майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"12" січня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1173/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
секретар судового засідання: Русецька Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС"
про стягнення 958 956,14 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" 900314,09 грн. основної заборгованості, 3319,36 грн. 3% річних, 55322,69 грн. пені за договором поставки №02/02-22/П від 01.02.2022.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 14.12.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначив на 12.01.2023.
01.01.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 29.12.2022.
02.01.2023 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 27.12.2022, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 3319,36 грн. 3% річних та 55322,69 грн. пені.
10.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 09.01.2023.
Оскільки заява про зменшення позовних вимог подана позивачем до початку першого судового засідання і зменшення позову є правом позивача, яке не порушує будь-чиїх інтересів, тому в судовому засіданні від 12.01.2023 суд постановив ухвалу про вирішення спору в межах вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" 58642,05 грн., з яких: 3319,36 грн. 3% річних та 55322,69 грн. пені.
12.01.2023 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Виходячи з того, що явка сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд задовольнив клопотання позивача.
12.01.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання від 10.01.2023 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому засіданні.
В клопотанні вказано, що 10.01.2023р. було отримано заяву позивача про зменшення позовних вимог, однак позивач не надав відповіді на відзив, що позбавляє відповідача можливості надати заперечення в строк до 11.01.2023р.
Розглядаючи дане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи таке.
Положеннями ст.129 Конституції України та ст.2 ГПК України визначено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
В розумінні ст.202 ГПК України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що 01.01.2023р. відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти позовних вимог та доводи в їх спростування.
Відносно неможливості подання відповідачем заперечень на відповідь на відзив, необхідно вказати, що за ст.167 ГПК України у запереченні відповідач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань та аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.
Разом з тим, з відповіді на відзив, позивач послався на норми матеріального та процесуального права, які регламентують підстави притягнення до відповідальності особу в разі невиконання покладених на неї зобов'язань. Жодних нових доводів або заперечень, які б не потребували спростування, позивачем наведено не було.
Доводи позивача у відповіді на відзив зводяться до того, що підписуючи договір поставки №02/02-22/П від 01.02.2022р., в якому міститься умова про стягнення пені, відповідач мав усвідомлювати наслідки порушення зобов'язань за договором.
Водночас, суд враховує, що представництво в суді не обмежується участю лише одного представника.
Згідно з ч. 3 ст. 56 ГПК України, юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ч.1 ст.58 ГПК України).
Отже, наведене положення законодавства передбачає можливість здійснення процесуального представництва юридичною особою, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. При цьому, ГПК не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що сторонами в повному обсязі викладено їх вимоги та заперечення в позові та відзиві, подано всі необхідні докази для вирішення спору по суті, а тому враховуючи принципи диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та те, що учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, з метою забезпечення необхідного балансу між правами учасників справи щодо розгляду справи за їх участі та дотримання строків розгляду заяви, як складової доступу до правосуддя, суд дійшов, що клопотання відповідача про відкладення розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
В судовому засіданні 12.01.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №02/02-22/П від 01.02.2022 в частині оплати за поставлені позивачем вироби з металу та металопрокат, тому просить стягнути з відповідача 58642,05 грн., з яких: 3319,36 грн. 3% річних та 55322,69 грн. пені.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.12.2022 позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 55322,69 грн. вважає безпідставними. Вказав, що розрахунки відповідачем проведено невчасно, через ненадання позивачем необхідного пакету документів. Зазначив, що з розрахунку пені не вбачається, яка облікова ставка була застосована позивачем.
З аналогічних підстав відповідач заперечує стосовно позовних вимог в частині стягнення 3319,36 грн. 3% річних.
У відповіді на відзив від 09.01.2023 позивач зазначив, що у позовній заяві наведено обґрунтований розрахунок пені та 3% річних із зазначенням періоду нарахування, сум, на які здійснюється нарахування; розмір облікової ставки, який був застосований, відповідає умовам п.6.3 договору та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Вважає неоґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача із письмовою вимогою про сплату пені, оскільки досудове врегулювання спору не є обов'язковим та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині. Зазначив, що п.5.8 договору передбачено обов'язкове надання позивачем відповідачу рахунку-фактури та видаткової накладної, які відповідачу були надані; решту документів позивач мав надати за вимогою відповідача, яку останній не висував.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №02/02-22/П (а.с.5-8).
Відповідно до п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язався поставити та передати покупцю, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити на умовах, передбачених даним договором вироби з металу та металопрокат.
За умовами п.1.2 договору асортимент, номенклатура, загальна кількість та вартість товару, визначаються сторонами у специфікації (додатками до договору) або у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору, за умови їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін, які складаються на основі письмової або усної заявки покупця.
За умовами пунктів 3.3 - 3.5 договору, якщо сторони не домовилися про інше, покупець зобов'язаний здійснити оплату партії товару на умові 100% попередньої оплати. Сторони вправі домовитися про продаж партії товару на умовах оплати з відстроченням платежу.
Факт передачі партії товару без здійснення покупцем попередньої оплати за таку партію товару свідчить про повну та безумовну згоду сторін на продаж партії товару на умовах оплати із відстроченням платежу.
Сторони вправі домовитися про продаж партії товару на умовах часткової попередньої оплати партії товару та оплати решти (не оплаченої частини) партії товару з відстроченням платежу. Факт передачі партії товару із здійсненням покупцем часткової попередньої оплати за таку партію товару свідчить про певну та безумовну згоду сторін щодо оплати партії товару на умовах, передбачених даним пунктом. В усіх випадках, коли партію товару продано на інших умовах, ніж вказаних в п.3.3 даного договору, покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за таку партію товару протягом (не пізніше) 30 (тридцяти) календарних днів з моменту її отримання.
Згідно з п.5.8 договору до переданого товару постачальник додає наступні документи: оригінал рахунку-фактури; видаткову накладну; товарно-транспортну накладну (за вимогою покупця); сертифікат якості (за вимогою покупця).
Відповідно до п.6.3 договору покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату поставленого товару, шляхом сплати на письмову вимогу постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка буде встановлена на дату порушення, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу, і не звільняється від виконання зобов'язань.
На виконання умов договору поставки №№02/02-22/П від 01.02.2022 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 1378935,51 грн., що підтверджується видатковими накладними №3595 від 28.09.2022 на суму 560592,95 грн. (а.с.9), № 3623 від 30.09.2022 на суму 818342,56 грн. (а.с.10).
На момент розгляду справи відповідач вартість отриманого товару сплатив в повному обсязі, що підтверджується меморіальними ордерами №7440 від 29.09.2022 на суму 268621,42 грн., №9134 від 02.12.2022 на суму 200000,00 грн., платіжною інструкцією №8482 від 09.11.2022 на суму 10000,00 грн., меморіальним ордером № 9384 від 09.12.22 на суму 300000,00 грн., № 9456 від 13.12.22 на суму 200000,00 грн., № 27 від 16.12.22 на суму 400314,09 грн. (а.с.11-13, 47-49).
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару, позивач просить стягнути з відповідача 55322,69 грн. пені та 3319,36 грн. 3% річних.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З матеріалів справи вбачається, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки №02/02-22/П від 01.02.2022 (а.с. 5-8).
Частинами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема, сплату неустойки.
Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до статей 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що покупець відповідає за несвоєчасну проведену оплату поставленого товару, шляхом сплати на письмову вимогу постачальника пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка буде встановлена на дату порушення, від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення платежу, і не звільняється від виконання зобов'язань.
Перевіривши розрахунки пені та 3% річних (а.с.2 на звороті), суд встановив, що розрахунок здійснено в порядку визначенному чинним законодавством на умовами договору, виходячи з розміру облікової ставки НБУ, яка мала місце у період, протягом якого здійснено розрахунок, із врахування 30-денного строку для проведення розрахунків та частково здійснених підповідачем оплат.
Разом з тим, позивач невірно визначив початок періоду нарахування за видатковою накладною №3623 від 30.09.2022 на суму 818342,56 грн. з 31.10.2022, який був останнім днем для проведення розрахунку.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином, розрахунок пені та 3% річних необхідно здійснювати з 01.11.2022.
Здійснивши перерахунок пені та 3% річних із врахуванням виявлених помилок, та вихідних даних позивача, суд встановив, що обґрунтовано заявлена сума пені складає 54201,37 грн. та 3252,10 грн. 3% річних.
У стягненні 1121,32 грн. пені та 67,26 грн. 3% річних суд відмовляє, оскільки у цій частині позовні вимоги є безпідставними.
Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Враховуючи, незначний час прострочення, сплату відповідачем основної заборгованості за поставлений товар у повному обсязі, суд вважає за можливе з власної ініціативи зменшити розмір пені до 50% від обґрунтовано заявленої суми, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в сумі 27100,69 грн.
З огляду на викладене, суд відмовляє в стягнення 27100,68 грн. пені у зв'язку із зменшенням її розміру.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1, ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір сплачується в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" встановлено, що у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2481,00 грн.
Враховуючи, що позивачем зменшено розмір позовних вимог і суд вирішував спір в межах стягнення з відповідача 58642,05 грн., тому за розгляд цих вимог підлягав сплаті судовий збір в сумі 2481,00 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В процесі вирішення спору судом встановлено, що правомірно заявленими вимогами є вимоги про стягнення 57453,47 грн., з яких 3252,10 грн. - 3% річних та 54201,37 грн. пеня.
Виходячи з розміру правомірно заявлених позовних позовних вимог, до складу яких входить 27100,68 грн. пені, в задоволенні якої суд відмовив, оскільки дійшов висновку про її зменшення, судовий збір в сумі 2430,72 грн. покладається на відповідача, в сумі 50,28 грн. - на позивача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер-ВС" (10001, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Параджанова, буд. 93, код ЄДРПОУ 39268892)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (01042, м.Київ, вул. Академіка Філатова, буд. 10-А, офіс 2/51, код ЄДРПОУ 36863714):
- 27100,69 грн. пені;
- 3252,10 грн. 3% річних;
- 2430,72 грн. судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 23.01.23
Суддя Сікорська Н.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. з пов)
3 - відповідачу (рек. з пов.)