ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.01.2023Справа № 910/13165/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнивест Компани"
про стягнення 11 888,00 євро
суддя Борисенко І.І.
секретар судового засідання Шилін Є.О.
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнивест Компани" про стягнення 11 888,00 євро.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 0112/2012/2017 від 12.12.2017 в частині проведення оплати за поставлений позивачем товар у встановлений таким договором строк.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2022 відкрито проваадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провдження з призначенням підготовчого судового засідання на 17.01.2023. Вказаною ухвалою суд запропонував відповідачу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати відзив на позовну заяву чи заперечення.
17.01.2023 від відповідача надійшла письмова заява №19/12/22 від 19.12.2022 про визнання позову в порядку п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Згідно змісту вказаної письмової заяви відповідачем визнається заявлена позивачем до стягнення сума в повному обсязі - 11 880,00 Євро і не заперечується проти прийняття судом рішення про задоволення позову. Розгляд справи просив суд здійснювати без участі представника відповідача.
Судом встановлено, що заява про визнання позову підписана уповноваженою особою, а саме - директором відповідача Сподіним О.Г., при цьому не порушує права чи законні інтереси відповідача. За таких обставин, вказана заява приймається судом до розгляду та врахування під час прийняття рішення у справі.
У підготовче засідання 17.01.2023 з'явився представник позивача. Як було вказано вище, відповідач просив розгляд справи здійснювати без його участі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Відповідно до положень ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідно до ч.4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
У судовому засіданні 17.01.2023 суд перевірив наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з визнанням відповідачем позову.
Оскільки, відповідач визнав пред'явлений позов і визнання позову не суперечить закону, суд, за згодою сторін та враховуючи положення ч.ч. 3, 4 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу у даному підготовчому судовому засіданні та ухвалити рішення у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,-
12.12.2017 між ТОВ "Компанія "Юнівест Маркетинг" (постачальник) та ТОВ "Юнивест Компани" (покупець) було укладено договір поставки № 0112/2012/2017.
Згідно п. 2.1 Договору Позивач (Сторона 2 за Договором) зобов'язався:
- на підставі вихідних матеріалів, наданих Стороною 1 забезпечити виготовлення продукції та поставляти її Стороні 1 за адресою, зазначеною у відповідній специфікації, якщо інше додатково не погоджено Сторонами,
- на підставі специфікації, підписаної Сторонами, поставляти Стороні 1 продукцію та/або товар (далі по тексту - продукція), виготовлену безпосередньо Стороною 2, набутою Стороною 2 у третіх осіб, у тому числі і на підставі договорів комісії.
Відповідач (Сторона 1 за Договором) зобов'язався приймати поставлену продукцію та оплачувати її вартість.
Відповідно до п. 3.1. Договору 3.1. в та назва продукції, технічні характеристики кожної партії продукції, а також кількість примірників у партії, кінцева дата передачі Стороною 1 вихідних матеріалів, вид упаковки і адреса, за якою Сторона 2 має передати продукцію Стороні 1 або визначеному нею вантажоодержувачеві, вказуються в специфікаціях, які підписуються Сторонами.
Продукція вважається переданою Стороною 2 та прийнятою Стороною 1 або іншим вантажоодержувачем з моменту підписання відповідної транспортної накладної, в цей же момент до Сторони 1 переходять всі ризики випадкового знищення та/або випадкового пошкодження (псування) виготовленої продукції (п. 7.3. Договору).
Право власності на продукцію переходить до Сторони 1 від дати оформлення митної декларації, яка дозволяє вивезення продукції з території України (п. 7.4. Договору).
Вартість продукції вказується у специфікаціях та приймається на умовах поставки згідно із Інкотермс 2010, базис якої зазначається у відповідній специфікації (п. 8.2. Договору).
Всі розрахунки здійснюються в Євро (п. 9.1. Договору).
Згідно із п. 9.2. Договору Відповідач зобов'язався здійснювати оплату протягом 160 (сто шістдесят) календарних днів від дати оформлення митної декларації, на підставі якої дозволено вивезення продукції за межі митної території України.
Матеріали справи свідчать, що 20.08.2021 Позивач та Відповідач підписали Специфікацію № UM00-009140, згідно якої Позивач поставив Відповідачу продукцію, а саме:
№Найменування продукціїКількість в штукахЦіна за одиницюЗагальна вартість
1Періодичне друковане видання «Князі, царі та імператори Росії» №№ 2-3 в комплекті з картками4 4001,1304 972,00
2Періодичне друковане видання «Князі, царі та імператори Росії» № 4 в комплекті з боксом для карток та карткою3 8001,8206 916, 00
З вантажної митної декларації № UA 100270/2021/541809 вбачається, що вивезення продукції з території України було дозволено 20.08.2021, отже, в силу положень укладеного між сторонами Договору, 20.08.2021 до Відповідача перейшло право власності на продукцію.
Доказом отримання Відповідачем продукції є транспортна накладна (CMR) 009140 (у п. 5 цієї накладної міститься посилання на інвойс № UM00-009140 від 20.08.2021), відповідно до якої Відповідач отримав продукцію 22.08.2021.
Отже, загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару складає 11 888,00 Євро.
Претензії з боку відповідача по поставленому товару відсутні.
Проте, відповідач зобов'язання по оплаті поставленого позивачем товару на суму 11 888,00 Євро не виконав.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд відзначає наступне.
Згідно ч. і ст. 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" суди приймають до свого провадження і можуть розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.
Окрім цього, п. 2 ст. 4 "Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності", ратифіковану Постановою Верховної ради України 19 березня 1992 року визначено, що компетентні суди держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода Сторін про передачу спору до суду.
Згідно із п. 13.2. Договору поставки, у випадку не можливості вирішення спору шляхом проведення переговорів такий спір передається на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Отже, даний спір підсудний Господарському суду міста Києва.
Відповідно до п. 13.3. Договору поставки, у разі вирішення спору судовим органом буде застосовано матеріальне і процесуальне право України.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Отже, як встановлено судом, Позивачем було виконане зобов'язання за Договором поставки № 0112/2012/2017 та поставлено Відповідачу Товар на загальну суму 11 888,00 Євро.
Отримавши Товар за Договором поставки від 12.12.2017 № 0112/2012/2017, у Відповідача перед Позивачем, згідно умов Договору та відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, виникли зобов'язання по оплаті грошових коштів за отриманий Товар на загальну суму 11 888,00 Євро.
Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно із п. 9.2. Договору Відповідач зобов'язався здійснювати оплату протягом 160 (сто шістдесят) календарних днів від дати оформлення митної декларації, на підставі якої дозволено вивезення продукції за межі митної території України.
Відповідно до транспортної накладної (CMR) 009140 Відповідач отримав продукцію 22.08.2021, тому Відповідач повинен був оплатити товар до 30.01.2022.
Таким чином, строк оплати з умовами договору є таким, що настав.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів належної оплати у встановлені договором строки за одержаний товар.
Проте, Відповідачем подана до суду письмова заява №19/12/22 від 19.12.2022 про визнання позову в порядку п. 1 ч. 2 ст. 46 ГПК України. Згідно змісту вказаної письмової заяви відповідачем визнається заявлена позивачем до стягнення сума в повному обсязі - 11 880,00 Євро.
Також, матеріали справи містять копію Акту звірки взаєморозрахунків №2203 від 01 листопада 2022 за період з 01.01.2021 по 01.11.2022 між ТОВ "Компанія "Юнівест Маркетинг" (постачальник) та ТОВ "Юнивест Компани" (покупець), згідно якого за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість у розмірі 11 880,00 Євро. Вказаний акт підписаний генеральними директорами підприємств позивача та відповідача, а також скріплений печатками, без будь - яких зауважень.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в розмірі 11 888,00 Євро доведений суду належним чином та визнається відповідачем повністю.
Отже, за встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 11 888,00 Євро боргу.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наведених та встановлених судом обставин та наведених правових норм, приймаючи в тому числі заяву відповідача про визнання позову, та у зв'язку з доведенням суду порушення відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати, суд дійшов висновку, що допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 129, 185, 232, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 10, код ЄДРПОУ: 20059685) задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнивест Компани" (121165, рф, м. Москва, проспект Кутузовський, 30, корп. 32 ІПН 7730239362, КПП 7728168971, ЗКПО 19913772, ОДРН 5177746098096) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Юнівест Маркетинг" (08500, Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 10, код ЄДРПОУ: 20059685) 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) Євро та 6 515 (шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 20.01.2023.
Суддя І.І. Борисенко