вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
23.01.2023м. ДніпроСправа № 904/3004/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І.
розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Фізичної особи-підприємця Рябченка Віталія Віталійовича, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 7 208,44 грн.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Рябченка Віталія Віталійовича 7208,44 грн, з яких: 6617,20 грн - основний борг, 205,94 грн - пеня, 214,52 грн - 7% штрафу, 116,86 грн - інфляційні втрати, 53,92 грн - 3% річних.
Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2481,00 грн позивач просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати спожитої ним теплової енергії за період з 01.01.2018 по 14.04.2021 за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 1307 від 15.10.2013.
Ухвалою суду від 16.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня вручення цієї ухвали.
Про відкриття провадження у справі та можливість подання заяв по суті справи відповідач повідомлявся відповідно до вимог статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За викладених обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд
Між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - теплопостачальна організація-продавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Рябченком Віталієм Віталійовичем (далі - споживач-покупець, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №1307 від 15.10.2013 (далі - договір).
За цим договором теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до пункту 2.1 договору теплова енергія постачається споживачу-покупцю в обсягах згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:
опалення та вентиляцію - в період опалювального періоду;
гаряче водопостачання - протягом року.
Згідно з підпунктом 4.2.5 пункту 4.2 договору теплопостачальна організація-продавець виписує рахунки споживачеві-покупцю для оплати спожитої ним теплової енергії у звітному періоді не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, а також направляє акти здачі-прийняття послуг, які підтверджують обсяг отриманої теплової енергії та які повинні бути повернуті в підписаному або не підписаному вигляді до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, а у разі їх відсутності - розрахунковим способом.
Згідно з пунктами 6.1, 6.2 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається-покупцем, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.
Пунктом 6.3 договору встановлено, що оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 днів до початку здійснення споживання. Решта 70 відсотків вартості планових обсягів споживання теплової енергії сплачується споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.
Відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить три роки. Строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій встановлено сторонами у три роки.
За змістом підпункту 7.2.8 пункту 7.2 договору відмова споживача-покупця від підписання акта не звільняє його від оплати.
Цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 14.10.2014 з урахуванням частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України (пункт 10.1 договору).
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін (пункт 10.3 договору).
У справі відсутні письмові заяви сторін про припинення договору, що свідчить про його чинність протягом спірного періоду.
Згідно з дислокацією до договору постачання позивачем теплової енергії за договором здійснюється на об'єкт відповідача - магазин "Дім + інтер'єр", розташований за адресою: вул. Мелешкіна, 17/41, площею 55,3 кв.м; навантаження на опалення - 0,0031 Гкал/год (а.с. 11).
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10475467 від 25.04.2006 вбачається, що Рябченко Віталій Віталійович на підставі договору дарування ВСТ № 376218 від 18.04.2006, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Іванової С.Я. та зареєстрованого в реєстрі за № 1048, є власником нежитлового приміщення, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна, буд. 17, приміщення 41 (а.с. 12, 16).
На виконання умов договору позивач у період із січня 2018 року по квітень 2021 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 21397,73 грн.
Відповідач свої зобов'язання з оплати спожитої протягом січня 2018 року - квітня 2021 року теплової енергії виконав частково в сумі 14780,53 грн, що вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку ціни позову за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2018 по 14.04.2021 (а.с. 5).
З урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат залишок несплачених коштів за спожиту теплову енергію становить 6617,20 грн за наступними двосторонніми актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) (далі - спірні акти):
№ 797 від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 1149,65 грн - в частині залишку заборгованості в сумі 480,94 грн (а.с. 22);
№ 1884 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 1437,06 грн (а.с. 22);
№ 2988 від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 1293,36 грн (а.с. 23);
№ 4043 від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 341,30 грн (а.с. 23);
№ 5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн (а.с. 24);
№ 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн (а.с. 24);
№ 4420 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 661,13 грн (а.с. 25).
Наявна заборгованість у сумі 6617,20 грн і стала причиною виникнення спору.
Предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з виконанням сторонами договірних зобов'язань щодо поставки й оплати теплової енергії.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 6.3 договору, враховуючи вимоги статей 253, 254 Цивільного кодексу України щодо початку й закінчення перебігу строків, відповідач повинен був здійснити оплату спожитої теплової енергії за спірними актами у наступні строки:
за актом № 797 від 31.01.2018 за січень 2018 року на суму 1149,65 грн (залишок заборгованості - 480,94 грн) - не пізніше 20.02.2018;
за актом № 1884 від 28.02.2018 за лютий 2018 року на суму 1437,06 грн - не пізніше 20.03.2018;
за актом № 2988 від 31.03.2018 за березень 2018 року на суму 1293,36 грн - не пізніше 20.04.2018;
за актом № 4043 від 30.04.2018 за квітень 2018 року на суму 341,30 грн - не пізніше 21.05.2018;
за актом № 5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн - не пізніше 21.12.2020;
за актом № 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн - не пізніше 22.02.2021;
за актом № 4420 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 661,13 грн - не пізніше 20.05.2021.
Отже, строк оплати є таким, що настав.
Згідно з положенням статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача вартості теплової енергії у сумі 6617,20 грн, підтверджені наявними у справі доказами та не спростовані відповідачем. Докази повної оплати відповідачем спожитої теплової енергії відсутні.
Відтак, позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 6617,20 грн є законними й обґрунтованими.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Заявлена позивачем до стягнення пеня в сумі 205,94 грн за порушення відповідачем строків оплати спожитої теплової енергії розрахована за загальний період з 21.12.2020 по 27.09.2021 із заборгованості за актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн, № 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн, №4420 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 661,13 грн, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.
Із змісту підпункту 7.2.7 пункту 7.2 договору вбачається, що сторонами не було визначено розміру та бази нарахування пені, а встановлено лише її граничну величину - не більше подвійної облікової ставки НБУ. В той же час норми закону, які регулюють спірні правовідносини, так само не визначають розміру штрафної санкції у вигляді пені, яка підлягає застосуванню за порушення відповідного грошового зобов'язання.
Тож, оскільки пеню може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом чи договором, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 205,94 грн є безпідставною.
Заявлений позивачем до стягнення штраф у загальній сумі 214,52 грн розрахований позивачем відповідно до підпункту 7.2.7 пункту 7.2 договору із заборгованості за актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) №5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн, № 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн, № 4420 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 661,13 грн.
За результатом перевірки розрахунку суми штрафу порушень не встановлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані нормами статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в сумі 116,86 грн за загальний період із січня по липень 2021 року та 3% річних у сумі 53,92 грн за загальний період із 21.12.2020 по 27.09.2021 розраховані із заборгованості за актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) № 5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн, № 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн, № 4420 від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 661,13 грн.
Перевіркою розрахунку інфляційних втрат правових підстав для їх зменшення судом не встановлено.
При перевірці розрахунку 3% річних судом встановлено, що позивачем помилково визначені початкові дати нарахування за наступними актами передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг): № 5777 від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 780,65 грн - 21.12.2020 замість 22.12.2020; № 909 від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 1622,76 грн - 22.02.2021 замість 23.02.2021.
Утім, за результатом перерахунку, зважаючи на межі позовних вимог, правові підстави для зменшення заявлених до стягнення 3% річних у сумі 53,92 грн відсутні.
Отже, законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальній сумі 7002,50 грн, з яких: 6617,20 грн - основний борг, 214,52 грн - 7% штрафу, 116,86 грн - інфляційні втрати, 53,92 грн - 3% річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального на відповідача покладається судовий збір у сумі 2410,12 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам (7002,50 х 2481,00 / 7208,44 = 2410,12).
Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 165, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Фізичної особи-підприємця Рябченка Віталія Віталійовича про стягнення 7208,44 грн, з яких: 6617,20 грн - основний борг, 205,94 грн - пеня, 214,52 грн - 7% штрафу, 116,86 грн - інфляційні втрати, 53,92 грн - 3% річних - задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рябченка Віталія Віталійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (ідентифікаційний код 00130850; місцезнаходження: 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1) основний борг у сумі 6617,20 грн, штраф у сумі 214,52 грн, інфляційні втрати в сумі 116,86 грн, 3% річних у сумі 53,92 грн, судовий збір у сумі 2410,12 грн.
У решті позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 23.01.2023.
Суддя І.І. Колісник