23.01.23
33/812/20/23
Справа № 945/485/22 Головуючий у місцевому судді Войнарівський М.М.
Провадження № 33/812/20/23 Головуючий у апеляційному суді Темнікова В.І.
23 січня 2023 року Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Темнікової В.І.,
за участю: секретаря - Лівшенко О.С.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , його захисника Ващука В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року , якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в доход держави в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-
Згідно постанови судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року, 29.03.2022р. о 14 годині 00 хвилин на 129 км автодороги “Одеса-Мелітополь-Новоазовськ” біля с. Весняне Миколаївського району Миколаївської області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки “ВАЗ 21099”, номерний знак НОМЕР_2 у стані наркотичного сп'яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан наркотичного сп'яніння проводився в Миколаївському обласному наркотичному диспансері. Відповідно до Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 208 від 29.03.2022 року, ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди). Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік, а також стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі - 496,20 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року та закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі зазначає, що вказана постанова повинна бути скасована, оскільки її прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення серій ААБ № 088907 від 01.06.2022 р. зазначено, що водій ОСОБА_1 керував т/з ВАЗ 21099, д/н НОМЕР_2 , рухався в стані наркотичного сп'яніння. Огляд проводився, в установленому законом порядку, в медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується медичним висновком № 208 від 29.03.2022 р.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України 09.11.2015 р. за № 1452/735.
Згідно з п. 4. Розділу 1 вказаної Інструкції ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Проте в протоколі нічого не зазначено щодо виявлених ознак наркотичного сп'яніння.
В п. 12 розділу II вказаної інструкції зазначено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п. 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Проте, матеріали справи не містять доказів направлення ОСОБА_1 , оформленого поліцейським, до закладу охорони здоров'я.
В матеріалах справи міститься Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 208, складений о 15-00 год. 29.03.2022 р.
В розділі 5 цього Висновку не зазначено точний час коли він був направлений на огляд. В розділі 7 цього Висновку не зазначено точна година проведення цього огляду. Даний висновок з незрозумілих причин заповнений чорнилами різного кольору.
Крім того, у Висновку зазначено, що оглядався ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Між тим, в протоколі, який було також досліджено в суді мова йдеться про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розписці, яка міститься в матеріалах справи (а.с.4) також йдеться про ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до п. 20 розділу III вказаної Інструкції Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи у трьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Апелянт вказує, що Висновок йому не вручався і його підпису в розділі 11 самого Висновку про отримання чи ознайомлення з результатами не міститься.
Крім того, зазначає, що будь-яких інших доказів того, що він вживав наркотики і після цього керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння до протоколу не додано і судом не досліджувалося.
Також, звертає увагу суду на те, що ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під дією лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, надані до протоколу матеріали не містять жодного фіксування керування чи перебування ОСОБА_1 за кермом транспортного засобу.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення не є допустимим доказом у справі, адже підтверджень того, що він керував транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння суду надано не було.
Вважає, що долучені до протоколу про адміністративне правопорушення письмові докази не підтверджують факт керування транспортним засобом.
Наведене свідчить про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., що є підставою для скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що наркотичні препарати не вживав, автомобілем не керував, пройшов огляд на стан наркотичного сп'яніння та написав розписку під тиском працівника поліції, який погрожував, що у разі відмови від проходження огляду та написання розписки, ним буде вилучено автомобіль на потреби ЗСУ. Від отримання повісток не відмовлявся, про час і місце розгляду справи повідомлений не був, так як в протоколі та повістках зазначено неправильно його місце проживання, а саме АДРЕСА_2 , тоді як він проживає в АДРЕСА_1 . Більш того, в повістках невірно вказаний район, а саме Веселинівський замість ОСОБА_2 .
Заслухавши пояснення особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, та його захисника на підтримку апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного.
Згідно пункту 2.9 (а) Правил дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306 (далі - Правила), водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил).
Невиконання вказаних правил утворюють склад правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП.
Згідно частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Системний аналіз норм статті 130 КУпАП, відповідальність за якою поширюється на невизначене коло осіб та передбачає накладення стягнення у виді штрафу та обмеження у користуванні водійськими правами, дозволяє дійти до висновку, що за своєю суттю це є кримінальним порушенням /обвинуваченням.
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч. 2 ст. 6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (частини 1-3 ст. 7 КУпАП).
Згідно із ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оскаржена постанова судді наведеним положенням закону не відповідає.
Так, відповідно до частин 1, 2 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Вимоги до протоколу про адміністративне порушення, порядок його складання викладені у статтях 254, 256 КУпАП, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015року № 1376 (далі Інструкція № 1376), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ від 07 листопада 2015 № 1395 (далі Інструкція № 1395).
Так, статтею 254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
Аналогічні вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення викладені в Інструкції № 1376 та Інструкції № 1395.
З аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що складання такого протоколу в обов'язковому порядку відбувається на місці вчинення правопорушення, не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у присутності особи, яка притягається до відповідальності за адміністративне правопорушення, з роз'ясненням останній її прав, передбачених статтями 55,56,59,63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, наданням можливості надати свої пояснення, врученням копії протоколу.
Згідно частин 1-5 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Аналогічні вимоги містить Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі Порядок № 1103) та Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі Інструкція № 1452/735).
Пунктом 3 Порядку № 1103, пунктом 6 Інструкція № 1452/735 визначено, що огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно із пунктами 13, 14 Порядку № 1103 лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок складається в трьох примірниках: по одному - для поліцейського та водія транспортного засобу, а третій залишається в закладі охорони здоров'я.
Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку.
Пунктами 7, 15, 16, 20, 22 Інструкції № 1452/735 передбачено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акта медичного огляду. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи утрьох примірниках: перший примірник видається під підпис поліцейському, який доставив дану особу на огляд, другий видається оглянутій особі, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновки щодо результатів медичного огляду осіб на стан сп'яніння, складені з порушенням вимог цієї Інструкції, вважаються недійсними.
Однак докази, зібрані працівниками поліції та надані суду щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, протокол про адміністративні правопорушення серія ААБ № 088907, складений 01 червня 2022 року, та висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 208, складений 29 березня 2022 року, вказаним вимогам закону не відповідають.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серія ААБ № 088907 вбачається, що його складено працівником поліції 01 червня 2022 року о 10:10 год. в м. Миколаїв, вул. Очаківська, 164, про те, що 29 березня 2022 року о 14:00 годині на 129 км автодороги Одеса-Новоазовськ с. Весняне водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_2 , рухався в стані наркотичного сп'яніння. Огляд проводився в установленому законом порядку в медичному закладі у лікаря нарколога зі згоди водія. Стан наркотичного сп'яніння підтверджується медичним висновком №208 від 29.03.2022.
Отже, протокол серії ААБ № 088907 про вчинення 29 березня 2022 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, складений лише 01 червня 2022 року, тобто через два місяці після виявлення правопорушення, та без присутності особи, яка притягається до відповідальності, що не відповідає приписам статей 254, 256 КУпАП, якими визначено 24 години для складання протоколу та передбачено його складання у присутності особи, яка вчинила правопорушення, з роз'ясненням останній її прав і якими не передбачене складання такого протоколу у відсутність цієї особи. Даний протокол не містить підпису правопорушника, а також не містить запису про відмову ОСОБА_1 від підпису протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, в протоколі про адміністративне правопорушення неправильно зазначено місце проживання правопорушника. Так, замість АДРЕСА_3 .
Повідомлення про запрошення до підрозділу поліції на 19 травня 2022 року, на 23 травня 2022 року та 30 травня 2022 року на ім'я ОСОБА_1 для розгляду вчиненого адміністративного правопорушення суперечать положенням статей 221, 222 КУпАП, оскільки розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, підвідомчий судам, а не органам Національної поліції. Відомостей про направлення або вручення вказаних повідомлень ОСОБА_1 матеріали справи також не містять.
Більш того, відповідно до положень частини 1, 2 статті 259 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення не на місці вчинення правопорушення допускається лише в разі неможливості скласти його на місці події, зокрема, при вчиненні порушень правил користування засобами транспорту, правил щодо охорони порядку і безпеки руху порушника може бути доставлено уповноваженою на те особою в поліцію, якщо у нього немає документів, що посвідчують особу, і немає свідків, які б могли повідомити необхідні дані про нього.
Згідно матеріалів даної справи, особу ОСОБА_1 було встановлено на місці вчинення порушення, до поліції він не доставлявся, огляд лікарем був проведений того ж дня 29 березня 2022 року, отже будь-яких передбачених законом підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення у підрозділі поліції через тривалий час після встановлення обставин події правопорушення не було.
Встановлені апеляційним судом обставини свідчать про порушення працівниками поліції вимог статей 254, 256, 259 КУпАП щодо порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення від 01 червня 2022 року відносно ОСОБА_1 .
Таким чином, оскільки протокол про адміністративне правопорушення містить істотні недоліки, дані відображені в ньому, не можуть сприйматися судом як належні та допустимі докази обставин адміністративного правопорушення, оскільки викликають обґрунтовані сумніви, які, відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, тлумачяться на користь ОСОБА_1 .
Як убачається з висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 208, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного( канабіноїди) сп'яніння, він складений 29 березня 2022 року о 15 год. 00 хв. у КНП «Миколаївський обласний центр здоров'я» МОР лікарем ОСОБА_3 .
Між тим, матеріали справи не містять належних доказів того, що зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння був повідомлений ОСОБА_1 в присутності поліцейського, який його доставив. В вищезазначеному висновку щодо результатів медичного огляду відсутній підпис ОСОБА_1 , а також запис про те, що він від підпису відмовився.
Відсутні також докази, що вказаний висновок йому вручався, оскільки відсутня відмітка про такі дії або застереження про відмову ОСОБА_1 від отримання висновку, що суперечить положенням Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735.
В графі «висновок огляду» записи про результати огляду вчинені кульковою ручкою іншого кольору порівняно із іншими записами в Висновку, що свідчать про те, що запис вчинений не під час складення Висновку.
Розписка ОСОБА_1 про те, що 29 березня 2022 року він був доставлений до наркодиспансеру та був проведений огляд на стан наркотичного сп'яніння, аналіз якого показав результат вживання наркотичних речовин, а саме - коноплі, в якій також зазначено про вживання ним коноплі три тижні тому та про зобов'язання з'явитись напротязі 10 днів щоб забрати висновок з наркології, а якщо не з'явиться -притягнути його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП без його участі, не є належним та допустимим доказом підтвердження дотримання працівниками поліції визначеного законодавством порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння, передбаченого Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735.
Таке порушення передбаченої процедури медичного огляду позбавило ОСОБА_1 , зокрема, права на оскарження висновку про стан сп'яніння.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував факт вживання ним наркотичних речовин та пояснив, що розписку написав під тиском працівника поліції, який погрожував у разі відмови забрати автомобіль на потреби ЗСУ. Про те, що вживав наркотики 3 тижні тому також написав під моральним тиском працівника поліції.
Крім того, у Висновку зазначено, що оглядався ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , в той час як датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Сукупний аналіз зазначених обставин свідчать про порушення працівниками поліції визначеного законодавством порядку проведення огляду водія на стан сп'яніння, передбаченого Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735.
За такого є підстави вважати, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 208 від 29 березня 2022 року, згідно якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння, є недійсним через порушення вимог щодо його проведення та складання.
Також є слушними доводи апеляційної скарги щодо того, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я оформлене поліцейським, як того вимагає п. 12 розділу 11 Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735.
Погоджується апеляційний суд також з твердженням апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів керування транспортним засобом.
Як пояснив в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 він не перебував під час зупинки транспортного засобу за кермом автомобіля, так як за кермом була інша особа на ім'я ОСОБА_4 . Взагалі вони з ОСОБА_4 допомагали перегнати інший автомобіль на потреби ЗСУ власнику цього транспортного засобу ОСОБА_5 . Допомагаючи, вони їхали з другом ОСОБА_6 в автомобілі, який належить мамі ОСОБА_1 . На блокпосту був зупинений автомобіль, яким керував ОСОБА_7 , а вони зупинилися тому, що супроводжували цей автомобіль. Саме тому, що у ОСОБА_1 були документи на автомобіль, працівники поліції запропонували йому пройти огляд, а у разі відмови погрожувавли забрати автомобіль на потреби ЗСУ. Будучи впевненим, що він не вживав наркотики, та не бажаючи, щоб автомобіль вилучали, він погодився пройти огляд. При цьому наполягав на присутності свідків та адвоката, що поліцейським було проігноровано.
Дані пояснення ОСОБА_1 не спростовуються матеріалами справи. Справа судом першої інстанції розглянута без участі ОСОБА_1 . В повістках, які не були йому вручені, зазначалося неправильне місце його проживання, а саме АДРЕСА_2 замість АДРЕСА_1 .
Інші докази обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення в матеріалах справи відсутні.
Суд не має права за своєю ініціативою збирати додаткові докази винуватості особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 р. по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
З огляду на наведене, а також положення статті 62 Конституції України, висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є неправильними, оскільки в суді не доведено належними та допустимим доказами наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
У зв'язку із викладеним постанова судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі підлягає закриттю із підстав, передбачених п.1 ст.247 КУпАП, тобто у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суд -
Апеляційну скаргу особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Миколаївського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати.
Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду В.І.Темнікова