Справа № 573/1734/22
Номер провадження 1-кп/573/28/23
20 січня 2023 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
експерта ОСОБА_11 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопілля кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 23 жовтня 2022 року за №12022200570000333 по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, незаміжньої, непрацюючої, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, не є особою з інвалідністю, раніше несудимої
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України,
У 2022 році ОСОБА_4 перебувала в стані вагітності. При цьому, достовірно знаючи про свою вагітність, вона не бажала народжувати дитину, свідомо приховувала вагітність від оточуючих, в тому числі і від матері ОСОБА_12 та співмешканця ОСОБА_6 , з якими проживає в одному домогосподарстві. У зв'язку з цим не стала на облік по вагітності до акушера-гінеколога, періодичні медичні обстеження у зв'язку з вагітністю не проходила, за медичною допомогою не зверталася.
Перебуваючи в стані вагітності в межах 37 - 42 тижнів, 22 жовтня 2022 року близько 19 години ОСОБА_4 , відчувши за станом здоров'я настання фізіологічного процесу пологів, не бажаючи народження дитини та з метою приховування від оточуючих її народження, діючи умисно та маючи злочинний намір на позбавлення життя своєї новонародженої дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, вийшла на подвір'я, де в приміщенні дворового туалету, над отвором вигрібної ями у неї почався процес природного виходу дитини із полового шляху.
23 жовтня 2022 року в період з 00 годин 00 хвилин до 02 години 20 хвилин, більш точного часу не встаглвлено, ОСОБА_7 самостійно, без кваліфікованої медичної допомоги, відкидаючи пропозицію матері та співмешканця про виклик швидкої допомоги, приховуючи від останніх процес пологів, народила живу доношену дитину чоловічої статі масою тіла 2 666 г, довжиною тіла 57 см.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №399 від 17 листопада 2022 року, одразу ж після пологів, тобто природного виходу дитини із полового шляху, ОСОБА_13 не виявляла ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, могла усвідомлювати свої дії та керувати ними, не перебувала в стані фізіологічного афекту або в будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність або обмежити її здатність до змістовної оцінки та вольового контролю своїх протиправних дій. Передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, розуміючи той факт, що дитина народилася живою та маючи можливість зберегти їй життя, ОСОБА_4 умисно допустила падіння новонародженої дитини в отвір вигрібної ями.
Під дією ваги новонародженої дитини відбулося натягування та розірвання пуповини, новонароджена дитина впала в отвір вигрібної ями туалету, в результаті чого приблизно о 02 годині 20 хвилин 23 жовтня 2022 року, більш точного часу не встановлено, настала смерть дитини від механічної асфіксії внаслідок закриття дихальних шляхів напіврідкими фекальними масами при утопленні. Смерть живонародженої, життєздатної дитини чоловічої статі, яка при народженні жила і дихала, наступила протягом 15 хвилин після народження.
Знаходячись у приміщенні туалету, ОСОБА_4 повідомила співмешканцю ОСОБА_6 , який стояв у дворі домогосподарства, про те, що народила дитину. Після цього ОСОБА_6 викликав швидку допомогу і ОСОБА_4 була госпіталізована до КНП СОР «Обласний клінічний перинатальний центр».
Відповідно до висновку судово - медичної експертизи №70 від 23 листопада 2022 року, причиною смерті дитини від матері ОСОБА_4 є механічна асфіксія внаслідок закриття дихальних шляхів напіврідкими фекальними масами при утопленні. Це підтверджується даними судово - медичного дослідження трупа, такими як: часткова роздутість легень, плями Россказнова - Лукомського під легеневою плеврою, дрібнокрапкові крововиливи на поверхні епікарду, наявність напіврідких фекальних мас у просвіті глотки, стравоходу, гортані та трахеї, повнокрів?я внутрішніх органів, рідкий стан крові без згортків, а також додаткових методів дослідження.
3 урахуванням розвитку трупних явищ, з моменту настання смерті до початку проведення судово - медичного дослідження трупа дитини пройшов час 8 - 16 годин.
Дитина, труп якої досліджувався, є новонародженою, доношеною, яка народилася в межах 37 - 42 тижнів внутрішньоутробного життя, про що можуть свідчити дані експертизи трупа: наявність пуповини; наявність першопологового калу (меконію) темно - зеленого кольору у просвіті товстого кишечника; довжина тіла 57 см, маса тіла 2 666 г, окружність голови 31,4 см, окружність грудей 30 см, ширина плечиків 13 см, а також дані гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів трупа: «Фізіологічна незрілість головного мозку, нирок, печінки, надниркових залоз, лімфатичних вузлів».
Дитина народилася живою та дихала, про що свідчить позитивний результат плавальних проб, а також результати гістологічного дослідження.
Відсутність пороків розвитку та хворобливих змін, які б робили неможливим життя дитини поза організмом матері, свідчать про те, що дитина була життездатною.
Згідно з даними судово - медичного дослідження трупа, дитина могла прожити до 15 хвилин.
На трупі дитини не виявлено пошкоджень, які могли б утворитися внаслідок проходження через родові шляхи або які могли б утворитися внаслідок допомоги під час пологів.
Причиною смерті дитини є механічна асфіксія при утопленні. Тому при недопущенні випадку, що призвів до утоплення, можна було запобігти смерті дитини.
Здійснюючи вказані дії, ОСОБА_4 усвідомлювала їх суспільно небезпечний характер, передбачала настання суспільно небезпечних наслідків і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 зазначила, що свою вину у вчиненні інкримінованого їй злочину визнає повністю та в скоєному щиро розкаюється. Водночас, про події, які сталися в ніч з 22 на 23 жовтня 2022 року повідомила, що свою про вагітність лише здогадувалася, нікому про неї не говорила, на облік до лікаря акушера-гінеколога не ставала та відповідні медичні обстеження не проходила. Ввечері 23 жовтня 2022 року в неї заболів живіт, захотілося в туалет, тому вона пішла на вулицю у вбиральню. Там у неї пішли кров'янисті виділення, після чого біль трохи відступив, але вона почувала себе як у тумані. Повернувшись у будинок, випила таблетку та прилягла. Через деякий час живіт знову заболів, і вона пішла до вуличного туалету. Там зрозуміла, що народжує. Як дитина випала у вигрібну яму не бачила й не чула. Її смерті не хотіла.
Не зважаючи на показання ОСОБА_4 , її вина у вчиненні кримінального правопорушення за зазначених вище обставин повністю підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а також судово-медичного експерта ОСОБА_11 , які були допитані в судовому засіданні.
Так, свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що проживає разом з ОСОБА_4 з літа 2021 року. Про те, що остання вагітна здогадувався, так як у неї припинилися місячні. У зв'язку з цим, декілька разів пропонував зробити тест на вагітність та сходити до лікаря, але ОСОБА_14 відмовлялася, говорила, що все нормально, що вона не вагітна. Напередодні пологів, коли лягли спати, обійнявши ОСОБА_14 , відчув у неї в животі ворушіння. Але жінка м'яко прибрала його руку і він не акцентував на цьому увагу. Інших змін у зовнішності та поведінці ОСОБА_14 не помічав, хіба що вона трохи набрала вагу. Ввечері 23 жовтня 2022 року у ОСОБА_14 розболівся живіт. Випивши знеболювальну таблетку, вона присіла в залі на дивані. Оскільки біль не проходив, попросила матір сходити за знеболювальним до сусідів. Коли мати повернулася, ОСОБА_14 сказала, що хоче в туалет «по-маленькому» та вийшла на вулицю. Він вийшов слідом. Жінка присіла біля порогу і «помочилася». Після цього біль у ОСОБА_14 не пройшов, вона сказала, що хоче «по-великому» і пішла до вуличного туалету. Він у цей час зайшов у будинок. Почувши стогін жінки, вийшов на вулицю. ОСОБА_14 сиділа в туалеті. Вона тужилася і стогнала, в руках тримала туалетний папір, який був у крові. Зрозумівши, що жінці дуже боляче, викликав швидку допомогу. Через деякий час ОСОБА_14 закричала і після цього сказала, що щось упало. Зрозумівши, що ОСОБА_14 народила, знову подзвонив на лінію 103 та попросив поквапитися.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що про те, що ОСОБА_14 була вагітна не знала. За місяць до пологів запитувала в доньки, чи не вагітна вона, на що остання сказала, що ні і показала живіт. Суттєвих змін у зовнішності ОСОБА_14 не помічала, хіба що вона дещо набрала вагу, що траплялося нерідко. Її емоційний стан та поведінка також не змінилися ані під час вагітності, ані після пологів. 22 жовтня 2022 року після 22 години вона лягла спати. Донька зі співмешканцем у цей час були в своїй кімнаті. Через деякий час прокинулася від того, що ОСОБА_14 стогнала, ходила по хаті, виходила на вулицю. На питання, що трапилося, відповіла, що почалися місячні, таблетка ОСОБА_15 , яку вона випила, не допомогла і попросила сходити за знеболювальним до сусідів. Повернувшись, дала ОСОБА_14 випити дві таблетки ОСОБА_16 . Після цього донька вийшла на вулицю в туалет, а вона зайшла в будинок і сказала ОСОБА_17 викликати швидку допомогу. Через деякий час ОСОБА_17 сказав, що ОСОБА_14 народила.
Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні показала, що після опівночі 23 жовтня 2022 року до них заходила сусідка ОСОБА_7 за знеболювальним. Син дав їй дві таблетки ОСОБА_16 . Про те, що ОСОБА_4 була вагітна не знала. Відповідних змін у її зовнішності не помічала.
Свідок ОСОБА_9 , яка була допитана в судовому засіданні показала, що працює лікарем акушером-гінекологом КНП СОР «ОКПЦ». 23 жовтня 2022 року о 04 годині 25 хвилин до медичного закладу була доставлена ОСОБА_4 на третьому періоді пологів, без дитини. У неї було відділення плаценти. Пупковий кінчик знаходився ззовні та не був перев'язаний. Судячи зі стану плаценти, пупкового канату та пологових шляхів, дитина народилася доношеною, приблизно 37 тижнів, вагою не менше 2 кг. Яким чином вона була відділена від пуповини не відомо. Ані під час первинного огляду, ані під час перебування у післяпологовому відділенні, ОСОБА_4 не відповідала на питання, де поділося немовля. Також вона не давала відповідей на питання, які б давали змогу встановити строк вагітності, зокрема, коли були останні місячні. При спілкуванні з породіллею складалося враження, що необхідну інформацію вона приховувала умисно.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що обвинувачена ОСОБА_4 проживає з ним по сусідству. Влітку 2022 року бачив її на огороді. На той момент здалося, що вона дещо набрала вагу. Чи була вона вагітна не знає. Про те, що ОСОБА_14 народила дитину дізнався від працівників поліції. Загалом обвинувачену може охарактеризувати позитивно.
Судово-медичний експерт ОСОБА_11 в судовому засіданні свій висновок підтримав. Додатково зазначив, що пуповина була піддана дії зовнішнього предмета та мало ймовірно, що могла розірватися під вагою дитини. За допомогою якого предмета була розірвана пуповина встановити не можливо через її желеподібну структуру.
Також факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за обставин, викладених у описовій частині вироку, підтверджується зібраними стороною обвинувачення письмовими доказами, які були досліджені та перевірені судом.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, 23 жовтня 2022 року до ЄРДР внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 117 КК України, за фактом умисного вбивства ОСОБА_4 своєї новонародженої дитини одразу після пологів (а. с. 121).
У рапорті працівника поліції зазначено, що 23 жовтня 2022 року о 02 годині 28 хвилин до служби 103 від невідомого чоловіка надійшло повідомлення про те, що за адресою: АДРЕСА_1 перебуває ОСОБА_4 30 років, у якої болить живіт. У ході розмови слухавку взяла жінка, яка сказала, що не вагітна. Після цього повторно зателефонував чоловік та повідомив, що у жінки руки в крові, коли вона пішла на вулицю в туалет, у неї щось випало, скоріше за все вона народила. В подальшому вказане повідомлення було передано до служби 102 (а. с. 122).
З рапорту помічника чергового ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_18 вбачається, що 23 жовтня 2022 року отримано заяву від працівника закладу охорони здоров'я, відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 госпіталізовано до СОПЕЦ. Остання пояснила, що не знала, що була вагітна, не зрозуміла, що відійшла пробка та почалися пологи, пішла до вуличного туалету та народила дитину. Зі слів гінеколога, з огляду на пуповину, дитина повинна була бути здорова та доношена (а. с. 123).
Відповідно до протоколу огляду місця події від 23 жовтня 2022 року, фототаблиці до нього, старшим слідчим СВ ВП №1 (м. Білопілля) Сумського РУП ГУНП в Сумській області ОСОБА_19 проведено огляд території домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , де у вигрібній ямі вуличного туалету виявлено труп новонародженої дитини чоловічої статі без одягу. На тілі дитини не виявлено трупних плям. Пуповина довжиною 20 см. На трупі, в ділянці спини, виявлено синець овальної форми фіолетового кольору. На задній ділянці голови набряк, схожий на родову травму. Інших ушкоджень не виявлено. При огляді будинку та господарчих споруд порушень обстановки не виявлено (а. с. 129-134).
Згідно з протоколом огляду трупа від 23 жовтня 2022 року в моргу Сумського РВ СМЕ Сумського обласного бюро СМЕ за адресою: м. Білопілля, вул. Маяковського, буд. 27 оглянуто труп новонародженої дитини чоловічої статі, вагою 2 кг 666 г, довжиною 53 см (а. с. 136-153).
З корінця лікарського свідоцтва про перинатальну смерть №72 вбачається, що дитина померла внаслідок асфіксії (а. с. 135).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №70 від 23 листопада 2022 року, причиною смерті дитини ОСОБА_4 є механічна асфіксія внаслідок закриття дихальних шляхів напіврідкими фекальними масами при утопленні. Це підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа, такими, як: часткова роздутість легень, плями Рассказнова-Лукомського під легеневою плеврою, дрібнокрапкові крововиливи на поверхні епікарду, наявність напіврідких фекальних мас у просвіті глотки, стравоходу, гортані та трахеї, повнокров'я внутрішніх органів, рідкий стан крові без згортків, а також додаткових методів дослідження.
З урахуванням розвитку трупних явищ, з моменту настання смерті до початку проведення судово-медичного дослідження трупа дитини пройшов час 8-16 годин.
На трупі дитини виявлено наступне тілесне пошкодження: синець дугоподібної форми в ділянці задньої поверхні грудної клітки з переходом на поперекову ділянку, по задній серединній лінії та дещо направо від неї. Дане пошкодження могло утворитися внаслідок дії тупого предмету, що має властивості твердого, і за ступенем тяжкості оцінюється як легке. Характер синця свідчить про те, що він утворився посмертно, а не за життя дитини.
Дитина, труп якої досліджувався, є новонародженою, доношеною, народилася в межах 37-42 тижнів внутрішньоутробного життя, про що можуть свідчити дані експертизи трупа: наявність пуповини; наявність першопологового калу (меконію) темно-зеленого кольору у просвіті товстого кишечника; довжина тіла 57 см, маса тіла 2 666 г, окружність голови 31,4 см, окружність грудей 30 см, ширина плечиків 13 см; а також дані гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів трупа: «Фізіологічна незрілість головного мозку, нирок, печінки, надниркових залоз, лімфатичних вузлів».
Дитина народилася живою та дихала, про що свідчить позитивний результат плавальних проб, а також результати гістологічного дослідження.
Відсутність пороків розвитку та хворобливих змін, які б робили неможливим життя дитини поза організмом матері, свідчать про те, що дитина була життєздатною.
Згідно з даними судово-медичного дослідження трупа, дитина могла прожити до 15 хвилин.
З ознак зовнішньої дії на тілі трупа можна виділити пошкодження у вигляді синця, який був описаний вище.
На трупі дитини не виявлено пошкоджень, які могли б утворитися внаслідок проходження через родові шляхи або які могли б утворитися внаслідок допомоги під час пологів.
Достовірно точно визначити механізм відділення пуповини по її краям не можливо, оскільки основу пуповини утворює ембріональна тканина, в основі якої є драглиста речовина, що має желатинну структуру, яка не є слідосприймаючою поверхнею. Оскільки кінець фрагмента пуповини нерівний, клаптикоподібний, можна припустити, що він був розірваний.
Причиною смерті дитини є механічна асфіксія при утопленні. Тому при недопущенні випадку, що призвів до утоплення, можна було запобігти смерті дитини (а. с. 156-158).
Згідно з історією вагітності та пологів №734 ОСОБА_4 , перейми почалися близько 19 години. Зі слів породіллі, дитина народилася у вуличний туалет, назвати точний час пологів остання відмовилася. До приймального відділення КНП СОР «СОЦЕМД та МК» ОСОБА_4 була доставлена на ношах о 04 годині 14 хвилин 23 жовтня 2023 року за викликом №26, прийнятим о 02 годині 18 хвилин.
ОСОБА_4 була доставлена до лікарні в третьому періоді пологів, без дитини. Остання на диспансерному обліку по вагітності в жіночій консультації не перебувала та не обстежувалася (а. с. 165).
Відповідно до висновку судово-медичного експерта №279 від 30 листопада 2022 року, в акушерському відділенні КНП СОР «ОКПЦ» ОСОБА_4 встановлено діагноз: пологи І, розрив піхви. Згідно з медичною документацією, під час надходження до закладу охорони здоров'я ОСОБА_4 перебувала у ІІІ періоді пологів, можна сказати, що вона народжувала дитину. Як пройшли І і ІІ періоди пологів не відомо, як і не відомо, який у неї був строк вагітності. У закладі охорони здоров'я ОСОБА_4 була надана медична допомога. Оскільки післяпологовий період починається після народження посліду і триває 6-8 тижнів, можна сказати, що станом на 30 листопада 2022 року ОСОБА_4 все ще перебувала у післяпологовому періоді. У КНП СОР «ОКПЦ» у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді розриву піхви, яке могло утворитися під час проходження дитини по пологовим шляхам під час пологів. За ступенем тяжкості це ушкодження оцінюється як легке, що спричинило короткочасний розлад здоров'я більше 6, але не більше 21 дня (а. с. 168-169).
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи №399 від 17 листопада 2022 року, виявлені у ОСОБА_4 психологічні особливості суттєво не вплинули на її здатність до розуміння характеру своїх дій під час інкримінованого їй правопорушення. У момент інкримінованого їй правопорушення та одразу після нього ОСОБА_4 не перебувала в стані фізіологічного афекту або в будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність або обмежити її здатність до змістовної оцінки та вольового контролю своїх протиправних дій. Соматичні захворювання ОСОБА_4 (наявність яких вона заперечує) не носять ознак деструктивного психологічного впливу (а. с. 173-178).
Жодний з вищевказаних письмових доказів сторона захисту не просила визнати недопустимим.
Як зазначено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07 лютого 2003 року №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини слід кваліфікувати за ст. 117 КК України, якщо воно вчинене під час пологів або одразу ж після них.
Об'єктом вбивства матір'ю своєї новонародженої дитини є життя новонародженої дитини. Оцінюючи момент початку життя, слід виходити з того, що кожна дитина має право на життя з моменту визнання її живонародженою і життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я. Це вказує, що початковим моментом життя людини є початок фізіологічних пологів. Отже, життя ще ненародженої дитини в період вилучення її з організму матері вже перебуває під кримінально-правовою охороною.
Розглядаючи справу, суд достеменно встановив, що 23 жовтня 2022 року обвинувачена ОСОБА_4 за місцем свого проживання народила немовля чоловічої статі вагою 2 666 г, довжиною тіла 57 см. Пологи відбувалися без присутності інших осіб та медичного персоналу, як і без повідомлення обвинуваченою будь-яких осіб, як завчасно так і безпосередньо перед пологами. При цьому, дитина народилась живою та життєздатною, про що свідчить висновок судово-медичної експертизи №70 від 23 листопада 2022 року. Приховуючи свою вагітність, ОСОБА_4 свідомо не бажала народжувати дитину та мала намір її вбити одразу після пологів.
Заперечення ОСОБА_4 про те, що вона не знала про свою вагітність та до моменту виходу дитини з пологового шляху не розуміла що народжує, суд оцінює критично, як спосіб захисту та намір уникнути кримінальної відповідальності, оскільки вагітність і пологи - це фізіологічний процес, у період якого у жінки з'являються нові відчуття та відбуваються зміни в організмі, які не могли залишитися нею непоміченими. Крім того, як було встановлено в судовому засіданні, ця вагітність в обвинуваченої не перша. У період часу з 19 по 30 листопада 2010 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні в гінекологічному відділенні КЗ «Білопільська ЦРЛ» з діагнозом «Повний самовільний аборт 19-20 тижнів вагітності. Гематома після аборту» (а. с. 197).
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18 січня 1978 року, «Коробов проти України» від 21 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Заслухавши обвинувачену ОСОБА_4 , свідків, судово-медичного експерта, дослідивши всі обставини кримінального провадження, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених в описовій частині вироку, доведена поза розумним сумнівом.
Від так, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст. 117 КК України, оскільки вона вчинила умисне вбивство своєї новонародженої дитини одразу після пологів.
Відповідно до положення, викладеного у рішенні ЄСПЛ «Скополла проти Італії» від 17 вересня 2009 року, складовими елементами принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Як слідує із рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 виду та міри покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його особливості та обставини вчинення, особу винної, поведінку до вчинення злочину та після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Зокрема, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, який за кваліфікацією ст. 12 КК України є нетяжким.
Особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не є особою з інвалідністю, не працює, неодружена, утриманців не має, за місцем проживання характеризується посередньо (а. с. 173-178, 191, 193, 201).
Також суд враховує конкретні обставини кримінального правопорушення, згідно з якими ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що в неї розпочався процес пологів, не звернулася за медичною допомогою, приховала від інших осіб факт пологів, що свідчить про те, що вона бажала настання смерті новонародженої дитини, при цьому обвинувачена не перебувала в стані фізіологічного афекту або будь-якому іншому вираженому емоційному стані, який би міг суттєво вплинути на її свідомість і діяльність або обмежити здатність до змістовної оцінки та вольового контролю своїх протиправних дій, могла розуміти характер та значення своїх дій. Факт приховування обвинуваченою своєї вагітності протягом всього терміну, також свідчить про свідоме небажання обвинуваченої народжувати дитину та цілеспрямований намір позбавити її життя відразу після пологів.
Обставини, які б відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_4 , судом не встановлені.
Доводи сторони захисту про наявність такої пом'якшуючої покарання ОСОБА_4 обставини як щире каяття, суд вважає безпідставними, оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки. Натомість обвинувачена свою вину у вчиненому злочині визнала частково, вказавши, що не мала умислу на вбивство та що дитина випадково випала в отвір вигрібної ями, у зв'язку з чим у діях ОСОБА_4 відсутній осуд своєї поведінки.
Таким чином, враховуючи обставини справи, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, з урахуванням особи обвинуваченої, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженої, суд дійшов до висновку, що за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ст. 117 КК України, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення нею нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті, у виді позбавлення волі.
На думку суду, таке покарання є справедливим, достатнім, сприятиме запобіганню вчиненню обвинуваченою нових правопорушень, забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у справі не заявлявся, процесуальні витрати відсутні.
Під час підготовчого судового засідання відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який суд вважає за необхідне залишити без змін до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 117 КК України і призначити їй покарання за цим законом у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту затримання та поміщення до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор».
Запобіжний захід ОСОБА_4 у виді цілодобового домашнього арешту залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя