номер провадження справи 15/133/22
12.12.2022 Справа № 908/2003/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А
до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
суть спору
05.10.2022 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», м. Київ до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», м. Запоріжжя про стягнення страхового відшкодування в розмірі 71 825,00 грн.
Крім того, позивачем заявлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2022, справу № 908/2003/22 передано на розгляд судді Горохову І.С.
Ухвалою суду від 11.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2003/22 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/133/22. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/2003/22.
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено невиконання відповідачем зобов'язань по виплаті страхового відшкодування за шкоду, завдану транспортному засобу, який спричинив ДТП. Оскільки позивач відповідно до Закону здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, просив стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 71 825,00 грн. Обґрунтовуючи позов посилається на статті 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 17.11.2022 клопотання Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», м. Запоріжжя про продовження строку для надання відзиву, задоволено частково.
Запропоновано відповідачу надати у строк до 01.12.2022, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.
Запропоновано позивачу у строк до 12.12.2022 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
02.12.2022 до суду надійшов відзив на позов в якому відповідач заперечив щодо позовних вимог з наступних підстав: беручи до уваги, що в Державній митній службі України відсутні відомості про перетин транспортного засобу RENAULT MAGNUM, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ACPASLAN, д.н.з. НОМЕР_2 митного кордону України вважає, що підстави для стягнення страхового відшкодування відсутні, оскільки якщо не має підтвердження про перетин кордону вказаним транспортним засобом, то такий транспортний засіб не може бути визнано транспортним засобом відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів». Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн вважає завищеними, оскільки в акті виконаних робіт є аналогічна справа до відповідача. Тож, підготовка до справи не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки дана справа є малозначною та розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При підготовці позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюється нормами ЦК України та Законом. Така послуга, як копіювання, звіряння, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. Вважає, обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу 1000,00 грн. У позові просить відмовити повністю.
09.12.2022 до суду надійшла відповідь на відзив в якій позивач зазначив, що твердження відповідача про те, що застрахований автомобіль з причепом не є транспортним засобом, оскільки відсутні відомості про переміщення через митний кордон України, не є предметом розгляду даної справи. Також підстави позову підтверджуються полісами страхування цивільно-правової відповідальності транспортних засобів. Також твердження відповідача спростовуються, схемою місця ДТП, протоколом про адміністративне правопорушення та постановою Овідопольського районного суду Одеської області у справі № 509/1101/22 щодо ОСОБА_1 , який керував транспортними засобами момент настання страхового випадку на території України.
23.22.2022 до суду надійшли заперечення на відповідь в яких відповідач зазначив, що беручи до уваги відповіді ДМСУ у ДТП від 01.02.2022 не міг приймати участь транспортний засіб RENAULT MAGNUM, д.н.з. НОМЕР_1 з причепом ACPASLAN, д.н.з. НОМЕР_2 , оскільки він не перетинав кордон України. Просить у позові відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 12.12.2022.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.
29.10.2021 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сокар Петролеум» укладено договір страхування майна № 10-0197-21-00386, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: комплекс АЗС з оздобленням та комунікаціями, в тому числі об'єкти благоустрою.
01.02.2022 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Renault Magnum», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , який був залишений ОСОБА_2 на стоянці не вживши всіх заходів щодо не допущення його самостійного руху, в наслідок чого автомобіль покотився та наїхав на перешкоду (будівлю).
Відповідно до схеми місця ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення та постанови Овідіопольського районного суду Одеської області від 25.04.2022 року по справі № 509/1101/22, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.
04.02.2022 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування з додаванням документів для здійснення виплати.
22.02.2022 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» па підставі Звіту № МН-1607 від 11.02.2022 складено страховий акт № МН-1607.
На підставі вищевказаних документів, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 74 425,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 24266 від 22.02.2022.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правові підставі (право власності, інше речове право, - договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, - використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, мас право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія CELTIKLER ULUSLARARSI NAKLIYAT транспортного засобу «Renault Magnum», державний реєстраційний № НОМЕР_1 станом на 01.02.2022 була застрахована у Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» згідно із полісом № 207965134.
Оскільки, відповідач є страховиком за вказаним полісом, то позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо».
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 31.1. ст. 31 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням дороги, дорожніх споруд та інших матеріальних цінностей, визначається на підставі звіту, акта чи висновку про оцінку, виконаного оцінювачем або експертом відповідно до законодавства.
Згідно із Звітом № МН-1607 від 11.02.2022 року, розмір матеріального збитку, завданого зовнішньому оздобленню фасаду нежитлової будівлі АЗС - санітарний блок (модуль) складає 78 425,00 грн без урахування ПДВ.
Згідно з полісом № 207965134 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 2600,00 грн та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 130 000,00 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування становить 71 825,00 грн (74 425,00 грн - 2 600,00 грн = 71 825,00 грн).
25.04.2022 позивач звернувся до відповідача з Заявою на виплату (страхового) відшкодування № 11/21193, та яка була отримана відповідачем 20.06.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Зазначена заява була залишена відповідачем без задоволення.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України № 1-2/2002 від 2 липня 2002 року положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Аналогічна позиція викладена в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 23/279 від 28 серпня 2012 року та в рішенні Верховного суду України (судова палата в господарських справах) № 3-165 гс 14/17/16 від 4 листопада 2014 року.
Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Таким чином, у Законі не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
Інших обмежень щодо порядку звернення із заявою про виплату страхового відшкодування норми Закону не містять.
У разі звернення із заявою безпосередньо до суду, страховик з цього моменту має діяти відповідно до статті 36 Закону, та не позбавлений можливості, у разі відсутності заперечень проти позову, його визнати та сплатити страхове відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого па одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону, загалом не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
Велика Палата Верховного Суду при цьому послалася на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16-ц, у якій зроблено висновок про необхідність стягнення страхового відшкодування незважаючи на те, що позивач не звертався до страховика із заявою про відшкодування шкоди і за таким відшкодуванням звернувся безпосередньо до суду в межах річного строку.
Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у справі № 465/4287/15 зазначила, що жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, та відсутність такого звернення не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування.
Враховуючи вище викладені обставини, надані докази та норми чинного законодавства України, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Заперечення відповідача на позов є безпідставними, оскільки транспортний засіб за участі якого було спричинено шкоду майну позивача застраховано в Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо» про що свідчить поліс № 207965134.
За інформацією щодо полісу № 207965134 зазначено, дата видачі полісу 01.02.2022 12:47:00, дата початку дії полісу 01.02.2022 12:52:00, дата закінчення дії полісу 28.02.2022 23:59:00. У страховому полісі № 207965134 страхувальника зазначено CELTIKLER ULUSLARARSI NAKLIYAT марка та модель транспортного засобу «Renault Magnum» номерний знак НОМЕР_1 .
Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 504804 дорожньо-транспортна пригода сталася 01.02.2022 о 13:00 год. Дорожньо-транспортна пригода та завдання шкоди відбулося саме за участю вказаного транспортного засобу, про що також зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення, постанові Овідіопільського районного суду Одеської області у справі № 509/1101/22. Керування транспортним засобом іншим водієм не впливає на настання страхового випадку та обов'язку відповідача здійснити виплату страхового відшкодування.
Враховуючи встановлені вище обставини, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", відповідно до положень якої, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 5000,00 грн, позивачем додано до матеріалів справи копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/2022-ВР від 14.01.2022, укладеного з Адвокатським бюро «Адвокатське бюро «Гедз», копію Акту виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 2-01/2022-ВР від 14.01.2022, копію платіжного доручення № 4462 від 26.09.2022 на загальну суму 25 000,00 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 10423/10 від 20.12.2021, копію довіреності № 0122-29 від 18.01.2022.
У акті виконаних робіт зазначено наступні дії: 1. Проведено консультацію з клієнтом щодо порядку та строків звернення до суду; 2. Вчинено підготовчі дії, а саме: з'ясовано чи є мали місце обставини (факти), про які вказує клієнт та якими доказами вони підтверджуються; з'ясовано чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; визначено правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин; проаналізовано та вивчено судову практику; 3. Підготовлено позовну заяву для подачі до суду, у зв'язку з проведено дії з: визначення підсудності; визначення складу учасників судового процесу; розрахунку ціни позову та розміру судових витрат; написання (складання) тексту позовної заяви; копіювання, завіряння, зшивання до позовної заяви, підготовки справи до відправки в суд.
Відповідач з приводу розміру витрат заперечив з тих підстав, що підготовка справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки дана справа є малозначною та розглядається судом у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами ЦК України та Законом. Така послуга як копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребували професійних навичок. Вважає обґрунтованим розміром витрат 1000,00 грн.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 165 ГПК України, у позовній заяві позивач надавав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, зазначаючи розмір на професійну правничу допомогу в сумі - 5000,00 грн.
З урахуванням наданих документів, змісту виконаних адвокатом робіт та наданих послуг під час розгляду даної справи, суд погоджується з позицією відповідача, що така послуга як копіювання, завірення, зшивання додатків до позовної заяви, підготовка справи до відправки не потребує професійних навичок адвоката та не входить до складу професійної правничої допомоги. Отже, обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу суд вважає 4600,00 грн, які підлягають присудженню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. І. Федорова 32-А, м. Київ, 03038, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 71 825,00 грн (сімдесят одну тисячу вісімсот двадцять п'ять гривень 00 коп.). Видати наказ.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», (пр. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (вул. І. Федорова 32-А, м. Київ, 03038, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 30859524) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4600,00 грн (чотири тисячі шістсот гривень 00 коп.), судовий збір в розмірі 2481,00 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 коп.) Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 23 січня 2023 року.
Суддя І. С. Горохов