465/273/23
1-кс/465/158/23
19.01.2023 року м. Львів
Франківський районний суд м.Львова в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
свідка ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12022141370000519 від 18 серпня 2022 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, не одруженого, безробітного, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з ст.89 КК України раніше не судимого,
підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, -
18 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141370000519 внесене повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.
18 січня 2023 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яке йому вручено.
19 січня 2023 року слідчий ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Франківської окружної прокуратури м. Львова Львівської області ОСОБА_3 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з можливістю внесення застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування клопотання посилається на те, що 29 вересня 2022 року, приблизно о 14:25 год., ОСОБА_4 , маючи умисел на збут особливо небезпечної психотропної речовини, перебуваючи у приміщенні під'їзду, будинку АДРЕСА_1 , у якій він проживає, незаконно збув ОСОБА_8 0,0308 грама особливо небезпечної психотропної речовини за кошти у сумі 500 гривень, та яка згідно висновку експерта №СЕ-19/109-22/10690-НЗПРАП від 12.10.2022 року є PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), обіг якої заборонено.
Окрім цього, 17 січня 2023 року, приблизно о 19:20 год., ОСОБА_4 , маючи умисел на збут психотропної речовини PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он), повторно, перебуваючи у приміщенні квартири АДРЕСА_2 , повторно, незаконно збув ОСОБА_9 вищезазначену особливо небезпечну психотропну речовину, отримавши за це грошову винагороду в сумі 500 гривень. В подальшому, придбану в ОСОБА_4 , особливо небезпечну психотропну речовину ОСОБА_9 17.01.2023, близько 19:50 год., добровільно видав працівникам ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області за адресою вул. Княгині Ольги, 116, у м. Львові.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю зібраних у даному кримінальному провадженні доказів, а саме:
- рапортом про вчинення кримінального правопорушення; - протоколом огляду від 29.09.2022;
- протоколом огляду від 17.01.2023;
- протоколом проведення обшуку у ОСОБА_4 ;
- протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України ;
- протоколами допитів свідків;
- протоколи про результати проведення НСРД;
- висновком проведення судової експертизи;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Також у клопотанні зазначається, що у слідства є достатні та обгрунтовані підстави вважати, що існують ризики передбачені ст. 177 КПК України, зокрема ризик, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиняти відповідних подібні кримінальні правопорушення, аналогічні тому, у якому зараз підозрюється.
Застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_4 є недостатнім для запобігання наявним ризикам, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Окрім цього, слідчим у поданому клопотанні зазначається про відсутність постійного офіційного місця роботи чи навчання підозрюваного та відсутність у підозрюваного постійного офіційного джерела доходів.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав викладених у ньому. Крім того, прокурор просив врахувати обґрунтованість підозри ОСОБА_4 з підстав, вказаних у клопотанні, а також просив врахувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме те, що, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує останньому, такий може ухилятись від органу досудового розслідування та суду, може впливати на свідків та може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Відтак, зважаючи на зазначені ризики та особу підозрюваного, досягнення завдань кримінального провадження при застосуванні іншого, ніж тримання під вартою, запобіжного заходу неможливо.
Підозрюваний та його захисник стосовно заявленого клопотання заперечили повністю та просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки підозра є необгрунтованою, ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, відсутні. Вказали, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає з ОСОБА_10 та її двома дітьми, а також з матір'ю підозрюваного.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала суду, що мешкає з підозрюваним разом з її двома дітьми та його матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 . Щодо особи підозрюваного вказала, що він перебуває на лікуванні, де йому надають наркотичні засоби, які він приймає і вдома, щодо торгівлі наркотичними засобами їй нічого не відомо, оскільки наркотичних засобів чи психотропних речовин за адресою їх місця проживання вона ніколи не помічала.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено в ході судового розгляду, 18 серпня 2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022141370000519 внесене повідомлення про кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.307 КК України.
18 січня 2023 року в межах досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні слідчим складено повідомлення про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яке йому вручено.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, що відповідно до ст. 183 КПК України не перешкоджає застосуванню до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
Враховуючи, що відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання особи під вартою.
Європейський Суд з прав людини у справі «K.F. проти Німеччини» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
Наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю матеріалів кримінального провадження, зокрема: рапортом про вчинення кримінального правопорушення; - висновком проведення судової експертизи №СЕ-19/109-22/10690-НЗПРАП від 12.10.2022 року; - протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 05.10.2022 року;- протоколом огляду від 17.01.2023 року; - протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України; - іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Наведене здатне переконати стороннього неупередженого спостерігача у наявності підстав підозрювати ОСОБА_4 у вчиненні суспільно небезпечних дій, які йому інкриміновані органом досудового розслідування.
Також, слідчим та прокурором належно обґрунтовано наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 в подальшому може переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин, може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, може продовжити свою протиправну діяльність, а саме вчиняти відповідних подібні кримінальні правопорушення, аналогічні тому, у якому зараз підозрюється.
При оцінці ризику переховування від слідства та/або суду може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у § 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що кримінальне правопорушення, інкриміноване ОСОБА_4 за ч.2 ст.307 КК України, згідно положень ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, вказують на реальне існування ризиків того, що ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, інкриміноване особі, підлягає врахуванню як один із суттєвих критеріїв при обранні запобіжного заходу.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 р. Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.
Також у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідчий суддя, вирішуючи питання щодо обрання запобіжного заходу, враховує тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 у сукупності з іншими обставинами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Смірнова проти Росії» (Smirnova v. Russia № 71362/01 від 21.07.2003), суд зазначив, що при визначенні ризику переховування обвинуваченого від правосуддя потрібно враховувати особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Наведена обставина у виді безальтернативності та тяжкості покарання, на переконання слідчого судді, сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного вчинити дії з метою переховування від суду для уникнення притягнення до кримінальної відповідальності. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, приходить до обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Наявність вищезазначених ризиків підтверджується також тим, що ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв'язків, зокрема, такий офіційно не працевлаштований, неодружений, не має не утриманні неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб, відповідно до ст.. 89 КК України раніше не судимий, є пацієнтом замісної терапії. Суд не бере до уваги твердження сторони захисту про те, що проживання разом зі співмешканкою та її дітьми свідчить про міцні соціальні зв'язки, оскільки ОСОБА_4 не є батьком таких, свої дітей у нього немає, діти співмешканки у нього на утриманні не перебувають, оскільки він не працює, а відтак таке утримання надавати не може.
Частиною 1 ст. 176 КПК України встановлена відповідна ієрархія запобіжних заходів від найбільш м'якого (особисте зобов'язання) до найбільш суворого (тримання під вартою). Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам (ч.3 ст. 176 КПК України).
Фактично, слідчий суддя повинен встановити, чи є запобіжний захід пропорційним для запобігання ризику або ризикам, на які вказує сторона обвинувачення, з метою захисту прав підозрюваного та дотримання принципу верховенства права. Тримання під вартою вважається «позбавленням волі» в розумінні статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Метою цієї статті є захист від самовільного та необґрунтованого позбавлення волі. Тому, слідчий суддя повинен всебічно оцінити обставини, на які посилаються сторона обвинувачення та сторона захисту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
У ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Так, застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є недостатнім для запобігання ризикам, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки є недостатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки не встановлено осіб, які б взяли його на поруки та заслуговують на довіру чи особливу довіру, а тому такі не можуть забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків, крім того, застосування запобіжного заходу у виді застави до підозрюваного є недоцільним, оскільки останній не має офіційного джерела доходів, офіційно не працевлаштований, а відтак такий запобіжний захід є недоцільним та недостатнім для запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Окрім цього, слідчим суддею встановлено, що застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді домашнього арешту є недостатнім для запобігання ризикам, оскільки враховуючи міру покарання, яка може бути застосована судом у разі визнання ОСОБА_4 винним у вчиненні вказаного злочину, останній зможе ухилитися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути кримінальної відповідальності за вчинене.
Також суд не бере до уваги покликання сторони захисту на необхідність застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки таке не підтверджується жодним належним та допустимим доказом, зокрема, стороною захисту не надано суду будь-яких документів, які б підтверджували належність квартири (право власності чи користування), в якій просять застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Відтак, на думку слідчого судді, застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановлених ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків, а також вчинення іншого кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя ґрунтує свої твердження на підставі сукупного аналізу як і обставин можливого вчинення кримінального правопорушення, так і зазначених характеризуючих відомостей про особу підозрюваного.
Таким чином, зважаючи на доволі високі встановлені при розгляді клопотання ризики переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та суду, впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, з урахуванням його особистих характеристик, слідчий суддя дійшов висновку, що до ОСОБА_4 слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відтак, з урахуванням наведеного, вважаю, що підстав для обрання ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, немає, оскільки в даному випадку такі є недієвими запобіжними заходами для запобігання ризикам, визначеними ст.177 КПК України.
Разом з тим, відповідно до абз. 1 ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом. Таким чином, на підставі ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, офіційних доходів не отримує, слідчий суддя приходить висновку про необхідність визначення розміру альтернативної застави, визначеної п.2 ч.5 ст.182 КПК України, у мінімальному розмірі, а саме 20 розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб. За сукупності встановлених обставин слідчий суддя вважає, що такий розмір застави може гарантувати належну процесуальну поведінку підозрюваного і належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Також на підставі абз. 2 ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити передбачені ст.194 КПК України обов'язки підозрюваному ОСОБА_4 у випадку внесення ним або іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем) визначеної цією ухвалою застави.
Керуючись ст.ст. 182, 183, 194, 196, 197, 372 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого ВРЗЗС СВ ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області ОСОБА_7 , погодженого з прокурором Франківської окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задоволити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто з 00 год. 32 хв. 18.01.2023 року, який припиняє свою дію о 00 год. 32 хв. 18.03.2023 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 53680 (п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень 00 коп.
Після внесення вказаного розміру застави, на відповідний рахунок, ОСОБА_4 звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч.4 ст.202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_4 покладаються такі обов'язки:
1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
2) не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов'язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено 19.01.2023 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1