Дата документу 11.01.2023 Справа № 324/288/20
Єдиний унікальний № 324/288/20 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/557/23 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 199 КПК України
11 січня 2023 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2022 року, якою у відношенні
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Івано-Франківськ, громадянина України, маючого середньо-спеціальну освіту, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 січня 2023 року включно, -
Як вбачається з матеріалів справи, до Заводського районного суду м. Запоріжжя звернувся прокурор Гуляйпільського відділу Пологівської окружної прокуратури ОСОБА_7 з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування свого клопотання, прокурор вказував, що на розгляді Гуляйпільського районного суду Запорізької області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України. Ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 5 грудня 2019 року ОСОБА_6 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який ухвалами Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2021 року, 15 лютого 2022 року та листом Пологівської окружної прокуратури Запорізької області від 23 березня 2022 року був продовжений. Розпорядженням голови Верховного Суду від 10 березня 2022 року №4/0/9-22 підсудність справ Гуляйпільського районного суду Запорізької області визначено за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області. Ухвалами Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року та 11 серпня 2022 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Оскільки наразі існують ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та вони є реальними, прокурор просив продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2022 року було задоволено клопотання прокурора та продовжено застосування у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 січня 2023 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які враховувалися при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовженні на час розгляду зазначеного кримінального провадження у суді не відпали і не зменшились, оскільки ОСОБА_6 інкримінується вчинення ряду кримінальних правопорушень, які віднесені до категорії тяжких злочинів, а санкція ч. 1 ст. 263 КК України передбачає покарання від 3 до 7 років позбавлення волі, обвинувачений вже перебував у розшуку, на розгляді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває ще один обвинувальний акт відносно нього за ч. 1 ст. 263 КК України, останній офіційно не працевлаштований.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить змінити йому запобіжний захід на більш м'який, який не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування своєї скарги вказує, що клопотання про продовження строку тримання під вартою вручалось йому з порушенням ст.ст. 184, 199, 200 КПК України.
Зазначає, що ризики, які вказані в клопотанні прокурора, є недоведеними.
Крім того вказує, що прокурор немає жодних фактичних доказів, як б свідчили про його причетність до злочину.
Звертає увагу на те, що він має міцні соціальні зв'язки, родину, дружину, малолітню дитину та батька, яким потрібна допомога, має місце проживання, раніше не судимий.
Зауважує, що на даний час судові засідання по його справі не відбуваються, він знаходиться під вартою вже 3 роки.
У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Повідомлені належним чином прокурор та захисник обвинуваченого у судове засідання апеляційного суду не з'явились, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши доповідь судді, обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення судом питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
За положенням ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення тощо.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Порядок продовження строку тримання під вартою визначений ст. 199 КПК України.
Зокрема, частиною 3 статті 199 КПК України передбачено, що клопотання прокурора повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
На переконання колегії суддів, в даному випадку суд першої інстанції вищевказаних вимог закону дотримався, перевірив доводи прокурора про доцільність продовження строку тримання під вартою, правильно встановив як наявність певних ризиків, так і неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Так, враховуючи тяжкість інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких злочинів, суворість можливого покарання у виді позбавлення волі до 7 років, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винним, факт перебування на розгляді в Білгород - Дністровському міськрайонному суді Одеської області іншого кримінального провадження у відношенні нього за ч. 1 ст. 263 КК України, де він був оголошений у розшук (а.с. 12), продовжує й надалі існувати ризик переховування від суду.
При цьому, слід зазначити, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії».
Крім того, обвинувачений ОСОБА_6 не працює, суспільно-корисною працею не займається, не має постійного джерела доходу, характер та категорія інкримінованих злочинів, які мають корисливий мотив, вчинені проти власності, з метою викрадення чужого майна, свідчать про наявність вкрай високого ризику можливості вчинення інших аналогічних корисливих злочинів.
Встановлені ризики є надзвичайно високими, що в сукупності з тяжкістю можливого покарання, яке відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків, свідчать про недостатність застосування іншого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, адже більш м'який запобіжний захід, не здатні забезпечити виконання ОСОБА_6 процесуальних обов'язків, а також запобігти спробам переховуватись від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Крім того, даних про такий стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_6 , щоб унеможливлював застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційному суду не надано.
Доводи обвинуваченого з приводу порушення вимог ст.ст. 184, 199, 200 КПК України не конкретизовані, що позбавляє можливості апеляційний суд їх перевірити, між тим, як вбачається з матеріалів провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 брали участь у судовому засіданні 30 листопада 2022 року під час розгляду судом клопотання про продовження строку тримання під вартою, висловили свою позицію з приводу вказаного питання.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що відсутні жодні фактичні докази, які б свідчили про причетність обвинуваченого до злочину фактично зводяться до вирішення питань доведеності чи недоведеності вини останнього у вчиненні інкримінованих йому злочинів, які вирішуються судом першої інстанції при ухваленні вироку, і на даному етапі кримінального провадження ці питання не розглядаються.
При цьому, слід зазначити, що апеляційний суд на цій стадії розгляду здійснює тільки перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Посилання обвинуваченого на те, що він має дружину, малолітню дитину та батька, яким потрібна допомога, має місце проживання та раніше не судимий, на даний час не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли б у повному обсязі здатні мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, колегія суддів вважає, що соціальні і родинні зв'язки ОСОБА_6 не є настільки міцними та впливовими на його поведінку, щоб утримати його від продовження злочинної діяльності, запобігти ризику втечі та гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що обвинувачений ОСОБА_6 вже 3 роки перебуває під вартою, на ряду з характером висунутого йому обвинувачення, тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Всі інші доводи апеляційної скарги були досліджені судом при продовженні строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка, а жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегії суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 листопада 2022 року, якою у відношенні ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 січня 2023 року включно, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4