вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.01.2023м. ДніпроСправа № 904/4038/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматурний завод "Адмірал"
до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
про стягнення заборгованості
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 453 420,00 грн. - боргу, 8 869,64 грн. - 3 % річних, 60 083,32 грн. - індексу інфляції, 84 845,45 грн. - пені, 15 000,00 грн. - витрат на правничу допомогу, 9 108,27 грн. - судового збору.
Відповідач позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та індексу інфляції визнає в повному обсязі, щодо пені та 3% річних останній зазначає, що відповідно до умов Специфікації №3 до Договору поставки строк оплати товару становить 60 календарних днів від дня здійснення поставки. Товар поставлений 04.01.2022, що підтверджується Актом прийому-передачі від 04.01.2022, граничною датою розрахунку за товар є дата 05.03.2022, яка у 2022 році припала на суботу, з огляду на це граничною датою виконання Відповідачем господарського обов'язку з оплати за товар є 09.03.2022. Тобто, з урахуванням того, що першим днем прострочення Відповідачем оплати за товар є 09.03.2022, пеня нараховується з 20.03.2022, який є одинадцятим днем прострочення. Так, за перерахунком Відповідача пеня за період з 20.03.2022 по 10.09.2022 становить 80 746,03 грн. Щодо стягнення з АТ НЗФ 3 % річних та пені, то така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то, за певних обставин, обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також: щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між: інтересами боржника та кредитора. Відповідач просить суд при вирішенні позовної вимоги про стягнення господарської санкції (пені) реалізувати передбачене нормою ст.233 ГК України право на зменшення розміру штрафних санкцій і зменшити їх загальний розмір на 95%, мотивуючи тим, що відповідно до ч.2 ст.218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Надзвичайність означає, що така подія виходить за межі звичайних умов (обставин) здійснення господарської діяльності. При цьому, надзвичайні обставини можуть мати як загальний характер і настати для усіх суб'єктів господарювання (наприклад, оголошення війни), так і особливий характер, коли дія певних обставин позначається на господарській діяльності в окремій сфері господарювання чи на окремих суб'єктах (групах суб'єктів) господарювання. Ведення воєнних дій в місті Нікополь Дніпропетровської області не є для Відповідача звичайним господарським (комерційним) ризиком, а є надзвичайною обставиною в умовах війни. Починаючи з серпня 2022 року господарська діяльність Відповідача знаходиться в стані часткового простою, що викликано руйнуванням майна Відповідача, яке використовується ним у його діяльності, внаслідок ворожих обстрілів. Так, 18.07.2022 та 15.08.2022 частина адміністративних будівель та виробничих потужностей АТ НЗФ зруйнована пожежами, які виникли внаслідок влучання російських реактивних артилерійських снарядів. Збитки АТ НЗФ від цих руйнувань сягають 377 582 431,60 грн. та 187 703 872,73 грн. Причиною прострочення виконання господарського обов'язку з боку АТ НЗФ за цим Договором поставки є саме військова агресія російської федерації проти України, внаслідок якої Відповідач втратив більшість логістичних ланцюжків, якими здійснювалася поставка сировини та іншої продукції виробничо-технічного призначення - складових виробничого циклу з виробництва різних марок феросплавної продукції, а також збут готової продукції Відповідача. Внаслідок бойових дій на території м. Маріуполь Донецької області та його наступної окупації ворогом Відповідач повністю втратив господарські зв'язки із основними покупцями своєї продукції, такими як ПРАТ "МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА", ПРАТ "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ", ПАТ "АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ", що знаходиться у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, значно скоротив потребу в споживанні феросплавів.
09.01.2022 від Відповідача надійшло доповнення до відзиву у якому останній повідомив, що сплатив 90 000,00 грн. основного боргу, що підтверджується платіжними дорученнями № 266233 від 29.12.2022 на суму 45 000,00 грн. та № 267731 від 04.01.2023 на суму 45 000,00 грн., у зв'язку з чим Відповідач просить закрити провадження у справі в частині стягнення 90 000,00 грн. основного боргу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
02.12.2020 сторони уклали Договір поставки № 2005333 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупцеві (Відповідачеві) товар (повне найменування, а також марка, вид, сорт, номенклатура, асортимент, кількісні та якісні характеристики, код за УКТ ЗЕД за Державним класифікатором продукції і послуг), ціна та інше якого вказується у специфікації (додатку) до цього Договору (далі - Товар), що є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість у порядку і за умовами, передбаченими цим Договором.
Детальна інформація про кількісні та якісні характеристики Товару міститься у специфікаціях (додатки) до цього Договору (п. 2.1. Договору).
Постачальник зобов'язується поставити Покупцеві Товар у спосіб та за умовами, зазначеними у специфікації (додатку) до цього Договору. Умови поставки регламентуються відповідними базисами, що передбачені Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів Інкотермс у редакції 2020 року, яка є погодженою Сторонами (далі - Інкотермс). У разі розбіжностей між Інкотермс та цим Договором цей Договір має переважну силу (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.5. Договору разом із товаром, але не пізніше дати поставки, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме: акт прийому-передачі Товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог Договору та Специфікації до цього Договору.
Загальна вартість Товару за даним Договором становить суму партій Товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього Договору та не може перевищувати ліміт в еквіваленті 14 мільйонів доларів США на дату підписання кожної специфікації (додатку до даного Договору) (п. 4.1. Договору).
Порядок оплати, форма та строки розрахунків вказуються в специфікаціях (додатках) до даного Договору (п. 4.6. Договору).
Відповідно до п. 4.8. Договору Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у Покупця підписаних сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації з урахуванням наступних умов: у разі, якщо Сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, Покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору.
При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього Договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів Постачальником. У цьому разі Покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати (підп. 4.8.1. Договору).
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання Сторонами зобов'язань, не встановлена цим Договором, регламентується чинним законодавством України.
Переходом права власності на товар є акт прийому-передачі товару, підписаний сторонами, який фіксує зокрема, але не виключно, факт відсутності зауважень Покупця до Постачальника щодо відповідності якості/комплектності і кількості товару умовам договору.
Датою переходу права власності на товар є дата поставки товару відповідно до умов Договору і Специфікації до нього або датою усунення Постачальником встановлених недоліків (у разі їх наявності), виявлених під час приймання Товару на складі Покупця.
Виключне право підпису актів прийому-передачі Товару має особа, що підписала цей Договір.
У разі відсутності вищевказаної особи право підпису надається особі, на яку покладено виконання обов'язків (підп. 5.8.1. Договору).
Штрафні санкції не звільняють Сторони від виконання зобов'язань за даним Договором (п. 10.1. Договору).
Відповідно до підп. 10.3.1. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення, крім випадків, коли Постачальник:
- порушив строки надання документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору, та несе відповідальність, передбачену п. 10.4 Договору;
- у випадках, передбачених п. 9.2 даного Договору.
Строк нарахування пені - згідно з чинним законодавством України.
Даний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і скріплення їх підписів печатками. Строк дії Договору закінчується 31 грудня 2022 року, але не раніше повного виконання зобов'язань Сторонами. Сторони можуть продовжити строк дії даного Договору на обумовлений Сторонами термін за тими ж умовами, підписавши відповідну додаткову угоду до цього Договору (п. 12.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1/2105253 від 12.10.2021).
Додатком № 1 до Договору № 2005333 від 02.12.2020 визначено Специфікацію № 3/2105254 від 12.10.2021 відповідно до якої сума товару становить 453 420,00 грн.
Відповідно до п. 2 Специфікації строк оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 60-ти календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом приймання-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5. цього Договору.
На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 453 420,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 255 від 24.12.2021, актом прийому-передачі товару від 04.01.2022 та ТТН № Р255 від 24.12.2021.
Відповідно до специфікації строк оплати настав, Відповідач поставлений товар своєчасно не оплатив.
На прострочений борг Відповідача, Позивач нарахував пеню за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 - 84 845,45 грн., індекс інфляції з 16.03.2022 по 08.11.2022 - 60 083,32 грн., 3% річних з 16.03.2022 по 08.11.2022 - 8 869,64 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт поставки товару, наявність у Відповідача боргу перед Позивачем, обґрунтованість нарахування стягуваних сум.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України),
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом
Згідно зі ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач частково позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Надані Сторонами документи (докази) (Договір, Специфікація №1, видаткова накладна, акт прийому-передачі товару, відзив Відповідача на позов) свідчать про належне виконання Позивачем договірних зобов'язань та прострочку Відповідачем в оплаті поставленого товару.
З наданих платіжних доручень № 267731 від 04.01.2023 та № 266233 від 29.12.2022 вбачається, що основний борг у розмірі 90 000,00 грн., Відповідач сплатив після відкриття судом провадження у даній справі.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, провадження у справі, в частині вимог про стягнення основного боргу в розмірі 90 000,00 грн., підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету (п. 4 ст. 231 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Перевіривши розрахунки Позивача, за допомогою "Юридична інформаційно-пошукова система "Законодавство", судом встановлено, що розрахунки пені, річних та індексу інфляції проведено неправильно.
Так, відповідно до підп. 4.8.1. п. 4.8. Договору Покупець проводить оплату за товар за умови наявності у Покупця підписаних сторонами оригіналів Договору та відповідної Специфікації з урахуванням наступних умов: У разі, якщо Сторони встановили форму розрахунків - після моменту поставки, Покупець проводить оплату за товар протягом визначеної у відповідній специфікації кількості днів, за умови надання Постачальником документів, зазначених у п. 3.5 цього Договору.
При простроченні терміну надання цих документів, зазначених у п.3.5 цього Договору, або у випадку наявності зауважень до якості та/або кількості товару, строк оплати збільшується на кількість днів, що минули від дати поставки до дати усунення зауважень та/або надання повного пакета документів Постачальником. У цьому разі Покупець не несе будь-якої відповідальності за прострочення оплати.
Відповідно до п. 3.5. Договору разом із товаром, але не пізніше дати поставки, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю документи, оформлені державною мовою відповідно до вимог чинного законодавства України та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88, а саме: акт прийому-передачі Товару (оригінал), оформлений у відповідності до вимог Договору та Специфікації до цього Договору.
Позивач поставив Відповідачеві товар 04.01.2022., що підтверджується відповідним актом прийому-передачі товару від 04.01.2022.
Пунктом 2 Специфікації передбачено строк оплати та порядок розрахунків: Покупець здійснює оплату поставленого Постачальником товару протягом 60-ти календарних днів із дати поставки товару, за умови відсутності зауважень Покупця до якості та кількості товару, що підтверджено актом приймання-передачі, підписаного сторонами, та надання повного пакета документів згідно з п. 3.5. цього Договору.
Відповідно до підп. 10.3.1. Договору у випадку порушення строків оплати за поставлений товар, зазначених у Договорі та Специфікації до нього, більше ніж 10 календарних днів Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від суми несплаченого товару, починаючи з 11-ого календарного дня такого прострочення
Згідно зі ст. 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, за перерахунком суду, з урахуванням положень ст. 254 ЦК України, та умов Договору, 3 % річних за період з 20.03.2022 по 08.11.2022 становлять 6 670,86 грн., пеня з 20.03.2022 по 15.09.2022 - 83 603,19 грн.
Нарахування індексу інфляції, Позивач провів всупереч Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.13р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (нарахування проведено не за повний місяць існування боргу), так, за перерахунком суду сума індексу інфляції з квітня по жовтень 2022 рік дещо перевищує розраховану Позивачем, тому суд приймає розрахунок Позивача.
Щодо зменшення штрафних санкцій, суд бере до уваги, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 звернула увагу на те, що господарські санкції, які встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Тобто, вимога щодо врахування принципів розумності та справедливості є прямою вимогою закону до договору та до реалізації законних прав за наслідками порушення однією із сторін умов договору. Зокрема, сума неустойки (штрафу, пені), яка передбачається в договорі, має бути розумною, адекватною, співрозмірною у порівнянні з характером допущеного порушення і виконувати своє основне призначення за правовою природою - забезпечення виконання договірних зобов'язань.
Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20.
Розглянувши позицію сторін з цього питання, беручи до уваги, що Позивач не надав заперечень на клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій та часткову сплату Відповідачем суми основного боргу у розмірі 90 000,00 грн., що зменшення розмір санкцій є дискреційними повноваженнями суду, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 50 000,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 363 420,00 грн. - основного боргу, 6 670,86 грн. - 3 % річних, 60 083,32 грн. - індексу інфляції, 50 000,00 грн. - пені, решта позовних вимог не підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Закрити провадження у справі № 904/4038/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматурний завод "Адмірал" (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14, код 31158157) до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код 00186520) про стягнення заборгованості в частині стягнення боргу в розмірі 90 000,00 грн.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (53200, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310, код 00186520) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Арматурний завод "Адмірал" (49000, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, буд. 14, код 31158157) 363 420,00 грн. - основного боргу, 6 670,86 грн. - 3 % річних, 60 083,32 грн. - індексу інфляції, 50 000,00 грн. - пені,7 706,66 - судового збору.
У решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК країни, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Суддя С.Г. Юзіков