Справа № 297/1469/20
Закарпатський апеляційний суд
16.01.2023 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали провадження 11-кп/4806/62/21, за апеляційною скаргою прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2021.
Цією ухвалою відмовлено в задоволенні подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування покарання, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Берегово, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з освітою 08 (вісім) класів, неодруженого, непрацюючого, судимого: 27.02.2014 Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 02 (два) роки; 20.06.2014 Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 02 (два) роки, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України частково приєднано невідбуте покарання за попереднім вироком та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки 06 (шість) місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 02 (два) роки; ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 07.05.2015 скасовано іспитовий строк та направлено засудженого для відбуття покарання. Звільнений з місць позбавлення волі 04.07.2018 з невідбутим покаранням у виді позбавлення волі на строк 05 (п'ять) місяців 07 (сім) днів; 08.10.2020 засудженого Берегівським районним судом Закарпатської області за ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від призначеного покарання з іспитовим строком на 02 (два) роки, згідно до ст. 76 КК України зобов'язано повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання або роботи та періодично з'являтися для реєстрації до органу з питань пробації.
Начальник Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області звернувся в суд з поданням у якому просить скасувати звільнення від відбування покарання з випробуванням і направити засудженого ОСОБА_8 для відбування призначеного покарання згідно вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020. Подання мотивує тим, що ОСОБА_8 не виконує
-2-
покладені на нього обов'язки, зокрема не з'являється на реєстрацію в установлені дні, хоча з його пояснень вбачається, що поважних причин неявки у нього не було. Відносно засудженого ОСОБА_8 було застосовано застереження у вигляді письмового попередження, однак зазначене результату не дало, оскільки ОСОБА_8 і надалі не з'являється на реєстрацію в орган пробації.
Ухвала мотивована тим, що в ході судового засідання Берегівським РВ філії ДП «Центр пробації» належними доказами не доведено ухилення засудженого ОСОБА_8 від виконання покладених на нього обов'язків вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020, який 18.11.2020 надійшов на виконання до Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області, та не встановлено порушення обставин, які свідчать про умисне небажання засудженого ОСОБА_8 стати на шлях виправлення, а також даних про те, що засуджений вчинив новий злочин під час іспитового строку суду не надано. Крім того встановлено, що ОСОБА_8 порушив покладені на нього обов'язки вироком суду два рази, проте в обох випадках він з'явився на реєстрацію відразу або наступного дня. Представником органу пробації і доданими до подання матеріалами не підтверджено, що ОСОБА_8 скоїв дії, які свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. Також судом констатовано, що наявні матеріали переконливо і в достатній мірі не свідчать про небажання засудженого ОСОБА_8 стати на шлях виправлення, що і є необхідною та достатньою підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення засудженого для відбування призначеного покарання, а тому відсутні підстави для задоволення подання.
В апеляційній скарзі прокурор Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 просить ухвали суду від 27.01.2021 скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання начальника Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області щодо скасування звільнення від відбування покарання засудженому ОСОБА_8 та направлення його для відбування призначеного покарання за ч. 2, 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки. В обґрунтування апеляційних вимог прокурор вказує на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасування через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою порушення правил призначення покарання. Посилається на те, що суд першої інстанції не дав правильну оцінку поведінці засудженого ОСОБА_8 , яка свідчить про те, що останній без поважних причин ухилявся від виконання покладених на нього обов'язків в частині явки на реєстрацію до органу пробації. Вказані обставини свідчать про порушення ОСОБА_8 вимог ст. 75, 76 КК України щодо успішного проходження ним іспитового строку і доводять його небажання стати на шлях виправлення, що у відповідності до імперативних вимог ст. 78 КК України, ст. 166 КВК України, є підставою для направлення засудженого ОСОБА_8 для відбування покарання, призначеного вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, просив її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
-3-
Суд першої інстанції, розглядаючи подання начальника Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_8 для відбування призначеного покарання, зазначених норм кримінального процесуального закону дотримався в повній мірі.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 КК України у разі, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Частиною 1 статті 166 КВК України передбачено, що якщо засуджений не виконує обов'язки, встановлені цим Кодексом, Законом України «Про пробацію», а також покладені на нього судом, або систематично вчиняє правопорушення, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації вносить до суду подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання.
Подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
У разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Систематичним вчиненням правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправлення, є вчинення засудженим протягом іспитового строку трьох і більше таких правопорушень.
Письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, за відсутності об'єктивних обставин, що фактично позбавляють засудженого можливості їх виконувати і документально підтверджені.
У разі вчинення засудженим адміністративних правопорушень, що тягнуть за собою накладення адміністративних стягнень, із засудженим проводиться індивідуальна профілактична бесіда.
У разі відмови судом у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням повторне направлення до суду такого подання здійснюється після застосування до засудженого повторного письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
Частиною першою статті 34 КВК України встановлено, що поважними причинами неявки засудженого за викликом уповноваженого органу з питань пробації у призначений строк є несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і документально підтверджені.
-4-
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді подання, яке подав начальник Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_9 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням ОСОБА_8 , засудженого вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020, враховані вказані вище вимоги Кримінального та Кримінального виконавчого кодексів України, дотримані вимоги Кримінального процесуального кодексу України й ретельно перевірені його доводи, яким дана відповідна оцінка й постановлено законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Апеляційним судом встановлено, що вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020 ОСОБА_8 за ч. 2, 3 ст. 185 КК України із застосуванням положень ст. 70 цього Кодексу засуджений до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 02 (два) роки. Згідно до ст. 76 КК України ОСОБА_8 зобов'язано повідомляти орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися для реєстрації до органу з питань пробації.
З матеріалів особової справи ОСОБА_8 вбачається, що 14.12.2020 засуджений ОСОБА_8 був ознайомлений з вироком суду, роз'яснено йому права та обов'язки, покладені на нього вироком суду та відібрана підписка, анкета, із засудженим проведено профілактичну бесіду про недопущення скоєння ним в подальшому нового злочину.
Згідно листка реєстрації засуджений ОСОБА_8 21.12.2020 не з'явився до Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації», однак з'являвся 22.12.2020 та надав пояснення про те, що працював на тимчасових роботах, тому не зміг прибути на чергову реєстрацію, а 06.01.2021 прибувши до органу пробації, засуджений також надав пояснення про причини свого неприбуття на 04.01.2021.
Разом з тим, з матеріалів провадження вбачається, що дійсно 21.12.2020 та 04.01.2021 засуджений ОСОБА_8 не з'явився для реєстрації до органу пробації, однак це не є безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням, про що вірно у своїй ухвалі зазначив суд.
Детально проаналізувавши причини неявки ОСОБА_8 до органу пробації для реєстрації, відсутність даних про притягнення до кримінальної та адміністративної відповідальності під час іспитового строку, на думку апеляційного суду, ці причини не свідчать про наявність підстав для направлення засудженого у місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання.
Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що ухвала суду є незаконною, у зв'язку з невідповідністю викладених у ній висновків фактичним обставинам кримінального провадження, визнаються необґрунтованими і такі відхиляються.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що матеріалами провадження не встановлено, що засуджений ОСОБА_8 не став на шлях виправлення і не бажає виконувати покладені на нього судом обов'язки, про що свідчать й дані ним у судовому засіданні пояснення, у зв'язку з чим, викладені в поданні факти двох неявок ОСОБА_8 для реєстрації до органу з питань пробації самі по собі не можуть розцінюватися як небажання ОСОБА_8 стати на шлях виправлення.
Погоджуючись з указаним висновком суду першої інстанції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку наданим ОСОБА_8 поясненням про те, що умислу не виконувати покладені на нього обов'язки не мав, оскільки змушений був займатись тимчасовими підробітками та були наявні сімейні обставини.
-5-
Такі показання засудженого прокурор у судовому засіданні як суду першої, так і апеляційної інстанції не спростував, лише вказавши на їх неповажність.
З урахуванням вище наведеного, враховуючи встановлені фактичні обставини такої поведінки засудженого ОСОБА_8 , причини, що унеможливили з'явитися йому на реєстрацію у встановлені дні, його явки на реєстрацію одразу після виникнення об'єктивної можливості, а саме 22.12.2020 та 06.01.2021, на думку колегії суддів, не свідчать про небажання засудженого ОСОБА_8 стати на шлях виправлення та його ухилення від покладених на нього судом обов'язків, а тому не є достатніми підставами для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні подання органу пробації про скасування звільнення ОСОБА_8 та направлення для відбування призначеного покарання вірно врахував те, що дії засудженого ОСОБА_8 не свідчать про умисне невиконання ним обов'язків. При цьому суд першої інстанції зважив на те, що поведінка засудженого щодо подальших явок та пояснення причин неприбуття на реєстрацію, які за доведених життєвих обставин засудженого заслуговують на увагу у якості поважних та не створюють уявлення умисного ухилення від виконання ОСОБА_8 покладених обов'язків є підставою для відмови у задоволенні подання органу пробації.
До того ж, маючи відомості про причини неявок засудженого на реєстрацію, орган пробації міг їх об'єктивно оцінити та перевірити.
На переконання апеляційного суду, дві неявки засудженого ОСОБА_8 на реєстрації відбувалися в силу об'єктивних причин, а тому не є безумовними підставами для скасування звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
Наведені вище обставини не засвідчують свідомого, цілеспрямованого нехтування засудженим ОСОБА_8 покладеними судом обов'язками та його небажання ставати на шлях виправлення, оскільки неявки на реєстрації відбувалися в силу об'єктивних причин.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, з урахуванням того, що засуджений інших судимостей не має, злочинів під час іспитового строку не вчиняв та з урахуванням відсутності ознак злісного ухилення від відбування покарання, призначеного вироком суду, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
Доводи прокурора про порушення засудженим ОСОБА_8 покладених обов'язків, колегія суддів визнає непереконливими, оскільки встановлені обставини не підтверджують, що ОСОБА_8 мав на меті ухилятися від виконання покладених на нього обов'язків та не бажав стати на шлях виправлення.
Ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог ст. 372, 539 КПК України.
За таких умов, апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для задоволення апеляційної скарги прокурора та скасування ухвали суду першої інстанції.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, передбачених ст. 412 КПК України, які би тягнули за собою безумовне скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не допущено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги прокурора щодо незаконності ухвали суду апеляційний суд відхиляє, як такі, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
При прийнятті рішення колегія суддів враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що саме за клопотанням
-6-
учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого чи його захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з'ясування фактичних обставин справи; що прокурором не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду й будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу не заявлялось.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Берегівської місцевої прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Берегівського районного суду Закарпатської області від 27.01.2021, якою відмовлено у задоволенні подання начальника Берегівського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області про скасування щодо ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання за вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 08.10.2020, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
Судді