ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.01.2023Справа № 910/12472/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Фізичної особи підприємця Тининика Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 )
до Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, буд. 2)
про стягнення 414 558,06 грн.
Представники сторін: не викликались
Фізична особа підприємець Тининика Андрій Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення заборгованості у розмірі 414 558,06 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором № 52.19-547 від 11.11.2019, а саме в частині оплати отриманого товару, у останнього виникла заборгованість у розмірі 292 557,50 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку. Крім того, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 103 882,57 грн та 3% річних у розмірі 18 117,99 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
14.12.2022 через загальний відділ діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти стягнення інфляційних втрат у розмірі 663,23 грн та 3% річних у розмірі 131,69 грн, з огляду на невірний розрахунок зазначених сум позивачем.
За приписами ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
11.11.2019 між Комунальним підприємством «Київпастранс» (Покупець, Відповідач) та Фізичною особою-підприємцем Тининика Андрієм Васильовичем (Постачальник, Позивач) було укладено Договір № 52.19-547, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупцю «Частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху» код 34630000-2 за ДК 021:2015 (фланці, шестерні до трамвайних вагонів), далі - товар, а Покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які визначені у Специфікації (Додаток № 1), що додається до цього Договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник гарантує, що якість товару відповідає затвердженим нормам якості для товару даного виду, діючим на дату укладення цього Договору та технічній специфікації товару згідно з Додатком № 2 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1 Договору сума цього Договору (ціна Договору) визначається згідно з Специфікацією (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору і становить 2 991 944,20 грн. без ПДВ.
Відповідно до пункту 4.1. Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.
У відповідності до п. 5.1 та п. 5.2 Договору строк поставки товару: протягом терміну дії Договору.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно Інкотермс-2010 за адресою: м. Київ, філії та відокремлені підрозділи КП «Київпастранс», перелік яких зазначається у Додатку № 4 до цього Договору. При цьому, транспортування Товару проводиться за кошти Постачальника, і вартість такої доставки входить в ціну Договору.
Поставка Товару, згідно п. 5.3. Договору, здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою філії, відокремленого підрозділу Покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості Товару в межах Специфікації (Додаток № 1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.
Відповідно до п.п. 6.1.2. пункту 6.1. Договору, Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за поставлений Товар, який відповідає технічним та якісним характеристикам.
Як вбачається з п.п 6.4.1. пункту 6.4. Договору, Постачальник має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлений Товар.
Цей Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2020 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього Договору (п. 11.1 Договору).
Додатками № 1, № 2, № 3, № 4 до Договору сторонами було узгоджено Специфікацію товару на суму 2 991 944,20 грн. без ПДВ, Технічну специфікацію товару, Порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов'язання, Перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП «Київпастранс» відповідно.
Так, Позивачем зазначається, що на виконання умов Договору, за період з 14.12.2020 по 28.12.2020, Позивачем було здійснено поставку Товару на адресу відокремленого підрозділу КП «Київпастранс» Станцію технічного обслуговування автобусів на загальну суму 667 198,50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 26 від 14.12. 2020 (вартість товару з ПДВ - 90 280,00 грн., сплачена в повному обсязі, дати оплат: 27.01.2021 - 40 280,00 грн. та 50 000,00 грн); № 27 від 14.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 112 405, 60 грн, сплачена частково 21.07.2021 на суму 50 000,00 грн., залишок заборгованості - 62 405, 60 грн.); № 28 від 17.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 103 462,80 грн., сплачена в повному обсязі, оплати: 19.05.2021 - 50 000,00 грн. та 53 462,80 грн.); № 29 від 17.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 150 179,90 грн, не оплачена в повному обсязі); № 30 від 28.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 113 180,20 грн, сплачена в повному обсязі, дати оплат: 27.05.2021 -50 000,00 грн. та 63 180,20 грн); № 31 від 28.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 17 718,20 грн., сплачена в повному обсязі, дата оплати: 17.05.2021 - 17 718,00 грн.); № 31 від 28.12.2020 (вартість товару з ПДВ - 79 972,00 грн., не сплачена в повному обсязі).
При цьому, за твердженням Позивача, КП «Київпастранс» здійснило лише часткову оплату за поставлений товар, у загальному розмірі 374 641,00 грн, у зв'язку із чим, у останнього станом на 14.09.2022 утворилась заборгованість у розмірі 292 557,50 грн.
Також, у зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 103 882,57 грн та 3% річних у розмірі 18 117,99 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору № 52.19-547 від 11.11.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Приписи вказаної статті кореспондуються з нормами статті 712 Цивільного кодексу України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 Господарського кодексу України). Аналогічні положення містяться в статті 526 Цивільного кодексу України.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, поставив Відповідачеві товар на загальну суму 667 198,50 грн, що підтверджується відповідними видатковими накладними, наданими Позивачем, проте Відповідач не оплатив поставлений Товар в повному обсязі.
Згідно п. 4.1 Договору розрахунок за поставлений Товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати підписання Покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію Товару.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Отже, враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що граничний строк оплати товару згідно з видатковими накладними, наданими до матеріалів справи Позивачем, станом на дату звернення Позивача до суду є таким що настав.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов'язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі Відповідачем виконано не було, що не було також спростовано Відповідачем й у поданому відзиві на позовну заяву.
Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Враховуючи викладене, оскільки Відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі в обумовлені договором строки, суд дійшов висновку, що Відповідачем було порушено умови договору, а тому вимоги Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості в розмірі 292 557,50 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, у зв'язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором в частині здійснення розрахунків, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 18 117,99 грн. та 103 882,57 грн. інфляційних втрат.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи надані Відповідачем у відзиві пояснення щодо вказаних нарахувань, судом встановлено, що надані Позивачем розрахунки містять арифметичну помилку, а стягненню з Відповідача, за перерахунком суду підлягають 3% річних у розмірі 17 986,93 грн та інфляційні втрати у розмірі 103 219,34 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м.Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код: 31725604) на користь Фізичної особи-підприємця Тининика Андрія Васильовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 292 557 грн 50 коп., 3% річних у розмірі 17 986 грн 93 коп., інфляційні втрати у розмірі 103 219 грн 34 коп. та 6 206 грн 46 коп. - витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 23.01.2023
Суддя Л.Г. Пукшин