Справа № 524/10912/21
Провадження №2/524/100/23
18.01.2023 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , - відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , - відповідача ОСОБА_5 , розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, -
У листопаді 2021 року до суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
В обґрунтування позову вказувала, що вона та ОСОБА_6 29 жовтня 1999 року уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловік помер. Після його смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Спадкоємцями після померлого ОСОБА_6 є вона та син чоловіка - відповідач ОСОБА_3 . Зазначена вище квартира була придбана 24.04.1998 року за їх спільні кошти, коли вони проживали з ОСОБА_6 однією сім'єю без укладання шлюбу, але була оформлена на ім'я її чоловіка ОСОБА_6 .
Зазначала, що з березня 1993 року по осінь 1999 року вона та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу у малосімейній квартирі АДРЕСА_2 , вели спільне господарство та відкладали кошти на купівлю квартири, працювали, продавали вирощені сільгоспродукти, із подарованих на дні народження коштів відкладали на купівлю квартири. Придбавши квартиру, за спільні кошти робили в ній ремонт. Крім того, як подружжя разом відпочивали, святкували дні народження і тільки у жовтні 1999 року офіційно уклали шлюб.
Вказала, що від встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу залежить її частка у спадковому майні, яка буде складати не 1/3 частку, а 2/3 частки.
Просила суд встановити факт її проживання однією сім'єю без укладання шлюбу з ОСОБА_6 з березня 1993 року по жовтень 1999 року. Викликати та допитати свідків.
Ухвалою судді від 10 грудня 2021 року було відкрито провадження у справі, залучено сторін, призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 43).
Ухвалою суду від 22 грудня 2021 року постановлено про виклик свідків та витребувано від приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу копію спадкової справи (а.с. 50).
06 січня 2022 року до суду від відповідача ОСОБА_3 було подано відзив на позовну заяву (а.с. 56-57), клопотання про витребування доказів (а.с. 58-59) та заяву про виклик свідків (а.с. 60).
Вказував у відзиві, що заперечує проти позову, оскільки позивач подала неправдиві відомості. У період з 1993 року по час придбання квартири його батько ОСОБА_6 проживав у своїх батьків у с. Піщане Кременчуцького району, власних коштів на придбання квартири він не мав, оскільки отримував незначні доходи, значну сум на придбання квартири надали саме батьки померлого батька, які мали власні заощадження, що можуть підтвердити свідки. До того ж, ОСОБА_6 у спірний період сплачував аліменти його матері на його утримання, а відтак його батько не мав можливості самостійно і без допомоги своїх батьків накопичити кошти на придбання квартири. Вважав, що надані позивачем докази не доводять факту сумісного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не свідчать про ведення спільного господарства та бюджету, наявність між ними подружніх взаємних прав та обов'язків, відносин притаманних подружжю. Просив відмовити у задоволенні позову.
31 січня 2022 року до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив та письмові докази (а.с. 103-113).
Ухвалою суду від 02 лютого 2022 року залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог ОСОБА_5 , викликано для допиту свідків, витребувано від Кременчуцької ДПІ ГУ ДПС у Полтавській області письмові докази (а.с. 118-119).
17 травня 2022 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 було подане клопотання по залучення ОСОБА_5 у до участі у справі як співвідповідача та витребування від приватного нотаріуса Марченко Н.А. копії спадкової справи (а.с. 154).
Ухвалою суду від 17 травня 2022 року залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_5 , витребувано від приватного нотаріуса Марченко Н.А. копію спадкової справи (а.с. 156).
Ухвалою суду від 01 серпня 2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 витребувано з Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори копію спадкової справи стосовно ОСОБА_7 (а.с. 189).
09 серпня 2022 року до суду з Третьої Кременчуцької державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи, зведеної після померлого ОСОБА_7 (а.с. 197-205).
У судовому засіданні судом були постановлені ухвали із занесенням до протоколу судового засідання щодо задоволення клопотання позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 про відмову від виклику для допиту як свідка ОСОБА_8 , котрого було призвано до лав ЗСУ, і клопотання відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 про відмову від виклику для допиту як свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали, просили задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому. При цьому пояснили, що жодні письмові докази на підтвердження факту проживання позивача з ОСОБА_6 з 1993 року до реєстрації шлюбу не збереглися, але вважали, що свідчення свідків, які були допитані судом за їх клопотанням підтверджують такий факт.
Додатково позивач ОСОБА_1 пояснила, що з кінця лютого 1993 року почали з ОСОБА_6 проживати разом як чоловік та жінка, з ними також разом проживав і її син. 16 квітня 1993 року була разом із ОСОБА_3 на дні народження його матері, у неї був ювілей 55 років. У 1998 році придбали спільно за спільні кошти однокімнатну квартиру по АДРЕСА_3 . У придбаній квартирі робили ремонт, міняли вікна та двері, труби, купували меблі. На той час обоє вони працювали і мали спільний бюджет. Шлюб зареєстрували у жовтні 1999 року вже після придбання квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла свекруха, була у неї на похоронах.
Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов. Пояснив, що батько проживав у АДРЕСА_4 , у своїх батьків, тобто у його діда та баби, батько після розлучення з його матір'ю забрав свої речі і переїхав у с. Піщане до своїх батьків, бачив батька один раз на тиждень, переважно зустрічалися на зупинці. Знає, що батько платив його матері аліменти на його утримання. Гроші на придбання квартири по вул. Гвардійській батьку дали його батьки, тобто дід та баба. Саму ОСОБА_1 він жодного разу не бачив у с. Піщаному не бачив, ніякі овочі вона там не вирощувала. Вперше позивача він побачив у 2018 році, коли вже мав свого сина. Що батько взагалі був одружений навіть не знав. З батьком спілкувався, але не часто. Знав, що батько жив із жінкою у квартирі по АДРЕСА_5 , сам там бував 2-3 рази.
Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_11 в судовому засіданні надав пояснення аналогічні відзиву на позов та також зазначив, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для задоволення позову. Вважає, що вимоги позивача не доведені належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні позову слід відмовити. При цьому послався на те, що за місцем роботи в особовій справі батька відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 не вказувалася адреса проживання по АДРЕСА_6 .
Відповідач ОСОБА_5 проти позову заперечувала. Пояснила, що квартира по АДРЕСА_5 була придбана її батьками, які позичали у борг гроші у сусідів, у кого саме не знає. ОСОБА_12 розписок не було, це вона знає точно. З позивачем вона познайомилася навесні 1999 року, десь квітень- початок травня. Щоб позивач була на 55-річчі її матері не пам'ятає, фото на 55-річчя не робилося. Брат проживав у батьків до тих пір, поки не купили йому квартиру по АДРЕСА_5 . Як спадкоємець свого батька ОСОБА_7 не претендує на спадщину померлого брата ОСОБА_6 , оскільки за життя її батько відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 .
Третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Марченко Н.А. у судове засідання не прибула з невідомих суду причин. Була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи. Про причини своєї неявки суд не повідомила, свого відношення до позову не висловила.
Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_5 , свідчення свідків, вивчивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази, з'ясувавши обставини справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив наступне.
За вимогами ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 3 ст. 315 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 315 ЦПК України позивач звернувся до суду з заявою в порядку позовного провадження.
Судом достовірно встановлено, що 29 жовтня 1999 року ОСОБА_6 взяв шлюб із позивачем ОСОБА_13 , зареєстрованого у Палаці шлюбів м. Кременчука, актовий запис за № 1068, що підтверджується свідоцтвом про одруження НОМЕР_1 , виданого 29 жовтня 1999 року (а.с. 7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с. 8).
Відповідач ОСОБА_3 є сином померлого ОСОБА_6 , що постає зі свідоцтва про народження № НОМЕР_3 , виданого міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Кременчука (а.с. 161) і, що не заперечувалося сторонами у справі.
З огляду на ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
За ст. 1261 ЦК у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
30 листопада 2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Марченко Н.А. було заведено спадкову справу № 92/2020 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , відповідно до якої вбачається, що до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися - 30 листопада 2020 року дружина ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 син померлого ОСОБА_3 . Батько померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 167, 202 - зворотня сторінка), за свого життя 18 січня 2021 року відмовився від прийняття спадщини на користь внука - сина померлого ОСОБА_6 - ОСОБА_3 (а.с. 82).
Спадщину після померлого ОСОБА_7 прийняла його дочка - відповідач ОСОБА_5 , котра також підтвердила у судовому засіданні, що на спадщину брата ОСОБА_6 не претендує (а.с. 198).
У ст. 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За життя померлий ОСОБА_6 заповіту не складав.
Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 вересня 2021 року (а.с. 97), син померлого ОСОБА_3 є спадкоємцем 2/3 частки у спадщині, з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовився батько спадкодавця ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , а позивач - дружина померлого ОСОБА_6 . ОСОБА_1 є спадкоємницею 1/3 частки спадщини чоловіка (1 : 3). Сторони у справі не заперечували, що спадщина померлого ОСОБА_6 повинна обчислюватися у рівних частинах від кількості його спадкоємців.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказала, що з березня 1993 року по осінь 1999 року проживала разом із ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права і обов'язки. У період їх спільного проживання, а саме 24 квітня 1998 року ОСОБА_6 придбав квартиру, яку оформив на себе, 1/2 частка цієї квартири має належати їй, так як була придбана за спільні кошти. Для оформлення цього права необхідно встановити в судовому порядку факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з березня 1993 року по жовтень 1999 року.
Однак суд звертає увагу на те, що факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки Кодекс про шлюб та сім'ю України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу (постанови Верховного Суду: від 16.12.2020 року у справі № 493/915/16-ц, провадження № 61-286св20, від 06 квітня 2020 року в справі № 641/7033/18 (провадження № 61-16628св19), від 24 січня 2020 року в справі № 546/912/16-ц (провадження № 61-36178св18), від 19 березня 2020 року в справі № 303/2865/17).
Крім цього особливістю спорів даної категорії є також те, що разом із встановленням факту спільного проживання однією сім'єю без шлюбу, на підставі ст. 74 СК України також може пред'являтись вимога про визнання права власності позивача на майно померлого, як частку у праві спільної сумісної власності чоловіка та жінки, які проживали без реєстрації шлюбу та виключення такого майна із спадкової маси.
Далі, засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає СК України.
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно з частиною другою статті 21 СК України проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що «вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки».
Обов'язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2020 року у справі № 295/14208/18-ц, від 03 березня 2021 року у справі № 127/28507/15 належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із «подружжя»; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.
Питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім'єю вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
До матеріалів справи стороною позивача були додані спільні фото позивача та померлого (а.с. 15-17), однак, суд критично ставиться до цих фото, адже вони не підтверджують наявність між позивачем та померлим саме сімейних зв'язків упродовж певного часового проміжку з березня 1993 року до дня реєстрації шлюбу у жовтні 1999 року, і, до того ж фотографічні знімки взагалі не містять інформації щодо дати їх зйомки тощо.
Крім того, не заслуговують уваги і додані до справи копії листів позивача, адресованих своєму сину, оскільки такі листи також не підтверджують факту спільного проживання однією сім'єю як чоловіка та дружина позивача та померлого у спірний період, ведення ними спільного побуту, наявності у них спільного бюджету.
Як було встановлено судом, 24 квітня 1998 року ОСОБА_6 уклав із ОСОБА_14 договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_6 придбав у останньої однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 9). Продаж було вчинено за 10 000 грн., які продавець одержала повністю.
Інформація про доходи позивача за період з січня 1993 року по травень 1997 року, що були додані нею до справи, не можуть підтверджувати фактів витрачання їх в інтересах сім'ї та не підтверджують існування спільного бюджету з відповідачем, наявність між ними взаємних прав та обов'язків, що притаманні подружжю.
Свідки, які були допитані за клопотанням позивача, у судовому засіданні 01 серпня 2022 року та 18 січня 2023 року, а саме відповідно ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , пояснили, що знають позивача тривалий час, бували в гостях у позивача, бачили ОСОБА_6 у квартирі по АДРЕСА_6 , а також (крім свідка ОСОБА_20 ) вказали про те, що допомагали у ремонті цієї квартири, придбанні для позивача та ОСОБА_6 меблів, обставини щодо придбання спадкової квартири знають зі слів позивача.
Свідки, які були допитані за клопотанням відповідача ОСОБА_3 , у судовому засіданні 18 січня 2023 року, а саме ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , пояснили, що проживають у с. Піщане, є сусідами померлих батьків ОСОБА_6 , а тепер його сестри ОСОБА_5 , знали зі слів матері ОСОБА_6 , що останній після розірвання попереднього шлюбу проживав у с. Піщане у своїх батьків, які пізніше придбали йому квартиру у м. Кременчук.
Оцінюючи свідчення допитаних у судовому засіданні свідків, суд звертає увагу на наступне.
Зокрема, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду під час розгляду справи № 531/295/19 (постанова від 08.12.2021), для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.12.2019 року у справі № 466/3769/16, від 27.02.2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11.12.2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24.01.2020 року у справі № 490/10757/16-ц.
Однак надана свідками інформація відома їм або зі слів позивача, або на підставі слів померлих батьків ОСОБА_6 , або на підставі оцінки ними поодиноких фактів, наприклад такі як нерегулярні візити як гостей, разове придбання меблів, зустрічі з ОСОБА_6 при здійсненні робіт на суміжних присадибних ділянках, тощо, на основі яких і формувалась їх думка про наявність певних сімейних зв'язків.
Крім того свідчення допитаних свідків не містять повні, достовірні і вірогідні відомості щодо реального факту спільного проживання позивача з ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу у жовтні 1999 року з березня 1993 року, зокрема щодо підтвердження наявності у вказаних осіб спільного бюджету, спільної участі у придбанні майна для спільного користування, у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням.
До того ж суд звертає увагу учасників справи та їх представників, що з відповіді Кременчуцького льотного коледжу Харківського НУВС за № 7/829 від 12.07.2022 р. (а.с.179-180) з посиланням на особову картку ОСОБА_6 , постає, що ОСОБА_6 працював у льотному коледжі у період з 17.03.1980 р. по 04.12.2002 р. і в особовій картці вказано три адреси його проживання: АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 .
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно, зокрема, для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.
У ч. 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до ч. 2, 4 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Згідно з ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію [про захист прав людини і основоположних свобод] та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа «Серявін та інші проти України», № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Інших доказів на підтвердження своїх доводів позивач не надала.
При цьому обов'язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову.
На підставі встановлених обставин, оцінюючи досліджені у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт спільного проживання з ОСОБА_6 з березня 1993 року по жовтень 1999 року, а саме ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, що є обов'язковою умовою для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає недоведеними обставини, що мають значення для справи і на які посилається позивач та її представник.
Звідси позивачеві необхідно відмовити у задоволенні позову про встановлення факту проживання однією сім'єю без укладання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період з березня 1993 року по жовтень 1999 року внаслідок необґрунтованості та недоведеності.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, слід покласти на позивача.
Сторони не заявляли про понесення ними інших судових витрат.
Позов розглянуто в межах заявлених вимог.
Керуючись ст. 15, 16, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1267, 1268, 1278 ЦК України, ст. 4, 5, 10-13, 18, 76-81, 83, 133, 141, 258, 264, 265, 273, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .
Відповідачі: - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає: АДРЕСА_9 ; - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає, АДРЕСА_4 .
Третя особа: приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Марченко Наталя Анатоліївна, місцезнаходження за адресою: м. Кременчук, вул. Шевченка, буд. № 26.
Повне рішення суду виготовлено 23 січня 2023 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: