалення її даних з Єдиного державного демографічного реєстру, оскільки спірні правовідносини врегульовані спеціальним законом, а саме Законом №5492-VI, яким не передбачено підстав для знищення (видалення, анулювання) інформації стосовно особи із Реєстру.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивача була отримана з його дозволу і без порушень вимог Закону №2297-VI, як і Закону №5492-VI та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивача - відсутні.
Зазначена позиція суду узгоджується із висновкам Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеними в постанові від 21 серпня 2020 року по справі № 260/99/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог у частині вилученням усіх персональних даних ОСОБА_2 з Єдиного державного демографічного реєстру.
Разом з тим, щодо позовної вимоги оформити і видати ОСОБА_2 , 2004 р.н., паспорт громадянина України зразка 1994 року з проставленням відмітки про реєстрацію місця проживання, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, слід вказати наступне.
Реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції.
За сталою практикою ЄСПЛ першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37). Під терміном закон слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.
Таким чином, норми Закону №5492-VI на відміну від норм Положення №2503-XII (теж діючого на момент виникнення спірних правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було встановлене законом) не було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
У той час, слід звернути увагу на те, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження нагальній суспільній потребі, тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі Svyato-Mykhaylivska Parafiya v.Ukraine від 14 червня 2007 року). Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі Groppera Radio AG and Others v.Switzerland від 28 березня 1990 року).
З огляду на викладене, слід наголосити, що будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним, однак у даному випадку таке обмеження, як неможливість обміну ID - картки на паспорта у формі книжечки, законодавством не передбачено.
Крім того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, незалежності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
При цьому, суд бере до уваги, що ЄСПЛ у своєму рішенні по справі "Х'ю Джордан проти Великої Британії" сформулював таку позицію: Якщо загальна політика або захід мають непропорційно шкідливі наслідки для конкретної групи, то вони (загальна політика або захід) можуть вважатися дискримінаційними, незважаючи на те, що вони не спрямовані конкретно на цю групу.
Враховуючи встановлені судом обставини справи суд дійшов висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
При цьому, законодавець, приймаючи Закон №1474-VIII, яким внесено зміни до Закону №5492-VI, не дотримав вимог, за якими такі зміни повинні бути зрозумілими і виконуваними, не мати подвійного тлумачення, не звужувати права громадян у спосіб, не передбачений Конституцією України та не допускати жодної дискримінації у залежності від часу виникнення правовідносин з отриманням паспорта громадянина України. На час звернення позивача до відповідача діяло два нормативних акта: Положення про паспорт №2503-XII і Постанова №302, відповідно до яких особи, які раніше отримали паспорт, не зобов'язані звертатися за його обміном, при досягненні відповідного віку органи УДМС проводять вклеювання фотографії, тоді як особи, які змінили прізвище, чи у яких відбулися інші зміни персональних даних, зобов'язані отримувати новий паспорт у формі ID-картки, який має обмежувальний термін 10 років (ч.3 ст.21 Закону № 5492-VI), до якого вноситься більше персональних даних та який має унікальний номер запису у Реєстрі. Крім того, у жодному законі не зазначено, з якою метою встановлені такі обмеження, і чи є вони необхідними у демократичному суспільстві.
Таким чином, оскільки дії відповідача розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №806/3265/17, яка підлягає врахуванню при постановлені рішення у даній справі.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві частина вимог позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246,256 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої особи - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 . паспорт серії НОМЕР_1 виданий Богунським РВ УМВС Українив Житомирській області 19.06.1996) до Богунського районного відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області (вул. Театральна, 17/20 , м.Житомир, 10014.ЄДРПОУ: 07808497) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Богунського районного відділу у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області щодо видачі ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорту громадянина України зразка 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Богунський районний відділ у м.Житомирі Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити і видати ОСОБА_2 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України зразку 1994 року, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 23 січня 2023 р.