Справа № 211/3059/22
Провадження № 3/211/235/23
20 січня 2023 року суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Сарат Н.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу серії ААД № 138103 від 24.08.2022 року, 24 серпня 2022 року о 08.08 год., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Башкирська в районі будинку № 18 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, сповільненість ходи, мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження повного медичного огляду у встановленому законом порядку, з метою виявлення наркотичного стану сп'яніння відмовився. У провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, його захисник адвокат Сагайдак Д.С. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свою позицію мотивував тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а також усіх необхідних відомостей, які б вказували на винуватість ОСОБА_1 .
Суд, враховуючи позицію захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази по справі, переглянувши відео, надавши оцінку доказам в їх сукупності, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В розумінні ст.280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи підлягає особа адміністративній відповідальності за інкриміноване їй адміністративне правопорушення, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
Згідно положень ч.1 ст.256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій особи, є одним із основних джерел доказів, складається уповноваженими на те посадовими особами органів поліції за встановленою формою і має містити усі дані, необхідні для вирішення справи, тобто відповідати вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1376.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 138103 від 24 серпня 2022 року слідує, що 24 серпня 2022 року о 08.08 год., водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Mitsubishi Lancer» д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Башкирська в районі будинку № 18 в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, з ознаками наркотичного сп'яніння: неприродна блідість обличчя, сповільненість ходи, мови, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження повного медичного огляду у встановленому законом порядку, з метою виявлення наркотичного стану сп'яніння відмовився.
В розумінні ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», перевірка документів особи, зупинення транспортного засобу та інші дії, передбачені цією нормою, є превентивними поліцейськими заходами, під час проведення яких поліція зобов'язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.
Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив ПДР України; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв. При цьому, поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
Суд погоджується з доводами захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Сагайдака Д.С. про відсутність достатніх доказів щодо зупинення ОСОБА_1 .
Відповідно до відеозапису, що міститься в матеріалах справи (час відео 08:21 год.), автомобіль, під керуванням водія ОСОБА_1 було зупинено н підставі п.3 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», якому відповідає, так підстава зупинки: «якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирі транспортного засобу до вчинення ДТП, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чі вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального ш адміністративного правопорушення». Таке правопорушення з точки зору п.3 ч.І ст.3: Закону України «Про національну поліцію», не може бути візуально встановлені поліцейським під час руху транспортного засобу. При цьому до матеріалів справи не долучено жодних доказів причетності водія автомобіля до вчинення ДТП, кримінальною чи адміністративного правопорушення, або доказів того, що транспортний засіб чи ванта» можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення ДТП, кримінального чи адміністративною правопорушення.
Таким чином, обставини, визначені законом, які б давали поліцейському право зупинити транспортний засіб та вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння, були відсутні.
На долученому до матеріалів справи відеозаписі з бодікамер поліцейських, де зафіксовано момент зупинки транспортного засобу, вбачається, що ОСОБА_1 було зупинено через необхідність «перевірки документів - посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, а також перевірки вмісту багажного відділення авто через військовий стан в Україні», що не відповідає вимогам закону про наведення конкретної причини зупинення транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки.
У зв'язку з тим, що із матеріалів цієї справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення ПДР України, за які його слід було зупинити, то і всі наступні вимоги працівників поліції (в т.ч. вимога на проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння) водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст.130 КУпАП.
Такі висновки повністю узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019р., справа №686/11314/17, Доктриною «плодів отруйного дерева» сформульованою ЄСПЛ у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Ионкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення у ОСОБА_1 нібито було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна білість обличчя, сповільненість ходи, мови, поведінка, що не відповідає обстановці виражене тремтіння пальців рук.
Перелічені ознаки містяться у п.4 Розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України, №1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція), однак їх внесено до протоколу виключно формально, так як усі вони були відсутніми.
Із відеозапису з портативного відеореєстратора працівників патрульної поліції чітко видно, що у ОСОБА_1 відсутні неприродна блідість обличчя, сповільненість ходи та мови, навпаки його мова зрозуміла, чітка, зв'язна, водій чітко відповідає на поставлені йому запитання поліцейських, показав для огляду зіниці своїх очей, висловлював свої заперечення, навіть на вимогу поліцейського пред'явив свою слину, сплюнувши її на землю, його поведінка була адекватною та відповідала обстановці, що склалась навколо нього.
Зі змісту відеозапису (час відео 08:10 год.) вбачається те, що не оголошуючи жодних ознак наркотичного сп'яніння, абсолютно безпідставно, інспектор поліції пропонує водію їхати до медичного закладу про проходження огляду на стан сп'яніння.
Водій звернув увагу поліцейських на відсутність у нього будь-яких ознак наркотичного сп'яніння та відповідно підстав для проведення огляду, на що інспектор поліції сказав, що у кожного водія є права та обов'язки, а отже він зобов'язаний пройти медичний огляд на стан сп'янінні (що є його обов'язком). Після повторного заперечення водія про наявність у нього ознак наркотичного сп'яніння, інспектор почав їх «шукати» запропонувавши водію заплющити/розплющити очі, показати чи не тремтять у нього руки, сплюнути слину тощо...
Тобто, сам поліцейський визнав відсутність ознак наркотичного сп'яніння у водія до пред'явлення своєї, у даному випадку, незаконної вимоги, проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Отже, жодна з наведених поліцейськими ознак наркотичного сп'яніння не знайшли свого підтвердження матеріалами справи та фактично були відсутні у водія, а тому є надуманими та такими, що відображенні з єдиною метою, для того, щоб забезпечити відображення в протоколі якомога більше ознак наркотичного сп'яніння.
Відповідно до встановленого законом порядку, проходження огляду на стан сп'яніння, його проведення в медичному закладі пропонується водію не лише усно, а шляхом вручення письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо. Тобто лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду, тільки тоді настає право у поліцейського скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП.
Отже, якщо ж водієві не було вручено письмового направлення, то підстави для притягнення водія до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП відсутні. При цьому як вбачається з відеозапису долученого до матеріалів справи інспектор взагалі не вручав водієві направлення на медичний огляд.
За диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, відсутності факту вручення водієві направлення на медичний огляд, об'єктивна сторона відмови від проходження огляду відсутня.
За таких обставин працівниками патрульної поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були грубо порушенні вимоги КУпАП та Інструкції, а тому висновки щодо результатів огляду порушника на стан сп'яніння, є недійсними. Відповідно до ч.5 ст.266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст.266 КУпАП, вважається недійсними.
Відповідно до «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» (п.5 розділ II), затвердженої Наказом МВС №1026 від 18.12.2018 року, включення портативного відео реєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). Тобто файл відеозапису, якщо він здійснювався із нагрудної камери поліцейського, має бути єдиним, безперервним, повним, а не складатися з окремих коригованих частини.
Разом з тим, під час перегляду відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що відеозапис міститься на ВVI) диску складається з декільком окремих файлів, і має кілька окремих коригованих частин, тобто не вівся безперервно і міститься на диску не в повному обсязі, як то вимагає вказана вище Інструкція.
Отже, вказані файли відеозапису як докази неможна визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про безсумнівну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ознаками ч. 1 ст.130 КУпАП.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії» від 20.09.2016 року, «Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 року, суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно дост.62 Конституції України,обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи до уваги, що всі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, за відсутності належних доказів вини ОСОБА_1 , щодо доведеності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Отже, на підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
У рішенні по справі «Кобець проти України»(«Kobetsv. Ukraine») no. 16437/04ECHR14 лютого 2008 року у §43 зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. вищенаведене рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Враховуючи допущенні працівником поліції порушення під час проведення процедури огляду водія на визначення стану алкогольного сп'яніння, суд визнає такий огляд водія на визначення стану алкогольного сп'яніння, у відповідності до ч.5 ст. 266 КУпАП, незаконним та недійсним.
З огляду на викладене провадження у справі необхідно закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.247, ст.283, п.3 ч.1 ст.284 КУпАП, суд -
постановив:
Провадження по справі у відношенні ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: Н. О. Сарат