Апеляційне провадження
№33/824/256/2023
16 січня 2023 року місто Київ
справа №752/10904/22
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Борисової О.В.,
за участю:
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 496,20 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що з протоколом він не згоден, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. Працівнику патрульної поліції про це вказав, надавши усні пояснення.
Вказував, що під час складання протоколу, він пояснював поліцейському фактичні обставини, пропонував опитати інших свідків (представників територіальної оборони), які б могли підтвердити чи спростувати факт порушення, однак на всі його доводи та зауваження працівник поліції не реагував.
Зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази, що він керував транспортним засобом та був зупинений працівниками поліції, коли саме він керував транспортним засобом.
Посилався на те, що судом першої інстанції, при допиті свідка ОСОБА_2 та при ознайомлені з матеріалами відео фіксації боді-камери, зовсім не досліджувався факт хто саме керував належним йому транспортним засобом.
Вказував, що після його прохання екіпаж поліції почав здійснювати провокації не дотримуючись вимог Закону та почав принижувати його честь та гідність, залякувати та робити моральний тиск.
Зазначав, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, він зазначив що з ним не згоден, після цього представник патрульної поліції завдав йому тілесного ушкодження, а саме умисно вдарив його по обличчі, від якого в нього був короткочасний розлад здоров'я. Розуміючи, що поряд знаходяться озброєні люди, він злякався за своє життя та здоров'я та вимушений був підписати вказаний протокол, з доводами та висновками якого він не згоден.
У судовому засіданні апеляційного суду особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Прокурор Київської міської прокуратури в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
А відтак, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглядати справу за відсутності прокурора Київської міської прокуратури.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.ст.245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пунктом 2.9.а ПДР України визначено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами ч.ч.2, 3, 5 ст.266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Згідно з Порядком №1103 від 17 грудня 2008 року огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Пунктами 2 та 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року №1452/735 визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до п.п.6, 7 розділу І вказаної Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №076996, 11 липня 2022 року о 01.06 год. в місті Києві по вул. Васильківській, 34, водій ОСОБА_1 керував автомобілем «Мазда СХ-7», д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки. Результат огляду становить - 1,57‰.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП до протоколу було долучено диск з відеозаписом з нагрудної камери поліцейського №473787, витяг з «Драгер» та акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що з протоколом він не згоден, оскільки Правил дорожнього руху не порушував. Вказував, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення, він зазначив що з ним не згоден, після цього представник патрульної поліції завдав йому тілесного ушкодження, а тому він вимушений був підписати вказаний протокол, з доводами та висновками якого він не згоден.
З відео з камери №473787 вбачається, що на питання поліцейського чи згоден ОСОБА_1 з результатом огляду останній зазначив, що ні (час 01:29:09), на питання чи поїде ОСОБА_1 до лікаря, останній вказав, що поїде (час 01:29:13). В подальшому ОСОБА_1 під час ознайомлення його з протоколом про адміністративне правопорушення зазначив, що він від підпису відмовляється (час 01:37), оскільки він приїхав за братом, поліцейський запитав, чи буде ОСОБА_1 їхати до лікаря, на що останній відповів - як скажете (час 01.40-01.41). Поліцейський сказав ОСОБА_1 - став підпис та поїдемо за братом (час 01:42-01:45). Потім поліцейський почав залякувати ОСОБА_1 та останній внаслідок психологічного тиску підписав протокол.
Тобто, поведінка ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу, яка зафіксована на відеозапису, дозволяє зробити висновок про те, що останній відмовлявся від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки був не згоден з результатами огляду.
Після того, як ОСОБА_1 висловив фактично свою незгоду з результатом огляду, працівники поліції не повезли ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я для проходження огляду.
З метою повного і всебічного розгляду справи, у судове засідання апеляційного суду неодноразово викликалася інспектор взводу №2, роти №1, батальйону №1, полку №1 УПП у м. Києві ДПП, старший лейтенант поліції Віта Дегтяренко, однак остання у судове засідання не з'явилася.
У рішеннях Європейського суду з прав людини, ухвалених у справах «Тейшеро де Кастро» проти Португалії», «Раманаускас проти Литви», «Баннікова проти Російської Федерації» зазначено про те, що притягнення особи до відповідальності за правопорушення, вчинене внаслідок підбурювання зі сторони поліцейських, буде свідчити про порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, в силу принципу невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Зміст загальноприйнятого європейського стандарту доказування «поза розумним сумнівом», сформульованого у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» та «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року, полягає в тому, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 висловлював свою не згоду з протоколом про адміністративне правопорушення та фактично був згоден їхати на проходження огляду на стан сп'яніння до лікаря-нарколога, проте працівником патрульної поліції вказане було проігноровано.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що співробітниками поліції порушені вимоги ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду від 17 грудня 2008 року в частині процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння, а тому відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки згідно з ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягають задоволенню, постанова суддіГолосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року - скасуванню, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.247, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Київський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2022 року - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: Борисова О.В.