номер провадження справи 17/159/22
19.12.2022 Справа № 908/2068/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/2068/22
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Лідер Трейд”, 49000, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 32, прим. 209, оф. 5
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Стрейт Груп”, 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, оф. 2.10
про стягнення 35 729,52 грн.
Без виклику представників сторін
14.10.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Лідер Трейд” (далі ТОВ “ТД “Лідер Трейд”) за вих. від 12.09.22 до товариства з обмеженою відповідальністю “Стрейт Груп” (надалі ТОВ “Стрейт Груп”) про стягнення заборгованості за договором перевезення автомобільним транспортом від 05.09.20 № СГ 070 у розмірі 35 729,52 грн., а саме: 27 027,13 грн. основного боргу, 4 980,89 грн. пені, 3 310,05 грн. індексу інфляції та 411,00 грн. 3 % річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/2068/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 19.10.22 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2068/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 19.12.22 включно.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні та суду не надано.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору перевезення №СГ 070 від 05.09.20 позивачем надано відповідачеві послуги з перевезення вантажу на загальну суму 27 027,13 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Відповідач своїх зобов'язань по договору щодо оплати наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, нараховано інфляційні втрати у сумі 3310,05 грн. та 3% річних у сумі 411,00 грн. Крім того, на підставі п. 5.8.4 договору нараховано 4 980,89 грн. пені. Також, окрім судового збору у розмірі 2481,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли.
З метою належного повідомлення відповідача про дату, місце та час розгляду справи № 908/2068/22 господарським судом на юридичну адресу відповідача в порядку ст.ст. 12, 120, 121, 174, 176, 234, 235, 247, 252 ГПК України направлявся екземпляр ухвали господарського суду Запорізької області від 19.12.22 про відкриття провадження у справі.
Про отримання відповідачем ухвали від 19.10.22 свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Відповідно до ч. 3 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов.
01.11.22 на адресу суду від відповідача надійшла заява від 26.10.22, в якій зазначено про те, що станом на 26.10.22 відповідачем не отримано копії позовної заяви з додатками, що позбавляє останнього як сторону спору на захист своїх прав та інтересів.
Листом від 15.11.22 суд повідомив відповідача про те, що при поданні позовної заяви за вих. від 12.09.22, ТОВ “ТД “Лідер Трейд” надало до матеріалів позовної заяви докази направлення відповідачу позовної заяви за вих. від 12.09.22 та доданих до неї документів, а саме накладна від 19.09.22 № 4912701836093 та опис вкладення до цінного листа від 19.09.22 на ім'я ТОВ “Стрейт Груп” за адресою: 69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, оф. 2.10. Також відповідачу повідомлено про його право, визначене ст. 42 ГПК України, на ознайомлення з матеріалами справи.
Станом на день винесення рішення у даній справі відповідач не скористався своїм правом на ознайомлення з матеріалами справи.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до ін. учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/2068/22 дозволяють суду розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 19.12.22 (відповідно до положень ч. 4 ст. 116 ГПК України).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.09.20 між ТОВ «Стрейт Груп» - замовник та ТОВ «Тороговий Дім Лідер Трейд» - перевізник укладено договір №СГ 070 перевезення автомобільним транспортом (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку, строки та на умовах, встановлених нормами чинного законодавства України та положеннями даного договору, перевізник приймає на себе зобов'язання надати замовнику послугу з перевезення (доставки) вантажу (зерно, олійні культури та продукти їх переробки, інші вантажі за домовленістю сторін) далі по тексту - вантаж, з подальшою передачею вантажу уповноваженій особі, далі за текстом - послуги, а замовник зобов'язується оплатити перевізнику вартість наданих послуг.
Відповідно до п. 2.1. договору, асортимент і кількість вантажу, вимоги до технічних характеристик транспортних засобів, що використовуються для надання послуг в рамках даного договору, обумовлюються сторонами у відповідних транспортних заявках (додаток №1 до договору), що з дати їх підписання та скріплення печатками сторін є невід'ємною складовою частиною даного договору.
Факт прийняття перевізником вантажу в рамках даного договору підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (п. 2.3. договору).
Факт належного надання послуг в рамках даного договору підтверджується відповідними актами прийому-передачі послуг, що оформлюються по кожній з виконаних транспортних заявок (п. 2.4. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору, вартість послуг по кожній транспортній заявці становить суму витрат і суму винагороди перевізника та встановлюється сторонами окремо по кожній з транспортних заявок, виходячи з розрахунку вартості перевезення однієї тони вантажу за узгодженим сторонами у такій транспортній заявці маршрутом. Відстані перевезення обраховуються відповідно до даних GPS-трекерів (за наявності).
В п. 4.3. договору сторони обумовили, що оплата послуг здійснюється замовником у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дати отримання замовником від перевізника підписаних сканованих копій відповідного акту прийому-передачі наданих послуг, відповідного рахунку-фактури, транспортної заявки та належним чином оформлених товарно-транспортних накладних на вимогу замовника, що підтверджують факт належного надання послуг за цим договором в розмірі 80% від суми винагороди та 20% від суми винагороди протягом 3-х банківських днів з дати реєстрації перевізником відповідної податкової накладної у ЄРПН та після отримання оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 договору (рахунок-фактура, товарно-транспортна та видаткова накладна, акт виконаних робіт, транспортна заявка, податкова накладна).
Відповідно до п. 9.1. договору, даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 1 календарного року з дати його підписання сторонами. У будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов'язань за цим договором.
У випадку, якщо жодна із сторін у строк, не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не повідомить іншу сторону у письмовій формі про закінчення терміну дії договору, термін дії даного договору вважається пролонгованим на той самий строк і на тих же умовах (п. 9.1.1. договору).
08.02.22 керівниками (директорами) ТОВ «Стрейт Груп» та ТОВ «Тороговий Дім Лідер Трейд» підписано транспортну заявку на перевезення вантажу (соя вагою 23,68 т) за маршрутом с. Новоукраїнка - с. Мирове, дата завантаження - 08.02.22 с. Новоукраїнка Кіровоградська обл., дата і місце доставки (розвантаження) вантажу - с. Мирове Дніпропетровська обл. - 10.02.22. Транспортний засіб ДАФ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 .
На виконання заявки від 08.02.22 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000152 від 10.02.22 по договору № СГ 070 від 05.09.20 на суму 12 639,20 грн. (без ПДВ) - 15 167,04 грн. з ПДВ в якому зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.
Позивачем для оплати виставлено рахунок-фактуру №СФ0000143 від 10.02.22 на суму 15 167,04 грн. з ПДВ.
Виконання перевезення вантажу за транспортною заявкою від 08.02.22 підтверджується товарно-транспортною накладною №3241 від 08.02.22.
Податкова накладна за операцією на суму 15 167,04 грн. №45 від 10.02.22 зареєстрована в ЄРПН 27.05.22.
09.02.22 сторонами підписано транспортну заявку на перевезення вантажу (жмих соєвий, вага 23,72 т) за маршрутом с. Високогірне (Запорізька обл.) - с. Волохів Яр (Харківська обл.), дата завантаження - 09.02.22, дата доставки - 10.02.22.
На виконання заявки від 09.02.22 сторонами підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000151 від 10.02.22 на суму 9 883,41 грн. (без ПДВ) - 11 860,09 грн. з ПДВ.
Позивачем для оплати виставлено рахунок-фактуру №СФ-0000141 від 10.02.22 на суму 11 860,09 грн. з ПДВ.
Податкова накладна за операцією на суму 11 860,09 грн. №44 від 10.02.22 зареєстрована в ЄРПН 27.05.22.
Відповідачем оплату наданих послуг з перевезення вантажу на суму 27 027,13 грн. не здійснено.
04.08.22 позивачем на адресу відповідача надіслано лист-вимогу за вих. №03/08-2 від 03.08.22 щодо оплати суми заборгованості.
Відповіді на лист не надано, заборгованість не погашена.
Несплата відповідачем заборгованості у сумі 27 027,13 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення суми заборгованості в примусовому порядку.
Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України у чинній редакції), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Частиною 1 ст. 909 ЦК України унормовано, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 916 ЦК України, за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідачем факт надання відповідних послуг з перевезення вантажу відповідно до транспортних заявок від 08.02.22 та 09.02.22 не спростовано, доказів ненадання таких послуг не надано як не надано і доказів повної оплати наданих послуг чи правомірності дій відповідача щодо такої не сплати.
Право подати відзив на позовну заяву відповідач не скористався.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 27 027,13 грн. суми основного боргу у цій справі за вказаним у тексті цього рішення договором. Відповідно, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 3310,05 грн. (на суму 22 522,61 грн. (80% оплати) за період з 23.02.22 по 12.09.22, на суму 4504,52 грн. (20% оплати) за період з 31.05.22 по 12.09.22) та 3% річних у сумі 411,00 грн. (на суму 22 522,61 грн. (80% оплати) за період з 23.02.22 по 12.09.22, на суму 4504,52 грн. (20% оплати) за період з 31.05.22 по 12.09.22), а також пеню у сумі 4 980,89 грн. (на суму 22 522,61 грн. (80% оплати) за період з 23.02.22 по 12.09.22, на суму 4504,52 грн. (20% оплати) за період з 31.05.22 по 12.09.22).
Факт прострочення відповідачем зобов'язання з оплати наданих послуг з перевезення у зазначений період матеріалами справи доведено.
При перевірці періодів нарахування зазначених сум судом встановлено, що позивачем помилково включено до періодів нарахування дату підписання актів приймання (10.02.22) та дату реєстрації податкових накладних (27.05.22). Натомість, у відповідності до приписів законодавства України строк оплати починається з наступного дня від дати надання послуг, поставки товарів, підписання актів тощо. Відповідно, у даному випадку, перебіг строку оплати починається з 11.02.22 та 30.05.22 (оскільки 28.05.22 вихідний день) та прострочення оплати має місце з 25.02.22 та 02.06.22 відповідно.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 статті 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.8.4 договору визначено, що у випадку порушення строків оплати наданих послуг, замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожний день прострочення від вартості неоплаченого перевезення.
При цьому, за умовами п. 7.1. договору СГ 070 від 05.09.20, кожна із сторін звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання було викликано обставинами непереборної сили, зокрема: військові дії, мобілізація, громадські заворушення, обмежувальні або заборонні дії (акти) уряду або місцевих органів державної влади та будь-які інші природні обставини, що знаходяться поза контролем сторін.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану”, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … (який триває станом на час прийняття процесуального рішення в цій справі по суті спору).
Рішенням Торгово-промислової палати України від 28.02.22 № 2024/02.0-7.1 на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” від 02.12.97 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України:
- засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року … відповідно до Указу Президента України від 24.02.22 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”;
- підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.22 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи ін. зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи ін. нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Враховуючи, що введення на території України з 24.02.22 воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, суд вважає можливим застосування в даному випадку положень п. 7.1. договору. Відтак, нарахування пені з 25.02.22 є безпідставним, а позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача з відповідача пені у сумі 4 980,89 грн. задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.
Судом враховано наступне.
Верховний Суд України у постанові від 12.04.17 у справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України зазначив, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 09.11.16 у справі № 3-1195гс16.
14.01.20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Здійснивши за допомогою бази даних «Законодавство» перевірку наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних збитків та періоди їх нарахування, судом встановлено, що стягненню підлягає 3% річних у сумі 408,36 грн. та інфляційні збитки у розмірі 3 310,05 грн. (при цьому, за перерахунком суду інфляційні збитки становлять 3 858,92 грн., тобто у більшому розмірі, ніж заявлено позивачем).
За викладених обставин позовні вимоги судом задовольняються частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно до задоволених вимог.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання юридичних послуг від 26.01.21 № 26/01-21, укладеного між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «ДЕМОС-ЮРИС»;
- Звіт (Акт виконаних робіт) №1/22 від 12.09.22 до договору про надання послуг в період з 01.08.22 по 12.09.22;
- копію рахунку-фактури №СФ-0000047 від 12.09.22 на суму 5 000,00 грн. «Юридичні послуги згід. дог.»;
- копію платіжного доручення № 3042 від 16.09.22 про сплату 5 000,00 грн., призначення платежу - «Сплата за юридичні послуги, зг. дог. №26/01-21 від 26.01.2021, без ПДВ».
Відповідно до п. 3.3. договору №26/01-21 від 26.01.21, абонентське обслуговування починається з дня здійснення укладення Договору юридичних послуг за цим договором та здійснюється безперервно протягом дії всього Договору.
3.4. Сума Договору складається з оплати послуг ЮРИДИЧНІЙ ФІРМІ за весь період дії Договору, яка сплачується згідно рахунків фактур, звітів тощо.
3.5. Оплата здійснюється на розрахунковий рахунок ЮРИДИЧНОЇ ФІРМИ до числа вказаного у рахунку-фактурі. Підставою для оплати є виставлений рахунок - фактура.
3.6. Замовник сплачує ЮРИДИЧНІЙ ФІРМІ додаткову винагороду у випадку виконання нею обов'язків не передбачених даним Договором та/або у випадку їх успішного виконання ЗАМОВНИК сплачує ЮРИДИЧНІЙ ФІРМІ додаткову винагороду на підставі окремо виставлених рахунків - фактур.
3.7. Щомісяця, в останній робочий день звітного місяця ЮРИДИЧНА ФІРМА надає ЗАМОВНИКУ Акти звірки наданих послуг за звітній місяць та їх вартість згідно з цим Договором. ЗАМОВНИК зобов'язаний підписати Акт приймання - передачі наданих послуг протягом 3-х робочих днів з моменту отримання чи в той же строк направити ЮРИДИЧНІЙ ФІРМІ мотивовану відмову у випадку, якщо зазначені в Акті послуги не відповідають фактично наданим ЮРИДИЧНОЮ ФІРМОЮ послуг згідно з умовами цього Договору та вимогам, установленим чинним законодавством в Україні.
3.8. За взаємною згодою Сторони можуть обумовити інші умови та форми оплати послуг ЮРИДИЧНОЇ ФІРМИ.
При цьому, суд звертає увагу позивача, що сторінка договору з розділом 2 та початком розділу 3 суду не надана.
Тобто, з наданих умов договору (з причин не залежних від суду) неможливо встановити порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), вартість наданих адвокатом послуг.
У звіті (акті виконаних робіт) №1/22 від 12.09.22 зазначено наступне:
«ТОВ «ЮФ «Демос-Юрис» (далі за текстом - Виконавець), звітує перед ТОВ «ТД «Лідер Трейд» (далі за текстом - Замовник) про види та кількість послуг, наданих в період з 01 серпня 2022 року по 12 вересня 2022 року:
Витрати на професійну правничу допомогу:
- Зустріч з клієнтом з метою з'ясування обставин справи - 1,0 - 500,00 - 500,00;
- Складання претензії, направлення відповідачу - 3,00 - 500,00 - 1500,00;
- Правовий аналіз наданих клієнтом документів - 2,0 - 500,00 - 1000,00;
- Складання позовної заяви, складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, підготовка додатків до позовної заяви - 4,0 - 500,00 - 2000,00;
- Загалом - 10,0 - 5000,00.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.20 у справі №910/4201/19 зазначено наступне:
«…5.10. Згідно з вимогами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
5.11. Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");
(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару;
5.12. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
5.13. У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18.
При цьому, колегія суддів зазначає, що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов'язаними з розглядом конкретної судової справи.
5.14. Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" .
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір…
…5.16. Відповідно до положень частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву…
…5.19. Згідно з вимогами частини 8 статті 129 ГПК України у разі неподання доказів понесення витрат на правову допомогу протягом встановленого законом строку, така заява залишається судом без розгляду…».
Як вже зазначалось вище в тексті цього рішення, з умов наданого суду договору (не в повному обсязі) про надання юридичних послуг №26/01-21 від 26.01.21 неможливо встановити розмір вартості послуг адвоката та/або порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру).
Як наслідок, вказана обставина позбавляє можливості суд пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру витрат на правничу допомогу (адвокатського гонорару).
Крім того, з наданих позивачем у справу звіту (акту виконаних робіт) від 12.09.22, рахунку-фактури та платіжного доручення неможливо встановити, що витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн. понесені саме у справі №908/2068/22.
Тобто, вказані витрати стосуються, наприклад:
- саме виключно складання позовної заяви у цій справі та підготовка додатків до неї (позовної заяви),
- і жодним чином а не стосується зустрічі з клієнтом з метою з'ясування обставин справи (???) щодо організації контролю за виконанням договорів (??? яких саме), слідкуванням за застосуванням передбачених законом та договором (???) санкцій по відношенню до контрагентів (???), що не виконують договірних зобов'язань (???).
За викладених обставин, питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, судом не розглядалось.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Стрейт Груп” (69041, м. Запоріжжя, бул. Вінтера, буд. 46, оф. 2.10, код ЄДРПОУ 43248311) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТД “Лідер Трейд” (49000, м. Дніпро, вул. Князя Ярослава Мудрого, буд. 32, прим. 209, оф. 5, код ЄДРПОУ 41300573) - 27 027 (двадцять сім тисяч двадцять сім) грн. 13 коп., інфляційні втрати у сумі 3 310 (три тисячі триста десять) грн. 05 коп., 3% річних у сумі 408 (чотириста вісім) грн. 36 коп., судовий збір у розмірі 2 128 (дві тисячі сто двадцять вісім) грн. 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 23.01.2023.
Суддя В.Л. Корсун