Справа №639/4230/22
Провадження №1-в/639/18/23
23 січня 2023 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
засудженого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова клопотання про умовно-дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , неодноразово судимого, останній раз:
- 07.12.2022 року Київським районним судом м. Полтави за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі,
на теперішній час перебуваючого в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», -
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відповідно до вимог ст. 81 КК України.
В обґрунтування клопотання засуджений зазначив, що на теперішній час він відбув більше ніж 2/3 строку покарання, має матір пенсійного віку, яка потребує його підтримки та догляду, у зв'язку із чим він заслуговує на застосування до нього ст. 81 КК України.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 підтримав клопотання та просив його задовольнити, посилаючись на зазначене вище.
Захисник ОСОБА_5 підтримав клопотання засудженого та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував, вказуючи на його необгрунтованість. Зазначив, що на теперішній час засуджений не довів свого виправлення, оскільки під час відбування покарання останній не мав заохочень, засуджений має негативну характеристику та не залучався до суспільно-корисної праці.
Суд, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали судової справи та особової справи засудженого, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. За змістом даної норми умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Вимогами п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» №2 від 26.04.2002 року визначено, що умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної комісії (п.13 постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року).
Згідно положень п.17 вказаної постанови Пленуму ВСУ №2 від 26.04.2002 року, суду слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При визначенні сумлінності в поведінці засудженого та його ставленні до праці мають значення не окремі вчинки, а стабільна, постійна лінія поведінки та спосіб життя засудженого. Відомості про це повинні отримуватися з матеріалів, що характеризують поведінку засудженого, не лише за період, що безпосередньо передує поданню його до умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування ним покарання або, принаймні, за значний період цього терміну.
Отже, при вирішенні питання про можливість умовно-дострокового звільнення засудженого дослідженню підлягає процес (обставини) відбування засудженим всього періоду відбування ним покарання, а не окремо взятого відрізку часу. Висновок про наявність підстав для умовно-дострокового звільнення може бути зроблений за умови системних та усталених позитивних змін, що відображаються, зокрема в поведінці засудженого та його ставленні до праці, та які свідчать про доведення засудженим його виправлення.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 засуджений 07.12.2022 року Київським районним судом м. Полтави за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ч.2 ст. 190, ч.1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання рахується з 23.04.2020 року, кінець строку відбування покарання - 23.04.2023 року.
На момент розгляду клопотання 23.01.2023 року засуджений відбув 2 роки 9 місяців, лишилось 3 місяці.
З характеристики засудженого ОСОБА_4 встановлено, що за час перебування в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» він характеризується негативно, вимоги режиму тримання та правила внутрішнього розпорядку СІЗО в установі порушує, за що неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. На профілактичних обліках не перебував. Адміністрацією установи не заохочувався, до суспільно-корисної праці не залучається. Спальне місце намагається тримати у чистоті, до майна установи ставиться дбайливо. Тримається в приміщенні з невеликою кількістю ув'язнених в середовищі яких інколи виникають конфлікти на побутовому грунті. Спілкується зі співкамерниками різної спрямованості, в тому числі і негативної. В бесідах з представниками адміністрації та персоналом установи поводить себе зухвало, провокує конфліктні ситуації та висловлюється і їхній присутності із застосуванням нецензурної лексики та жаргонних слів, виконує їх законні вимоги лише під пильним контролем. Підтримує соціально корисні зв'язки з рідними та знайомими шляхом отримання від них продуктових посилок та передач. Санітарно-гігієнічних правил дотримується лише під контролем персоналу установи.
Судом враховується, що засуджений ОСОБА_4 до робіт з благоустрою території установи та суспільно-корисної праці не залучається.
З матеріалів особової справи вбачається, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності.
Статтею 6 КВК України визначено, що виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Вирішальним для застосування умовно-дострокового звільнення згідно з ст. 81 КК України є не факт відбуття засудженим певної частини покарання, а саме виправлення засудженого. При цьому, прийняття рішення про умовно-дострокове звільнення не є обов'язком суду, а залежить від переконаності суду в тому, що засуджений довів своє виправлення та цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Під час розгляду зазначеного клопотання встановлено, що засуджений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів проти власності, за час тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» засуджений характеризується негативно, до суспільно-корисної праці не залучався, заохочень не отримував, має 4 стягнення, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що засуджений ОСОБА_4 не довів свого виправлення, а тому немає правових підстав для застосування до нього положень ст. 81 КК України.
Посилання засудженого ОСОБА_4 на наявність у нього матері пенсійного віку, яка потребує його підтримки та догляду, не є правовою підставою для застосування статті 81 КК України, оскільки головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, під час розгляду зазначеного клопотання не встановлено правових підстав для застосування до засудженого ОСОБА_4 умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, у зв'язку з чим клопотання засудженого є незаконним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 81 КК України, ст. 537, 539 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно - дострокове звільнення на підставі ст. 81 КК України - відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 539 КПК України роз'яснити засудженому, що повторне звернення з приводу умовно-дострокового звільнення від відбування покарання може мати місце не раніше ніж через 6 місяців з дня винесення ухвали суду про відмову.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду впродовж 7 днів з моменту її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суд м. Харкова.
Суддя ОСОБА_1