Справа № 496/652/22
Провадження № 2/522/251/23
19 січня 2023 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., розглянувши заяву Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання,-
У лютому 2022 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» звернулося до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання.
Одночасно з позовом АТ «Райффайзен Банк» подав заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на неруме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах ціни позову в сумі 22 084 дол. США 13 центів, а саме трикімнатну квартиру, загальною площею 69,76 кв.м., житловою площею 48,25 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлове приміщення, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 158,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 26.03.2012 у справі № 2-п-24/11 задоволено позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» та стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на його користь заборгованість за кредитним договором № 014/0027/74/72679 від 03.04.2007 станом на 08.06.2011 у розмірі 682 376, 84 дол. США. У зв'язку з неналежним виконанням рішення суду та умов кредитного договору, позивачем на адресу відповідачів було направлено повідомлення про необхідність сплати заборгованості, проте, заборгованість відповідачами не погашена, а тому 3% річних, розраховані банком за період з 15.12.2018 по 16.12.2021, складають 22 084,13 дол. США.
Вказує, що заявлені вимоги мають значний розмір та враховуючи відсутність належного виконання зобов'язання, в тому числі після пред'явлення досудової вимоги, позову та рішення суду, вважає заявлений спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно таким, що є адекватним способом запобіганню можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позову та недопущення відчуження цього майна під час розгляду справи з метою приховання та унеможливлення його реалізації в тому числі через органи ДВС. Указує, що відповідач ОСОБА_1 повністю припинив виконання зобов'язань перед позивачем, навіть незважаючи на наявність достатньої кількості майна у відповідача ОСОБА_2 , кошти від реалізації могли бути частково спрямовані на сплату заборгованості. Також зазначає, що обставини, що зумовили виникнення заборгованості, вказують на неплатоспроможність боржника, у зв'язку з чим існують підстави для забезпечення позову.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2022 цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2023 справу передано на розгляд судді Федчишеній Т. Ю.
Матеріали справи отримано суддею 17.01.2023.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви у межах вирішення зазначеної заяви позивача, суд зазначає наступне.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати або знецінити, якщо такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
З урахуванням викладених норм права, суд вважає, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено достатніх обґрунтувань та до неї не додано належних та допустимих доказів щодо наявності обставин, які свідчать про необхідність застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на нерухоме майно відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки зі змісту позовних вимог слідує, що нерухоме майно відповідача безпосередньо не є предметом позову, а матеріали справи не містять доказів щодо співмірності заявлених вимог обраним позивачем заходам забезпечення позову.
Щодо доводів заяви позивача про те, що процесуальним законом не передбачено обов'язкового з'ясування при вжитті заходів забезпечення позову вартості майна, на яке судом накладається арешт, то такі доводи є необґрунтованими та не узгоджуються з вимогами чинного цивільного процесуального законодавства.
Разом з тим, щодо посилання позивача на можливість відчуження відповідачем майна, на яке просить накласти арешт позивач, з метою уникнення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, суд зазначає, що як слідує зі змісту позовної заяви, підставою позову є невиконання відповідачами рішення суду про стягнення заборгованості, у зв'язку з чим позивачем нараховавано 3 відсотки річних відповідно до ст. 625 ЦК України, при цьому неможливість відчуження майна боржника на користь третіх осіб для уникнення виконання рішення суду забезпечується шляхом вчинення виконавцем під час виконання судового рішення відповідних дій, в тому числі щодо накладення арешту на майно боржника.
Крім того, як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, доданих позивачем до заяви про забезпечення позову, на об'єкти нерухомого майна, на які просить накласти арешт позивач, вже накладено арешти, в тому числі відповідно до постанов приватного та державного виконавців.
Виходячи із викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.149-154, 260, 261, 353 ЦПК України,
У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних за невиконання грошового зобов'язання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Т. Ю. Федчишена