Справа № 304/1035/20
Закарпатський апеляційний суд
08.11.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисників - адвокатів: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційне провадження № 11-кп/4806/187/21 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_11 на ухвалений стосовно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бауски Латвійської Республіки, мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.03.2021.
Зазначеним вироком місцевого суду від 17.03.2021 ОСОБА_12 визнано винуватим та призначено покарання за ч.1 ст.115 КК України - вісім років позбавлення волі.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_12 до набрання вказаним вироком законної сили залишено без змін, але не довше як на шістдесят днів, тобто до 15 травня 2021 року включно. Ухвалою судді-доповідача Закарпатського апеляційного суду від 05.05.2021 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_12 до набрання вказаним вище вироком законної сили (т.3, а.с.195-197).
Початок строку відбування покарання ОСОБА_12 ухвалено обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України ухвалено зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 за цим вироком покарання строк його попереднього ув'язнення у межах цього кримінального провадження з 06.05.2020, виходячи з того, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, до набрання вироком законної сили.
Цивільний позов ОСОБА_13 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_8 триста тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_8 задоволено частково, однак стягнуто з нього на користь іншого позивача у даній кримінальній справі, а саме ОСОБА_13 , повторно, триста тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено долю речових доказів:
- вирізку з простирадла на ліжку зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров; два змиви на стерильній марлевій серветці речовини бурого кольору, схожої на кров, з каркасу ліжка та з підлоги під ліжком; предмет, схожий на ніж, довжиною близько 30 см, зі слідами речовини бурого кольору на руків'ї та лезі; шкіряний чохол до ножа; три змиви з салону автомобіля «Land Rover Freelander», номерний знак НОМЕР_1 ; матерчату футболку зеленого кольору та матерчаті спортивні штани чорного кольору, на яких наявні плями речовини бурого кольору, схожі на кров, які зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів Перечинського відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ухвалено знищити;
- автомобіль «Land Rover Freelander», номерний знак НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на вказаний автомобіль, видане на ім'я ОСОБА_15 , мешканця АДРЕСА_3 ухвалено повернути законному володільцю ОСОБА_16 .
Процесуальні витрати за проведення молекулярно-генетичної експертизи № СЕ/109/12/2-222МГ/20 від 05.08.2020 в розмірі чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 18 копійок та молекулярно-генетичної експертизи № СЕ/109/12/2-223МГ/20 від 05.08.2020 в розмірі шістнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять гривень 99 копійок стягнуто з ОСОБА_12 на користь держави.
Заходи забезпечення кримінального провадження, застосовані ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 08.05.2020 у виді арешту майна скасовано.
Згідно вироку Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.03.2021 ОСОБА_12 визнаний винуватим в наступному.
06.05.2020, біля 13 год. 16 хв., в АДРЕСА_4 , ОСОБА_12 на ґрунті тривалих неприязних відносин, з метою вбивства іншої людини зайшов до кухонної кімнати будинку свого тестя потерпілого ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де, стоячи обличчям до потерпілого, який сидів на ліжку, зокрема, передньою поверхнею грудної клітки повернутий до обвинуваченого, тримаючи в правій руці ніж, який приніс із собою, наніс ним потерпілому ОСОБА_18 один удар в область передньої поверхні грудної клітки зліва, чим спричинив йому сліпе проникаюче колото-різане поранення передньої поверхні грудної клітки зліва з пошкодженням верхньої долі лівої легені, серцевої сумки, лівого передсердя, що супроводжувалося гострою крововтратою, ускладнилося шоком, обумовило зупинку серцевої діяльності та дихання, припинення функцій центральної нервової системи, які за ознакою небезпеки для життя відповідно до п. 2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 № 6 кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження, що в кінцевому результаті призвели до смерті ОСОБА_18 і знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням його смерті.
Внаслідок отримання вказаних тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_18 помер на місці.
Своїми діями ОСОБА_12 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_12 просить вирок Перечинського районного суду від 17.03.2021 стосовно нього змінити в частині призначення йому покарання, яке призначити йому із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі строком на п?ять років з таких підстав.
Суд першої інстанції, на думку ОСОБА_12 , призначив йому занадто суворе покарання, оскільки цей обвинувачений не мав умислу вбивати потерпілого, однак суд не врахував в повній мірі причини, умови і мотиви вчинення ОСОБА_12 вказаного вище кримінального правопорушення, а також обставини, що пом'якшують покарання: активне сприяння обвинуваченого розкриттю злочину - після вчинення злочину він не намагався втекти, сховатися чи сховати знаряддя злочину (ніж), а навпаки добровільно поїхав здаватися в поліцію, повідомивши там про завдання тестю ножового поранення, а на запитання ОСОБА_19 про знаряддя злочину (ніж) вказав його місцезнаходження в автомобілі.
Подані захисником обвинуваченого ОСОБА_12 - адвокатом ОСОБА_20 зміни до апеляційної скарги ОСОБА_12 (т.3, а.с. 208-216) не прийнято до розгляду апеляційним судом з урахуванням положення ч.3 ст.403 КПК України, згідно якого змінити та/або доповнити апеляційну скаргу має право лише особа, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_21 просить апеляційний суд скасувати вирок Перечинського районного суду щодо ОСОБА_12 від 17.03.2021 в частині призначеного обвинуваченому покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_12 визнати винним за ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на десять років; в решті оскаржений прокурором вирок - залишити без змін з таких підстав.
В даному випадку існують обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_12 , передбачені п. 6,13 ч.1 ст.67 КК України: вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини, в даному випадку двох малолітніх дітей, особою, що перебуває у стані алкогольного сп?яніння.
Всупереч цьому суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_12 покарання, не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відноситься до категорії особливо тяжкого злочину, також особу обвинуваченого, проігнорував відомості, зазначені у обвинувальному акті та промову прокурора у судових дебатах щодо наявності обставин, що обтяжують покарання, не врахувавши їх.
Слід взяти до уваги ці обставини в їх сукупності, а також дані про особу обвинуваченого, його вік та стан здоров'я, невизнання ним своєї вини, наслідки злочину, відсутність «пом?якшуючих обставин» та відшкодування завданої шкоди потерпілим.
Призначене судом обвинуваченому ОСОБА_12 покарання у виді позбавлення волі строком на вісім років не є необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових злочинів як ним самим, так і іншими особами.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого та його захисників ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які частково підтримали зазначену вище апеляційну скаргу обвинуваченого та просили скасувати вирок щодо ОСОБА_12 та призначити новий розгляд даної справи в тому ж місцевому суді з підстав істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону, проти апеляції прокурора заперечили повністю, прокурора ОСОБА_5 , яка повністю підтримала зазначену вище апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_21 та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, а у задоволенні апеляційної скарги обвинуваченого у даній справі відмовити, як у безпідставній, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, перевіривши матеріали даної справи та обговоривши доводи сторін, апеляційний суд визнає, що наведені вище апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно з вимогами ч.1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_12 за ч.1 ст.115 КК України є вірною.
Доводи в апеляційних скаргах обвинуваченого та прокурора про незаконність оскарженого у даній справі вироку щодо ОСОБА_12 через невідповідність призначеного останньому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення та його особі, яке, на думку сторін за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість, на думку ОСОБА_12 , через суворість, на думку прокурора Василя БЕРНАРА є безпідставними, а їхні апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню.
Те саме стосується й доводів сторони захисту під час апеляційного розгляду даної справи про допущення місцевим судом істотних порушень кримінального процесуального закону під час розгляду даної справи в частині, зокрема, вивчення судом доказів у даній справі та надання їм відповідної оцінки. Таких порушень апеляційним судом також не встановлено.
Допущення судом першої інстанції істотного порушення кримінального процесуального закону під час розгляду даної справи та ухвалення оскаржуваного у ній вироку щодо ОСОБА_12 не підтверджуються наявними у даній справі доказами.
Розглядаючи дану справу, суд першої інстанції в повній мірі врахував усі її обставини в їх сукупності, зокрема характер та тяжкість вчиненого ОСОБА_12 злочину за наведених вище обставин, фактичні обставини справи, тяжкість заподіяних злочином наслідків - позбавлення життя потерпілого ОСОБА_18 , спосіб вчинення злочину і його мотив, форму вини, обстановку вчинення злочину, особу обвинуваченого, який раніше не судимий (т.3, а.с.33), позицію потерпілих і вирішив за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.1 ст.115 КК України, оскільки таке, як визнав місцевий суд, є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами. Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_12 злочину та були б передумовою для застосування ст.ст. 69,75 КК України, не встановлено.
Враховано також дані про особу обвинуваченого: позитивну характеристику ОСОБА_12 як за місцем його проживання, так і за місцем його реєстрації (т.3, а.с. 34,37); довідку про склад сім?ї - на утриманні має малолітню дитину, одружений (т.3, а.с.35).
З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_12 покарання судом першої інстанції є справедливим, достатнім, судом враховано усі обставини справи в їх сукупності.
Твердження апелянтів з обох сторін про порушення судом першої інстанції вимог ст.65 КК України також є безпідставними.
Як відображено вище, місцевий суд задовольнив частково цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_12 , стягнувши з відповідача у кримінальній справі триста тисяч гривень на відшкодування моральної шкоди, однак на користь іншого позивача, ОСОБА_13 , повторно.
Дане питання може бути вирішено судом, який прийняв судове рішення відповідно до статті 379 КПК України за власною ініціативою або за заявою учасника кримінального провадження чи іншої заінтересованої особи, якщо допущено в судовому рішенні цього суду відповідні описки, на що уваги апеляційного суду апелянтами не звернуто.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,407,418,419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та прокурора ОСОБА_11 залишити без задоволення, а ухвалений щодо ОСОБА_8 вирок Перечинського районного суду Закарпатської області від 17.03.2021 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а учасниками, які не були при цьому присутні/обвинуваченим, що перебуває під вартою - в той самий строк з моменту отримання ними копії даної ухвали.
Судді: