Іменем України
Справа № 621/1714/22
Провадження 2/621/115/23
12 січня 2023 року м. Зміїв Харківської області
Зміївський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді - В. Філіп'євої,
з участю секретаря судового засідання - А. Лацько,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про зменшення розміру аліментів на утримання дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зменшити розмір аліментів, що стягується з нього на підставі рішення Зміївського районного суду Харківської області від 19.04.2022 року (справа № 621/525/22) на користь відповідачки ОСОБА_2 на утримання їх спільної неповнолітньої дитини з ј частки заробітку на 1/6 частку заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно.
В обґрунтування позову зазначив, що 19.06.2018 року між ним та відповідачкою був зареєстрований шлюб, від якого сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 22.09.2021 року шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано, і дитина залишилася постійно проживати разом з матір'ю ОСОБА_2 . Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 19.04.2022 року з позивача на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина стягуються аліменти в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 21.02.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Позивач зазначає, що не в змозі сплачувати аліменти на дитину у визначеному розмірі, оскільки має ще одну неповнолітню дитину від першого шлюбу - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої також сплачує аліменти згідно рішення Зміївського районного суду Харківської області від 20.07.2017 року в розмір ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно. З цих обставин просив задовольнити позов та зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача.
Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 28.09.2022 року відкрито провадження за позовною заявою та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.
Відповідач ОСОБА_5 не погодилася з пред'явленим позовом та подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначила, що дійсно від шлюбу з позивачем має неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого позивач повинен сплачувати аліменти в розмірі ј частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно відповідно до судового наказу Зміївського районного суду Харківської області від 19.04.2022 року. У позивача дійсно є неповнолітня донька від першого шлюбу, на утримання якої він також сплачує аліменти в розмірі ј частки заробітку (доходу) щомісячно. При цьому зменшення розміру аліментів позивач вимагає тільки на утримання сина ОСОБА_3 , що ставить дітей в нерівні умови і погіршує умови утримання сина за рахунок іншої дитини. Статтею 192 СК України визначені підстави, що передбачають можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів, однак жодної з них позивач в своєму позові не наводить. На даний час в позивача навпаки покращився матеріальний стан, він вступив до лав Збройних Сил України, а тому підстав для задоволення позову немає.
В судове засідання учасники справи не з'явились, подали заяви про розгляд справи без їх участі з урахуванням поданих доказів і заперечень
Відповідно до ч.3 статті 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи викладене, а також на підставі ч.2 статті 191 ЦПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до ч.2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши доводи позовної заяви та письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:
Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Чемужівської сільської ради Зміївського району Харківської області, неповнолітній ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Батьком дитини зареєстрований позивач ОСОБА_1 , а матір'ю - відповідач ОСОБА_2 (а.с.15)
Згідно рішення Зміївського районного суду Харківської області від 22.09.2021 року (справа № 621/2248/21), шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 розірвано (а.с.12- 13)
Судовим наказом від 19.04.2022 року (справа № 621/525/22) з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_6 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуто аліменти в розмірі ј (однієї чверті) заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 21.02.2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.18)
Крім того, згідно відомостей Свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 21.11.2007 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції Харківської області, позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14)
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 20.07.2017 року (справа № 621/545/17) змінено раніше встановлений судом розмір аліментів, що стягується з позивача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з твердої грошової суми 300,00 гривень щомісячно та стягувати аліменти в розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття (а.с.16-17)
Відповідно до Довідки форми ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, позивачем ОСОБА_1 за 2021 рік отримано дохід в розмірі 38521,44 гривень (а.с.19-20)
Згідно інформації з військового квитка серії НОМЕР_3 , позивач ОСОБА_1 09.04.2022 року прийняв військову присягу та проходить службу в лавах Збройних Сил України за мобілізацією (а.с.6-8)
Згідно Довідки Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 11.10.2022 року, позивач ОСОБА_1 знаходиться на фінансовому забезпеченні у Харківському обласному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (а.с.36)
Дослідивши повно і всебічно матеріали цивільної справи, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд зазначає наступне:
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно принципу диспозитивності, встановленого статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках
Відповідно до ст.ст.76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, духовного та соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України, права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статями 122 та 125 цього Кодексу.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплено обов'язок батьків виховувати свою дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття освіти, готувати до самостійного життя та поважати її.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст.27 цієї ж Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції, батьки або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно ч.1 статті 180, статті 181 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до положень статті 182 Сімейного кодексу України, суд при визначенні розміру аліментів враховує:
стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
наявність на праві власності, володіння та /або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно статті 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно положень частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Відповідно до ч.7 статті 170 ЦПК України, у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу, боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.
Як встановлено судом та визнається сторонами по справі, ОСОБА_1 має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на утримання яких за рішеннями судів сплачує по ј частці заробітку (доходу) на кожну дитину.
Тобто, розмір відрахувань із заробітної плати (доходу) позивача не перевищує встановленого законом розміру відрахувань за двома виконавчими документами.
Будь яких обставин, встановлених статтею 182 Сімейного кодексу України, що свідчили б про наявність підстав для зміни раніше встановленого судами розміру аліментів, позивачем не наведено. Доказів про суттєве погіршення стану здоров'я чи матеріального стану позивачем не надано. Навпаки, належними й допустимими доказами підтверджено наявність стабільного матеріального забезпечення в зв'язку з проходженням військової служби в лавах ЗСУ.
При цьому, заявляючи вимогу про зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на утримання дитини відповідача, ОСОБА_1 жодним чином не аргументує, чому аліменти на другу неповнолітню дитину в аналогічному розмірі не ставлять його в скрутне матеріальне становище.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 16.09.2020 року по цивільній справі № 565/2071/19, зміна сімейного стану позивача, а саме народження (наявність) іншої дитини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 не довів підстави позову про зменшення розміру аліментів, раніше встановленого судовим наказом Зміївського районного суду Харківської області від 19.04.2022 року, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч.1, ч.2 статті 141 ЦПК України, у разі відмови у позові судовий збір та інші судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 19, 76-84, 89, 141, 293, 334-338, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - відмовити.
Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ,
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2
Повне рішення складено та підписано 17 січня 2023 року.
Суддя В. Філіп'єва