79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
05.09.07 Справа № А-8/217
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Процика Т.С.
суддів Галушко Н.А.
Юрченка Я.О.
при секретарі судового засідання Болехівській І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Перемога»Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі ДГ «Перемога») від 13.12.2006р. № 100
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2006р. (складена в повному обсязі 13.12.2006р.)
у справі № А-8/217
за позовом ДГ «Перемога», с. Підпечари Тисменицького району Івано-Франківської області
до відповідача Державної податкової інспекції Тисменицькому районі Івано-Франківської області (далі ДПІ в Тисменицькому районі), м. Тисмениця Івано-Франківської області
про визнання нечинним рішення про застосування штрафних санкцій
за участю представників:
від позивача -не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
Сторони належним чином повідомлені про час, дату і місце судового засідання, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 11.07.2007р. у даній справі), які є в матеріалах справи.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2006р. у даній справі, суддя Шіляк М.А., в позові відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд мотивував постанову, зокрема тим, що:
як вбачається з акту, під час перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу №10 від 17.01.2005р. через Івано-Франківську аграрну товарну біржу позивачем було реалізовано основні засоби на суму 226879,2 грн.; податкова заборгованість з урахуванням пені на час перевірки становила 19239,13 грн.;
обставини даної справи свідчать про те, що позивачем не дотримано вимог закону щодо узгодження операцій із заставленими активами; першою та другою податковими вимогами підтверджується факт перебування активів підприємства у податковій заставі.
Не погоджуючись із постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2006р. у цій справі, ДГ «Перемога»подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою визнати нечинним податкового повідомлення-рішення від 22.08.2005р. № 0000012400/0, оскільки постанова винесена з порушенням норм матеріального права.
ДГ «Перемога», позивач у справі, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається зокрема на те, що на активи дослідного господарства не поширюється податкова застава в силу перебування їх у власності держави, належності їх Українській академії аграрних наук на праві оперативного управління. У зв'язку з цим позивач вважає, що правові підстави для застосування штрафних санкцій згідно з пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відсутні.
ДПІ в Тисменицькому районі, відповідач у справі, заперечуючи вимоги позивача та обґрунтовуючи правомірність і підставність прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення, посилається зокрема на те, що обов'язковість узгодження операцій з активами, що знаходиться в податковій заставі, передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; майно, згідно із Статутом ДГ «Перемога»закріплене за позивачем на праві господарського відання, що підпадає під визначення «активи платника податків», наведене у п.1.7 ст.1 згаданого Закону і реалізація майна проведена без погодження з податковим органом, отже, на підставі пп.17.1.8 п. 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»застосована штрафна санкція у розмірі суми відчуження.
Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої доводи та заперечення, викладені в апеляційній скарзі та у поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, суд встановив наступне.
18 серпня 2004р. Тисменицькою МДПІ, правонаступником якої є відповідач у справі, була сформована перша податкова вимога №1/324 (а.с.33), яка надіслана позивачу 20.08.2004р. згідно із реєстром пошти (а.с.34). 8 листопада 2004р. сформована друга податкова вимога № 2/427 (а.с.35), яка надіслана позивачу 10.11.2004р. (а.с.36).
22 серпня 2005р. податковою інспекцією була проведена перевірка стану збереження майна, яке перебуває в податковій заставі в державному підприємстві ДГ «Перемога», про що складено акт № 000012400 від 22.08.2005р. (а.с.9-10).
На підставі акту інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.08.2005р. № 0000012400/0, яким на підставі підп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 226879,00 грн. (а.с.8).
Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи (акт перевірки), під час перевірки було встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу № 10 від 17.01.2005р. (а.с.25) через Івано-Франківську аграрну товарну біржу позивачем було реалізовано основні засоби на суму 226879,2 грн. Податкова заборгованість з урахуванням пені на час перевірки становила 19239,13 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що 17.01.2005р. між позивачем та громадянином Франції Труве Крістоф був укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна на суму 226879 грн., що зареєстрований на Івано-Франківській аграрній товарній біржі (а.с.25). При цьому, в договорі міститься посилання на те, що директор позивача діяв на підставі Постанови Президії Української Академії Аграрних наук від 28.10.04 №15. Згідно із цією постановою, Президія погодилась з пропозицією дирекції Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН щодо продажу будівель, що знаходяться на балансі позивача.
У відповідності до п.8.1 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з метою захисту інтересів бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.
Згідно пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 цього ж Закону, право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.
Згідно підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
У відповідності до вимог ст.19 Конституції України, орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи те, що предметом спору даної справи є визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, апеляційний господарський суд зазначає про обставини, встановлені Рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005 року за № 2-рп/2005, у справі № 1-9/2005 за конституційним поданням 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 статті 1, статті 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (справа про податкову заставу).
Зокрема, даним рішенням визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", зокрема, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу.
Зокрема, пунктом 4.3 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 1.17 ст. 1, ст. 8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 24.03.2005р. у справі №1-9/2005, визначено, що відповідач не має права податкової застави на будь-які види активів позивача, а податкова застава не повинна перевищувати податковий борг.
Також, в даному рішенні зазначено, що на думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави, виходячи із загальних принципів права, повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність, як елемент принципу справедливості, зазначив Конституційний Суд України, передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
У зв'язку з вищенаведеним, апеляційний господарський суд відзначає, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення органом державної податкової служби не було диференційовано обмеження розпорядження активами платника податків залежно від розміру несплати платником податкового боргу, тобто, при наявності податкового боргу на суму 19239,13 грн. (на дану суму боргу активи позивача перебували в податковій заставі), відповідач застосував до позивача штрафну санкцію на всю суму (226879 грн.) відчуження його активів.
Наведене, матеріали справи, не дають підстав для достовірного висновку про неправомірність проведеної позивачем операції з продажу своїх активів (нерухомого майна), які не перебували у податковій заставі і не потребували попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, тобто, на суму, що перевищує податковий борг.
Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному , повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених п.п.1), 2), 3) ст.202 КАС України, для часткового скасування постанови місцевого господарського суду.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства дослідного господарства «Перемога»Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук задоволити частково.
2. Скасувати частково постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 06.12.2006р. у справі № А-8/217.
3. Позов Державного підприємства дослідного господарства «Перемога»Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук задоволити частково. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Тисменицької міжрайонної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 22.08.2005р. № 0000012400/0 в частині застосування штрафної санкції на суму 207639,87 грн.
4. В решті постанову залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова складена в повному обсязі 17.10.2007р.
Головуючий суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.
Суддя Юрченко Я.О.