Справа № 127/15951/22
Провадження № 22-ц/801/218/2023
Категорія: 42
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Денишенко Т. О.
18 січня 2023 рокуСправа № 127/15951/22м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
судді-доповідача Денишенко Т.О.,
суддів Голоти Л.О., Рибчинського В.П.,
за участі секретаря судового засідання Михайленко А. В., представників особи, яка подала апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 адвокатів Хейніса О. Г., Рябова Д. С., розглянувши за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного
банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напису таким, що не
підлягає виконанню,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 , його представ-ника адвоката Хейніса Олександра Григоровича на рішення Вінницького місь-кого суду Вінницької області від 02 грудня 2022 року, ухвалене у приміщенні суду у м. Вінниці за головування судді Ан О. В., повний текст якого складений 02 грудня 2022 року,
26 липня 2022 року ОСОБА_1 звернувся у Вінницький міський суд Вінницької області з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» ( далі - АТ КБ «Приватбанк» ), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - при-ватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Позов мотивований наступними обставинами. Вчиненим 10 вересня 2015 року виконавчим написом приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріаль-ного округу Бондар І. М., зареєстрованим у реєстрі за № 4902, на користь АТ КБ «ПриватБанк» із ОСОБА_1 стягнута заборгованість за кредитним дого-вором від 03 жовтня 2007 року № VIW3FN08270059 за період із 03 жовтня 2007 року по 02 вересня 2015 року у розмірі 25286,81 доларів США, що за курсом НБУ станом на 02 вересня 2015 року становило 551236,78 гривень. Ця забор-гованість складалася із: 14406,53 доларів США залишку заборгованості по кре-диту, 9437,44 доларів США - пені, 250,00 доларів - штраф у фіксованій частині, 1193,84 долари США - штраф у відсотках від суми заборгованості, 1700,00 гри-вень - плата за вчинення напису. 20 серпня 2019 року старшим державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби міста Вінни-ці Головного територіального управління юстиції у м. Вінниці, нині Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) Каче-ровською А. О. відкрите виконавче провадження № 59725989 з примусового виконання виконавчого напису. 30 листопада 2020 року державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату боржника. З цього часу ОСОБА_1 стало відомо про порушення його прав, через що строк позовної давності для звернення у суд із цим позовом не пропущений.
ОСОБА_1 вважає, що оспорюваний виконавчий напис має бути визна-ний таким, що не підлягає виконанню, оскільки розмір стягнутої заборгованості не є безспірним. За оспорюваним виконавчим написом із боржника стягнута за-боргованість за період з 03 жовтня 2007 року по 02 вересня 2015 року, тобто без урахування минування строку позовної давності, стягнуті штрафні санкції, які є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне й те саме порушення. Позивач просив суд його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, ви-знати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 4902, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М., про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 552936,78 гривень, стягнути з банку на користь ОСОБА_1 992,40 гривні судового збору за подання в суд позовної заяви та 30000,00 гривень судових витрат на правничу допомогу.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим 02 грудня 2022 року рішенням суду першої інстанції, позивач, його представник оскаржують його в апеляційному порядку, просять дане рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі. Скаржники вважають оскаржуване рішення суду неза-конним, ухваленим за неповного встановлення обставин, які мають значення для справи, посилаються на спірність заборгованості позивача перед банком, стягнення її поза трирічним строком позовної давності, у тому числі штрафних санкцій, які є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне й те ж порушення. Щодо недотримання нотаріусом строку позовної давності, то у скарзі зазначено, що заборгованість за виконавчим написом стягнута за період із 03 жовтня 2007 року по 02 вересня 2015 року, але з огляду на трирічний строк позовної давності та дату вчинення 10 вересня 2015 року виконавчого на-пису, мала б стягуватися з 10 вересня 2012 року.
У день розгляду справи 18 січня 2023 року до апеляційного суду в елек-тронній формі надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника, де викладене клопотання про визнання пропуску проце-суального строку на подання відзиву на скаргу з поважних причин і поновлення цього строку. Це клопотання обгрунтоване перебоями електропостачання, регу-лярними сигналами повітряної тривоги, спричиненими збройною агресією ро-сійської федерації.
Колегія суддів апеляційного суду, ураховуючи мотиви клопотання відпо-відача та думку представників позивача, які не заперечують щодо поновлення строку на подання відзиву на апеляційну скаргу та залучення його до матеріалів справи, ухвалила задоволити заявлене клопотання та поновити процесуальний строк відповідачу на подання відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що заперечує можливість задо-волення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване судове рішення від 02 гру-дня 2022 року правильне і законне, ухвалене з додержанням норм матеріаль-ного і процесуального права. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив із недоведеності заявлених вимог, ураховуючи, що позивач не скористався своїми процесуальними правами належним чином, не реалізував їх у повній мірі. Банк не мав можливості надати суду пакет доку-ментів, на підставі яких був вчинений виконавчий напис, через списання цих документів за 2015 рік та їх знищення шляхом спалення. Позов дійсно є недо-веденим, ОСОБА_1 не спростував належними і допустимими доказами від-сутність у банку права на стягнення заборгованості за кредитним договором, що мала місце у позивача, завдяки вчиненню нотаріусом оспорюваного вико-навчого напису. Аргументи скарги не спростовують правильні висновки суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції; вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду першої інстанції щодо обставин справи.
АТ КБ «ПриватБанк» зауважує, що у ході розгляду справи судом першої інстанції на підставі приписів частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України ним заявлялося клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомо-ги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Це клопотання долучене до відзиву на позов окремим додатком. Скаржник не обгрунтував попередній ( орієнтовний ) розрахунок суми судових витрат у суді апеляційної інстанції, тому банк заперечує щодо компенсації позивачу витрат на правничу допомогу.
АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 02 грудня 2022 року - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 18 січня 2023 року з'явилися лише представники позивача адвокати Хейніс О. Г. та Рябов Д. С. Решта учасників справи у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомляли. Беручи до уваги, що сторони у справі належним чином, завчасно повідомлені про місце, день та час розгляду справи, про що у матеріалах справи мітяться належні докази, ураховуючи, що представники ОСОБА_1 вважають можли-вим перегляд справи без участі їхнього довірителя та представника відповідача, колегія суддів у відповідності до норм статті 372 ЦПК України ухвалила провести розгляд справи у відсутності тих учасників справи, котрі не з'явилися у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення по апеляційній скарзі адвокатів Хейніса О. Г. та Рябова Д. С., дослідивши матеріали справи, про-аналізувавши у сукупності наявні у ній докази, перевіривши законність, обгрун-тованість оскаржуваного судового рішення у межах доводів та вимог апеля-ційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 та його адвоката Хейніса О. Г. підлягає задоволенню.
Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рі-шення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підста-ву своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.
У справі мають місце наступні фактичні обставини, які не оспорюються її сторонами.
10 вересня 2015 року приватний нотаріус Дніпровського міського нота-ріального округу Бондар І. М. вчинила зареєстрований у реєстрі за № 4902 ви-конавчий напис, яким запропонувала задовольнити вимоги АТ КБ «Приват-Банк» та стягнути із ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за сім років десять місяців тридцять днів, а саме за період з 03 жовтня 2007 року по 02 ве-ресня 2015 року, у розмірі 552936,78 гривень, що складається із залишку забор-гованості за кредитом у сумі 14406,53 доларів США, пені - 9437,44 доларів США, штрафу у фіксованій частині - 250,00 доларів США, штрафу у відсотку від суми заборгованості у розмірі 1193,84 долари США, що усього становить 25287,81 доларів США, а за курсом НБУ станом на 02 вересня 2015 року - 551236,78 гривень. Пов'язані із вчиненням виконавчого напису витрати склали 1700,00 гривень. Постановою від 20 серпня 2019 року за вказаним виконавчим написом відкрите виконавче провадження; 30 листопада 2020 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 .
На виконання вимог ухвали суду першої інстанції від 29 липня 2022 року про відкриття провадження у справі та витребування доказів АТ КБ «Приват-Банк» та приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М. надіслали суду копію акту від 13 січня 2020 року про вилучення для знищення за 2015 рік документів, не внесених до Національного архівного фонду, серед яких містилися копії виконавчих написів та документи, на підставі яких вони вчинені. Довідкою ФОП ОСОБА_3 підтверджено отримання від приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріаль-ного округу Бондар І. М. 615 кг відходів макулатури, яка була подрібнена та запресована у присутності працівника нотаріуса.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги надану йому АТ КБ «Приват-Банк» копію кредитного договору, адже через неналежну якість документу з нього неможливо установити обставини, що мають значення для справи, а відтак і додаткову угоду із графіком однозначно трактувати неможливо, оскільки вона повністю пов'язана із умовами кредитним договором.
Керуючись нормами частин першої-третьої, п'ятої та шостої статті 203, статті 204, частин першої та другої статті 215 ЦК України, статей 12, 81 ЦПК України, нормами Закону України «Про нотаріат», Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, суд першої інстанції підкреслив, що статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначені умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприєм-ствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлений інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Суд також зау-важив, що Верховний Суд у постанові від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 дійшов висновку про те, що нарахування заборгованості, на стяг-нення якої вчиняється виконавчий напис, не обмежене трирічним строком за умови встановлення сторонами відповідно до статті 259 ЦК України збільшеної позовної давності для відповідної вимоги. З огляду на висновки, викладені у по-станові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Каса-ційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 474/106/18 ( про-вадження № 61-13847 св19 ), суд також констатував, що АТ КБ «Приватбанк» є належним відповідачем у даній справі за позовом ОСОБА_1 та дійшов висновку, що позивачем не доведені обставини на спростування безспірності вимог, адже з наданих суду доказів неможливо встановити суму заборгованості, порядок її погашення та суми, які, можливо, вносив позивач стягувачу. Також, за висновком суду, ОСОБА_1 недоведено недотримання нотаріусом при вчиненні виконавчого напису вимог чинного законодавства, а через неналежну якість представленої банком копії кредитного договору, у якому мали б бути зазначені строки позовної давності, порядок погашення заборгованості, термін дії договору, проценти, штрафні санкції та інші умови, суд позбавлений об'єк-тивної можливості дослідити такий правочин на предмет дотримання його сторонами узгоджених положень.
Як результат, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що посилання скаржника та його представника на недотримання приватним нотаріусом Бон-дар І. М. норми законодавства щодо безспірності розміру заборгованості є хиб-ним. Відтак суд зазначив, що позивачем не доведені обставини, на які він поси-лався в обгрунтування позовних вимог, адже з наданих доказів неможливо вста-новити суму заборгованості, порядок погашення та суми, які, можливо, вносив позивач, та решту підстав заявлених вимог. Викладене суд визнав достатнім для відмови у задоволенні позову щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
З висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішен-ні від 02 грудня 2022 року, колегія суддів апеляційного погодитися не може, оскільки вони є помилковими, зробленими усупереч наявних фактичних об-ставин справи.
Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач та його представник зазначили, що стягнута заборгованість ОСОБА_1 перед банком є спірною, за виконавчим написом її стягнуто поза трирічним строком позовної давності, у тому числі й штрафні санкції, які є подвійною цивільно-правовою відповідаль-ністю за одне й те ж порушення. Щодо строку позовної давності, то належить звернути увагу, що заборгованість за виконавчим написом стягнута за період із 03 жовтня 2007 року по 02 вересня 2015 року, але з огляду на трирічний строк позовної давності та дату вчинення 10 вересня 2015 року виконавчого напису, мала б стягуватися з 10 вересня 2012 року. Наразі, суд не переконався у безспірності заборгованості позивача перед банком.
З доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та його представника необхідно погодитися.
З матеріалів справи убачається, що ні приватний нотаріус, ні, тим паче, відповідач не надали суду доказів на підтвердження обгрунтованості та пра-вильності вчинення нотаріального напису стосовно стягнення з боржника кош-тів на користь позичальника. Разом з тим, залишилася неспростованою та об-ставина, що про вчинений приватним нотаріусом виконавчий напис Семенцю В. І. стало відомо лише після звернення державним виконавцем стягнення на його заробітну плату, здійснення відрахувань у погашення заборгованості, у зв'язку із чим неможливо заперечити своєчасне звернення позивача у суд із даними вимогами.
Не оспореною відповідачем є також та обставина, що за виконавчим на-писом заборгованість із ОСОБА_1 стягнута за період з 03 жовтня 2007 року по 02 вересня 2015 року, тобто, за період понад сім років, що вочевидь супере-чить статті 88 Закону України «Про нотаріат», якою передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Не можна залишити без уваги й той довід апеляційної скарги, що за оспо-рюваним виконавчим написом із ОСОБА_1 стягнуті штрафні санкції у ви-гляді пені й штрафів у фіксованій частині та відсотку від суми заборгованості, які свідчать про подвійну цивільно-правову відповідальність боржника за одне й те ж саме порушення, а саме за невиконання умов кредитування.
Оскільки колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні від 02 грудня 2022 року, помилкові, то, як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеля-ційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з наступним задоволенням позову на користь ОСОБА_1 належить стягнути з відповідача понесені ним витрати по сплаті у дохід держа-ви судових зборів, а також витрати по оплаті професійної правничої допомоги, яка заявлена до стягнення у розмірі 45000,00 гривень. Беручи до уваги клопо-тання відповідача, додане до відзиву на позовну заяву про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги, а також клопотання у відзиві на апе-ляційну скаргу щодо безпідставності відшкодування витрат на правничу допо-могу за час перегляду справи судом апеляційної інстанції, з метою забезпечен-ня законного та справедливого підходу до ситуації у цій частині справи, апеля-ційний суд визнає доводи АТ КБ «ПриватБанк» доречними, такими, що заслу-говують на увагу.
У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що його витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції становлять 30000,00 гривень, відповідні ви-трати у суді апеляційної інстанції він очікує понести у розмірі 15000,00 гри-вень. При цьому звертає увагу та обставина, що позивачем, його представником не надані суду жодні належні і допустимі докази на підтвердження виконаних адвокатом робіт, яких саме робіт та у якому обсязі виконаних. Належить мати на увазі, що даний позов є вимогою немайнового характеру, справу необхідно віднести до нескладних за своєю суттю, про що свідчить її розгляд судом пер-шої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін. Крім цього, відповідають дійсності мотиви відповідача, якими обгрун-товане клопотання про залишення без задоволення вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема, понесених у суді апеля-ційної інстанції. Ордер серії АВ № 1041678 № б/н на участь адвоката у суді першої інстанції як представника позивача датований 25 липня 2022 року, а позов пред'явлений у суд 26 липня 2022 року у той час, коли адвокатський запит у справі датований ще 30 травня 2022 року, що виключає урахування за-питу наданою послугою довірителю у межах цієї судової справи. В орієнтов-ному розрахунку судових витрат, викладеному у позовній заяві, з вартістю робіт у 10 тисяч гривень містяться зазначеними додатки, отримані з листа Дру-гого відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький ) від 07 червня 2022 року № 25572/18, що вказує на їх отримання не завдяки роботі адвоката, на що могли бути затрачені зусилля та час. Участь адвоката у розгляді справи судом першої інстанції з розцінкою такої роботи у 5000,00 гривень виключається узагалі через розгляд справи судом без повідомлення її учас-ників. Тобто, необхідно констатувати, що обсяг проведеної адвокатом роботи у цій справі з огляду на кількість проведених судових засідань та їх тривалість, складність справи, складення наявних у справі процесуальних документів не вартують заявлених позивачем до стягнення грошових коштів.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлю-ється судом на підставі поданих сторонами доказів ( договорів, рахунків тощо ). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання від-повідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертає увагу та обста-вина, що у матеріалах справи узагалі відсутній договір про надання ОСОБА_1 правничої допомоги, що виключає можливість установлення судом дійс-ності витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги за досягну-тою домовленістю між ним та адвокатом, обсяг наданих послуг і виконаних адвокатом робіт, їх вартість, що сплачена або підлягає сплаті позивачем за умо-вами такого правочину. Частинами другою, третьою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допо-могу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті у порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учас-ник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адво-катом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина третя статті 137 ЦПК України ).
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 ( провадження № 11-562ас18 ), Верховного Суд від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 821/227/17 зроблені висновки про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входять до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги ( договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін. ), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням прав-ничої допомоги, оформлені в установленому законом порядку ( квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або ін-ший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження ). Зазна-чені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розра-хунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкоду-вання таких витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та вико-наних адвокатом робіт ( наданих послуг ); часом, витраченим адвокатом на ви-конання відповідних робіт ( надання послуг ); обсягом наданих адвокатом по-слуг та виконаних робіт; ціною позову та ( або ) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначені вимоги закону, зокрема, щодо витрат на прав-ничу допомогу у розмірі 30 тисяч гривень, позивачем не дотримані.
Окремо належить зупинитися на застосуванні критерію співмірності судо-вих витрат позивача з оплати правничої допомоги у цій справі. Суд повинен виходити із критерію реальності адвокатських витрат ( установлення їхньої дійсності та необхідності ), а також критерію розумності їхнього розміру, ви-ходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові вит-рати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» ( пункт 80 ); від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» ( пункти 34 - 36 ); від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, § 268; від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» ( пункт 95 ) Суд зазначив, що за-явник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде до-ведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - об-грунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються ли-ше витрати, які мають розумний розмір. Аналогічний підхід до вирішення пи-тання щодо відшкодування витрат на правничу допомогу узгоджується з пози-цією Верховного Суду, сформованою та викладеною у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/ 15, від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 18 червня 2019 року у справі №910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19.
Ураховуючи, що у задоволенні позову ОСОБА_1 судом першої інс-танції відмовлено, вважаючи таке рішення суду законним і обгрунтованим, АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується та заперечує можливість компенсації скарж-нику витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 гривень за перегляд спра-ви судом апеляційної інстанції, посилаючись на їх необгрунтованість, невідпо-відність у тому числі приписам статті 137 ЦПК України. Відповідач наголошує, що скаржником не надано жодного належного доказу на підтвердження права на компенсацію судових витрат з оплати професійної правничої допомоги у розмірі 15000,00 гривень.
Ураховуючи позицію відповідача у справі стосовно компенсації ОСОБА_1 витрат на професійну допомогу, визнаючи її правильною, доведеною, та-кою, що відповідає нормам цивільного процесуального закону, апеляційний суд разом з тим убачає доцільним зауважити, що певна робота адвокатом позивача у справі дійсно проведена, позов підлягає задоволенню. Однак, належить пам'-ятати, що дана справа розглянута судом першої інстанції у спрощеному позов-ному провадженні, без повідомлення сторін, що справа, безперечно, відносить-ся до справ незначної складності, тому компенсації позивачу підлягають, крім витрат по сплаті у дохід держави судових зборів, витрати на професійну прав-ничу допомогу у розмірі 4000,00 гривень.
Керуючись статтями 367, 368, 372, 374, 376, 381 - 384, 389 - 391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , його представника адво-ката Хейніса Олександра Григоровича задоволити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання виконавчого напи-су таким, що не підлягає виконанню, скасувати.
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрова-ний у реєстрі за номером 4902, вчинений 10 вересня 2015 року приватним но-таріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михай-лівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «При-ватБанк» заборгованості у розмірі 552936,78 гривень.
Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_1 , 992,40 грив-ні ( дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп. ) судового збору за подання в суд позовної заяви, 1488,60 гривень ( одна тисяча чотириста вісімдесят вісім гри-вень 60 коп. ) сплаченого судового збору у зв'язку з апеляційним оскарженням рішення суду першої інстанції, 4000,00 гривень ( чотири тисячі гривень 00 коп. ) судових витрат на правничу допомогу.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак вона може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст цієї постанови складений 23 січня 2023 року.
Суддя-доповідач Т. О. Денишенко
Судді Л. О. Голота
В. П. Рибчинський