Номер провадження: 22-ц/813/652/23
Справа № 2-5969/10
Головуючий у першій інстанції Шенцева О.П.
Доповідач Гірняк Л. А.
19.01.2023 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії::
Головуючого - Гірняк Л.А.
суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,
За участю секретаря - Дерезюк В.В.
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна», -
встановив:
Короткий зміст подання
21.07.2020 приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з поданням в порядку статті 440 ЦПК України, в якому просить:
- вирішити питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель площею 0,074 га за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 181,2 кв.м;
- зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру.
Подання мотивує тим, що на його виконанні перебуває виконавчий лист № 2-5969/10, виданий Приморським районним судом м. Одеси 30 вересня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором № ML-501/186/2008 від 18 липня 2008 року у розмірі 1 088 351,57 грн. та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн. Для погашення заборгованості за виконавчим документом стягнення має бути звернуто на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 181,2 кв.м. та земельну ділянку для будівництва і обслуговування цього будинку площею 0,074 га, що належить боржнику на праві приватної власності на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії І-ОД № 081373, виданого Прилиманською сільською радою Овідіопольського району Одеської області 12 червня 2002 року. Вважає, що право власності на вказану земельну ділянку не зареєстровано за боржником ОСОБА_1 в установленому Законом порядку та земельна ділянка не має кадастрового номеру. У зв'язку з тим, що на земельну ділянку відсутній кадастровий номер і в даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного земельного кадастру відсутня реєстрація прав власності за ОСОБА_1 , приватний виконавець не може звернути стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок і земельну ділянку).
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Колечку Дмитру Миколайовичу відмовлено у задоволенні подання про вирішення питання щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено, що земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 081373, виданого йому Прилиманською сільською радою 12 червня 2002 року.
18 липня 2008 року між Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого являється публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-501/186/2008.
В забезпечення цього кредитного договору в той же день був укладений іпотечний договір про передання в іпотеку: будинку загальною площею 181,2 кв.м, житловою площею 76,5 кв.м, РПВН: 23150176, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 7591776 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В.) і земельної ділянки площею 0,074 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 7592074 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В.).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 червня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором № МL-501/186/2008 від 18 липня 2008 року в сумі 1088351 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 57 коп. та судові витрати в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) грн. 00 коп.
За договором купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 26 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-501/186/2008 від 18 липня 2008 року.
За договором про відступлення прав вимоги від 26 листопада 2010 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 за іпотечним договором, предметом якого є житловий будинок і земельна ділянка, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційні номера обтяження відповідно 7592121 та 7592191).
15 липня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович особисто наклав обтяження (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53132231 від 15.07.2020 12:41:23, реєстраційний номер запису про обтяження 37323264) на зазначену земельну ділянку як таку, що зареєстрована на праві приватної власності за боржником ОСОБА_1 .
На підставі цих фактів суд зробив висновок про те, що відсутність кадастрового номеру на земельну ділянку не стала перешкодою для державної реєстрації іпотеки і внесення обтяження в Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Також суд не прийняв в якості належного, допустимого та достатнього доказу копію інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якій відсутня інформація про право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, обґрунтувавши свій висновок тим, що Порядок ведення Реєстру прав власності на нерухоме майно був введений в дію наказом Міністерства юстиції № 7/5 від 28 січня 2003 року. Порядок ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України № 1141 від 26 жовтня 2011 року. Порядок ведення Державного земельного кадастру був введений в дію Постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17 жовтня 2012 року.
На підставі цих фактів суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення подання приватного виконавця на підставі ч.10 ст.440 ЦПК України.
Також суд встановив, що за боржником ОСОБА_1 не зареєстровано іншого нерухомого житлового майна, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , не перевищує загальну площу в 250 кв. м, використовується ним як місце постійного проживання.
На підставі цих фактів суд зробив висновок про неможливість звернення стягнення на житловий будинок і земельну ділянку як предмет іпотеки в силу прямої заборони, встановленої в підпункті 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» подало до суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить задовольнити апеляційну скаргу, скасувати цю ухвалу та задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д.М. в повному обсязі.
Свою скаргу апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції:
- невірно вважав, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 було зареєстровано у порядку, чинному на момент набуття ним такого права;
- помилково визнав довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (земельну ділянку) неналежним доказом, хоча вона підтверджувала, що право власності на спірне майно за боржником не зареєстровано;
- помилково застосував Закон України «Про мораторій на Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від' 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв'язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:
зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.
Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.
Згідно із ч. 2 ст.372ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини та оцінка апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наведених у цій постанові підстав.
Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ч.1 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, за змістом ст.ст.89, 263, 264, 265 ч.4 ЦПК України суд зобов'язаний надати мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, а також оцінити належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості в повній мірі.
З матеріалів справи вбачається, що 30 вересня 2013 року Приморський районний суд м. Одеси видав ПАТ «ОТП Банк» виконавчий лист № 2-5969/10 про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № ML-501/186/2008 від 18 липня 2008 року в сумі 1 088 351 (один мільйон вісімдесят вісім тисяч триста п'ятдесят одна) грн. 57 коп. та судові витрати в сумі 1 820 (одна тисяч вісімсот двадцять) грн. 00 коп. (а.с.108-109).
27 червня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-5969/10, виданого Приморським районним судом м. Одеси 30 вересня 2013 року (а.с.125-126).
Відмовляючи у задоволенні подання, суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 існувала та була перевірена державним реєстратором при укладені іпотечного договору про передання в іпотеку: будинку загальною площею 181,2 кв.м, житловою площею 76,5 кв.м, РПВН: 23150176, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 7591776 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В.) і земельної ділянки площею 0,074 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, адреса: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 7592074 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, внесений приватним нотаріусом Овідіопольського районного нотаріального округу Одеської області Горбань М.В.), а також при накладенні приватним виконавцем Колечко Д.М. обтяження (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 53132231 від 15.07.2020 12:41:23, реєстраційний номер запису про обтяження 37323264) на зазначену земельну ділянку як таку, що зареєстрована на праві приватної власності за боржником ОСОБА_1 .
Проте, судова колегія вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з огляду на наступне.
Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. встановлено, що боржник ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,074 га, що розташована на території Прилиманської сільської ради АДРЕСА_1 , що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю І-ОД № 01373, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1635 виданого Прилиманською сільською радою народних депутатів 12.06 2002 (а.с.110-111).
Згідно з ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла на день звернення приватного виконавця з поданням до суду, звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
У разі відсутності технічної документації на майно, у зв'язку з чим його неможливо підготувати до реалізації, виготовлення такої документації здійснюється за зверненням виконавця в установленому законодавством порядку за рахунок додаткового авансування стягувача. У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня одержання відповідного повідомлення виконавця не авансує витрати, пов'язані з підготовкою технічної документації на майно, виконавчий документ повертається стягувачу, за умови що відсутнє інше майно у боржника, на яке можливо звернути стягнення.
Станом на 21.07.2020, тобто на день звернення приватного виконавця з поданням до суду, питання державної реєстрації земельної ділянки було врегульовано Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 1952-ІV від 01.07.2014 (далі - Закон № 1952-ІV), п.1 ч.1 ст.2 якого передбачала, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1952-ІV, у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.
Згідно з пунктом 8 ч.1 ст.27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акту на право приватної власності на землю, державного акту на право власності на землю, державного акту на право власності на земельну ділянку або державного акту на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
Згідно з ч.1 ст.29 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.
Отже, за змістом цих норм законодавства набуття права власності на земельну ділянку має бути підтверджено шляхом внесення відповідних відомостей про неї до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
При цьому згідно з пунктом 3 ч.1 ст.2 Закону № 1952-ІV за загальним правилом заявником, який має право здійснити державну реєстрацію права власності є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав. При цьому державний, приватний виконавець здійснює державну реєстрацію обтяження - накладення/зняття арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону (п.3 ч.1 ст.10 Закону № 1952-ІV).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 215764183, сформованої приватним виконавцем Колечко Д.М. 10.07.2020, вбачається, що в ній відсутній запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на зазначену земельну ділянку, проте наявні записи про арешт цієї земельної ділянки (а.с.127-130).
Згідно з ч.10 ст.440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
За встановлених судом обставин судова колегія вважає, що подання приватного виконавця Колечка Д.В. обґрунтоване та підлягає задоволенню на підставі ч.10 ст.440 ЦПК України у зв'язку з відсутністю реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.1 ст.61 Закону № 1952-ІV реалізація майна, на яке звернуто стягнення, здійснювалася шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною. Порядок проведення електронних торгів визначався Міністерством юстиції України (ч.2 ст.61 Закону № 1952-ІV).
Відповідно до вимог цієї статті наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29.09.2016 був затверджений Порядок реалізації арештованого майна, пункт 10 розділу ІІІ «Підготовка до проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною» якого передбачав, що якщо реалізації підлягає земельна ділянка, в інформації про майно додатково зазначаються: місце розташування земельної ділянки; розмір земельної ділянки; правовий режим земельної ділянки; цільове призначення земельної ділянки; кадастровий номер земельної ділянки; обмеження на використання земельної ділянки (установлені на підставі містобудівних та санітарних норм і правил, включаючи архітектурно-планувальні, технічні, екологічні умови); наявність комунікацій.
Отже, наявність кадастрового номеру земельної ділянки є обов'язково умовою для забезпечення можливості звернення стягнення на предмет іпотеки на електронних торгах.
Згідно з ч.1 ст.267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні, а ухвала є судовим рішенням відповідно до п.1 ч.1 ст.258 ЦПК України.
За таких умов судова колегія вважає, що вимога приватного виконавця зазначити в судовому рішенні, що воно є підставою для звернення до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння вказаній земельній ділянці кадастрового номеру, є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки забезпечує реальне виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на земельну ділянку як предмет іпотеки.
Також судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що неможливо звернути стягнення на житловий будинок і земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , як предмет іпотеки в силу прямої заборони, встановленої в підпункті 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року, оскільки примусове звернення стягнення на таке майно обумовлено лише строком дії цього Закону.
Отже, враховуючи вимоги зазначеного Закону № 1304-VІІ, а також, що звернення стягнення на земельну ділянку відбувається одночасно зі зверненням стягнення на житловий будинок, що на ній розташований, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для встановлення відстрочки на звернення стягнення на належну боржнику ОСОБА_1 земельну ділянку до скасування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року в установленому законодавством порядку.
За встановлених судом обставин та враховуючи наведене, в силу п.п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст . ст. 258, 267, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 вересня 2020 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
Звернути стягнення на земельну ділянку площею 0,074 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку не зареєстровано в установленому законом порядку, що належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ОД № 081373, виданого йому Прилиманською сільською радою 12 червня 2002 року, та на якій розташований житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами загальною площею 181,2 кв.м.
Відстрочити звернення стягнення на зазначену земельну ділянку до скасування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року в установленому законодавством порядку.
Роз'яснити в порядку виконання цієї постанови, що ця постанова є підставою для звернення приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович до уповноважених органів Державного земельного кадастру для присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці площею 0,074 га для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 20/01/2023 року
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді- О.С. Комлева
С.М.Сегеда